Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 16:38

Книжкова виставка українських поетів празької школи відкрилась у Слов’янській бібліотеці Праги.


Оксана Пеленська

Прага, 14 листопада 2005 (RadioSvoboda.org) - Українські митці на чужині - в Парижі, Варшаві, Мадриді чи Празі, переважно на вимушеній еміграції - тема, яка довго була під забороною. Тільки нині віднайдене минуле постає брилою, гідною доби та її творців. У цьому контексті особливо виразно проступає творчість поетів празької школи, для яких чеська земля стала місцем формування мистецьких смаків, становлення особистої долі, не раз також – досягнення найвищих творчих вершин.

Прага на початку 20 століття стала другим домом для тисяч українських громадян, яких більшовицький переворот і поразка визвольних змагань вигнали з рідного краю. Серед тих, хто опинився на чужині в тодішній Чехословаччині, було багато вчених, дипломатів і політиків, митців, учителів, письменників. Їхній самовідданій праці завдячуємо створення в історично короткому часі українських вищих навчальних закладів, видавництв, академічних комітетів.

Налагодженню життя, розквіту талантів сприяли сприятливі умови демократичної Чехо-Словаччини Томаша Масарика. Недарма лідер празької поетичної школи, уродженець Херсонщини Євген Маланюк у 1927 році у вірші “Прага” порівнює чехословацького президента до Марка Аврелія - покровителя мистецтв старого Риму.

Маланюк дуже добре знав українську Прагу міжвоєнних десятиліть, та передусім він надзвичайно тонко відчував слово. Саме Маланюк назвав народження українських високих шкіл на чужині “чудом”. В Празі восени 1921 року відчинив двері Український Вільний Університет. Ідею його переміщення з Відня до Чехії особисто підтримав Томаш Масарик. Наступного року в Празі прийняв перших студентів Український Вищий педагогічний інститут імені Драгоманова, а неподалік від столиці в курортному місті Подєбради розпочала роботу Українська Господарська Академія. Саме тут Маланюк здобув диплом інженера, тут також написав свої перші вірші. Потім, через багато років, уже з дальшої еміграції, з Нью-Йорку, де, як поет писав, “щілини без неба”, він з сумом згадував своїх товаришів - “подєбрадців”, згадував місто, в якому “над луком Лаби замок Подєбради, креслірки гамір, молодість і труд”.

Молодість поета та його інших земляків-поетів – Олександра Олеся, Олени Теліги, Оксани Лятуринської, товариша Маланюка з Подєбрадської Академії Леоніда Мосендза, скульпторки Галі Мазуренко минула в Празі. Це місто тоді зачарувало багатьох, на чеській землі витворилась благодатні умови для вільної творчості, яких їх позбавила батьківщина. На виставці у Слов’янській бібліотеці, присвяченій празькій поетичній школі, представлені видання Оксани Лятуринської – “Гусла” і “Княжа емаль”, яку вона присвятила пам’яті свого близького приятеля Юрія Дарагана, твори Олесандра Олеся та книжечка для дітей “Редько” його сина, талановитого археолога Олега Ольжича.

Виставку в Празі підготувала Алена Моравкова, яка першою заговорила про українських поетів празької школи тоді, коли в Україні про них мовчали. І чехам світ української емігрантської поезії також відкрила Алена Моравкова-перекладачка. Вона не приховує свого захоплення їхніми долями і творчістю:

“Я почала цікавитися празькою школою українських поетів тому, що мене глибоко зворушила доля цих поетів. Вони пережили еміграцію. Ця доля була трагічна. І друге, що мене зацікавило - це були їхні твори та їхня висока вартість. Тому я продовжувала цю роботу”.

Поетів празької школи поріднили почуття тривоги за батьківщину, ностальгії й звичної в умовах еміграції незахищеності. Шукали берега вони по-різному. Теліга і Олег Ольжич повернулись додому і заплатили за це життям. Більшість емігрувала далі, покидаючи назавжди в Празі друзів, родинні архіви і бібліотеки.

Ці втрати, як згодом, уже на еміграції в Америці, писала українська пражанка Оксана Лятуринська, завжди викликали біль. “Все загинуло”, - з сумом говорила вона. Не загинуло. Залишилась книжки, які бережуть у празькій Слов’янській бібліотеці. Залишились, як нещодавно було відкрито, сотні творів відомих українських митців, які працювали на еміграції в міжвоєнній Празі й тисячі архівних матеріалів цієї доби. Ці матеріали експонувались нещодавно на виставці, присвяченій 80-літтю празького Музею визвольної боротьби України.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG