Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 11:39

Київ стає містом імігрантів, уважає американський дослідник.


Сергій Куделя Вашинґтон, 31 січня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Збільшення у Києві кількості іммігрантів із країн Азії та Африки перетворює його на багатонаціональне місто, яке можна порівняти з Вашинґтоном чи Монреалем. Такий висновок робить американський дослідник Блер Рабл, який порівнює ці міста у своїй новій книжці “Створення багатонаціонального капіталу: транснаціональні мігранти у Монреалі, Вашинґтоні та Києві”.

Під час поїздок до Києва Рабл провів численні інтерв’ю з новими іммігрантами та місцевими урядовцями. У виступі в Інституті Кеннана у Вашинґтоні Рабл відзначив, що іммігрантська громада Києва загалом задоволена своїм становищем та можливостями для розвитку. Водночас, на його думку, місцева влада досі не хоче визнавати зміни в національному обличчі міста.

Вісім років тому група американських науковців відвідала школу в Троєщинському районі Києва. Там вони з подивом зустріли не лише українських дітей, але й учнів із Анголи, Афганістану та Монголії. Саме ця зустріч підштовхнула директора Інститута Кеннана Блера Рабла на дослідження нового феномену української столиці – збільшення її культурного розмаїття. Зростання кількості іммігрантів у Києві, на думку Рабла, наближує його до таких багатонаціональних міст, як Вашинґтон чи Монреаль.

Однією з особливостей Києва дослідник уважає те, що більшість іммігрантів не планувала надовго залишатися в українській столиці. Продовжує Блер Рабл:

“Махмуд та його родина залишили Афганістан у 1993 році і прибули до України, щоб звідти поїхати далі до Європи. Він ніколи не думав, що залишиться в Києві більше ніж на десять років. Махмуд із родиною отримали в Україні статус біженців після того, як заплатили хабарів на 450 доларів. Зараз вони мають власну квартиру, працюють на Троєщинському ринку, у Махмуда народилася друга донька, і вони розпочали нове життя в Києві”.

Як відзначає Рабл, у Києві Махмуд зміг забезпечити власній родині таке життя, про яке він не міг би і мріяти, якби залишився в Афганістані. І таких, як Махмуд, за спостереженням Рабла, в Києві стає дедалі більше. Тому, починаючи з 2003 року, кількість осіб, які звертаються за українським громадянством, перевищує кількість тих, хто від нього відмовляється. Отже, робить висновок дослідник, Київ поступово перетворюється на космополітичну метрополію на кшталт великих міст Західної Європи та Північної Америки.

Водночас, за словами Рабла, українські урядовці досі відкидають цю нову реальність і не розробляють програми підтримки іммігрантів. Та незважаючи на ігнорування з боку влади, нові іммігранти, за спостереженням автора книжки, швидко організовують власні громади і легко адаптуються до нових умов існування.

Рабл каже, що загалом українці доволі толерантно ставляться до іммігрантських громад, хоча є й винятки: “Африканська громада в Києві дуже розгнівана. Її представники розповідають про поширений расизм та хочуть залишити місто. Статус африканців у Києві відрізняється від інших груп. За нашими даними, іммігранти здебільшого почувалися в толерантному середовищі. Вони відчували, що до них добре ставляться люди на вулиці. І, як усі інші жителі Києва, вони ненавидять міліцію”.

Минулорічні заворушення в іммігрантських кварталах Парижа, на думку Рабла, повинні змусити українських чиновників серйозніше поставитися до проблеми імміграції. Рабл збирається провести нові дослідження іммігрантських громад у чотирьох інших містах України.

Поки що, як уважає експерт, іммігрантам в Україні допомагали існуючі програми адаптації кримських татар.Однак, на його переконання, необхідно терміново розробити нові проекти інтеграції іммігрантів в українське суспільство за допомогою освітніх закладів та культурних центрів. В іншому ж разі київська Троєщина згодом нагадуватиме паризькі етнічні ґетто.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG