Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:34

Середня Азія: чому президенти хочуть бути поетами.


Мар’яна Драч Прага, 18 cічня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Президентів середньоазійських держав часто називають деспотами, ворогами преси, порушниками прав людини. Але час від часу і вони розтискають свої "залізні кулаки" та беруть до рук перо, щоб написати вірші або ж навіть багатотомні видання. Багато оглядачів сумніваються, що середньоазійські лідери власноруч пишуть всі свої твори. Але на них їхні імена, і ці твори мають серйозно сприймати принаймні співвітчизники. Що ж спонукає до середньоазійських лідерів до творчості?

Коли Нурсултан Назарбаєв на початку січня знову складав присягу президента Казахстану, то слухав гімн, де було додано нові слова. Автор: cам президент. Насправді цій пісні півстоліття, а слова до неї написав Шамші Калдяков. А Назарбаєв – співавтор тексту – стримано говорить про свою роль. За його словами, він лише трохи змінив гімн, щоб той звучав сучасніше.

Коли ж доходить до книг, то Назарбаєв уже не такий скромний. Він автор шести книжок, серед яких "У серці Євразії" та "Стратегія незалежності". Більше інформації про видання і їхню екранізацію можна дізнатися з сайту Назарбаєва в Інтернеті (Akorda.kz), де творчості президента присвячено окрему увагу.

А яке становище в інших державах регіону? У Таджикистані кожен вам розповість, що президент Імомалі Рахмонов співає:

"Коли я сидів у куточку на даху твого дому, ти не покликала мене. Я жадав побачити твоє обличчя, так хотів його побачити, Але ти навіть не глянула в мій бік".

А ще таджики знають, що Рахмонов пише історичні книги. З-під його пера вийшли чотири томи таджицької історії.

Президент Узбекистану Іслам Карімов також письменник. Він автор 12 видань, деякі з них по 6 томів, і це не рахуючи статей. Як економіст за фахом Карімов переважно пише про економіку, але він також написав книгу під заголовком "Узбекистан на межі 21століття," про перспективи держави.

Поза сумнівом, що за кількістю надрукованого всіх лідерів Середньої Азії обігнав президент Туркменістану Сапармурат Ніязов. Серед його доробку ось цей вірш, під заголовком "Три небезпеки". Читає сам Туркменбаші:

"Я благаю: будьте обережними Будьте пильними Коли держава квітне, всі відразу стають щасливі І твій трон як трон Соломона, Але будьте обережними, Всюди довкола нас – вороги"

Головний твір президента Туркменистану – "Рухнама." 19 вересня 2001-го року вийшов перший том, а цей день у Туркменистані святкують як національне свято. Школярі вивчають "Рухнаму" в школах, а той, хто не знає цього твору докладно, не має шансів стати державним службовцем. Кажуть, що навіть дорожня поліція в Туркменистані вимагає від порушників руху цитувати "Рухнаму". Тих хто не згадає куплету або двох, штрафують.

Раніше керівники Середньої Азії подібних творчих імпульсів не мали, хоча активно підтримували письменників. На думку спостерігачів, ця нова для Середньої Азії традиція має витоки з радянських часів. Згадаймо, що і Ленін, і Сталін написали багатотомні видання.

Деякі фахівці вважають, що нинішня мода на книги, вірші й пісні пов''язана з тим, що середньоазійські президенти хочуть, щоб їх удома сприймали як мудрих та освічених провідників. У них це бажання може бути сильнішим, ніж в емірів та ханів, адже ті ще вважалися авторитетами у релігійних питаннях. Сьогоднішні керманичі Середньої Азії такого авторитету не мають, адже всі вони колишні комуністичні-радянські лідери.
XS
SM
MD
LG