Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 02:49

“5 хвилин з Віталієм Пономарьовим”: Степан Бандера.


Віталій Пономарьов Київ, 2 січня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - У перший день 1909 року народився український політик Степан Бандера. Двадцяти семи років він був засуджений польським судом до страти, згодом провів три з половиною роки у нацистському концентраційному таборі Заксенґаузен, а загинув від руки аґента КҐБ.

Віталій Пономарьов: - Як сьогодні українці ставляться до Степана Бандери?

Перехожий 1: - Я в Радянському Союзі був, і я багацько не знаю, але відношення в мене, ну, як би сказати, не позитивне. Зрозуміло, так?

Перехожа 1: - Я не знаю.

Перехожа 2: - Ну як? Я не знаю його автобіографії.

Перехожа 3 - Як ставлюся? Ну, як до історичного діяча.

Віталій Пономарьов: - Степан Бандера народився 97 років тому у прикарпатському селі Старий Угринів. Він навчався у Стрийській гімназії та на аґрономічному відділенні Львівської політехніки. Студентом Бандера долучився до діяльності Організації Українських Націоналістів, а двадцяти чотирьох років став керівником ОУН на західноукраїнських землях. Бандера підготував замах на радянського консула у Львові на знак протесту проти організації штучного голоду в Українській РСР. Він також організував убивство ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині, міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. За це Варшавський окружний суд засудив Бандеру до страти, яка була за амністією замінена довічним ув’язненням. Він провів у в’язниці 5 років і вийшов на волю, коли Польща була поділена між Німеччиною та Радянським Союзом. Після розколу ОУН Бандера очолив одну з двох її частин, згодом названу «бандерівською». Говорить історик Георгій Касьянов.

Георгій Касьянов: - Степана Бандеру представляють, з одного боку, як символ української революції націоналістичної, людину надзвичайних здатностей і талантів. З іншого боку його, навпаки, представляють іноді просто як чудовисько. Я думаю, Степан Бандера був таким досить типовим прикладом революціонера-ортодокса – досить типовим для 30-х років. А що стосується його видатних здібностей, здатностей і так далі – я думаю, що він не був надто здібним керівником і організатором, не був видатним публіцистом і мислителем, – це просто була людина, яку виштовхнула на поверхню історія. Зараз різні міфології стосовно нього формулюються, але жодна з них, звичайно, не відповідає тому, що було, так би мовити, насправді.

Віталій Пономарьов: - На дев’ятий день німецько-радянської війни бандерівці проголосили у Львові відновлення Української держави. А вже через 6 днів гестапо заарештувало Бандеру у Кракові і перевезло його до Берліна. За відмову скасувати Акт відновлення Української держави Бандера був на три з половиною роки ув’язнений у концтаборі Заксенґаузен. Його молодші брати Олександр та Василь теж були провідними діячами ОУН і загинули в Освенцимі. Одночасно нацисти вдалися і до масових репресій проти українського руху.

«Місце постою, 25 листопада 1941 р. Айнзацкоманда Ц/5. До зовнішніх постів: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця. Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті “Україна”, мета якого – створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники. Протоколи допитів мають бути переслані айнзац-команді Ц/5. Підпис: СС-оберштурмбанфюрер».

Після війни Бандера мешкав в Австрії, потім у Німеччині. Він намагався відновити підпільну мережу ОУН в Україні та узгодити діяльність українських націоналістів на еміґрації на єдиних засадах.

«Наші прапорні гасла є незмінні: загальне гасло – “свобода народам, свобода людині”, – йде разом із цілком конкретними: “за Самостійну Соборну Українську Державу”, “за повне знищення більшовизму, комунізму і усякого російського імперіалізму”, “за розвалення СССР і за самостійні національні держави на його місці”».

За особистим розпорядженням Хрущова п’ятдесятилітній Степан Бандера був убитий у Мюнхені аґентом КҐБ Сташинським. Говорить історик Ігор Гирич.

Ігор Гирич: - Ну, якщо ми проводимо паралелі з минулими часами, то ми можемо сказати про те, що в русі українському були, скажімо, «бандерівці більш раннього часу» – це ті самі мазепинці, петлюрівці. І для ворогів української незалежності саме ці люди були найстрашнішими, бо, власне, їхній радикалізм говорив про те, що домовитися з цими людьми буде неможливо. Тому вироблявся такий певний стереотип поглядів на український рух як на рух бандерівський, петлюрівський, мазепинський. Українство не ототожнювалося ворогами української незалежності з тим же Грушевським, Винниченком, а саме з людьми, які підняли прапор збройної боротьби.

«Якщо би більшовики справді могли прищепити українському народові відношення до російського народу як до “старшого брата”, теорію про спільне історичне коріння, про споріднену духовність, бажання переймати все від Росії, уподібнюватися, та й інші того роду слабості, то це прикувало б Україну до Росії певніше і тривкіше, ніж найсильніший політичний зв’язок, сильніше від усякого терору».
XS
SM
MD
LG