Прага, 27 січня 2006 року.
Аудіозапис програми:
Марія Щур
В ефірі «Європейська Свобода». З вами Марія Щур.
- Європейські парламентарі застерігають Росію від використання газу в якості інструменту зовнішньої політики;
- Рада Європи засудила злочини комуністичних режимів;
- Наприкінці програми про музичні події в Європі. Ювілеї Моцарта і Шостаковича: як їх відзначають в Україні?
Ви слухаєте «Європейську Свободу».
Гострі дебати проходили цього тижня у Брюсселі з приводу того, як Росія використовує газ для досягнення зовнішньополітичних цілей.
Представник Єврокомісії і співголова Комітету парламентського співробітництва “Євросоюз-Україна” піддали критиці політику Росії щодо газових поставок Україні.
Натомість запрошені на засідання Комітету парламентського співробітництва “Євросоюз-Росія” російські парламентарі звинуватили європейців у непослідовності.
Аргументи сторін слухала кореспондентка радіо “Свобода" у Брюсселі Наталя Вікуліна.
Наталя Вікуліна
Представники ЄС сказали російським депутатам, що хотіли б бачити газову політику Москви більш виваженою.
Говорить глава директорату Єврокомісії зовнішніх відносин Хьюк Мінгрелі.
Хьюк Мінгрелі
Щодо енергетики і останніх подій навколо газу я хотів би сказати, що Росія має право вести переговори щодо газових поставок, але ці переговори мають бути послідовними і прозорими, вони не повинні проводитися жорстко. Це означає, що Росія у своїх переговорах не повинна загрожувати можливим припиненням газопостачання.
Наталя Вікуліна
Заява представника Єврокомісії викликала бурхливу реакцію депутата Держдуми Дмитра Рогозіна. Він фактично звинуватив Єврокомісію в непослідовності політики щодо Росії.
Дмитро Рогозін
Я вас взагалі не розумію, чого ви від нас хочете? Коли ми продавали газ Україні та іншим нашим сусідам за низькими цінами, то ви вважали, що це вияв неоімперіалізму Росії, тобто за рахунок низької ціни ми залучаємо ці країни до нашої сфери впливу, а коли ми вас нарешті послухали і почали продавати газ за ринковими цінами, то вам це знову не подобається.
Наталя Вікуліна
На заяву Д.Рогозіна представники Єврокомісії відповіли доволі спокійно.
Голова Комітету парламентського співробітництва “ЄС-Росія” Каміль Урлінг нагадав, що в Європі не розуміють, чому Москва виставляє Україні вищі ціни на газ, ніж Білорусі.
Про недоцільну політику Росії у газовій сфері заявив і співголова Комітету парламентського співробітництва “ЄС-Україна”, депутат від Британії Чарльз Танок.
Чарльз Танок
Чому нас турбує газова криза в Україні? Тому, що ми практично вперше бачили, як Росія проводить свою зовнішню політику через “Газпром”.
Зрозуміло, що розмір підвищення тарифів щодо України був дійсно нерезонним. Білорусь отримує газ по 50 доларів. Якби українські вибори виграв Янукович, то Україна одержувала б газ по 60 доларів. То ж це питання не лише ринкової ціни.
Наталя Вікуліна
Депутат від Британії стурбований тим, що угоду про поставки російського газу до України підписано тільки на півроку, і що посередником у газопостачанні виступає компанія “РосУкрЕнерго”, яку в пресі звинувачували у корупції.
Марія Щур
Парламентська Асамблея Ради Європи засудила злочини комуністичних режимів. У резолюції, котру європейські парламентарі схвалили у середу ввечері, наголошуєшся, що організатори комуністичних злочинів, на відміну від злочинців нацизму, так і не постали перед судом.
Однак Парламентській Асамблеї Ради Європи не вистачило голосів, щоб схвалити конкретні рекомендації для урядів країн, що входять до Ради Європи.
Тему продовжує Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Обговорення проекту резолюції щодо засудження злочинів комунізму, а також конкретних рекомендацій країнам, що входять до Ради Європи викликали досить гострі дебати, котрі тривали близько 3-ох години.
Автор проекту резолюції, парламентар зі Швеції Йоран Ліндбляд наголосив:
Йоран Ліндбляд
Кожному має бути зрозуміло, що злочини, скоєні в ім’я комунізму, ми засуджуємо без жодного винятку.
А по-друге, доки ще є живі жертви комуністичних режимів, чи, може, ще живі їхні родичі, ще є шанс дати їм моральне відшкодування.
Петро Кагуй
Проти засудження злочинів комунізму виступили усі представники Росії у Парламентські Асамблеї, за винятком одного Володимира Жириновського.
А лідер російських комуністів навіть організував під будівлею Парламентської Асамблеї акцію протесту, у якій взяли участь близько 200 осіб.
Російську делегацію під час дебатів у ПАРЄ підтримали і представники деяких лівих партій Європи.
А представник України Михайло Гладій під час дискусії заявив:
Михайло Гладій
Особливо важливим розгляд цього питання є для пострадянських країн, де червоний режим тривав не одне десятиліття.
Наприклад, Україна в ярмі більшовизму перебувала понад сімдесят років. За цей час змінилося три покоління. Можете уявити, яке глибоке коріння мав цей антилюдський режим, скільки людських доль він скалічив, до скількох привів смертей. Мільйони.
Петро Кагуй
В кінцевому результаті за резолюцію із засудженням злочинів комунізму проголосували 99 європарламентарів, а проти 42-ва.
Однак для схвалення конкретних рекомендацій для урядів країн, що входять до Ради Європи, потрібно було набрати дві третини голосів, але цього не сталося. А саме ці рекомендації містили конкретні пропозиції, як от: створення спеціальних комітетів для збору свідчень порушення прав людини за часів комунізму; скликання міжнародних конференцій для обговорення та класифікації злочинів комунізму (скажімо, персональні та масові убивства і страти, смерть у концтаборах, від голоду, під час депортацій, катувань, рабської праці, тощо).
Деякі оглядачі досить скептично ставляться до ухвалення у ПАРЄ резолюції засудження злочинів комунізму, котра фактично є лише декларацією і не несе за собою якихось практичних наслідків.
За приблизними оцінками, жертвами комуністичних режимів у 20-му столітті у світі стали близько 100 мільйонів осіб. Із них близько 65-ти мільйонів загинули у Китаї. Приблизно по два мільйони осіб стали жертвами комуністичних режимів у Північній Кореї та Камбоджі. Чимало жертв комуністичного свавілля припало і на країни Африки, Східної Європи, Латинської Америки, а також Афганістан та В’єтнам. А на теренах колишнього Радянського Союзу загинуло близько 20-ти мільйонів людей.
Марія Щур
В ефірі «Європейська Свобода». Далі у програмі:
- Бути чи не бути Колегіуму польсько-українських університетів? Репортаж із Любліна;
- Швейцарські гвардійці відсвяткували своє 500-літнє служіння папському престолу. Чому швейцарці опинилися у Ватикані, і що потрібно, щоб стати папським гвардійцем?
Над Європейським колегіумом польських і українських університетів в Любліні нависла загроза ліквідації. Проект договору, який підготувало Міністерство освіти Польщі де-факто ліквідує колегіум, а на його місці планує створити стипендіальний фонд для студентів, які хочуть продовжити навчання в Любліні.
Чому така доля може спіткати проект, який мав на меті формувати європейську свідомість молодих українців і поляків? Відповіді на ці запитання шукала польська кореспондентка радіо «Свобода» Єва Поштар.
Єва Поштар
Ідея виникнення польсько-українського вузу саме в Любліні, найбільшому польському місті біля кордону з Україною, яке також є важливим академічним центром, належить відомому українському історику та публіцисту Богданові Осадчукові. Її підтримала польська та українська академічна спільнота, і п''ять років тому колегіум було започатковано.
Особливість цього вузу полягає у тому, що студенти незалежно від спеціалізації відвідують лекції присвячені європейській проблематиці. Студенти з України вивчають польську мову, історію та культуру, а поляки українську.
Символічну дошку з назвою Європейського колегіуму у 2000-му році відкривав тодішній прем`єр, а нині Президент України Віктор Ющенко. Але досі ця установа, в якій в цьому році в Любліні навчається 150 аспірантів, не має ні визначеного статусу, ні джерел фінансування.
До складу колегіуму входять два польські університети та три українські: Університет Марії Кюрі-Склодовської, Люблінський католицький університет Івана Павла II, Київський університет національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка та Національний університет "Києво-Могилянська Академія".
Представники цих вузів зустрілися наприкінці минулого тижня на спільному засіданні в Люблені. Як кажуть, сподівалися почути від представника польської влади реальний план, як колегіум зможе отримати юридичний статус, а з цим і постійне фінансування.
Однак проект договору, який підготувало Міносвіти Польщі, ставить крапку на подальшому існуванні Польсько-українського університету.
Дотепер Європейський колегіум польських та українських університетів у Любліні фінансували з польського бюджету. Деякі стипендії оплачували приватні спонсори. Однак нинішня польська влада вважає, що проект є надто коштовним. Про це сказав радіо “Свобода” речник Міністерства освіти Польщі Мєчислав Граб''яновський.
Мєчислав Граб''яновський
Польща не має юридичних, фінансових, а також кадрових можливостей, аби підтримувати у Любліні третій університет. Не існує закону, який дозволяв би фінансувати цей проект із державного бюджету, тобто створення третього вузу в Любліні.
Єва Поштар
Натомість Міністерство освіти Польщі пропонує надавати стипендії аспірантам для навчання в уже існуючих вузах у Любліні.
Проте журналісти місцевої люблінської преси неофіційно натякають, що новий правий польський уряд не підтримує проект, щоб таким чином помститися своїм лівим попередникам.
Втім, доля спільного польсько-українського вузу ще остаточно невирішена. Польща передала проект договору українській стороні. До нього мають внести правки представники українських учбових закладів, які входять до складу колегіуму. Наступне спільне засідання заплановане на березень.
Оглядачі очікують, що боротьба за Європейський колегіум у Любліні буде запеклою.
Марія Щур
Минулих вихідних півтисячоліття відзначило найстарше з найманих військ найменшої суверенної держави світу. Військо, мабуть, найбільш фотографоване з-поміж усіх мілітарних одиниць планети і найбільш мальовниче з усіх сучасних армій.
Йдеться про швейцарську гвардію, яка охороняє папський престол.
А починалося все, за словами релігійного оглядача радіо «Свобода» Віктора Єленського, з того, що...
Віктор Єленський
Колись, дуже і дуже вже давно, кардинала Лозанни Джуліано дела Роверу вразила стійкість і вірність швейцарських вояків. І ставши папою Юлієм ІІ, вчорашній кардинал взяв із собою до Рима 150 солдатів зі Швейцарії.
Було це, між іншим, у той самий день, коли будівничі заклали перший камінь у підмурок нової базиліки Святого Петра, тобто рівно п’ятсот років тому.
За великим рахунком, гвардійці лише раз упродовж цілого півтисячоліття зійшлися у по-справжньому кривавій і звитяжній битві з ворогом. 6 травня 1527 року, коли десять тисяч німецьких та іспанських найманців, оплачених імператором Карлом V, кинулися на штурм Ватикану.
147 гвардійців загинули тоді, загинув їхній командир, загинула і його дружина, яка підхопила зброю з рук смертельно пораненого чоловіка. Але втрати ворога були вшестеро більшими.
Відтоді швейцарські гвардійці більше не билися, часом папи наказували їм складати зброю, коли бачили, що сили іноземних військ неспівмірні з маленьким швейцарським гарнізоном. Як це було, до прикладу, під час наполеонівського вторгнення до Риму.
В роки Другої Світової війни гітлерівські війська підійшли до самих стін міста-держави Ватикан. Буквально в кількох кроках від озброєних арбалетами швейцарських патрулів вишикувалася ціла армада танків вермахту. Але вони так і не перетнули символічний ватиканський кордон. Кажуть, що саме тоді Сталін вперше запитав: “А скільки у цього папи дивізій?”
(vatican.va) Зараз швейцарська гвардія складається з трохи більше ста солдатів, які рекрутуються виключно з швейцарців-католиків, котрі відслужили в швейцарській армії.
Захисники Святого Престолу не можуть бути нижчими за 174 сантиметри, а контракт з ними коротший двох років. Служба у гвардійців – не мед, дисципліна залізна, особистого життя майже ніякого, а платня не дуже висока. До того ж, під час дворічного контракту не дозволяється брати шлюб.
Говорить капрал Швейцарської гвардії Терензіо Гварнері:
Терензіо Гварнері
Це важка праця, бо окрім щоденних обов’язків охоронців, ми також завжди у розпорядженні папи для численних церемоній та аудієнцій. Ми зобов’язані всюди бути із папою.
Віктор Єленський
І все дно конкурс на гвардійське місце чималий. Охочих і здатних цілодобово охороняти папські апартаменти й носити однострої часів Рафаеля і Мікеланджело не меншає.
До речі, про однострої. Попри те, що пишуть у туристичних путівниках, велети доби Відродження до них не мають жодного стосунку. Ці костюми запровадили всього лише сто років тому.
(vatican.va)
Вшановуючи ювілей швейцарської гвардії, папа Бенедикт 16 подякував своїм охоронцям за століття вірності.
Папа Бенедикт 16
500 років тому, 22 січня 1506 року, папа Юлій ІІ привітав та благословив перший контингент швейцарських гвардійців, який ми бачимо сьогодні на площі Святого Петра в усій його красі й славі. Дякую за ці 500 років служби!
Віктор Єленський
Швейцарські гвардійці є такими ж атрибутами міста-держави, як герб, прапор і гімн Марш Понтифіка, написаний Шарлем Гуно. Гімн починається словами: “О, щасливий Риме! О, благородний Риме! Ти є престолом Петра, який пролив свою кров і кому вручені ключі від Царства Божого. Понтифік, ти Петра наступник”.
Втім, латиною це звучить набагато урочистіше і більш доречно до гвардійських одностроїв.
Марія Щур
Цього року відзначають два ювілеї визначних європейських композиторів. 27 січня 250 років виповнюється великому австрійському композитору Вольфгангу Амадею Моцарту. А сторіччя від дня народження відзначатимуть шанувальники Дмитра Шостаковича.
Не залишатиметься осторонь цих ювілеїв і Україна, де добре знають і шанують обох авторів.
А про те, як різняться вони у сприйнятті українських виконавців, у них самих розпитувала музичний оглядач радіо «Свобода» Леся Олійник.
Леся Олійник
Для української музичної культури ювілеї Моцарта і Шостаковича є, звичайно, великими подіями, адже музика геніальних композиторів належить цілому світові, отже, і Україні.
Серед ювілейних заходів вирізняється масштабний цикл: упродовж кількох місяців прозвучать усі 15 симфоній Шостаковича, при чому кілька концертів поєднають музику Шостаковича і Моцарта. Проект здійснюють два провідні симфонічні оркестри України.
Після відкриття циклу кореспондент радіо “Свобода” зустрілася з художнім керівником і диригентом Національного оркестру В.Сіренком, який є автором проекту. Наша розмова торкнулася питання: “Що ж входить у поняття українська музична культура”?”
Володимир Сіренко
Українська музична культура – це не тільки українська музика, а це й величезний пласт виконавської культури. У нас достатньо високий рівень виконавської школи, тому якщо український скрипач, віолончеліст добре грає Моцарта чи Бетховена, то це теж є українська культура.
Не треба замикатися на виконанні тільки української музики.
Леся Олійник
Чи є якась специфіка, скажімо, українського музичного погляду на того ж Моцарта, на Шостаковича? В чому вона?
Володимир Сіренко
Американці теж емоційно це грають. Але якщо говорити про Шостаковича, то, я думаю, так, як відчувають і знають музику Шостаковича по цей бік кордону від Європи, бо ця музика написана кров’ю серця, це музика часів тоталітарного режиму, і люди, котрі прожили все своє життя в гарних умовах, не скажу, що в тепличних, звісно, що там свої проблеми, але я не думаю, що вони не боялися, що їх цієї ночі чи наступної ночі може НКВД забрати, і вони ніколи не повернуться до сім’ї, то Шостакович майже усе життя прожив у такому страхові або кращі свої роки. Ми це знаємо. Якщо не самі знаємо, то знаємо від своїх батьків, дідів.
Музика – це не тільки просто ноти, це не просто виконання тексту, це ще й величезний світ напівтонів, підтекстів.
Леся Олійник
А як у цьому сенсі виглядає Моцарт?
Володимир Сіренко
А з Моцартом складніше. На жаль, у нас довгі роки вибивали ці аристократичні гарні манери... Хоча, звісно, це як форма, а сам склад і глибина, і сенс музики Моцарта, він не вкладається знову тільки у німецьке чи австрійське, чи європейське. Зрозуміло, це зрозуміло кожній людині. Настільки величезний його світ, що кожен може знайти те, що йому близько.
Марія Щур
Програма «Європейська Свобода» добігає кінця, а у наступних передачах ви почуєте:
- Держава загального добробуту в Європі скінчилася із розширенням Євросоюзу, але це може бути корисним для європейців;
- Острів Тараса Бульби незабаром може з’явитися у стародавньому Дубні, що на Рівненщині. Його ідейним натхненником став французький любитель історії.
Цей матеріал слухайте у наступній “Європейській Свободі” у рубриці “На мапі Європи”.
Напишіть нам, що ви би хотіли почути у передачі «Європейська Свобода». Скажіть, що ви думає про програму. Ваші думки важливі для нас. Нашу адресу ви знайдете на сторінці радіо «Свобода» в Інтернеті. Там же ви зможете прочитати і прослухати всі попередні програми «Європейської Свободи».
Я, Марія Щур, прощаюся з вами до наступної зустрічі в ефірі радіо «Свобода» і радіо «Промінь».
Аудіозапис програми:
Марія Щур
В ефірі «Європейська Свобода». З вами Марія Щур.
- Європейські парламентарі застерігають Росію від використання газу в якості інструменту зовнішньої політики;
- Рада Європи засудила злочини комуністичних режимів;
- Наприкінці програми про музичні події в Європі. Ювілеї Моцарта і Шостаковича: як їх відзначають в Україні?
Ви слухаєте «Європейську Свободу».
Гострі дебати проходили цього тижня у Брюсселі з приводу того, як Росія використовує газ для досягнення зовнішньополітичних цілей.
Представник Єврокомісії і співголова Комітету парламентського співробітництва “Євросоюз-Україна” піддали критиці політику Росії щодо газових поставок Україні.
Натомість запрошені на засідання Комітету парламентського співробітництва “Євросоюз-Росія” російські парламентарі звинуватили європейців у непослідовності.
Аргументи сторін слухала кореспондентка радіо “Свобода" у Брюсселі Наталя Вікуліна.
Наталя Вікуліна
Представники ЄС сказали російським депутатам, що хотіли б бачити газову політику Москви більш виваженою.
Говорить глава директорату Єврокомісії зовнішніх відносин Хьюк Мінгрелі.
Хьюк Мінгрелі
Щодо енергетики і останніх подій навколо газу я хотів би сказати, що Росія має право вести переговори щодо газових поставок, але ці переговори мають бути послідовними і прозорими, вони не повинні проводитися жорстко. Це означає, що Росія у своїх переговорах не повинна загрожувати можливим припиненням газопостачання.
Наталя Вікуліна
Заява представника Єврокомісії викликала бурхливу реакцію депутата Держдуми Дмитра Рогозіна. Він фактично звинуватив Єврокомісію в непослідовності політики щодо Росії.
Дмитро Рогозін
Я вас взагалі не розумію, чого ви від нас хочете? Коли ми продавали газ Україні та іншим нашим сусідам за низькими цінами, то ви вважали, що це вияв неоімперіалізму Росії, тобто за рахунок низької ціни ми залучаємо ці країни до нашої сфери впливу, а коли ми вас нарешті послухали і почали продавати газ за ринковими цінами, то вам це знову не подобається.
Наталя Вікуліна
На заяву Д.Рогозіна представники Єврокомісії відповіли доволі спокійно.
Голова Комітету парламентського співробітництва “ЄС-Росія” Каміль Урлінг нагадав, що в Європі не розуміють, чому Москва виставляє Україні вищі ціни на газ, ніж Білорусі.
Про недоцільну політику Росії у газовій сфері заявив і співголова Комітету парламентського співробітництва “ЄС-Україна”, депутат від Британії Чарльз Танок.
Чарльз Танок
Чому нас турбує газова криза в Україні? Тому, що ми практично вперше бачили, як Росія проводить свою зовнішню політику через “Газпром”.
Зрозуміло, що розмір підвищення тарифів щодо України був дійсно нерезонним. Білорусь отримує газ по 50 доларів. Якби українські вибори виграв Янукович, то Україна одержувала б газ по 60 доларів. То ж це питання не лише ринкової ціни.
Наталя Вікуліна
Депутат від Британії стурбований тим, що угоду про поставки російського газу до України підписано тільки на півроку, і що посередником у газопостачанні виступає компанія “РосУкрЕнерго”, яку в пресі звинувачували у корупції.
Марія Щур
Парламентська Асамблея Ради Європи засудила злочини комуністичних режимів. У резолюції, котру європейські парламентарі схвалили у середу ввечері, наголошуєшся, що організатори комуністичних злочинів, на відміну від злочинців нацизму, так і не постали перед судом.
Однак Парламентській Асамблеї Ради Європи не вистачило голосів, щоб схвалити конкретні рекомендації для урядів країн, що входять до Ради Європи.
Тему продовжує Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Обговорення проекту резолюції щодо засудження злочинів комунізму, а також конкретних рекомендацій країнам, що входять до Ради Європи викликали досить гострі дебати, котрі тривали близько 3-ох години.
Автор проекту резолюції, парламентар зі Швеції Йоран Ліндбляд наголосив:
Йоран Ліндбляд
Кожному має бути зрозуміло, що злочини, скоєні в ім’я комунізму, ми засуджуємо без жодного винятку.
А по-друге, доки ще є живі жертви комуністичних режимів, чи, може, ще живі їхні родичі, ще є шанс дати їм моральне відшкодування.
Петро Кагуй
Проти засудження злочинів комунізму виступили усі представники Росії у Парламентські Асамблеї, за винятком одного Володимира Жириновського.
А лідер російських комуністів навіть організував під будівлею Парламентської Асамблеї акцію протесту, у якій взяли участь близько 200 осіб.
Російську делегацію під час дебатів у ПАРЄ підтримали і представники деяких лівих партій Європи.
А представник України Михайло Гладій під час дискусії заявив:
Михайло Гладій
Особливо важливим розгляд цього питання є для пострадянських країн, де червоний режим тривав не одне десятиліття.
Наприклад, Україна в ярмі більшовизму перебувала понад сімдесят років. За цей час змінилося три покоління. Можете уявити, яке глибоке коріння мав цей антилюдський режим, скільки людських доль він скалічив, до скількох привів смертей. Мільйони.
Петро Кагуй
В кінцевому результаті за резолюцію із засудженням злочинів комунізму проголосували 99 європарламентарів, а проти 42-ва.
Однак для схвалення конкретних рекомендацій для урядів країн, що входять до Ради Європи, потрібно було набрати дві третини голосів, але цього не сталося. А саме ці рекомендації містили конкретні пропозиції, як от: створення спеціальних комітетів для збору свідчень порушення прав людини за часів комунізму; скликання міжнародних конференцій для обговорення та класифікації злочинів комунізму (скажімо, персональні та масові убивства і страти, смерть у концтаборах, від голоду, під час депортацій, катувань, рабської праці, тощо).
Деякі оглядачі досить скептично ставляться до ухвалення у ПАРЄ резолюції засудження злочинів комунізму, котра фактично є лише декларацією і не несе за собою якихось практичних наслідків.
За приблизними оцінками, жертвами комуністичних режимів у 20-му столітті у світі стали близько 100 мільйонів осіб. Із них близько 65-ти мільйонів загинули у Китаї. Приблизно по два мільйони осіб стали жертвами комуністичних режимів у Північній Кореї та Камбоджі. Чимало жертв комуністичного свавілля припало і на країни Африки, Східної Європи, Латинської Америки, а також Афганістан та В’єтнам. А на теренах колишнього Радянського Союзу загинуло близько 20-ти мільйонів людей.
Марія Щур
В ефірі «Європейська Свобода». Далі у програмі:
- Бути чи не бути Колегіуму польсько-українських університетів? Репортаж із Любліна;
- Швейцарські гвардійці відсвяткували своє 500-літнє служіння папському престолу. Чому швейцарці опинилися у Ватикані, і що потрібно, щоб стати папським гвардійцем?
Над Європейським колегіумом польських і українських університетів в Любліні нависла загроза ліквідації. Проект договору, який підготувало Міністерство освіти Польщі де-факто ліквідує колегіум, а на його місці планує створити стипендіальний фонд для студентів, які хочуть продовжити навчання в Любліні.
Чому така доля може спіткати проект, який мав на меті формувати європейську свідомість молодих українців і поляків? Відповіді на ці запитання шукала польська кореспондентка радіо «Свобода» Єва Поштар.
Єва Поштар
Ідея виникнення польсько-українського вузу саме в Любліні, найбільшому польському місті біля кордону з Україною, яке також є важливим академічним центром, належить відомому українському історику та публіцисту Богданові Осадчукові. Її підтримала польська та українська академічна спільнота, і п''ять років тому колегіум було започатковано.
Особливість цього вузу полягає у тому, що студенти незалежно від спеціалізації відвідують лекції присвячені європейській проблематиці. Студенти з України вивчають польську мову, історію та культуру, а поляки українську.
Символічну дошку з назвою Європейського колегіуму у 2000-му році відкривав тодішній прем`єр, а нині Президент України Віктор Ющенко. Але досі ця установа, в якій в цьому році в Любліні навчається 150 аспірантів, не має ні визначеного статусу, ні джерел фінансування.
До складу колегіуму входять два польські університети та три українські: Університет Марії Кюрі-Склодовської, Люблінський католицький університет Івана Павла II, Київський університет національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка та Національний університет "Києво-Могилянська Академія".
Представники цих вузів зустрілися наприкінці минулого тижня на спільному засіданні в Люблені. Як кажуть, сподівалися почути від представника польської влади реальний план, як колегіум зможе отримати юридичний статус, а з цим і постійне фінансування.
Однак проект договору, який підготувало Міносвіти Польщі, ставить крапку на подальшому існуванні Польсько-українського університету.
Дотепер Європейський колегіум польських та українських університетів у Любліні фінансували з польського бюджету. Деякі стипендії оплачували приватні спонсори. Однак нинішня польська влада вважає, що проект є надто коштовним. Про це сказав радіо “Свобода” речник Міністерства освіти Польщі Мєчислав Граб''яновський.
Мєчислав Граб''яновський
Польща не має юридичних, фінансових, а також кадрових можливостей, аби підтримувати у Любліні третій університет. Не існує закону, який дозволяв би фінансувати цей проект із державного бюджету, тобто створення третього вузу в Любліні.
Єва Поштар
Натомість Міністерство освіти Польщі пропонує надавати стипендії аспірантам для навчання в уже існуючих вузах у Любліні.
Проте журналісти місцевої люблінської преси неофіційно натякають, що новий правий польський уряд не підтримує проект, щоб таким чином помститися своїм лівим попередникам.
Втім, доля спільного польсько-українського вузу ще остаточно невирішена. Польща передала проект договору українській стороні. До нього мають внести правки представники українських учбових закладів, які входять до складу колегіуму. Наступне спільне засідання заплановане на березень.
Оглядачі очікують, що боротьба за Європейський колегіум у Любліні буде запеклою.
Марія Щур
Минулих вихідних півтисячоліття відзначило найстарше з найманих військ найменшої суверенної держави світу. Військо, мабуть, найбільш фотографоване з-поміж усіх мілітарних одиниць планети і найбільш мальовниче з усіх сучасних армій.
Йдеться про швейцарську гвардію, яка охороняє папський престол.
А починалося все, за словами релігійного оглядача радіо «Свобода» Віктора Єленського, з того, що...
Віктор Єленський
Колись, дуже і дуже вже давно, кардинала Лозанни Джуліано дела Роверу вразила стійкість і вірність швейцарських вояків. І ставши папою Юлієм ІІ, вчорашній кардинал взяв із собою до Рима 150 солдатів зі Швейцарії.
Було це, між іншим, у той самий день, коли будівничі заклали перший камінь у підмурок нової базиліки Святого Петра, тобто рівно п’ятсот років тому.
За великим рахунком, гвардійці лише раз упродовж цілого півтисячоліття зійшлися у по-справжньому кривавій і звитяжній битві з ворогом. 6 травня 1527 року, коли десять тисяч німецьких та іспанських найманців, оплачених імператором Карлом V, кинулися на штурм Ватикану.
147 гвардійців загинули тоді, загинув їхній командир, загинула і його дружина, яка підхопила зброю з рук смертельно пораненого чоловіка. Але втрати ворога були вшестеро більшими.
Відтоді швейцарські гвардійці більше не билися, часом папи наказували їм складати зброю, коли бачили, що сили іноземних військ неспівмірні з маленьким швейцарським гарнізоном. Як це було, до прикладу, під час наполеонівського вторгнення до Риму.
В роки Другої Світової війни гітлерівські війська підійшли до самих стін міста-держави Ватикан. Буквально в кількох кроках від озброєних арбалетами швейцарських патрулів вишикувалася ціла армада танків вермахту. Але вони так і не перетнули символічний ватиканський кордон. Кажуть, що саме тоді Сталін вперше запитав: “А скільки у цього папи дивізій?”
(vatican.va) Зараз швейцарська гвардія складається з трохи більше ста солдатів, які рекрутуються виключно з швейцарців-католиків, котрі відслужили в швейцарській армії.
Захисники Святого Престолу не можуть бути нижчими за 174 сантиметри, а контракт з ними коротший двох років. Служба у гвардійців – не мед, дисципліна залізна, особистого життя майже ніякого, а платня не дуже висока. До того ж, під час дворічного контракту не дозволяється брати шлюб.
Говорить капрал Швейцарської гвардії Терензіо Гварнері:
Терензіо Гварнері
Це важка праця, бо окрім щоденних обов’язків охоронців, ми також завжди у розпорядженні папи для численних церемоній та аудієнцій. Ми зобов’язані всюди бути із папою.
Віктор Єленський
І все дно конкурс на гвардійське місце чималий. Охочих і здатних цілодобово охороняти папські апартаменти й носити однострої часів Рафаеля і Мікеланджело не меншає.
До речі, про однострої. Попри те, що пишуть у туристичних путівниках, велети доби Відродження до них не мають жодного стосунку. Ці костюми запровадили всього лише сто років тому.
(vatican.va)
Вшановуючи ювілей швейцарської гвардії, папа Бенедикт 16 подякував своїм охоронцям за століття вірності.
Папа Бенедикт 16
500 років тому, 22 січня 1506 року, папа Юлій ІІ привітав та благословив перший контингент швейцарських гвардійців, який ми бачимо сьогодні на площі Святого Петра в усій його красі й славі. Дякую за ці 500 років служби!
Віктор Єленський
Швейцарські гвардійці є такими ж атрибутами міста-держави, як герб, прапор і гімн Марш Понтифіка, написаний Шарлем Гуно. Гімн починається словами: “О, щасливий Риме! О, благородний Риме! Ти є престолом Петра, який пролив свою кров і кому вручені ключі від Царства Божого. Понтифік, ти Петра наступник”.
Втім, латиною це звучить набагато урочистіше і більш доречно до гвардійських одностроїв.
Марія Щур
Цього року відзначають два ювілеї визначних європейських композиторів. 27 січня 250 років виповнюється великому австрійському композитору Вольфгангу Амадею Моцарту. А сторіччя від дня народження відзначатимуть шанувальники Дмитра Шостаковича.
Не залишатиметься осторонь цих ювілеїв і Україна, де добре знають і шанують обох авторів.
А про те, як різняться вони у сприйнятті українських виконавців, у них самих розпитувала музичний оглядач радіо «Свобода» Леся Олійник.
Леся Олійник
Для української музичної культури ювілеї Моцарта і Шостаковича є, звичайно, великими подіями, адже музика геніальних композиторів належить цілому світові, отже, і Україні.
Серед ювілейних заходів вирізняється масштабний цикл: упродовж кількох місяців прозвучать усі 15 симфоній Шостаковича, при чому кілька концертів поєднають музику Шостаковича і Моцарта. Проект здійснюють два провідні симфонічні оркестри України.
Після відкриття циклу кореспондент радіо “Свобода” зустрілася з художнім керівником і диригентом Національного оркестру В.Сіренком, який є автором проекту. Наша розмова торкнулася питання: “Що ж входить у поняття українська музична культура”?”
Володимир Сіренко
Українська музична культура – це не тільки українська музика, а це й величезний пласт виконавської культури. У нас достатньо високий рівень виконавської школи, тому якщо український скрипач, віолончеліст добре грає Моцарта чи Бетховена, то це теж є українська культура.
Не треба замикатися на виконанні тільки української музики.
Леся Олійник
Чи є якась специфіка, скажімо, українського музичного погляду на того ж Моцарта, на Шостаковича? В чому вона?
Володимир Сіренко
Американці теж емоційно це грають. Але якщо говорити про Шостаковича, то, я думаю, так, як відчувають і знають музику Шостаковича по цей бік кордону від Європи, бо ця музика написана кров’ю серця, це музика часів тоталітарного режиму, і люди, котрі прожили все своє життя в гарних умовах, не скажу, що в тепличних, звісно, що там свої проблеми, але я не думаю, що вони не боялися, що їх цієї ночі чи наступної ночі може НКВД забрати, і вони ніколи не повернуться до сім’ї, то Шостакович майже усе життя прожив у такому страхові або кращі свої роки. Ми це знаємо. Якщо не самі знаємо, то знаємо від своїх батьків, дідів.
Музика – це не тільки просто ноти, це не просто виконання тексту, це ще й величезний світ напівтонів, підтекстів.
Леся Олійник
А як у цьому сенсі виглядає Моцарт?
Володимир Сіренко
А з Моцартом складніше. На жаль, у нас довгі роки вибивали ці аристократичні гарні манери... Хоча, звісно, це як форма, а сам склад і глибина, і сенс музики Моцарта, він не вкладається знову тільки у німецьке чи австрійське, чи європейське. Зрозуміло, це зрозуміло кожній людині. Настільки величезний його світ, що кожен може знайти те, що йому близько.
Марія Щур
Програма «Європейська Свобода» добігає кінця, а у наступних передачах ви почуєте:
- Держава загального добробуту в Європі скінчилася із розширенням Євросоюзу, але це може бути корисним для європейців;
- Острів Тараса Бульби незабаром може з’явитися у стародавньому Дубні, що на Рівненщині. Його ідейним натхненником став французький любитель історії.
Цей матеріал слухайте у наступній “Європейській Свободі” у рубриці “На мапі Європи”.
Напишіть нам, що ви би хотіли почути у передачі «Європейська Свобода». Скажіть, що ви думає про програму. Ваші думки важливі для нас. Нашу адресу ви знайдете на сторінці радіо «Свобода» в Інтернеті. Там же ви зможете прочитати і прослухати всі попередні програми «Європейської Свободи».
Я, Марія Щур, прощаюся з вами до наступної зустрічі в ефірі радіо «Свобода» і радіо «Промінь».