Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:56

Конкурс національних страв просто неба в Будапешті.


Василь Плоскіна

Угорщина, 27 жовтня 2005 (RFE/RL) - Цими днями в Будапешті відбувся традиційний конкурс національних страв, які готувалися на відкритому вогні просто неба. Ці кулінарні змагання в Угорщині влаштовують вже восьмий рік з ініциативи німецької меншини. Конкурсантам зі столичного самоврядування українців завжди вдавалось займати призові місця, а останні два роки вони стабільно були перші! Щоправда, цієї осені українські кашовари стали другими, та це їх зовсім не засмутило.

Цього року склад учасників конкурсу збільшився до 12 груп. Крім українців, у змаганнях за кращого куховара національної страви взяли участь ентузіасти-кулінари від німецької, румунської, польської, вірменської та циганської меншини. Причому багато учасників добулися сюди аж із провінції, були навіть представники австрійської громади.

Звісно, без хвилювання не обійшлося. Та попри все, досвідчена господиня Людмила Слюзко, яка представляла українців угорської столиці, сказала нам, що не переживатиме, якщо не посяде в конкурсі перше місце, адже минулі роки вона вже багато разів вигравала почесну нагороду. Та з іншого боку їй не хотілося і осоромити рідну українську кухню. Катерина Піллер, голова столичної самоуправи українців, виконувала обов’язки скромної помічниці куховарки - піднесла дров, води, почистила овочі. Як закипіла в казанку вода, українські конкурсанти трохи заспокоїлись. Пані Люда по секрету розповіла, що її київські предки майже тисячу років готували ці традиційні українські страви, щоразу пильно слідкуючи за тим, щоб якісною була закладка продуктів і їхнє співвідношення.

Отож, нехай собі кипить борщик, вирішили українські господині. Поки він доходитиме до кондиції, не сором подивитись, що там готують у себе смачненького сусіди. Незабаром таки дійсно помітили у них щось цікаве, якесь дуже рівне м’ясо на зріз. Підійшли, познайомились. Виявляється – готують страву з м’яса страуса! Дають покуштувати, і українські кухарки аж скрикують. “Дуже вже гостре, прямо вогонь пече в роті”, - хапають повітря українські дегустаторки.

У австрійців знову ж таки готується м’ясиво, але запах від нього лине просто неперевершений, ароматно-чарівний. Запитали: “А які у вас приправи до м’яса?” З готовністю показують. “Треба і собі такі придбати колись”, - зацікавились українські конкурсанти.

Цигани тим часом мудрували з коров’ячим шлунком. Теж смачно. Декілька груп, як нам сказали, прийшли сюди прямо з угорських ресторанів. Серйозні конкуренти, як не крути, але в них ще нічого не було готово. Українська група повернулась до свого казана. Пора вкидати заправку. Пані Люда обережно виливає – борщ одразу стає малинового кольору. Смак, як на мене, любителя, добрий. Але українців цікавить і думка фахівців. У цей час надходить сюди група туристів з Польщі. Звернулися через перекладача, а їм відповідали українською. Скільки радощів! Тішилися, що нарешті є хтось, кого вони можуть тут зрозуміти. Звичайно, першим ділом гості стали обговорювати процес варіння борщу – і знайшли багато спільного в традиціях приготування страв.

Незабаром починається куштування. Біля вогнища українців утворилася ціла черга. Не соромлячись, просять у кухарки накладати борщу й вареників собі, а то й добавки дружині.

Нарешті журі, яке інкогніто дегустувало страви конкурсантів, запросило всіх підійти якнайближче. Оголосили, що перше місце отримала група, яка готувала страусятину. Людмила Слюзко зітхнула з полегкістю, але даремно, незабаром покликали й українців. Вони посіли серед дванадцяти – друге місце! Наступного року пані Люда обіцяє зготувати на конкурс щось новеньке.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG