Рівно о шостій ранку страйкарі заблокували в’їзд до заводу AEG у Нюрнберзі, де виробляються пральні та посудомийні машини. До безстрокового страйку приєдналися всі 1700 працівників. Вони домагаються від шведської компанії Elektrolux зберегти її німецьке дочірнє підприємство і відмовитися від перенесення виробництва до Польщі. Учасники безстрокової акції протесту мають намір чергувати біля воріт заводу цілодобово, а також у вихідні, щоб запобігти відновленню виробництву за допомогою чужої робочої сили. Говорить керівник ради працівників нюрнберзького заводу AEG Харальд Дікс:
„За нинішніх умов „Електролюксу” буде дуже боляче відмовитися від якісної продукції, яка випускається в Нюрнберзі. Нам відомо, що в такому разі польскі фабрики теж не зможуть випускати свою продукцію”.
Керівництво компанії Elektrolux пояснило свої плани тим, що подальше збереження виробництва в Німеччині є занадто дорогим задоволенням - навіть незважаючи на те, що працівники заводу готові були піти на цілу низку поступок - відмовитися від додаткових різдвяних виплат та оплачуваної відпустки, довше працювати за ті самі гроші. Тепер профспілки прагнуть максимально підняти витрати, пов’язані з ліквідацією заводу, щоб керівництву було більше не вигідно його закривати. Страйкарі вимагають створити спеціальне агентство, яке б займалося влаштуванням на роботу та переквлафікацією звільнених працівників, кожному виплатити по три місячні зарплати за кожний пророблений на заводі рік. Говорить Харальд Дікс:
„Середня щомісячна зарплата становить 2100 євро. Якщо хтось пропрацював на AEG п”ятнадцять років, а таких чимало, тоді йому мали б виплатити 94 тисячі євро в якості відступних”.
За підрахунками профспілок, соціальна угода, на якій вони наполягають, коштуватиме значно більше, ніж 240 мільйонів євро – саме стільки Elektrolux запланував витратити на ліквідацію заводу в Нюрнберзі та перенесення виробництва до Польщі. Страйкарі налаштовані рішуче і не збираються ставати до роботи доти, доки не будуть виконані їхні вимоги.
„За нинішніх умов „Електролюксу” буде дуже боляче відмовитися від якісної продукції, яка випускається в Нюрнберзі. Нам відомо, що в такому разі польскі фабрики теж не зможуть випускати свою продукцію”.
Керівництво компанії Elektrolux пояснило свої плани тим, що подальше збереження виробництва в Німеччині є занадто дорогим задоволенням - навіть незважаючи на те, що працівники заводу готові були піти на цілу низку поступок - відмовитися від додаткових різдвяних виплат та оплачуваної відпустки, довше працювати за ті самі гроші. Тепер профспілки прагнуть максимально підняти витрати, пов’язані з ліквідацією заводу, щоб керівництву було більше не вигідно його закривати. Страйкарі вимагають створити спеціальне агентство, яке б займалося влаштуванням на роботу та переквлафікацією звільнених працівників, кожному виплатити по три місячні зарплати за кожний пророблений на заводі рік. Говорить Харальд Дікс:
„Середня щомісячна зарплата становить 2100 євро. Якщо хтось пропрацював на AEG п”ятнадцять років, а таких чимало, тоді йому мали б виплатити 94 тисячі євро в якості відступних”.
За підрахунками профспілок, соціальна угода, на якій вони наполягають, коштуватиме значно більше, ніж 240 мільйонів євро – саме стільки Elektrolux запланував витратити на ліквідацію заводу в Нюрнберзі та перенесення виробництва до Польщі. Страйкарі налаштовані рішуче і не збираються ставати до роботи доти, доки не будуть виконані їхні вимоги.
