Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 03:22

“5 хвилин з Віталієм Пономарьовим”: Князь Данило Галицький.


Віталій Пономарьов Київ, 20 грудня 2005 (RadioSvoboda.Ua) - У двадцятих числах грудня 1253 року у галицькому місті Дорогочині був коронований Данило Галицький. Це значно підвищило статус тодішньої української держави в очах європейської спільноти.

Віталій Пономарьов: Чи пам’ятають сьогодні українці ім’я свого першого короля?

Перехожа 1: Данило Галицький.

Перехожий 1: Данило Галицький.

Перехожий 2: Першим королем України був Данило Галицький.

Перехожа 2: Не знаю, вибачте.

Віталій Пономарьов: Вперше Данило був проголошений князем Галицьким у чотирирічному віці –після загибелі його батька Романа Мстиславича. А вже навесні наступного року він був змушений разом з матір’ю Анною та двохлітнім братом Васильком тікати від князівських усобиць до свого дядька, угорського короля Ендре Другого. Данилові довелося упродовж сорока років відвойовувати батьківські володіння. Він приєднав до Галицько-Волинської держави Київ і більшість українських земель, заснував міста Холм та Львів. Ось як описує галицький літопис прибуття Данила на зустріч володарів Центральної Європи у словацькому місті Пожгу (нині Братислава):

“Сам же Данило їхав обіч короля, а кінь під ним був диву подобен і сідло позолочене, і стріли і шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, що аж дивно, а жупан із золототканого єдвабу грецького і широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом. І коли німці дивилися і багато дивувалися, сказав йому король: “Я не взяв би тисячі серебра замість сього, що ти прийшов єси згідно з обичаєм руським предків своїх”.

У молодості Данило отримав поранення у битві проти монголів на ріці Калці. А сорока п’яти років він був змушений їхати до ханської столиці міста Сарая на Волзі за так званим «ярликом на князівство», кланятися Батию і пити кумис в його шатрі. Так робив кожен князь, і літописи північно-східної Русі розповідають про «велику честь», виявлену Олександрові Невському в Золотій Орді. Натомість галицький літописець сприймав ту церемонію інакше.

“Гірша лиха – честь татарська. Данило Романович, князь великий, що держить землю Руську, Київську, Волинську, Галицьку та інші, стоїть навколішки перед ханом, зве себе холопом, платить данину, боїться і грізного наказу мусить слухатися”.

Повернувшись з Орди, Данило розпочав переговори з папою Римським Іннокентієм Четвертим про організацію хрестового походу проти монголів. Щоб засвідчити, що бере Данила під свою опіку, папа надіслав йому вінець, скіпетр та корону. Данило Галицький був коронований посланцем папи абатом Опізо у місті Дорогочині на Бузі. Говорить історик Тетяна Вілкул.

Тетяна Вілкул: Співпадають дати коронації литовського князя Міндовга і Данила – це 1253 рік. При тому Міндовг і Данило були союзниками, але і конкурентами, Данило одружений на родичці Міндовга. Можливо, спроба збереження рівного статусу спостерігається в такому випадку. Бо і Литовське князівство, і Галицько-Волинське претендували на зону впливу на ятвягів, а Литовське починало контролювати Полоцьке князівство. Можливо, Данило прийняв корону, побачивши, що, у разі відмови, його найближчий сусід буде вищим за нього за статусом, отримає підтримку і додаткові привілеї.

Віталій Пономарьов: Хрестовий похід проти монголів не відбувся, і король Данило почав війну самостійно. Він розбив військо темника Куремси, відвоював у монголів землі по ріки Случ, Південний Буг, Тетерів і намагався повернути собі Київ, проте врешті-решт був змушений знову визнати зверхність Золотої Орди. Говорить філософ Тарас Возняк.

Тарас Возняк: Король Данило – виняткове явище в історії України. З епохи короля Данила розпочалася нова, власне українська історія, котра дуже чітко зорієнтувала Україну у тій складній геополітичній ситуації: з одного боку – Золота Орда, з другого боку – спустошена Русь, з третього боку – латинський світ. І король Данило знайшов можливості військові і дипломатичні для того, щоб утвердити свою державу – власне першу українську державу як таку. З іншого боку, важливий сам статус цього правителя: визнання його папою на довгі віки якось запрограмувало розвиток не тільки України в цілому, але і особливо Галичини.

“Був бо він смілий і хоробрий – “від стопи ноги його і аж до верху голови його не було ньому вади”. Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другий по Соломоні”.
XS
SM
MD
LG