Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:09

Як знайти порозуміння з розгніваним опонентом.


Інна Набока


Київ, 14 листопада 2005 (RadioSvoboda.org) - Наука, а вірніше, мабуть, мистецтво спілкування – річ непроста. Тому, якими бездоганними особами ми б собі не здавалися, час від часу потрапляємо в ситуацію, коли на нас гніваються. Про те, як знайти порозуміння з розгніваним опонентом розповідає психолог Інна Набока.

Що ми робимо, коли на наші бідолашні голови сиплються докори й звинувачення, коли нас картають, на нас ображаються, гніваються інші люди? Звичайно ж, перша реакція – відповісти так само емоційно, розсердитись, накричати, посваритись. Але всі ми чудово знаємо, що гнів – річ деструктивна. І, охолонувши, незалежно від того, праві ми були чи винні, швидше за все, будемо шкодувати, що не стрималися.

Як же захистити себе від гніву і, в то же час, зберегти стосунки з людиною, що на нас сердиться? Адже найчастіше конфліктні ситуації виникають з людьми нам небайдужими: з колегам чи начальством на праці, з подружжям, дітьми, батьками в родині. Мистецтво порозуміння – річ непроста, але психологи пропонують цілу низку правил, які допомагають впоратися з цією проблемою.

Отже, правило перше: під час спілкування з розгніваною людиною, чого б вам це не коштувало, зберігайте спокій самі. Те, що ваш опонент не володіє собою, ще не дає вам права поводитися так само, інакше ви будете „заводити” один одного до безкінечності.

Наступна порада: справедливі чи ні докори на вашу адресу – мовчіть. Рано чи пізно аргументи „звинувачення” вичерпаються, і тоді можна буде перейти до конструктивного діалогу. Щоправда, і мовчати можна по-різному: іронічно, зверхньо, відчужено, принижено. Мовчіть спокійно. Не виправдовуйтесь і не заперечуйте. Адже доводити щось емоційно збудженій людини – справа абсолютно марна. Звичайно ж, мовчати нелегко. Але зважте: ми вислуховуємо людину, дізнаємося, що її непокоїть, обурює, що їй болить. І це дуже важливо, якщо ми справді хочемо знайти порозуміння. Тому психологи радять говорити зі своїм опонентом не як з ворогом, а як зі союзником. Частіше використовувати вирази на кшталт „ми з вами”, „я тебе розумію”, „давай подивимось, що МИ можемо зробити у цій ситуації”.

А ще психологи пропонують знайти якусь третю особу, “спільного ворога”, на якого можна перевести напрямок удару. Цей прийом досить дієвий, найкраще це знають, мабуть, політики, які в скрутну хвилину завжди знаходять якихось “ворогів народу”. Але – не дуже коректний. Тож варто добре подумати, перш ніж використовувати його у власному житті.

І останнє. У більшості випадків нас ніхто не змушує вислуховувати на свою адресу гидкі слова. У нас завжди є вибір. Адже від несправдливого начальника можна звільнитися, а з грубим чоловіком розлучитися. Отже, якщо ми все ж вирішуємо спілкуватися з розгніваною людиною, то робимо це добровільно і свідомо. А якщо ці стосунки стають занадто важкими – перервати їх цілком у нашій волі. І вже сама ця можливість, навіть якщо ми нею і не скористаємося, надасть нам сили і витримки.
XS
SM
MD
LG