Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:44

“5 хвилин з Віталієм Пономарьовим”: Бій під Крутами.


Віталій Пономарьов Київ, 27 січня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - 29 січня 1918 року біля станції Крути київські студенти та гімназисти дали бій російським червоним частинам, що наступали на столицю України. Тих київських юнаків нерідко порівнюють із трьомастами спартанцями, які 24 століття перед тим при Фермопілах закрили перському війську вхід до Греції.

Віталій Пономарьов: Чи пам’ятають нині кияни про бій під Крутами?

Перехожий 1: Бій під Крутами? Я чув таке, але так мені важко сказати.

Перехожий 2: Знищили тоді 300 чи трохи більше юнаків.

Перехожий 3: А що таке Крути?

Віталій Пономарьов: 88 років тому російське червоне військо під командуванням колишнього царського офіцера Михайла Муравйова у своєму поході на Київ захопило місто Бахмач на Чернігівщині. Саме у цей час тисячі українських вояків демобілізувалися та роз’їхалися по своїх домівках, а більшість українських полків дотримувалися нейтралітету або перейшли на бік більшовиків. Відтак, ділянку фронту в районі станції Крути між Бахмачем і Ніжином обороняли тільки юнкери Юнацької військової школи та добровольці з місцевого відділу Вільного козацтва. О четвертій годині ранку 27 січня до Крутів прибула Перша сотня Помічного Студентського куреня, сформованого у Києві з добровольців – студентів та гімназистів. Обороною Крутів командував сотник Аверкій Гончаренко. Пізніше він згадував:

«Ще в ніч з двадцять шостого на двадцять сьоме січня я мав розмову по прямому дроту з Муравйовим. Його вимога в формі наказу звучала так: «Підготуватися до зустрічі переможної червоної армії, приготувати обід. Незрілість юнкерів вибачаю, а офіцерів усе одно розстріляю». Я відповів, що до зустрічі все готове».

29 січня о дев’ятій ранку на Крути почався наступ шеститисячного червоного війська, яке складалося з російських солдатів, балтійських матросів та московських і брянських червоногвардійців.

«Раннім ранком червоні розпочали свій наступ у зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на парад, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки. Тільки-но червоні наблизились на віддаль пострілу, ми їх привітали сильним вогнем чотирьох сотень і шістнадцяти кулеметів. Щойно під прямими пострілами переходили вони врозсип, зазнаючи великих втрат у своїх рядах. Наступні частини вже з поїзду приймали бойовий порядок».

Сотник Лощенко причепив до паровоза платформу з гарматою, обкладеною мішками з піском, і з цього імпровізованого бронепоїзда один обстрілював лави червоних. У другій половині дня більшовики отримали підкріплення – Перший Петроградський загін та бронепоїзд. Натомість сотник Гончаренко ввів у бій останніх 30 юнаків з резерву.

«Тут підкреслюю надзвичайну холоднокровність і вміння панувати над собою наших старшин і молодих вояків, якої я не зауважував за час свого перебування на фронті під час світової війни серед старших, добре вишколених солдатів».

Надвечір, щоб уникнути оточення, українські вояки відступили до свого ешелону. Проте 27 студентів та гімназистів у сутінках помилково вийшли до станції Крути, вже захопленої червоними, там потрапили у полон і невдовзі були розстріляні. Загалом у бою загинуло майже 300 київських юнаків, решта захисників Крутів виїхали до Ніжина. Говорить історик Владислав Гриневич.

Владислав Гриневич: Було судовий процес проведено над начальником більшовицьких військ Муравйовим – не тільки за втрату Одеси, Києва, України, але і за звірства над українськими студентами. Їх розстрілювали розривними кулями у голову, і командуючий армією Єгоров, попихуючи люлькою, сидів і, посміхаючись, дивився, як це робилося. І судовий процес над Муравйовим, який проводився в Москві, закінчився тим, що доцільність революційна примусила Леніна і його соратників відправити Муравйова знов-таки на фронт. З нього були зняті звинувачення, і він був відправлений на фронт воювати за більшовицьку революцію.

Віталій Пономарьов: Після звільнення української столиці від більшовиків тіла розстріляних під Крутами юнаків були перепоховані у Києві в урочищі Аскольдова могила. Говорить історик Олена Бойко.

Олена Бойко: Події під Крутами – це дуже світла сторінка в історіїї України. Цей подвиг показав, що в Україні є молодь, яка на перше місце ставить свою батьківщину і готова за неї пожертвувати життям. Сучасна молодь, вихована в цих традиціях, може повторити цей подвиг. В усякому разі, минулорічні події свідчили про те, що патріотично налаштованої молоді у нас не бракує.
XS
SM
MD
LG