Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 22:00

“Споконвіку було Слово”: Міжрелігійне протистояння в Україні.


Василь Зілгалов

Прага, 5 листопада 2005 року

Аудіозапис програми:

Василь Зілгалов

Говорить “Радіо Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов.

Про міжрелігійне протистояння та конфлікти, які здавалось пригасають, знову заговорили. Не лише на локальному рівні але й національному, у Верховній раді. Приводом до цього стала ситуація довкола Свято-Воскресенського храму у місті Острозі що на Рівненщині. Тему досліджує наш колега Микола Закалюжний.

Микола Закалюжний

Донедавна Свято - Воскресенський храм у місті Острозі безроздільно належав до Рівненської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, проте через дії місцевої влади, як вважає керуючий справами УПЦ, владика Митрофан, було спровоковано конфлікт, що мав за мету позбавити віруючих московського патріархату їхнього храму. Говорить владика Митрофан.

Владика Митрофан

Голова Рівненської обласної Державної адміністрації Василь Червоній, який є разом з тим так званої Вищої Церковної ради у Київському патріархаті, всупереч чинному законодавству, всупереч статуту, який зареєстрований, видає свій наказ – розпорядження про перереєстрацію цієї общини. Перереєстрація може відбуватися тільки за згодою всіх членів парафії. Не може десятка, чи 5-6 чоловік винести рішення за всю громаду. Парафія розділилася, настоятель бувший вирішив перейти до Київського патріархату. І за це він отримує певні нагороди. Його рукополагають у сан єпископа. Микола Закалюжний

Втім позиція УПЦ Київського патріархату на події довкола Свято - Воскресенського храму у місті Острозі є іншою. Її висловлює ігумен Євстратій.

Ігумен Євастратій Ця ситуація склалася, тому що з боку Московського патріархату є шалений спротив перейти в Київський патріархат. Ця парафія – Свято-Вознесенська в Острозі виявила бажання перейти з підпорядкування Московського патріархату в підпорядкування Київського патріархату. Відбулися законні збори парафії відповідно до статуту, було проведено збір підписів парафіян, це нове містечко району Острога і два сусідні села якраз відносяться до парафії. І понад 90% жителів парафії виловилися за те, щоб увійти до Київського патріархату. Але Московський патріархат робить усе, щоб цю парафію повернути у своє підпорядкування, не зважаючи на закон, який дозволяє громадам вибирати своє юрисдикційне підпорядкування. І фактично творить насильство, не пускаючи людей до їхнього храму. Привезені з інших місць люди, зокрема монахи Межгірицького монастиря Московського патріархату блокують вхід до храму, провокується протистояння. Я думаю, що в Московському патріархаті усвідомлюють: якщо ця парафія вийде з їхнього підпорядкування, то можуть і інші вийти, і цей процес може бути незворотнім. Рано чи пізно це буде. Спротив цьому процесу ми бачимо. Сюди включаються й політичні сили. Тому Партія регіонів ініціює розслідування.

Микола Закалюжний

На даний момент храм утримують прибічники московського патріархату, а кілька днів тому їм у цьому допомагали активісти партії прогресивних соціалістів Наталіії Вітренко, Члена Братства Дмитра Корчинського, активісти союзу Православних громадян. Говорить голова цього Союзу Валерій Кауров.

Валерій Кауров

“Вперше в Україні відбулась така подія: православні громадяни Південного Сходу на заклик своїх братів по вірі із Західної України прибули на допомогу. Ми попередили про те, що ми залишаємось на зв’язку з нашими братами. Ми будемо стежити за подіями і по першому заклику прибудемо на допомогу нашим братам”.

Микола Закалюжний

Такі дії, про які говорив Кауров, голова парламентського комітету з питань культури і духовності Олесь Танюк вважає провокацією. На думку голови комітету питання користування Свято –воскресенським храмом вирішується українським законодавством, що передбачає почергове відправлення служб у храмі. Лесь Танюк також дав оцінку створенню парламентської комісії щодо ситуації в Острозі.

Лесь Танюк

Створення комісії не відбулося: обраний як голова пан Сулковський – депутат, який власне розпочав цю справу. Не можна скаржника призначати головою комісії, оскільки мусить бути третейський суддя, який розбере конфлікт. Тому перед тим комітет з питань культури розглянув цю проблему і звернувся до Міністерства юстицій, Держкомітету у справах релігії. Щоб вони дали свій юридичний висновок на проблему, а не просто депутати у ролі слідчих будуть досліджувати це. Комісія фактично не створена, бо немає членів комісії. Я не думаю, що це питання буде вирішено так просто. Червоній ні в якому сенсі не оскаржив закону, коли прийняв рішення про почергове богослужіння, Яке не прийняла жодна зі сторін. Почергове богослужіння не просто дозволене, а воно є в законі.

Микола Закалюжний

Чому УПЦ не погоджується із почерговим відправленням служб говорить владика УКЦ МП Митрофан.

Владика Митрофан

Наявність у Законі про свободу совісті пункту про почергові богослужіння є бомбою сповільненої дії. Бо тільки потрібно, як це робиться зараз державним чиновникам втрутитися і нав’язати, чомусь тільки нав’язують почергові богослужіння представникам чи громадам Української православної церкви.

Микола Закалюжний

Чи зуміють православні двох конфесій дійти до порозуміння важко сказати, адже справа тут, як вважають деякі політологи багато в чому залежить від політиків і від виборчої кампанії, яка практично уже почалась. Микола За калюжний, радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Ми вже розповідали про складну ситуацію в Українській автокефальній православній церкві напередодні помісного собору. Якраз мій колега Тарас Марусик розмовляв про цю ситуацію, про протистояння з Харківським владикою Ігорем.

Тарас Марусик

Владико Ігорю, чи нічого не змінилося в ваших планах, чи як було заплановано має відбутися 7 листопада конференція духовенства і мирян УАПЦ.

Владика Ігор

Вже досить давно, після того, як стало зрозуміло, що враховано новий урядовий план творення єдиної помісної церкви, ми разом з духовенством Харківсько-Полтавської єпархії та Львівським Крайовим братством апостола Андрія Первозванного вирішили провести напередодні храмового свята нараду, яка допомогла би нам зорієнтуватися у нових вимірах. Йдеться про ставлення до якихось конфесій та осіб, про формування стратегії, яка б дозволила взяти участь у творенні духовно здорової і перспективної у плані провадження нації шляхом спасіння православної церкви, яку ми мріємо бачити всі в Україні, але шляхи до не й кожен шукає відповідно до тих культурних традицій, якими володіє і тих суспільних обставин, в яких опинився. Нам із Львівським братством легше знаходити спільну мову, бо ми репрезентуємо два традиційно різні, а історично споріднені регіони України – Слобожанщину і Галичину. На жаль, потягом останніх років в Україні сталися процеси, які б я назвав деструктивним в духовному житті. Зараз вже варто не шукати духовних витоків, скільки способів врятуватися від нових і нових поглядів, руйнування авторитету церкви, яке спостерігається останнім часом. Українська автокефальна православна церква зазнала кризи: вона переживає розкол. І не думаю, що зараз найкращий час для того, щоб вона, об’єднуючись з іншими частинами поділеної Української церкви могла дати щось цінне цим частинам. Інша річ, що група осіб, які 10 років тому, восени 1995 року приєдналася до УАПЦ, точніше - відійшла від Київського патріархату з метою створити нову церкву – УАПЦ КП. І зазнала в цьому поразку, і мусила приєднатись до УАПЦ, - та частина повертається зараз до Київського патріархату. Я думаю, що кожна тверезо мисляча людина поставиться до цього прихильно і подякує патріарху Філарету за те, що він приймає цих блудних синів під своє архіпастирське управління. І сподіваємось, що він дасть лад своїй церкві у такому дещо розширеному стані. Це не є процесом, який до чогось забов’язує Українську автокефальну православну церкву, яка продовжує жити за своїми правилами під омофором блаженнійшого митрополита Костянтина.

Тарас Марусик

Владико, а якими можуть бути наслідки – церковні, юридичні, тієї конференції, яку планує провести та частина УАПЦ, якою ви керуєте у Харкові?

Владика Ігор

Насамперед треба зрозуміти, що ця конференція не має на меті перешкодити групі Мефодія Кудрякова на шляху приєднання до Київського патріархату. Навпаки, це – позитивний процес. Ми шукаємо ті виміри, в яких буде існувати УАПЦ після 19 листопада. Ідеться про ту частину церкви, яка не підлягає Мефодію Кудрякову. Ми будемо говорити про проблему покликання, яка вже виникає сьогодні в Україні після того релігійного піднесення, яке існувало на початку 90-их років, про наші стосунки з іншими православними церквами і православними рухами в Україні, і про спосіб управління цекрвами. Це проблеми, які існували і досі, але тепер, коли, здається, розв’язується найбільш гостра проблема подвійного управління церквою з боку митрополита Костянтина і митрополита Мефодія – другий чинник, природно, зникає, ми можемо шукати зв’язків із нашим центром у діаспорі.

Василь Зілгалов

Перериваючи інтерв’ю Тараса Марусика з владикою Ігорем, пропонуємо слухачам коротку інформацію з релігійного життя.

До 70-річчя предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату виготовлено унікальну ювелірну композицію. Назва аметистової композиції “Лавра небесна”. А організатором урочистої презентації експонату для мешканців столиці виступив будинок художньо-ювелірного мистецтва “Лобортас”. За висновками фахівців, “Лавра небесна” – це перший український духовно-ювелірний шедевр, який не має собі рівного в усьому світі. Співробітники художньо-ювелірного будинку “Лобортас” багато подорожують країнами світу. Ідея створити композицію з’явилася у художнього колективу у Бразилії, на це художників надихнула незвичайна форма зрізу аметиста, яка нагадувала печеру і черничий головний убір одночасно. В основі композиції – постаті преподобного Антонія і Феодосія Печерський. Увінчує композицію храм, зітканий із топазових хмаринок. Вперше композиція демонструвалась в заповіднимку Софія Київська. Турне містами України “Лавра небесна” розпочала із чернігівського музею “Чернігів стародавній”. До 9 листопада експонат знаходитиметься у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської лаври в музеї митрополита Сабо дана. Потім витвір побачать у Харкові, Одесі, Дніпропетровську , Донецьку та Львові. І Тарас Марусик завершує розмову з владикою Ігорем.

Тарас Марусик

А, до речі, що то був за собор УАПЦ в Лондоні недавно?

Владика Ігор

Це був собор українських церков у західному світі: у Західній Європі, південній Америці, Австралії, Новій Зеландії, на якому були присутні майже всі українські єпископи діаспори. Я, на жаль, не міг поїхати на цей собор, хоча був запрошений, консисторій Львівської єпархії направив на нього своє привітання.

Тарас Марусик

Чи ви одержали якусь підтримку там моральну з приводу цієї конференції 7 листопада?

Владика Ігор

Оскільки мене в Лондоні не було, то мені важко говорити про якусь підтримку.

Тарас Марусик

І останнє запитання, яке торкається спроби захоплення храмів УАПЦ, зокрема Свято-Дмитріївського храму у Харкові і Полтавського храму. В якій ситуації перебувають ці храми?

Владика Ігор

Ситуація дуже напружена. Річ у тім, що ще у серпні Мефодій Кудряков одноосібно призначив свого представника – одного із активістів організації “Братство” - Олега Дамаскіна, який в монашестві прибрав ім’я Іларіона – на адміністратора Харківсько-Полтавської єпархії. Це суперечить церковним канонам, суперечить статуту нашої церкви, оскільки єпархія в українській автокефальній православній церкві сама пропонує кандидатуру єпископа. А відповідно і адміністратора. Кандидатура має затверджуватися архієрейським собором, а не навпаки. До того ж і правлячого архієрея , і адміністратора призначає архієрейський собор, який не розглядав цих проблем. В той же час всередині жовтня, напередодні Покрови Пресвятої Богородиці, цей чоловік прибув до Харкова, спробував тиснути на парафії, з’явився у Святодмитріївській церкві, у Іоано-Богословській церкві, в обласному управлянні в справах релігії. Намагався вимагати застосувати адміністративного тиску для того, щоб підпорядкувати йому парафії, вимагав скликання парафіяльних зборів. Йому відповіли, що єпархія має канонічне управління, живе відповідно до власного статуту і не збирається переходити в підпорядкування якимсь випадковим особам. Після того цей чоловік опинився на Полтавщині і спробував відібрати статут у Святоюріївської парафії міста Полтави. Оскільки ми вже мали прецедент захоплення нашої патріархії в Києві, то стривожені парафії поквапилися забезпечити собі охорону. І мені надзвичайно приємно і зворушливо говорити про те, що майже всі політичні партії громадські організації прийшли нам на допомогу. До охороні Святодмитріївської і Іоано-Богословській парафії залучалися організовані групи молоді із козацтва, Молодіжно-націоналістичного конгресу, “Пора” поставила свої намети біля церкви, чергують у церкві представники УНСО, Української народної партії і багатьох інших, досить розмаїтих, як на східну Україну політичних сил. Ми відчули допомогу. Треба сказати, що місцева влада виявила досить здорову реакцію на ці спробу внесення неспокою у досить врівноважене церковне життя Харкова і надала допомогу в охороні храму. На жаль, ситуація залишається напруженою. Ми знаємо про спроби рекрутувати найманців, організовувати приїзди груп для захоплення до Харкова. Іларіон Дамаскін висловлював погрози про захоплення храмів у обласній адміністрації, натякав, що повторить ситуацію, яка була у Києві. І це змушує нас не знімати цілодобову охорону церков і продовжувати її до проведення конференції, яка має визначити статус парафій і вимір їх стосунків із іншими єпархіями УАПЦ.

Тарас Марусик

Це був архієпископ Харківський і Полтавський Української автокефальної православної церкви Ігор. Тарас Марусин, радіо “Свобода” Київ.

Василь Зілгалов

Католицькі ченці-ієзуїти повертаються на Україну. Осідок їх може з’явитись у Львові. Про місію ченців-єзуїтів Галина Терещук розмовляла з ігуменом єзуїтів отцем Давидом Назаром.

Галина Терещук

Монаший орден Товариство Ісуса відомий більше як католицький орден єзуїтів заснований у 1540 році святим Ігнатієм з Лойоли, котрий був аристократичного походження, зазнав чимало випробувань у житті. У 30 років він був важко поранений і довший час прикутий до ліжка. Власне тоді глибоко замислився Ігнатій над своїм подальшим життям і відчув прагнення присвятити себе Господові. Коли чоловік одужав, то відмовився від розкішного життя і військової кар»єри, став убогим паломником. З часом він зрозумів аби краще допомагати людям, необхідно самому здобути знання. Навчаюсь, продовжував давати духовні вправи і сформував навколо себе неформальну спільноту молодих людей. У 1539 році після сорока днів молитов і дискусій група людей вирішила створити монарший орден, який назвали Товариство Ісуса, настоятелем якого став святий Ігнатій. Перші єзуїти повністю присвятили себе піклуванню про бідних та хворих, немічних та пригноблених, вони навчали людей християнської віри. Єзуїти були у підпорядкуванні Папи і власне Понтифік скеровував їх туди, де була велика потреба людей у Церкві, у духовному слові. Відтак єзуїти займались місіонерством за межами Європи, шкільництвом і освітньою діяльністю.

Основна мета єзуїтського ордену поширювати віру, зміцнювати авторитет Церкви через проповідництво, просвітництво, інтелектуальний розвиток та діяльність у соціальних структурах для підтримування справедливості, реалізувати найскладніші завдання церкви. Покликання єзуїта бути товаришем Ісуса, а це означає відстоювати віру і справедливість.

Отець Давид Назар

Шукаємо у суспільстві можна так сказати, дуже духовно, де є страждання дітей Христа, брак справедливості, якась проблема. Де держава навіть з доброю волею не можуть співпрацювати. От ми шукаємо, що робити, щоб допомогти людям і таким чином працювати. Тому що церква взагалі має шукати, де є брак єдності, страждання, брак справедливості у суспільстві. І бути з людьми, шукати різні відповіді. Творити допомоги для них. Є такі моменти, коли люди відчувають, що мусить бути краще. І ми маємо бути з людьми, бо Бог говорить через людей. От коли є якісь прагнення до кращого життя, до більшої справедливості, до культури, от ми хочемо бути з такими людьми.

Галина Терещук

Ігумен Єзуїтів України отець Давид Назар, греко-католик за віросповіданням, родом із Канади, розповів, що сьогодні орден ченців-єзуїтів працює у 127 країнах світу. Товариство Ісуса налічує 20 тисяч монахів, 14 з них працюють в Україні. Реколекційний дім створений у Хмельницькому, у рік там проходить 18 духовних навчань для мирян, єзуїти в Україні мають 2 парафії латинського обряду у Хмельницькому і Кіцмані, невеличка парафія у Чернівцях.

Отець Давид Назар

Бачите, у нас нема багатьох монастирів, бо є такий нюанс, що єзуїтський дім є дорога.

Галина Терещук

Отче, як, на вашу думку, з якими проблемами люди найбільш зустрічаються. Бо, як журналіст можу сказати, найбільша проблема є безробіття. І чимало людей собі задають питання, що несправедливо і брутально їх викидають з роботи.

Отець Давид Назар

Так, абсолютно. Я думаю, що найгіршим для сім’янина є брак роботи і, очевидно, брак грошей, справедливої зарплати. Очевидно є історичні причини, економіка не розвивається рівно. І деякі люди можуть купити машини, ремонтувати будинки, але дуже багато живуть бідно. Я думаю, що є різні такі моменти, наприклад, інтелектуальний момент: розуміти, що трапляється, розуміти міжнародну економіку. І що церква має додати до розмови про ці речі: має економіка розвиватися справедливо, мають бути справедливі закони. І церква має завжди через історію дуже моральне коло бачення на ці нюанси. І ми самі працюємо в цих ділянках. Як створити справедливу економіку? Очевидно, то не є тільки теоретичне питання, тому що впливає відразу на здоров’я в сім’ї, на шлюб, наприклад. Важко підтримувати сім’ю, коли є економічний тиск . Скільки у нас дітей живе на вулицях. Ці всі питання пов’язані. Можливо є і інші, але головні: економіка і рівний розвиток економіки в Україні.

Галина Терещук

За словами отця Давида, коли людина втрачає віру у Бога, у неї зникає повага до іншої людини. Нині монахи-єзуїти намагаються в Україні допомогти людям захистити свою людську гідність, сприяти встановленню справедливості у суспільстві, а це, можливо, коли люди намагатимуться зростати духовно. Доми орденну єзуїтів діяли у Львові ще у 17 столітті і вплив єзуїтського шкільництва на культурну ситуацію в Україні був тоді значний. Відтак і в сучасній Україні монахи-єзуїти вбачають потребу поділитись своїм досвідом, зокрема у шкільництві та освіті, який формувався орденом століттями.

Василь Зілгалов

Однією з на

йбільших мистецьких подій стала прем’єра в Києві літургії святого Іоанна Златоустого, автором якої є Мирослав Скорик, як виявилося церковна відправа звучить нині не лише в храмах, а й в концертних залах , до традиційних церковних жанрів охоче звертаються композитори. Про це в матеріалі Лесі Олійник з української столиці.

Леся Олійник

Літургія, фрагмент якої ми почули звучала не в храмі Божому, а в залі Національної філармонії України. Саме тут відбулася прем’єра “Літургії Іоанна Златоустого” відомого українського композитора Мирослава Скорика. ЇЇ виконав камерний хор “Київ”, який вважається одним із кращих співочих колективів світу. До слова: хор “Київ” озвучив на компакт-дисках зразки української духовної музики – від тисячолітньої давності до наших днів. Останні з них – літургія Євгена Станюковича, Леся Дачко, Ганни Гаврилець. Ось як пояснює цей інтерес до літургійного жанру композитор Леся Дачко.

Леся Дачко

Саме в літургії можна висловити найсокровенніше: прохання про помилування і спасіння душ наших, за Божих церков єднання, за збереження життя і духовності. Дні, коли я працювала над Урочистою літургією були найщасливішими в моєму житті.

Леся Олійник

Нині до духовної музики звертаються і зовсім молоді автори, які часто експериментують із уставленими канонами. На переконання Мирослава Скорика перед композитором виникає проблема поєднати глибинні традиції церковних відправ із сучасною релігійною мовою.

Мирослав Скорик

Релігійна музика є дуже консервативним жанром, її стильова консервативність трудно поборима. Ця музика не любить усіляких новацій і експериментів. Зараз багато композиторів пишуть у так званих духовних жанрах. Але за стилістикою ця музика така, що її не співатимуть у храмах. Вона не підходить для релігійників, вона інша за настроєм, за мовою, за завданнями. Коли у духовних жанрах писали Рахманінов, Чайковський, Оверкович чи Стеценко, вони розраховували, що їх твори будуть виконуватись саме у церквах, а тому шукали компромісу між уставленим каноном і власним стилем. Я б хотів, щоб мої релігійні твори виконувались в церкві. Я знаю, що це майже неможливо, бо існують смаки тих, хто керує службою. Але я хотів би наблизити свою музику до канонів і разом з тим знайти новий підхід.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції радіо “Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Міхал Плахі.

На все добре, до нових зустрічей в ефірі.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG