У світі тварин нерідко буває, коли самка відмовляється годувати своє маля, і якщо воно не потрапить в людські руки, на нього чекає голодна смерть. Причини цього явища зоологами до кінця не з’ясовані. Люди пішли ще далі. В Угорщині нерідко й зараз повідомляють про те, що десь на сміттєзвалищі чи навіть у туалеті хтось випадково натрапив на немовля. Зазвичай такі знайди чи підкидьки виживають і досягають багато-чого в житті. Щоправда, для них це є досить слабою втіхою, адже про своїх біологічних батьків вони вже не дізнаються ніколи.
Проте іноді рапляються варіації й іншого роду. Це коли діти здають своїх старих родичів, як раніше казали, у богадільню, щоб ними піклувались інші. За останні 17-20 років таких випадків в Угорщині стає все більше. 79-літній Кароль-бачі (дядько Кароль) потрапив у Дебреценський реформатський пансіонат для перестарілих три роки тому майже одразу після смерті дружини. Про своїх дітей він говорить неохоче. Замість цього запропонував гостям з мікрофонами зіграти різдвяну колядку на цимбалах. Мелодія вийшло не дуже доладна, але від душі. Карой-бачі сумно жартує, мовляв, цей плохенький мотивчик нагадує його життя… А так все нормально, підсумовує старий пенсіонер.
Говорить Кароль Віда: “Добре себе почуваю тут, ніби в колі сім’ї, може, навіть ще краще. Тому що в родині літня людина, як є воно насправді, почувається незатишно”.
В одному з найстаріших реформатських пансіонатів Угорщини доживають свого віку майже сто одиноких людей при живих родичах. І будні, і свята минають для пенсіонерів у цих стінах. Персонал піклується ними так, ніби вони були для них дуже близькі люди. Однак тягар самотності від цього у їхніх пацієнтів не стає легшим.
Проте іноді рапляються варіації й іншого роду. Це коли діти здають своїх старих родичів, як раніше казали, у богадільню, щоб ними піклувались інші. За останні 17-20 років таких випадків в Угорщині стає все більше. 79-літній Кароль-бачі (дядько Кароль) потрапив у Дебреценський реформатський пансіонат для перестарілих три роки тому майже одразу після смерті дружини. Про своїх дітей він говорить неохоче. Замість цього запропонував гостям з мікрофонами зіграти різдвяну колядку на цимбалах. Мелодія вийшло не дуже доладна, але від душі. Карой-бачі сумно жартує, мовляв, цей плохенький мотивчик нагадує його життя… А так все нормально, підсумовує старий пенсіонер.
Говорить Кароль Віда: “Добре себе почуваю тут, ніби в колі сім’ї, може, навіть ще краще. Тому що в родині літня людина, як є воно насправді, почувається незатишно”.
В одному з найстаріших реформатських пансіонатів Угорщини доживають свого віку майже сто одиноких людей при живих родичах. І будні, і свята минають для пенсіонерів у цих стінах. Персонал піклується ними так, ніби вони були для них дуже близькі люди. Однак тягар самотності від цього у їхніх пацієнтів не стає легшим.