Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 21:01

“Вечірня Свобода”: Чи “культурним” був 2005-й? Підсумки року, що минає.


Юлія Жмакіна Гості: Михайло Поплавський - народний депутат України, фракція Народної партії, заступник голови парламентського комітету з питань культури і духовності; Павло Мовчан – народний депутат України, фракція Української Народної партії, перший заступник голови парламентського комітету з питань культури і духовності.

Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:


Київ, 29 грудня 2005 року.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Юлія Жмакіна

Радіо “Свобода” продовжує своє мовлення. На годиннику рівно 20.00. 29 грудня. У прямому ефірі передача “Вечірня Свобода”. Сьогодні її проведу я, Юлія Жмакіна.

Якими проявами культури нам запам’ятається рік, що минає? Новою культурною політикою помаранчевої влади? Або яскравими виставами і концертами? Гучними відкриттями? Проривом у національному кіновиробництві?

Отже, "Чи “культурним” був 2005-й? Підсумки року, що минає". Така тема сьогоднішньої “Вечірньої Свободи”.

Її ми будемо обговорювати з гостями студії. А це Павло Мовчан, народний депутат (фракція Української народної партії), перший заступник голови Парламентського комітету з питань культури і духовності; Михайло Поплавський, народний депутат (фракція Народної партії), заступник голови Парламентського комітету з питань культури і духовності.

У вирі політики гуманітарна сфера автоматично потрапляє на останні шпальти газет, журналів, є, на мові телевізійників, “бантиком” у випусках новин.

Хоча кожна порядна людина, якщо хоче представити себе у гарному світлі, насамперед розповідає про похід до опери чи на книжковий ринок “Петрівка”, аби вполювати на останні книжкові прем’єри.

На жаль, і у нашому ефірі руки дійшли ось лише 29 грудня до культури.

Пригадую, у день представлення у Верховній Раді уряду Юлії Тимошенко (що, до речі, дуже нагадувало вручення кіно премій “Оскар” (і за стилем, і за настроєм), то тоді в урядовій програмі озвучений був такий намір нової влади, щось на кшталт перегорнути піраміду, аби нагорі опинилася гуманітарна сфера. І ви знаєте, на тій хвилі, постреволюційній, багато хто у це повірив.

І у нас на телефонному зв’язку є Оксана Забужко, письменниця. Як Вам видався 2005-ий рік у культурній сфері? Оксана Забужко

На початку року намірів стосовно культури взагалі не було ніяких. Якщо ви пригадуєте інавгураційну промову Юлії Володимирівни у ВР, коли вона заговорила про гуманітарну сферу, то відразу ж плавно перейшла до сфери соціальної.

Це були важливі речі. Але вже в той день мені було абсолютно зрозуміло, що програми гуманітарних реформ і якоїсь програми у сфері культурної політики цей уряд не мав. В принципі помаранчева команда не уявляла навіть, в якому стані вона успадкувала країну.

Якщо говорити про підсумки 2005 року, то я сказала б, якщо газон не підстригати, а його вже років 13 ніхто не підстригав, на ньому тільки відбувалося руйнування, а точніше, просто порозвалювалася та стара мережа радянських інституцій, а на рештках відбувався дерибан. А між тим пробивалася якась по-партизанськи травичка індивідуальних ініціатив, які не тільки не знаходили жодної державної підтримки, а які йшли в обхід держави.

Я всі 13 років говорила, що в мене до держави одна єдина була вимога, до попередньої влади, тільки не заважати.

На етапі останніх кількох років стало очевидно, і це між іншим вперше оприлюднено після страшного “азаровського удару” по книговиданню, яким книжку обклали податком у 2004-му році, стало очевидно, що не заважайте – цього не вийде.

А в 2005-му році стало ще гірше, тому що пригадайте, скільки у нас (слово незрозуміле) було видано у 2005-му році? Аж 1. Ви подивіться на книжки, скільки їх було видано навіть у порівнянні з 2004 роком? Цифри падали. Культурою ніхто не займався.

Я перепрошую, я сама видала в 2005-му році дві книжки. Але від того, що я змогла видати дві книжки, то це зовсім не означає, що в культурі у нас все гаразд. Давайте дивитися у масштабах цілої країни, а не у масштабах окремо взятих ініціатив.

Добре, що пан Поплавський має можливість видавати альбоми і перебувати на екранах наших телевізорів. Добре, що Забужко має можливість....

Михайло Поплавський

Ми зараз говоримо про 2005 рік...

Дитяча програма “Крок до зірок” витиснула програму “Утрєнія звєзда” Ніколаєва. З великими потугами відкрили “Українську пісню” на УТ-1.

Правильно, сьогодні потрібна комплексна національна програма гуманітарної політики. І є велике бажання Президента Віктора Ющенка, а лише команда, яка сьогодні працює, я побажав би у наступному році, аби краще розпочати.

Юлія Жмакіна

У нас інший експерт на зв’язку Олесь Санін, сподіваюся, що ви всі його знаєте. Це кінорежисер, який здійснив дуже цікавий і показовий кінопроект для України – це кінострічка “Мамай”.

Перед тим, як розмовляти в прямому ефірі, то я попросила пригадати, що, з Вашої точки зору, було такими контрапунктними моментами для українського кіно у 2005 році?

Олесь Санін

Була подія кінематографічна – це золото в Каннах Ігоря Тримбіцького за документальний фільм студентський, абсолютно незалежний, нікому не потрібний, крім нього самого і ніким не підтриманий в Україні. Тільки медіаолігархи, коли зрозуміли, що це для них можливість пропарити самих себе допомогли цьому. Слава Богу, що це зробили. Це була визначна подія.

Ще була подія визначна в українському кіно, що за останній рік не було знято жодного фільму, який би побачив екран, знятий був за державний бюджет.

З інших визначних подій я б сказав, що повне захоплення українського ринку кіно і медійного ринку іншими державами.

Юлія Жмакіна

Чи серйозно Ви ставитесь до цілої низки проектів, пов’язаних з подією помаранчевої революції?

Олесь Санін

На рахунок художнього кіно до мене були пропозиції знімати ігрове кіно про помаранчеву революцію. Я відмовився з особистих причин. Я поки що не бачу якості в тих сценаріях. Вони були сильно заангажовані політично, з одного боку, а з іншого боку, морально. Я не бачив можливості знімати.

Юлія Жмакіна

З нами на зв’язку музичний оглядач радіо “Свобода” Леся Олійник.

А що Ви, як тонкий поціновувач класичної музики, знавець, відзначили в 2005 році?

Леся Олійник

Я зараз послухала дуже важних людей, яких я поважаю за ту роботу, що вони здійснюють. Хочу сказати, що наша культура в сенсі того, про що ми говоримо зараз в студії, то вона обмежується.

“Океан Ельзи” – прекрасно. “Євробачення” – прекрасно. “Народна капела” – прекрасно. Але осторонь на узбіччі залишається наша велика європейська культура. В цьому році, крім того, що були надзвичайно великі події музичні, сказати б, в Брюсселі відбувся зараз концерт сучасної симфонічної музики молодої композиторки Наталії Божко у виконанні Національного симфонічного оркестру, який був здійснений привселюдно для членів парламентів РЄ.

У нас в Москві 8 золотих медалей на такому престижному конкурсі балетному. Це були українці. Їм запропонували виїхати закордон. Вони відмовилися і повернулися назад.

У нас щойно відбулася блискуча прем’єра в Донецьку “Богдана Хмельницького”. Півсотні років була написана ця опера в Данькевича, яка зараз в Донецьку має четверту редакцію, яка підняла весь зал.

Не треба забувати, що у нас є КВН, “Євробачення”. У нас є феноменальна українська культура. На превеликий жаль, 38% світових оркестрів, це є абсолютно фактичні цифри, займають наші українські музиканти. Ви бачите, що вони наповнюють оркестри, театри, голоси. Вони тут не потрібні. Тим не менше, відбуваються дуже значні події.

Юлія Жмакіна

Це була “Вечірня Свобода”!

Почуємося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG