Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:34

Українсько-російський газовий конфлікт в інформаційному інтер’єрі.


Марина Пирожук Гості: політолог Григорій Перепелиця, народний депутат України Володимиром Стретовичем та заступник міністра закордонних справ України Андрій Веселовський.

Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:


Київ, 3 січня 2006 року.

Марина Пирожук

Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилях радіо “Свобода”. 3 січня. В ефірі “Вечірня Свобода”. В студії Марина Пирожук.

“Українсько-російський газовий конфлікт в інформаційному інтер’єрі”. Така тема сьогоднішньої “Вечірньої Свободи”, яку ми обговоримо із політологом Григорієм Перепелицею, народним депутатом України Володимиром Стретовичем та заступником міністра закордонних справ України Андрієм Веселовським.

Вітаю шановних гостей і дякую за участь у програмі!

Я також хочу долучити до нашої розмови наших слухачів. Телефон студії такий: 490-29-02. Телефонуйте і долучайтеся до розмови!

Шановні гості, що відбувається? Як ви оцінюєте події останніх днів, зокрема представників “Газпрому” про крадіжки Україною газу? Володимир Стретович

Я вітаю усіх радіослухачів з Новим Роком! І хочу переконати усіх, що цей рік буде роком гараздів і роком нашого успіху і врешті-решт визначенням позицій України, хто ми є, і чого ми прагнемо.

Коли я 1-го січня включив наші канали у зв’язку з напругою і почув, що російський “РТР” повідомляє, що тиск фрезокомпресорних станцій падає, то у мене майнула думка, що Росія свідомо не наповнює газотранспортну магістраль газом, а потім буде звинувачувати нас у тому, що ми його вкрали.

Так і сталося. Буквально наступного дня вже почали роздувати усі, що от Україна вкрала газ, який призначався для Європи. А це було зроблено свідомо для того, щоб спровокувати таку ситуацію, щоби почати інформаційну війну.

Марина Пирожук

Тобто, Ви вважаєте, що це якась спланована акція?

Володимир Стретович

Я думаю, що це свідомо. Якщо на компресорних станціях, які знаходяться на території Росії, немає тиску, а на одній станції він падає, значить, що газ свідомо в трубу не закачується.

Якби там тиск був, а на західний кордон, приміром, з Угорщиною не дійшов, куди йде газопровід, то тоді можна було б звинуватити. А якщо його там немає в трубі і на виході немає, то значить, що його там просто немає.

В такий спосіб почалася інформаційна заготовлена війна. Відразу о 16-ій годині виступив речник “Газпрому”, який сказав, що Україна в черговий раз вкрала газ. Це не перший раз у такий спосіб хочуть показати Європі, що ми начебто крадемо газ.

Але ми вийшли із цієї ситуації зі своїх ресурсів, зі своїх резервів. І зараз забезпечуємо у відповідний спосіб. Але ця провокація не пройшла.

Інша справа - це наш інформаційний ресурс. Я шукав також на це собі відповідь. Чому ж мовчить наше телебачення, наше радіо? Виявляється, що “Інтер”, “1 плюс 1”, ICTV, зокрема ці канали, вони ж є у руках олігархів, вони ж не є голосом держави, тому вони і свідомо мовчать, бо вони зацікавлені у тому, щоби ця ситуація накалювалася більше.

Очевидно, що хтось із політиканів гріє на цьому руки, а потім заявить, що, мовляв, ось ми готові це все вирішити.

Марина Пирожук

А хто з політиканів може нагріти на цьому руки?

Володимир Стретович

Я чув заяву депутата Держдуми Лебедєва, який сказав: “Я не здивуюся, якщо зараз десь з-за ялинки вискочить відомий український політик (я думаю, що він мав на увазі Януковича чи когось із українських), який скаже, що все вирішить. От тільки віддайте перевагу на виборах мені, і я все вирішу одномоментно”.

Це свідома ескалація цієї ідеї. Скільки вона буде тривати? Невідомо.

Я думаю, що завтра ЄС, зібравшись на свою нараду, розставить акценти, як вони відносяться до цієї ситуації, яка склалася між Україною та Росією.

Марина Пирожук

Пане Веселовський, чи згодні Ви з позицією пана Стретовича, зокрема щодо того, що Росія розпочала активну інформаційну війну проти України? Якщо так, то яка мета, на Ваш погляд, цього всього?

Андрій Веселовський

В цілому після виступу пана Стретовича можна припиняти нашу передачу, бо він все так ґрунтовно сказав. Хіба що тільки деякі деталі.

Щодо того, чи почала Росія інформаційну війну, чи ні, то я сказав би, що вона її не закінчувала. Слово “Росія” за цим не повинно стояти.

Розумієте, є дуже серйозні бізнесові інтереси. Україна як держава в цілому, Україна як економічний комплекс дуже приваблива і важлива територія, яка потрібна була російському капіталові.

Україна все чіткіше виявляє своє бажання інтегруватися до ЄС останнім часом. Ми для цього робимо конкретні кроки. Ці конкретні кроки бачать європейці і починають на них реагувати. Раніше ми говорили, а зараз робимо конкретні кроки.

Останній саміт “Україна-ЄС” якраз і засвідчив усвідомлення європейцями, що Україна планує серйозно перебудовувати і своє суспільство, і свою економіку для того, щоби бути готовою для приєднання до ЄС. Це не може не турбувати бізнес-кола, насамперед російський капітал, який хотів би контролювати економіку України.

Газ є одним із найкращих інструментів, аби зараз повернути політику і суспільство України, їхню налаштованність на європейський напрям і для того, аби змусити їх відмовитися від цієї ідеї. Тому тут важко говорити про конкретного організатора чи конкретного диригента, тому що в цілому це інтереси дуже широких кіл в Росії.

Марина Пирожук

Хіба може бути таке, коли бізнес-групи провадять таку кампанію, без координатора, без диригента, пане Перепелиця?

Григорій Перепелиця

Щодо російського капіталу, то цього в принципі сьогодні не може бути, тому що російський капітал є надзвичайно політизованим, він не є самостійним, він є керований Володимиром Володимировичем Путіним. Це природно для будь-якого капіталу, країною якого є країна з авторитарними і тоталітарними режимами.

Марина Пирожук

Чи можемо ми в такому разі говорити про те, що таку тактику обрав саме Путін?

Григорій Перепелиця

Якщо ми подивимось на причини, то ця газова криза виникла не відразу. Якщо ми зробимо невеличку ретроспективу в минуле, 2-3 роки тому, то що ми побачимо? Уже були подібні інформаційні війни зі звинуваченням України, що вона краде російський газ з газосховищ.

Україна довела, що вона не краде нічого з газосховищ. Так, Росія визнала цю ситуацію. Але що було після цього? Коли в міжнародний ефір була запущена така думка, то після цього Росія заключила договір з Німеччиною про будівництво альтернативного газопроводу. Сьогодні ця стратегія продовжується, але в набагато більших глобальних масштабах.

Марина Пирожук

Пане Перепелиця, яка мета цього всього?

Григорій Перепелиця

Особливо ця ситуація загострилась після продажу “Криворіжсталі”. Це є знаковою метою і подією. Чому? Тому що вперше через продаж “Криворіжсталі” сюди зайшов іноземний капітал, який виявився набагато потужніше політизованого російського капіталу. Це, очевидно, порушило ті домовленості, який мав старий уряд Януковича і колишній президент України щодо відносин в газовій сфері. Оскільки Україна за ці домовленості, за дешевий газ платила своїми стратегічними підприємствами Росії, економічним і політичним власним суверенітетом.

Путін мав надію, що коли залишиться Янукович, то ця схема буде продовжуватись, коли будуть за безцінь російському капіталу віддаватися українські стратегічні підприємства, а Росія відповідно в свою чергу буде постачати дешевий газ в Україну. Це та схема, по якій працює Білорусія. Білорусія розплачується за російський газ власним суверенітетом. Того ж хотіли і від нас.

Прихід нового президента, нового уряду після помаранчевої революції зламав ці схеми і надії. “Криворіжсталь” стала останньою каплею, яка призвела до того, що Росія розпочала газову інформаційну війну проти України.

Ви говорите про мету. Росія зараз переслідує дві мети в цьому газовому питанні, які ніякого відношення до економіки не мають. В основі цих цілей 2 мети: мета №1 – це дискредитувати Україну в очах міжнародного середовища, показати її, як несерйозного майбутнього партнера, члена НАТО і ЄС, з якою не можна мати справи, тим самим поставити Україну в ситуацію ізоляції, позбавити Україну міжнародної підтримки; мета №2 – пов’язана з формуванням внутрішньополітичної ситуації в Україні, іншими словами – дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні і дискредитація демократичного режиму в Україні.

Марина Пирожук

Пан Перепелиця каже, що метою було дискредитувати Україну. Схоже, це Росії вдалося. Сьогодні формується образ України в світі, як кримінальної держави, як злодійки газу. Заяви газпромівців про це лунають скрізь. Чому не було вжито Україною превентивних заходів? Чому голос України не чути або погано чути на Заході?

Пане Стретович, Ви казали, що недобре працюють медіа, але тут свою позицію має висловити передовсім керівництво держави і політики.

Володимир Стретович

Звичайно. Ми настільки спокійна і віролюбна нація. Ми ні на кого не нападали, ми ніколи не розширяли свої землі за рахунок інших територій. Це в нашій ментальності. Наше мовчання в нашій правоті. Ми праві в своїй позиції, як в економічній, так і в політичній, так і в правовій. Тому ми користуємося прислів’ям: “Собака гавкає, а караван іде”.

В цій ситуації політична складова цього російського проекту є. Я думаю, що він ще закладався в серпні, коли один із чільних представників “Нафтогазу України” запропонував перейти на грошову форму розрахунків. Потім він, правда, був звільнений, але де гарантія, що це не було інспіровано спеціально російською стороною, щоб ця теза почала лунати, і тепер ми маємо ось такий розвиток подій.

Як в цій ситуації бути? Звичайно, є офіційні інституції, перш за все МЗС, Мінекономіки, уряд, який повинен давати розгорнуту відповідь і пояснювати слухачам і телеглядачам на офіційних новинах, як же воно сталося.

Я думаю, що це сталося перш за все тому, що ми сподівалися до останнього дня, що компроміс буде знайдено, що Росія погодиться на поступове введення ринкових цін, не 230 доларів за тисячу кубів, бо це в 5-6 разів перевищує нинішню суму. Навіть тій же самій Грузії чи Латвії по 110-130 доларів відпускають. Але чомусь до України такий дискредитаційний режим вибраний, наче все і негайно.

Я думаю, що тут “Газпром” під тиском того ж російського уряду. Підтверджу слова Перепелиці, в мене є багато знайомих в Росії бізнесменів, які кажуть, що не можуть думати інакше, ніж думає їх уряд. А в приклад привели Ходорковського, який подумав інакше, і в результаті всі знають, що вийшло з опальним олігархом в Росії.

Тому там є такий державний капіталізм, де держава вибудувала всіх чітко і сказала, що ніхто не може сказати слова “ні”, тому що пропонує уряд і президент країни.

Марина Пирожук

Всім дякую за участь у нашій передачі!

На все добре!

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG