Київ, 4 лютого 2006 року.
Сергій Рахманін: Доброго вечора! Мене звати Сергій Рахманін. І я радо вітаю слухачів з появою нової програми, спільного проекту радіо “Свобода” і “Нашого радіо”, що матиме назву “Звуки життя: дійова особа”.
Ми будемо зустрічатися щосуботи о 17-ій годині і будемо говорити про вічне.
Мені особисто дуже приємно, що освячує наш дебют людина знана і відома в Україні. Хоча особисто я ставлюся до неї з певним острахом. Чому? Свого часу одна розумна людина зауважила, що мета – це мрія, яка має здійснитися у строго відповідний день. Так от, переді мною сидить людина, у якої мрії здійснюються у жорсткій відповідності до графіка.
Я навіть не знаю, чи є мрія, яка в неї ніколи ще не здійснилася. Тому немає жодного сумніву, що менш, ніж за 2 місяці буде втілена її чергова мета – вона стане депутатом ВР.
Гуцулка за вдачею вона виборола свій перший співочий гран-прі, коли їй виповнилося чотири роки.
Минулого року вона встановила рекорд, протягом одного дня давши чверть сотні інтерв’ю, взявши участь у двох ток-шоу і нон-стоп прес-сесії, що тривала 12 годин поспіль.
Цього року вона увійшла до трійки найсексуальніших українок. ЮНІСЕФ обрала її Послом доброї волі в Україні.
Вона обідала з принцом Кенським, записувалася у студії Пітера Гебріела, ділила концертні майданчики з Ді Міолою та Патрісія Каас.
Їй стоячи аплодувала Силін Діон. З нею мріяв працювати Жан-Поль Готьє.
Її зображення з’явилося на поштовій марці. І вона стала першою українкою, яка удостоїлася подібної честі за життя.
Вона обожнює екстрім-спорт, зокрема альпінізм, лижі та байдарки.
Вона називає себе альтруїсткою у коханні і стверджує, що є хуліганкою за вдачею, але запевняє, що в середині неї живе справжня принцеса, яка, тим не менше, у разі потреби може дати комусь по голові. Не боїться вовків і людських пересудів.
Отже, маю честь представити відому співачку, перспективного політика і просто чарівну жінку Руслану.
Доброго вечора!
Руслана: Привіт усім!
Це дійсно Руслана, але це вже не “Дикі танці”. І не тільки з огляду на те, що Руслана зараз готує новий проект, як і готувала, і навряд чи залишить свою найбільшу мрію і мету – це сцену і музику, тому що я занадто люблю свою справу, щоб з нею розлучитися.
Я тебе відразу хочу розчарувати. Ти сказав, що у мене була мета потрапити до ВР, але у мене такої мети не було. Сказати, що я мрію про політику, то цього я сказати так само не можу.
Причина, з якої я опинилася в цієї ситуації, в мене є абсолютно свої чіткі бачення, чому я це зробила. Чому і як, то ми про це абсолютно відверто поговоримо.
Ти так говорив дуже класно: “В неї мрії збуваються, згідно графіка”. Я згадала відомі слова Мюнхаузена, коли він казав, що у нас сьогодні на обід подвиг.
Направду, не знаю, чи вони відбуваються згідно графіка. Більше того, я скажу, що чекаєш чуда в один момент, а воно чомусь відбувається в абсолютно інший. Але саме головне, що в той момент, коли чекаєш чуда, його немає, тоді саме головне не опускати руки, а просто йти далі, все реалізовувати, сприймати все, як випробування, які треба просто пройти, і ніколи не зупинятися.
Можливо, це просто слова. Але я дію саме за таким принципом. Тому рано чи пізно чудо все-таки стається і мета збувається.
Сергій Рахманін: Я все рівно не розумію: “Йти далі...” Чи можна назвати похід до ВР “Йти далі для Руслани”, запитаної, розумної, чарівної, заможної, відомої, популярної?
Ми ставили запитання нашим слухачам: “Що вони хотіли б запитати у Руслани?” Половина питань формулюється саме так:
Респондент: Що Ви можете зробити, будучи приналежною до партії “НУ”?
Сергій Рахманін: Я від себе додам. Зазвичай, з власного досвіду знаю, переважна більшість людей мистецтва, культури, спорту йде до ВР, аби надати новий поштовх своїй кар’єрі або комусь щось довести, або ж за гроші...? Твій варіант який?
Руслана: За гроші неможливо потрапити до ВР...
Сергій Рахманін: Можливо.
Руслана: Очевидно, є там свій певний бізнес, але я думаю, що та політика і та ВР, яку моє покоління, принаймні, я і моє серце відторгають.
В мене є настільки впевнений мій власний бізнес, і я настільки звикла підніматися за власні кошти, що для мене було б абсолютно принизливим користуватися чиїмись фінансами.
Більше того, я нікому не дозволю вкладати кошти у свій проект, оскільки хочу бути повноцінним його господарем, хочу сама ним керувати.
Така незалежність має можливість тільки за одних умов, коли ти сам в себе вкладаєш. Тому ми завжди з Сашком приймали принципові і категоричні рішення з приводу того, щоб не заводити ніяких...
Хоча у нас були можливості, і це не стосується зараз політики. В нас були можливості після “Євробачення” впустити інвесторів з Європи. З Європи дуже багато бізнесменів і потужних людей хотіли вкладати в цей проект, починаючи від найвідоміших американських продюсерів, закінчуючи продюсерам Німеччини і Британії. Але там відбулися би певні зміни щодо іміджу, наприклад, Руслани, щодо її музики, щодо її стилю. Ми просто відкинули усі пропозиції.
Єдина пропозиція, яку ми не відкинули, ми підписали контракт з дуже відомим режисером світових шоу Гердом Гофом, німцем, людиною, яка створила дуже багато шоу під час святкування міленіуму, всі шоу “Рамштайна”. Це дійсно потужний фахівець, який нещодавно приїжджав на зйомки мого кліпа, з цією людиною мені цікаво працювати.
Усіх інших, в тому числі й інвесторів від політики, ми не збираємося пускати у свій проект. Тому перша чи остання умова, яка була, щоби потрапити у ВР, автоматично відпадає безпосередньо для Руслани.
Щодо діяльності, то сказати, що я зараз зможу провести в цей період професійну політику... Не знаю, що ми вкладаємо у слово “професійна політика”. На мене дуже великої критики не було. Ми проаналізували різні статті в Інтернеті, то мене усі дуже м’яко обходять, навіть ті, хто хотів би якось вжити серйозну критику, не відважилися на сьогоднішній день цього зробити.
Особисто я не всю політику, яка є в Україні, вважаю професійною, навіть з огляду на якісь постійні збудження, відсутність послідовності і так далі.
Якщо ми говоримо про ту політику, як я її розумію, то це продовження для мене моєї суспільно-громадської діяльності, яка була розвинута протягом тих років, впродовж яких я вже була на сцені як відома співачка.
Усі пам’ятають і мої благочинні проекти, в першу чергу тур по замках України. Я пригадую тоді слова багатьох продюсерів і взагалі відомих журналістів в Україні, які казали: “Руслано, а це обов’язково робити тур по замках України, аби стати популярною? Невже не простіше зробити якусь пісеньку класну і просто зняти якийсь кліпчик і буде все супер?” Але нас вже тоді тягнуло на ці проекти і не тільки з огляду на те, що це буде популярно чи підніме моє ім’я, просто на той момент була така проблема і нам дуже хотілося, щоб на неї звернули увагу.
Те ж саме стосувалося різдвяних проектів, коли ми знімали безліч різдвяних фільмів і безліч різдвяних концертів робили. Я з року у рік з сумом спостерігала, що українська традиція Різдва, мені здається, по великому рахунку, крім нас, не дуже комусь була потрібна. Мені хотілося, аби це набувало інших масштабів, іншого якогось відношення. Воно залишалося цікавим тільки нам. Ми його самотужки впродовж 5-6 років самі організовували і робили це у Львові, а потім у Києві.
Те ж саме стосувалося і благочинної діяльності, коли я вже стала Послом доброї волі ЮНІСЕФ. Причому, коли мені від ЮНІСЕФ мені вручали різні гарні значки, посвідчення, диплом, я зазначила на прес-конференції, що не обов’язково й мати цей значок, ЮНІСЕФ, для того, щоб робити якусь діяльність і допомагати дітям.
Я величезну кількість дала концертів благочинних. Якщо зважити за останніх півроку на те, яких концертів було більше, то я боюся, що вийде все-таки більше благочинних, ніж комерційних.
Благочинних – це означає, що я віддавала увесь свій гонорар (а в мене після “Євробачення” не маленький гонорар), а це за цей гонорар могла відбутися реальна абсолютно допомога. Причому слідкували за тим, куди і як потрапляли кошти.
Ми робили не лише в Україні це. Хоча більшість було концертів в Україні. Останній відбувся пару днів тому в Хмельницьку. На ці кошти, які я залишила повністю в благочинному фонді “Милосердя”, вони розпочинають будівництво дитячого будинку-інтернату. Таких мільйон випадків.
Але щодо того, якщо я потраплю до ВР (хоча мені ще треба звикнути до цієї фрази), то я думаю, що мені буде чим займатися.
У зв’язку зі своїм новим проектом, я охопила зараз величезний обсяг питань. Не знаю я те, наскільки добре на сьогоднішній день я знаю проблему молоді. Тобто, мені легше всього зрозуміти їх питання, але щодо культури, соціальних проектів, то я думаю, що тут я знаю більшість питань бездоганно.
Книговидавництво, література в Україні, кіно і музика, етнічна, класична музика – тут дещо перетинається із освітою, тут дещо перетинається із архівами і фондами. Взагалі буде ініціатива, мабуть, про створення національного архіву в Україні, тому що я знаю, наскільки ці фольклорні матеріали... Ми провели 25 фольклорних експедицій, в мене це в колекції є. А все, що у нас в Україні є, воно не зберігається, не відновлюється, воно нищиться, воно десь дівається.
Одним словом, є мільйон питань, які я з великим задоволенням підніму. З великим задоволенням скажу, щоб студентам підняли стипендії і так далі.
Одним словом, якась користь з мене точно буде. Більша користь, мабуть, яку я можу дати, - це все-таки свою енергію.
Я не можу сказати, що це для мене продовження кар’єри. Ніяким чином. Я повинна бути щира хоча б сама перед собою. Для мене зараз мій новий проект – це простір, який заповнює все моє серце.
Якби ситуація була більш-менш спокійна в нас, то, мабуть, мені було б дуже приємно сьогодні в даний момент займатися виключно собою, виключно своїм проектом.
Єдине, що мене змусило змінити зараз свої плани, причому дуже різко, я думаю, що це було змінено десь приблизно на 90 градусів, ми рухалися одним шляхом і прийняли в один момент, в одну мить інше рішення.
Сергій Рахманін: Руслана, але все ж таки ти довго мене переконувала, але не переконала. Я не розумію, навіщо йти до ВР, законодавчого органу, невже не можна робити благочинні справи, займатися політикою, спортом, проблемами молоді, знаходячись поза межами законодавчого органу?
Вибач мені, але я дуже важко уявляю собі Руслану, яка пише закони. Який сенс займати чиєсь місце?
Руслана: Є два аспекти. По-перше, якби не ця ситуація, то я ніколи б, можливо, так ґрунтовно не підійшла до тих питань, я повністю була б зайнята собою і виключно собою, своїми проектами і тільки своїми проектами. Я би десь намагалася зрозуміти серцем, що треба виділяти час на благочинну діяльність і не більше. Ця ситуація просто примушує мене віддати весь мій досвід вже зараз і на даному етапі.
Я думаю, що Україні це точно допоможе, тому що можна вважати, що я перша така українська європейка чи європейська українка, тобто людина, яка потрапила туди. Я однозначно маю певний досвід з огляду не лише з огляду на якісь прогресивні схеми, технології, інновації, але й з огляду на те, що маю досвід не по чутках, а які пройшла сама і можу допомагати цілому ряду напрямків, і маю вже певні напрацювання і певні зв’язки, і певні якісь виходи, а це можна прекрасно використовувати, реалізовувати навіть з огляду на популяризацію всієї сучасної українських культури і мистецтва.
Щодо законів, то перше, що я зробила, коли я все-таки прийняла це рішення, і коли навіть відбулася розмова з Віктором Андрійовичем (ми говорили багато, тому що ми зустрічалися після Майдану не один раз, і саме завдяки його підтримці відбулося “Євробачення” на такому рівні, як і інші проекти, які ми намагалися в культурі запустити), то він сказав: “Ти зможеш це все реалізовувати абсолютно на інакшому рівні, ти просто зможеш висувати ініціативи, які будуть мати абсолютно інакше життя”. В цьому був певний резон.
Я думаю, що я не дуже спокійна особа. Не знаю, наскільки я себе спокійно буду вести у ВР, але певні питання, які потребують все-таки уваги, я думаю, що мого голосу і досвіду, набутого на сцені, вистачить, аби переконати якусь кількість людей звернути увагу на ті інші питання.
Зрозуміло, що пріоритетними питаннями залишаються економічні, але я не бачу такої пріоритетності у підході до питань тієї ж самої молодіжної політики і тих самих питань культури. Я вже мовчу про соціальні і благочинні.
Питання меценатства... Я попросила, щоби мені підготували усі закони, усі плюси і мінуси, а там мінусів вистачає, тому закон про меценатство хотілося якимсь чином. І так далі.
Там мільйон технічних і професійних питань, в які я спочатку повинна була зануритися, а коли занурилася, то знайшла там величезне поле діяльності.
Я відчуваю у собі сили, принаймні, озвучити і підняти цілий ряд проблематики. Я відчуваю у собі сили не здатися. Багато депутатів казали: “Ти зараз маєш таку ініціативу, а коли потрапиш туди, тебе там просто проковтне та вся машина, яка існує, і в тебе не буде вже так багато оптимізму”.
Сергій Рахманін: Вони мають рацію, тому що там інші танці й інші вовки.
Руслана: Мені здається, що через те, через що я пройшла після “Євробачення”, я себе в силі почуваю все-таки пробивати у цьому житті якісь речі. Я це показала своєю діяльністю, очевидно, в мене вийде щось і в цьому напрямку.
Сергій Рахманін: Але потрібен все ж таки певний рівень знань. Ти щось знаєш про політреформу, про створення коаліцій? Ти знаєш, що доведеться голосувати за прем’єра, який фактично буде першою особою в державі?
Руслана: Абсолютно. Я думаю, якби ця вся ситуація не стояла гостро перед нами, яка країна буде в квітні... Це те, з чого ми почали свою розмову, тобто мене в політику привела та ситуація, яка сьогодні є в країні. Була б ситуація іншою, я для себе діяльності у цьому напрямку, принаймні у цьому віці, не вбачала б.
Сергій Рахманін: Ти залишаєш за собою право залишити депутатський мандат у разі екстремальної ситуації, наприклад, ти не будеш поділяти точку зору фракції, у складі якої будеш перебувати, або відчуєш, що це тобі не до снаги, або відчуєш, що твоя творчість, а це майже неминуче, буде страждати через необхідність займатися політикою?
Руслана: Єдине, що мені важко буде як людині, пройти крізь певні компроміси, з яких складається постійно політика.
Я не знаю, наскільки я буду вигідна політиці зі своїм характером, зі своїми переконаннями, бо я дуже відкрита людина і пряма. Не думаю, що я піду на певні компроміси, якщо це буде абсолютно принципово розродитися з моєю позицією. Принаймні, я завжди знайду у собі сили говорити правду таку, яку я говорю завжди зі сцени. А там вже зі мною нехай розбираються ті, хто буде мати зі мною справу.
Так, я залишуся собою, залишуся тією Русланою, принаймні з тими принципами, якими я керувалася.
Ще раз підкреслюю: незважаючи на безліч разів, коли я говорила, що мене не буде в політиці, а це відбувалося протягом всього періоду аж по листопад місяць, коли все-таки не відбулося перше проголошення списку “НУ”, причому моє прізвище з’явилося у додатковому списку, це рішення було прийнято мною абсолютно з патріотичних міркувань.
Мені дуже важко залишити Україну у такому стані, дуже важко взагалі бачити певні розчарування. Я ніколи з цим не погоджуся як людина. Я буду робити, прикладу максимум зусиль як такий “енерджайзер” для того, щоби цього розчарування, принаймні, не відчула молодь.
Зараз в мене буде відбуватися новий тур вже у новій якості, в новій ролі, я просто поїду у більшість університетів, учбових вищих закладів, аби зустрітися і поговорити з ними. Одна справа з ними зустрічатися на концерті, просто давати хороші емоції, танцювати, співати, а інша справа просто прийняти нас себе їхні проблеми.
Сергій Рахманін: В тому і справа. Тебе просто може не вистачити на дві справи. Але про це ще поговоримо пізніше.
Питання, яке багатьох непокоїть: Руслана була під час Помаранчевої революції активісткою ГК “Пора”. Громадянська кампанія “Пора” зараз перетворилася на передвиборний проект. Очолює список блоку “ПРП-Пора” В.Кличко, людина, яка тобі небайдужа, наскільки я знаю, людина, яка багато у чому вплинула на твоє рішення підтримати не Ющенка, а скажу так: підтримати народ під час президентських перегонів 2004 року. Чому ти не у “Порі”? Чи була пропозиція від “Пори” увійти до їхнього передвиборчого списку?
Руслана: До речі, коли ми говорили з Віталиком напередодні Помаранчевої революції, то якраз мова йшла про те, щоб підтримати Ющенка. Коли ми виступили із своїми заявами, ще ніхто не знав, що така кількість людей буде на Майдані. Якби ми вийшли вже після чи під час Майдану із своїми заявами, тоді можна було б сприймати, що ми якимсь чином просто вливалися у загальну масу людей, яка зібралася там. Але коли говорили напередодні, то мова йшла конкретно про підтримку Ющенка.
Я пригадую одну нашу розмову із Віталиком. Коли він збирався вилетіти з Америки, то він просто сварився із своїми партнерами, які його не відпускали. Тоді він сказав: “Руслано, ми ніколи не будемо мати можливість обрати такого президента. Я вже багато років тут знаходжуся, але я все-таки вважаю, що це абсолютно унікальна ситуація для України”.
Саме цікаво те, що я маю такі ж самі переконання і сьогодні. Ще раз наголошую: причина мого рішення прийти у політику у тому, що я хочу підставити, не знаю, чи маленьке, чи велике, чи дике, чи не дике, чи енергійне плече Ющенку. Зараз у цій ситуації, мені здається, просто енергія якоїсь щирої людини буде на користь однозначно. Можливо, я себе переоцінюю.
Що стосується Віталіка і “Пори”. Ми з Віталіком зустрічалися декілька разів після того, як він очолив блок, відвідали навіть один інтернат. Але ми не хотіли про це дуже багато говорити. Ми відвідали інтернат, який він патронує. Відношення до мене в нього прекрасне, в мене до нього так само. Я не думаю, що політика втрутиться в наше життя настільки, що ми відчуємо себе по різні боки. Життя велике, життя покаже. Але ми, які були, такі і залишилися.
Що стосується пропозиції від “Пори”. Не було пропозиції. Були пропозиції від інших політичних партій, але ми їх одразу відкинули. Тільки одну пропозицію, яку ми не відкинули – підтримати НСНУ.
Сергій Рахманін: Але ти в своїх численних інтерв’ю завжди відзначала, що одна з складових успіху – це наявність команди однодумців. Ти довіряєш людині на ім’я Віталій Майко або на ім’я Катерина Шевченко? Чи взагалі ти знаєш цих людей, які, до речі, входять у список НСНУ? Чи можеш ти вважати командою однодумців Безсмертного, Порошенка, Мартиненка? Ти переконана, що це саме твоя команда? Ти хочеш підставити плече Ющенку, але Ющенка в списку немає, натомість там є ціла купа людей дуже досвідчених, часом хижих, не передбачуваних. Не боїшся, що це не та команда, де варто підставляти плече, тим більше спину?
Руслана: Однозначно мої переконання, що без командної системи зробити щось неможливо. Після “Євробачення” єдине, що я говорила завжди: “Я і моя команда”. Без команди, яка б людина не була, хоч з досвідом, хоч з вдачею, зі всім, але формувати команду необхідно.
Мені зараз треба приготуватися просто як людині-політику, що зараз я в перехідному етапі, коли на даний момент я відходжу від творчих питань і переходжу до політичних, а в політиці вже треба виважено говорити.
Тому на твоє питання абсолютно пряме я скажу тобі, що на сьогоднішній день абстрагувалася від певних речей. Для того, щоб зробити ту роль, яку я для себе розумію і обрала, то я є поки що абстрагованою від всього, що ти зараз перерахував і назвав. Абстрагована не в плані, що я відокремлююсь, чи відпозиціоновуюсь.
Коли я йшла, то абсолютно усвідомлювала, що там є низка людей, з якими мене перетинала доля, з якими мені вдавалося багато і ефективно працювати. Кінцевим результатом можна ставити, що я зможу з цими людьми зробити. Це має бути найголовнішим.
Чи буду я вирішувати питання за одним столом з Безсмертним? Так, я це вже робила. Чи буду я вирішувати питання із Зваричем? Так, я вже це робила. З Катеринчуком? Так, я це робила. Навіть з Олею Герасим’юк уже це робила.
У нас виникають дуже позитивні і конструктивні бесіди, ціла низка речей, про які ми говоримо відверто, абсолютно чітко вибудовується їх рішення і якась діяльність.
Що стосується діяльності з іншими людьми, то мене з ними доля ще не зводила, хоча якщо вони зможуть прийняти активну участь у благочинних проектах, в мене буде можливість їм це запропонувати, то я це зроблю.
Мені здається, що на перше місце треба поставити мою безкомпромісну на сьогоднішній день, альтруїстичну і таку притаманну для мого віку рису – максималізм.
Сергій Рахманін: Ще донедавна та, яка щоранку приймає холодний душ, не любила розповсюджуватись про свій вік. Принаймні, на її офіційному сайті ця інформація охарактеризована як „приватна”. Але у якості кандидата у народні депутати Руслана подібних таємниць мати не мусить, тож вік її відомий – тридцять два. роки. Близнюк. Народилась у рік бика – працьовитої та наполегливої тварини. Власне, відома і вага – сорок вісім з половиною кілограмів та зріст- сто шістдесят чотири сантиметри.
Зранку не снідає, але якщо вже дуже закортить – це мусить бути яєшня-глазунья, хліб з манююсінським шматочком сала та парений помідор.
Має особливий вплив на співробітників ДАЇ – незважаючи на любов до високих швидкостей, Руслана жодного разу не була за це покарана. А взагалі-то каже, що машину їй водити категорично не можна. Натомість минулої осені керувала гелікоптером. Каже, ледь не повбивалися. З того часу мріє про власний гелікоптер.
До речі, коли ти говорила, що критики практично не було. Мушу зазначити, що не всі одностайно сприйняли і ухвалили твоєї рішення піти до політики і до ВР, зокрема.
Пропоную послухати думку двох небайдужих до тебе людей – Юрій Покальчук і Лесь Подерев’янський.
Юрій Покальчук: Відносно політики я вам скажу, що дивлюся з сумом. Руслана має великий потенціал, попереду багато різного роду творчих звершень. Кожен повинен займатися своєю роботою.
Лесь Подерев’янський: Я не думаю, що вона якось відрізняється від тих товстих дядьків і комсомольських хлопчиків у своїй ментальності. Мені здається, що яка б не була людина депутатом в цій країні відчуває себе дещо неповноцінно, принаймні деякі люди. Кожен хоче подбати про своїх онуків. Так що мотивація мені зрозуміла.
Руслана: Як подбати про своїх онуків, я думаю, що в мене б вистачило б своєї сили без подання до ВР.
Що стосується Юрка Покальчука, то тут він абсолютно суб’єктивний. Це людина, яка мене дуже любить, мій дуже близький друг, з якою в мене є і спільна після і спільний проект. Він просто говорив як батько, він говорив серцем. Йому просто шкода, бо він знає, яка кількість в мене проектів зараз намічалася.
Також ми з ним були нещодавно разом в НАТО. Там ми дали, як то кажуть, “жару” місцевим всім патронам, які з нами зустрічалися. Ми дуже гарно провели цю зустріч, багато розповіли їм про Україну. З нами так само був Славко Вакарчук, Олег Скрипка.
Юрко сказав від себе як творча людина. Якщо я вже перед собою поставила якесь завдання, то так чи інакше я буду його виконувати ґрунтовно. Взагалі не люблю поверхового підходу до справи.
Після перемоги на “Євробаченні” мене це шокувало, що спочатку приходилось частину прес-конференцій присвячувати виключно Україні, коментувати події в Україні, коментувати вислови Президента, іноді прем’єр-міністра, тоді Юлії Тимошенко, коментувати просто розвиток, а особливо після конфлікту у вересні, то я просто кроку не могла ступити.
Я фактично мовчу, що я двічі відвідувала Європарламент, що зустрічалася з головою ОБСЄ Дмитром Рупелем, з генсеком НАТО, проводила дуже активну діяльність у боротьбі з сучасною торгівлею людьми. Одним словом, в принципі, мої друзі і близькі знають, що я робила цю діяльність, я не афішувала це, в мене не було часу займатися цим промоушном, можливо, не було достатньо про мене інформації в Україні, бо цілий час я була в Європі.
Якщо б дуже Юрко був відвертий, то він би все-таки сказав про інакше. Менше з тим.
Сергій Рахманін: Кожна людина має право на свою точку зору і свій власний вчинок. Ти свій вчинок зробила. Хоча є різні точки зору. Наприклад, є думка, що це своєрідна технологія. Я маю на увазі, що ні для кого не є таємницею, що сила силенна людей ще не визначилися за кого голосувати і чи взагалі варто відвідувати виборчу дільницю. Вони вирішили відсидітися по рідних домівках, а тут раптом не сховаєшся – “я твоя кохана”, в такий спосіб залучити людей, які не хочуть відвідувати виборчі дільниці.
Ти сама вживала кілька разів слово “розчарування”. Ти сказала, що одна з головних причин, яка змусила тебе активно втрутитися в політику – це підтримка діючого Президента, діючої влади, намагання довести, що Україна спроможна бути нормальною державою і для цього розчарування немає перспективи. Але ж розчарування є. Ти підтримуєш ту силу, яка породила це розчарування. Протиріччя нема?
Руслана: Я думаю, що ніколи розчарування у конфліктах не буває вина когось одного. Це абсолютно об’єктивно. Після Помаранчевої революції я приїжджала в Німеччину, дуже багато політологів з Європи, зі Швеції, з Бельгії і попереджали, щоб ми готувалися, що у нас буде все дуже і дуже важко. Такий буде розвиток подій. Вони настільки мене приготували, я чекала, що будуть якісь хвилі.
Після того, як я вийшла з клітки з ними відбулася натуральна агресія, тоді я усвідомила, де я була. Вони були просто добрі, вони мене лизали, зі мною бавилися, я не відчувала, що це були вовки.
Сказати, що у нас можна взяти і все змінити за один день, то це практично неможливо. Ющенко прийняв дуже непросту країну з достатньою кількістю вже на той момент протиріч. Ці процеси просто розвивались. От і все.
Для мене поява Ющенка взагалі ... От я себе порівнювала – я не правильна зірка, тому що я не оголюю собі всі місця, не нарощую собі груди, не вставляю собі пластикові вуха, чи випрамляю ніс, не пишу такої музики про таке, відповідно йду зовсім у протилежному напрямку до сучасних течій і шоу-бізнеса шляхом, тим не менше щось досягаю. Для мене Ющенко абсолютно нетиповий політик.
Сергій Рахманін: А може це погано насправді?
Руслана: Ні, це прекрасно. Я надаю перевагу все-таки енергетиці. З якою енергетикою працює людина ... Кажуть, іноді поїв, то болить шлунок. Але все якісне поїв. Просто в повара був поганий настрій і він негативно зробив ту їжу.
Для мене ці процеси мають велике значення. Людина, яка стоїть на чолі держави з такою енергетикою для мене однозначно правильна людина.
Сергій Рахманін: Але ж судять по справах, а не по енергетиці. Справи, на превеликий жаль, не завжди, але доволі сумні.
Руслана: Але тенденції в нього абсолютно правильні, керується він абсолютно правильними речами. Це мої переконання, хай кожен залишається серед своїх. Я керуюся саме цими переконаннями, тому його найближчу команду я підтримала.
Сергій Рахманін: Ми не будемо сперечатися з цього приводу. В тебе близькі стосунки з Олександром Омельченком. Наскільки я розумію, то можна назвати дружніми стосунки з Віталієм Кличком. За кого ти будеш голосувати на виборах мера Києва, якщо не таємниця?
Руслана: Олександр Олександрович чарівна людина, але я, на правду, занадто мало з ним спілкувалася, щоб говорити про якісь стосунки взагалі. Ми кілька разів зустрічалися і все. З Віталіком ми дійсно дружимо. Суб’єктивне моє серце, і я буду підтримувати його як друга.
Сергій Рахманін: Безумовно, ми не можемо оминути цілої низки питань, які стосуються Вашої творчості, тому що Ваші палкі прихильники творчі, мою надію, політичні, все-таки сподіваються, що активне заняття політикою не відіб’ється на Вашій творчості.
Маємо запитання від слухачки студентки Алли.
Алла: Алла, 20 років, студентка.
Мене цікавить питання: хто Ваш дизайнер?
Сергій Рахманін: Від себе додам, що Жан-Поль Готьє свою мрію здійснив, почавши працювати з Вами.
Руслана: Так, почав розробляти. Там пішли всі гуцульські мотиви. Зробив він колекцію чудову, яка була представлена у вересні у Парижі. Все це було надзвичайно українське.
Хоча я зараз працюю з усіма українськими дизайнерами, але переважно це Роксолана Богуцька, Андре Танце – дуже прогресивні дизайнери в Україні. Щопівроку вони роблять свої колекції.
Руслана зі своєю командою творчою підбирається до власної колекції. Ми створили дуже багато. І під час проекту “Дикі танці”, і зараз для нового проекту ми розробляємо достатньо великий стиль.
Сергій Рахманін: Свого часу я летів з Донецька літаком місцевої авіакомпанії, мені до рук потрапив доволі кумедний корпоративний журнальчик, де було інтерв’ю з Русланою. Зокрема, там зазначалися твої враження від Донецька, від слухачів, глядачів. Ти розказувала, що це місто нагадує дуже місто Львів. Я тоді, м’яко кажучи, здивувався. Але далі ти розшифровувала, що маєш на увазі, що це самобутні і самодостатні люди, які обожнюють своє місто, яким притаманний міський корпоративний дух, патріотизм, чого, на жаль, бракує місту Києву, де живуть люди, яким неприйнятний цей патріотизм, які не мають оцієї самобутності і самодостатності. Ти змінила свою точку зору, зокрема після Майдану?
Руслана: Взагалі Донецьк і Донецька область мене шокували не тільки тим, про що ти сказав. Шокувало, що я зустрічала певні райони в Донецькій області, де українською мовою говорили частіше, ніж на Західній Україні. Західна Україна використовує певний сленг, запозичені слова з польської, з угорської більше на Закарпатті.
В Донецьку я зустріла просто кришталеву чисту українську мову. Я була дуже вражена, мені було надзвичайно приємно. Донецьку область я люблю, як надзвичайно екзотичні місця, в яких у мене була величезна кількість зйомок ще під час альбому “Мить весни”, і “Світанок” ми там знімали. Донецька команда фактично підняла Рулану, тому що там вийшов дуже відомий у рекламній сфері продюсер і запропонував зняти кліп. Донецький режисер, вся команда з Донецька зняла мені кліп “Світанок”, який фактично вперше після “Слов’янського базару” зробив мене реально популярною в Україні.
Саме з Донецька розпочалася ротація цієї пісні. Зі Східної України це перекинулося на Київ. Тобто на той момент, можливо, Київ був другорядним. Той регіон і активністю, навіть якоюсь прогресивністю випереджав.
Сьогодні Київ абсолютно інакший, після Майдану він дуже змінився. Я, як львів’янка, скажу більше, хоча мені мій львівський патріотизм не дозволяє сказати, але тоді вперше, коли стався Майдан, львів’яни сказали, що кияни нарешті показали, що вони можуть нас в чомусь перевищити якусь більшу силу. До цього моменту Львів залишав центр національного духу і патріотизму за собою. Сьогодні однозначно все це зберігається у Києві, що, я думаю, в якійсь мірі належить Ющенкові.
Сергій Рахманін: Принаймні приємно, що ти змінила точку зору і думку про киян, бо я є таким самим патріотом міста Києва, як і ти міста Львова.
Маємо ще питання від слухачки. Мирослава, 21 рік, працює у фаст-фуді.
Вікторія: Який кліп збираєтесь знімати в найближчий час?
Руслана: Щойно відзняли кліп. Мені б не хотілося взагалі говорити про мій новий проект. Ми його тримаємо до певного часу без анонсування. Дозвольте сьогодні обійти це питання і сказати, що після виборів ми розпочнемо наш новий проект, запрезентуємо. Виробництво нового кліпу буде тривати близько 2 місяців. Це дуже цікава робота, оскільки для мене це кардинально нове мислення. Захоплюючись жанром фентезі, співпрацюючи з нашими видатними українськии фантастами Мариною і Сергій Дяченко, створюємо разом з великою творчої командою, як в Україні, так і в Європі, так і в Америці, в цій команді є Німеччина, продукуємо щось у жанрі фентезі.
Сергій Рахманін: Питання, яке мене особисто турбує. Свого часу ми посварилися з моєю донькою з приводу того, чи заходила ти справді до клітки з хижими звірами, чи це була телевізійна витівка? Якщо заходила, то що ти перед тим вживала, який карпатський час чи може цуйку?
Руслана: Як і в цьому кліпі, який ми щойно зняли, я всю трюки виконувала сама.
Сергій Рахманін: Коли ми згадували Донецьк, донецьких слухачів, глядачів, то я згадав головного, мабуть, донецького слухача В.Ф. Януковича, який свого часу подарував тобі прем’єрський годинник з побажанням, щоб вони відраховували чудові години цього життя. Слухачі цікавляться, яка подальша доля цього годинника, він живий?
Руслана: Стоїть в хаті, прекрасно себе почуває, відраховує щасливі хвилини.
Сергій Рахманін: Вірно час показує.
Руслана: Абсолютно. Показує. Я дуже рідко на нього заглядаю. Тоді дуже багато було зроблено подарунків. Щиро вони були зроблені чи ні, але для мене вони однаково дорогі.
Сергій Рахманін: Тобі не спадало на думку заспівати з трибуни парламенту? Щоб ти хотіла заспівати депутатом?
Руслана: У нас ВР один з найголовніших органів, тому там співати і танцювати не треба, там не до жартів. Я би хотіла, щоб більшість людей це усвідомила.
Сергій Рахманін: Я пропонує не співати з трибуни ВР. Якби випала така нагода, то щоб ти заспівала депутатом?
Руслана: Зараз якраз минули всі свята. Дуже гарно було, якби ми заспівали традиційний гуцульський плес.
Звучить пісня у виконанні Руслани
Сергій Рахманін: Я Вам щиро дякую, бажаю наснаги!
З вами була “Дійова особа” і її ведучий Сергій Рахманін.
До наступної суботи!
Сергій Рахманін: Доброго вечора! Мене звати Сергій Рахманін. І я радо вітаю слухачів з появою нової програми, спільного проекту радіо “Свобода” і “Нашого радіо”, що матиме назву “Звуки життя: дійова особа”.
Ми будемо зустрічатися щосуботи о 17-ій годині і будемо говорити про вічне.
Мені особисто дуже приємно, що освячує наш дебют людина знана і відома в Україні. Хоча особисто я ставлюся до неї з певним острахом. Чому? Свого часу одна розумна людина зауважила, що мета – це мрія, яка має здійснитися у строго відповідний день. Так от, переді мною сидить людина, у якої мрії здійснюються у жорсткій відповідності до графіка.
Я навіть не знаю, чи є мрія, яка в неї ніколи ще не здійснилася. Тому немає жодного сумніву, що менш, ніж за 2 місяці буде втілена її чергова мета – вона стане депутатом ВР.
Гуцулка за вдачею вона виборола свій перший співочий гран-прі, коли їй виповнилося чотири роки.
Минулого року вона встановила рекорд, протягом одного дня давши чверть сотні інтерв’ю, взявши участь у двох ток-шоу і нон-стоп прес-сесії, що тривала 12 годин поспіль.
Цього року вона увійшла до трійки найсексуальніших українок. ЮНІСЕФ обрала її Послом доброї волі в Україні.
Вона обідала з принцом Кенським, записувалася у студії Пітера Гебріела, ділила концертні майданчики з Ді Міолою та Патрісія Каас.
Їй стоячи аплодувала Силін Діон. З нею мріяв працювати Жан-Поль Готьє.
Її зображення з’явилося на поштовій марці. І вона стала першою українкою, яка удостоїлася подібної честі за життя.
Вона обожнює екстрім-спорт, зокрема альпінізм, лижі та байдарки.
Вона називає себе альтруїсткою у коханні і стверджує, що є хуліганкою за вдачею, але запевняє, що в середині неї живе справжня принцеса, яка, тим не менше, у разі потреби може дати комусь по голові. Не боїться вовків і людських пересудів.
Отже, маю честь представити відому співачку, перспективного політика і просто чарівну жінку Руслану.
Доброго вечора!
Руслана: Привіт усім!
Це дійсно Руслана, але це вже не “Дикі танці”. І не тільки з огляду на те, що Руслана зараз готує новий проект, як і готувала, і навряд чи залишить свою найбільшу мрію і мету – це сцену і музику, тому що я занадто люблю свою справу, щоб з нею розлучитися.
Я тебе відразу хочу розчарувати. Ти сказав, що у мене була мета потрапити до ВР, але у мене такої мети не було. Сказати, що я мрію про політику, то цього я сказати так само не можу.
Причина, з якої я опинилася в цієї ситуації, в мене є абсолютно свої чіткі бачення, чому я це зробила. Чому і як, то ми про це абсолютно відверто поговоримо.
Ти так говорив дуже класно: “В неї мрії збуваються, згідно графіка”. Я згадала відомі слова Мюнхаузена, коли він казав, що у нас сьогодні на обід подвиг.
Направду, не знаю, чи вони відбуваються згідно графіка. Більше того, я скажу, що чекаєш чуда в один момент, а воно чомусь відбувається в абсолютно інший. Але саме головне, що в той момент, коли чекаєш чуда, його немає, тоді саме головне не опускати руки, а просто йти далі, все реалізовувати, сприймати все, як випробування, які треба просто пройти, і ніколи не зупинятися.
Можливо, це просто слова. Але я дію саме за таким принципом. Тому рано чи пізно чудо все-таки стається і мета збувається.
Сергій Рахманін: Я все рівно не розумію: “Йти далі...” Чи можна назвати похід до ВР “Йти далі для Руслани”, запитаної, розумної, чарівної, заможної, відомої, популярної?
Ми ставили запитання нашим слухачам: “Що вони хотіли б запитати у Руслани?” Половина питань формулюється саме так:
Респондент: Що Ви можете зробити, будучи приналежною до партії “НУ”?
Сергій Рахманін: Я від себе додам. Зазвичай, з власного досвіду знаю, переважна більшість людей мистецтва, культури, спорту йде до ВР, аби надати новий поштовх своїй кар’єрі або комусь щось довести, або ж за гроші...? Твій варіант який?
Руслана: За гроші неможливо потрапити до ВР...
Сергій Рахманін: Можливо.
Руслана: Очевидно, є там свій певний бізнес, але я думаю, що та політика і та ВР, яку моє покоління, принаймні, я і моє серце відторгають.
В мене є настільки впевнений мій власний бізнес, і я настільки звикла підніматися за власні кошти, що для мене було б абсолютно принизливим користуватися чиїмись фінансами.
Більше того, я нікому не дозволю вкладати кошти у свій проект, оскільки хочу бути повноцінним його господарем, хочу сама ним керувати.
Така незалежність має можливість тільки за одних умов, коли ти сам в себе вкладаєш. Тому ми завжди з Сашком приймали принципові і категоричні рішення з приводу того, щоб не заводити ніяких...
Хоча у нас були можливості, і це не стосується зараз політики. В нас були можливості після “Євробачення” впустити інвесторів з Європи. З Європи дуже багато бізнесменів і потужних людей хотіли вкладати в цей проект, починаючи від найвідоміших американських продюсерів, закінчуючи продюсерам Німеччини і Британії. Але там відбулися би певні зміни щодо іміджу, наприклад, Руслани, щодо її музики, щодо її стилю. Ми просто відкинули усі пропозиції.
Єдина пропозиція, яку ми не відкинули, ми підписали контракт з дуже відомим режисером світових шоу Гердом Гофом, німцем, людиною, яка створила дуже багато шоу під час святкування міленіуму, всі шоу “Рамштайна”. Це дійсно потужний фахівець, який нещодавно приїжджав на зйомки мого кліпа, з цією людиною мені цікаво працювати.
Усіх інших, в тому числі й інвесторів від політики, ми не збираємося пускати у свій проект. Тому перша чи остання умова, яка була, щоби потрапити у ВР, автоматично відпадає безпосередньо для Руслани.
Щодо діяльності, то сказати, що я зараз зможу провести в цей період професійну політику... Не знаю, що ми вкладаємо у слово “професійна політика”. На мене дуже великої критики не було. Ми проаналізували різні статті в Інтернеті, то мене усі дуже м’яко обходять, навіть ті, хто хотів би якось вжити серйозну критику, не відважилися на сьогоднішній день цього зробити.
Особисто я не всю політику, яка є в Україні, вважаю професійною, навіть з огляду на якісь постійні збудження, відсутність послідовності і так далі.
Якщо ми говоримо про ту політику, як я її розумію, то це продовження для мене моєї суспільно-громадської діяльності, яка була розвинута протягом тих років, впродовж яких я вже була на сцені як відома співачка.
Усі пам’ятають і мої благочинні проекти, в першу чергу тур по замках України. Я пригадую тоді слова багатьох продюсерів і взагалі відомих журналістів в Україні, які казали: “Руслано, а це обов’язково робити тур по замках України, аби стати популярною? Невже не простіше зробити якусь пісеньку класну і просто зняти якийсь кліпчик і буде все супер?” Але нас вже тоді тягнуло на ці проекти і не тільки з огляду на те, що це буде популярно чи підніме моє ім’я, просто на той момент була така проблема і нам дуже хотілося, щоб на неї звернули увагу.
Те ж саме стосувалося різдвяних проектів, коли ми знімали безліч різдвяних фільмів і безліч різдвяних концертів робили. Я з року у рік з сумом спостерігала, що українська традиція Різдва, мені здається, по великому рахунку, крім нас, не дуже комусь була потрібна. Мені хотілося, аби це набувало інших масштабів, іншого якогось відношення. Воно залишалося цікавим тільки нам. Ми його самотужки впродовж 5-6 років самі організовували і робили це у Львові, а потім у Києві.
Те ж саме стосувалося і благочинної діяльності, коли я вже стала Послом доброї волі ЮНІСЕФ. Причому, коли мені від ЮНІСЕФ мені вручали різні гарні значки, посвідчення, диплом, я зазначила на прес-конференції, що не обов’язково й мати цей значок, ЮНІСЕФ, для того, щоб робити якусь діяльність і допомагати дітям.
Я величезну кількість дала концертів благочинних. Якщо зважити за останніх півроку на те, яких концертів було більше, то я боюся, що вийде все-таки більше благочинних, ніж комерційних.
Благочинних – це означає, що я віддавала увесь свій гонорар (а в мене після “Євробачення” не маленький гонорар), а це за цей гонорар могла відбутися реальна абсолютно допомога. Причому слідкували за тим, куди і як потрапляли кошти.
Ми робили не лише в Україні це. Хоча більшість було концертів в Україні. Останній відбувся пару днів тому в Хмельницьку. На ці кошти, які я залишила повністю в благочинному фонді “Милосердя”, вони розпочинають будівництво дитячого будинку-інтернату. Таких мільйон випадків.
Але щодо того, якщо я потраплю до ВР (хоча мені ще треба звикнути до цієї фрази), то я думаю, що мені буде чим займатися.
У зв’язку зі своїм новим проектом, я охопила зараз величезний обсяг питань. Не знаю я те, наскільки добре на сьогоднішній день я знаю проблему молоді. Тобто, мені легше всього зрозуміти їх питання, але щодо культури, соціальних проектів, то я думаю, що тут я знаю більшість питань бездоганно.
Книговидавництво, література в Україні, кіно і музика, етнічна, класична музика – тут дещо перетинається із освітою, тут дещо перетинається із архівами і фондами. Взагалі буде ініціатива, мабуть, про створення національного архіву в Україні, тому що я знаю, наскільки ці фольклорні матеріали... Ми провели 25 фольклорних експедицій, в мене це в колекції є. А все, що у нас в Україні є, воно не зберігається, не відновлюється, воно нищиться, воно десь дівається.
Одним словом, є мільйон питань, які я з великим задоволенням підніму. З великим задоволенням скажу, щоб студентам підняли стипендії і так далі.
Одним словом, якась користь з мене точно буде. Більша користь, мабуть, яку я можу дати, - це все-таки свою енергію.
Я не можу сказати, що це для мене продовження кар’єри. Ніяким чином. Я повинна бути щира хоча б сама перед собою. Для мене зараз мій новий проект – це простір, який заповнює все моє серце.
Якби ситуація була більш-менш спокійна в нас, то, мабуть, мені було б дуже приємно сьогодні в даний момент займатися виключно собою, виключно своїм проектом.
Єдине, що мене змусило змінити зараз свої плани, причому дуже різко, я думаю, що це було змінено десь приблизно на 90 градусів, ми рухалися одним шляхом і прийняли в один момент, в одну мить інше рішення.
Сергій Рахманін: Руслана, але все ж таки ти довго мене переконувала, але не переконала. Я не розумію, навіщо йти до ВР, законодавчого органу, невже не можна робити благочинні справи, займатися політикою, спортом, проблемами молоді, знаходячись поза межами законодавчого органу?
Вибач мені, але я дуже важко уявляю собі Руслану, яка пише закони. Який сенс займати чиєсь місце?
Руслана: Є два аспекти. По-перше, якби не ця ситуація, то я ніколи б, можливо, так ґрунтовно не підійшла до тих питань, я повністю була б зайнята собою і виключно собою, своїми проектами і тільки своїми проектами. Я би десь намагалася зрозуміти серцем, що треба виділяти час на благочинну діяльність і не більше. Ця ситуація просто примушує мене віддати весь мій досвід вже зараз і на даному етапі.
Я думаю, що Україні це точно допоможе, тому що можна вважати, що я перша така українська європейка чи європейська українка, тобто людина, яка потрапила туди. Я однозначно маю певний досвід з огляду не лише з огляду на якісь прогресивні схеми, технології, інновації, але й з огляду на те, що маю досвід не по чутках, а які пройшла сама і можу допомагати цілому ряду напрямків, і маю вже певні напрацювання і певні зв’язки, і певні якісь виходи, а це можна прекрасно використовувати, реалізовувати навіть з огляду на популяризацію всієї сучасної українських культури і мистецтва.
Щодо законів, то перше, що я зробила, коли я все-таки прийняла це рішення, і коли навіть відбулася розмова з Віктором Андрійовичем (ми говорили багато, тому що ми зустрічалися після Майдану не один раз, і саме завдяки його підтримці відбулося “Євробачення” на такому рівні, як і інші проекти, які ми намагалися в культурі запустити), то він сказав: “Ти зможеш це все реалізовувати абсолютно на інакшому рівні, ти просто зможеш висувати ініціативи, які будуть мати абсолютно інакше життя”. В цьому був певний резон.
Я думаю, що я не дуже спокійна особа. Не знаю, наскільки я себе спокійно буду вести у ВР, але певні питання, які потребують все-таки уваги, я думаю, що мого голосу і досвіду, набутого на сцені, вистачить, аби переконати якусь кількість людей звернути увагу на ті інші питання.
Зрозуміло, що пріоритетними питаннями залишаються економічні, але я не бачу такої пріоритетності у підході до питань тієї ж самої молодіжної політики і тих самих питань культури. Я вже мовчу про соціальні і благочинні.
Питання меценатства... Я попросила, щоби мені підготували усі закони, усі плюси і мінуси, а там мінусів вистачає, тому закон про меценатство хотілося якимсь чином. І так далі.
Там мільйон технічних і професійних питань, в які я спочатку повинна була зануритися, а коли занурилася, то знайшла там величезне поле діяльності.
Я відчуваю у собі сили, принаймні, озвучити і підняти цілий ряд проблематики. Я відчуваю у собі сили не здатися. Багато депутатів казали: “Ти зараз маєш таку ініціативу, а коли потрапиш туди, тебе там просто проковтне та вся машина, яка існує, і в тебе не буде вже так багато оптимізму”.
Сергій Рахманін: Вони мають рацію, тому що там інші танці й інші вовки.
Руслана: Мені здається, що через те, через що я пройшла після “Євробачення”, я себе в силі почуваю все-таки пробивати у цьому житті якісь речі. Я це показала своєю діяльністю, очевидно, в мене вийде щось і в цьому напрямку.
Сергій Рахманін: Але потрібен все ж таки певний рівень знань. Ти щось знаєш про політреформу, про створення коаліцій? Ти знаєш, що доведеться голосувати за прем’єра, який фактично буде першою особою в державі?
Руслана: Абсолютно. Я думаю, якби ця вся ситуація не стояла гостро перед нами, яка країна буде в квітні... Це те, з чого ми почали свою розмову, тобто мене в політику привела та ситуація, яка сьогодні є в країні. Була б ситуація іншою, я для себе діяльності у цьому напрямку, принаймні у цьому віці, не вбачала б.
Сергій Рахманін: Ти залишаєш за собою право залишити депутатський мандат у разі екстремальної ситуації, наприклад, ти не будеш поділяти точку зору фракції, у складі якої будеш перебувати, або відчуєш, що це тобі не до снаги, або відчуєш, що твоя творчість, а це майже неминуче, буде страждати через необхідність займатися політикою?
Руслана: Єдине, що мені важко буде як людині, пройти крізь певні компроміси, з яких складається постійно політика.
Я не знаю, наскільки я буду вигідна політиці зі своїм характером, зі своїми переконаннями, бо я дуже відкрита людина і пряма. Не думаю, що я піду на певні компроміси, якщо це буде абсолютно принципово розродитися з моєю позицією. Принаймні, я завжди знайду у собі сили говорити правду таку, яку я говорю завжди зі сцени. А там вже зі мною нехай розбираються ті, хто буде мати зі мною справу.
Так, я залишуся собою, залишуся тією Русланою, принаймні з тими принципами, якими я керувалася.
Ще раз підкреслюю: незважаючи на безліч разів, коли я говорила, що мене не буде в політиці, а це відбувалося протягом всього періоду аж по листопад місяць, коли все-таки не відбулося перше проголошення списку “НУ”, причому моє прізвище з’явилося у додатковому списку, це рішення було прийнято мною абсолютно з патріотичних міркувань.
Мені дуже важко залишити Україну у такому стані, дуже важко взагалі бачити певні розчарування. Я ніколи з цим не погоджуся як людина. Я буду робити, прикладу максимум зусиль як такий “енерджайзер” для того, щоби цього розчарування, принаймні, не відчула молодь.
Зараз в мене буде відбуватися новий тур вже у новій якості, в новій ролі, я просто поїду у більшість університетів, учбових вищих закладів, аби зустрітися і поговорити з ними. Одна справа з ними зустрічатися на концерті, просто давати хороші емоції, танцювати, співати, а інша справа просто прийняти нас себе їхні проблеми.
Сергій Рахманін: В тому і справа. Тебе просто може не вистачити на дві справи. Але про це ще поговоримо пізніше.
Питання, яке багатьох непокоїть: Руслана була під час Помаранчевої революції активісткою ГК “Пора”. Громадянська кампанія “Пора” зараз перетворилася на передвиборний проект. Очолює список блоку “ПРП-Пора” В.Кличко, людина, яка тобі небайдужа, наскільки я знаю, людина, яка багато у чому вплинула на твоє рішення підтримати не Ющенка, а скажу так: підтримати народ під час президентських перегонів 2004 року. Чому ти не у “Порі”? Чи була пропозиція від “Пори” увійти до їхнього передвиборчого списку?
Руслана: До речі, коли ми говорили з Віталиком напередодні Помаранчевої революції, то якраз мова йшла про те, щоб підтримати Ющенка. Коли ми виступили із своїми заявами, ще ніхто не знав, що така кількість людей буде на Майдані. Якби ми вийшли вже після чи під час Майдану із своїми заявами, тоді можна було б сприймати, що ми якимсь чином просто вливалися у загальну масу людей, яка зібралася там. Але коли говорили напередодні, то мова йшла конкретно про підтримку Ющенка.
Я пригадую одну нашу розмову із Віталиком. Коли він збирався вилетіти з Америки, то він просто сварився із своїми партнерами, які його не відпускали. Тоді він сказав: “Руслано, ми ніколи не будемо мати можливість обрати такого президента. Я вже багато років тут знаходжуся, але я все-таки вважаю, що це абсолютно унікальна ситуація для України”.
Саме цікаво те, що я маю такі ж самі переконання і сьогодні. Ще раз наголошую: причина мого рішення прийти у політику у тому, що я хочу підставити, не знаю, чи маленьке, чи велике, чи дике, чи не дике, чи енергійне плече Ющенку. Зараз у цій ситуації, мені здається, просто енергія якоїсь щирої людини буде на користь однозначно. Можливо, я себе переоцінюю.
Що стосується Віталіка і “Пори”. Ми з Віталіком зустрічалися декілька разів після того, як він очолив блок, відвідали навіть один інтернат. Але ми не хотіли про це дуже багато говорити. Ми відвідали інтернат, який він патронує. Відношення до мене в нього прекрасне, в мене до нього так само. Я не думаю, що політика втрутиться в наше життя настільки, що ми відчуємо себе по різні боки. Життя велике, життя покаже. Але ми, які були, такі і залишилися.
Що стосується пропозиції від “Пори”. Не було пропозиції. Були пропозиції від інших політичних партій, але ми їх одразу відкинули. Тільки одну пропозицію, яку ми не відкинули – підтримати НСНУ.
Сергій Рахманін: Але ти в своїх численних інтерв’ю завжди відзначала, що одна з складових успіху – це наявність команди однодумців. Ти довіряєш людині на ім’я Віталій Майко або на ім’я Катерина Шевченко? Чи взагалі ти знаєш цих людей, які, до речі, входять у список НСНУ? Чи можеш ти вважати командою однодумців Безсмертного, Порошенка, Мартиненка? Ти переконана, що це саме твоя команда? Ти хочеш підставити плече Ющенку, але Ющенка в списку немає, натомість там є ціла купа людей дуже досвідчених, часом хижих, не передбачуваних. Не боїшся, що це не та команда, де варто підставляти плече, тим більше спину?
Руслана: Однозначно мої переконання, що без командної системи зробити щось неможливо. Після “Євробачення” єдине, що я говорила завжди: “Я і моя команда”. Без команди, яка б людина не була, хоч з досвідом, хоч з вдачею, зі всім, але формувати команду необхідно.
Мені зараз треба приготуватися просто як людині-політику, що зараз я в перехідному етапі, коли на даний момент я відходжу від творчих питань і переходжу до політичних, а в політиці вже треба виважено говорити.
Тому на твоє питання абсолютно пряме я скажу тобі, що на сьогоднішній день абстрагувалася від певних речей. Для того, щоб зробити ту роль, яку я для себе розумію і обрала, то я є поки що абстрагованою від всього, що ти зараз перерахував і назвав. Абстрагована не в плані, що я відокремлююсь, чи відпозиціоновуюсь.
Коли я йшла, то абсолютно усвідомлювала, що там є низка людей, з якими мене перетинала доля, з якими мені вдавалося багато і ефективно працювати. Кінцевим результатом можна ставити, що я зможу з цими людьми зробити. Це має бути найголовнішим.
Чи буду я вирішувати питання за одним столом з Безсмертним? Так, я це вже робила. Чи буду я вирішувати питання із Зваричем? Так, я вже це робила. З Катеринчуком? Так, я це робила. Навіть з Олею Герасим’юк уже це робила.
У нас виникають дуже позитивні і конструктивні бесіди, ціла низка речей, про які ми говоримо відверто, абсолютно чітко вибудовується їх рішення і якась діяльність.
Що стосується діяльності з іншими людьми, то мене з ними доля ще не зводила, хоча якщо вони зможуть прийняти активну участь у благочинних проектах, в мене буде можливість їм це запропонувати, то я це зроблю.
Мені здається, що на перше місце треба поставити мою безкомпромісну на сьогоднішній день, альтруїстичну і таку притаманну для мого віку рису – максималізм.
Сергій Рахманін: Ще донедавна та, яка щоранку приймає холодний душ, не любила розповсюджуватись про свій вік. Принаймні, на її офіційному сайті ця інформація охарактеризована як „приватна”. Але у якості кандидата у народні депутати Руслана подібних таємниць мати не мусить, тож вік її відомий – тридцять два. роки. Близнюк. Народилась у рік бика – працьовитої та наполегливої тварини. Власне, відома і вага – сорок вісім з половиною кілограмів та зріст- сто шістдесят чотири сантиметри.
Зранку не снідає, але якщо вже дуже закортить – це мусить бути яєшня-глазунья, хліб з манююсінським шматочком сала та парений помідор.
Має особливий вплив на співробітників ДАЇ – незважаючи на любов до високих швидкостей, Руслана жодного разу не була за це покарана. А взагалі-то каже, що машину їй водити категорично не можна. Натомість минулої осені керувала гелікоптером. Каже, ледь не повбивалися. З того часу мріє про власний гелікоптер.
До речі, коли ти говорила, що критики практично не було. Мушу зазначити, що не всі одностайно сприйняли і ухвалили твоєї рішення піти до політики і до ВР, зокрема.
Пропоную послухати думку двох небайдужих до тебе людей – Юрій Покальчук і Лесь Подерев’янський.
Юрій Покальчук: Відносно політики я вам скажу, що дивлюся з сумом. Руслана має великий потенціал, попереду багато різного роду творчих звершень. Кожен повинен займатися своєю роботою.
Лесь Подерев’янський: Я не думаю, що вона якось відрізняється від тих товстих дядьків і комсомольських хлопчиків у своїй ментальності. Мені здається, що яка б не була людина депутатом в цій країні відчуває себе дещо неповноцінно, принаймні деякі люди. Кожен хоче подбати про своїх онуків. Так що мотивація мені зрозуміла.
Руслана: Як подбати про своїх онуків, я думаю, що в мене б вистачило б своєї сили без подання до ВР.
Що стосується Юрка Покальчука, то тут він абсолютно суб’єктивний. Це людина, яка мене дуже любить, мій дуже близький друг, з якою в мене є і спільна після і спільний проект. Він просто говорив як батько, він говорив серцем. Йому просто шкода, бо він знає, яка кількість в мене проектів зараз намічалася.
Також ми з ним були нещодавно разом в НАТО. Там ми дали, як то кажуть, “жару” місцевим всім патронам, які з нами зустрічалися. Ми дуже гарно провели цю зустріч, багато розповіли їм про Україну. З нами так само був Славко Вакарчук, Олег Скрипка.
Юрко сказав від себе як творча людина. Якщо я вже перед собою поставила якесь завдання, то так чи інакше я буду його виконувати ґрунтовно. Взагалі не люблю поверхового підходу до справи.
Після перемоги на “Євробаченні” мене це шокувало, що спочатку приходилось частину прес-конференцій присвячувати виключно Україні, коментувати події в Україні, коментувати вислови Президента, іноді прем’єр-міністра, тоді Юлії Тимошенко, коментувати просто розвиток, а особливо після конфлікту у вересні, то я просто кроку не могла ступити.
Я фактично мовчу, що я двічі відвідувала Європарламент, що зустрічалася з головою ОБСЄ Дмитром Рупелем, з генсеком НАТО, проводила дуже активну діяльність у боротьбі з сучасною торгівлею людьми. Одним словом, в принципі, мої друзі і близькі знають, що я робила цю діяльність, я не афішувала це, в мене не було часу займатися цим промоушном, можливо, не було достатньо про мене інформації в Україні, бо цілий час я була в Європі.
Якщо б дуже Юрко був відвертий, то він би все-таки сказав про інакше. Менше з тим.
Сергій Рахманін: Кожна людина має право на свою точку зору і свій власний вчинок. Ти свій вчинок зробила. Хоча є різні точки зору. Наприклад, є думка, що це своєрідна технологія. Я маю на увазі, що ні для кого не є таємницею, що сила силенна людей ще не визначилися за кого голосувати і чи взагалі варто відвідувати виборчу дільницю. Вони вирішили відсидітися по рідних домівках, а тут раптом не сховаєшся – “я твоя кохана”, в такий спосіб залучити людей, які не хочуть відвідувати виборчі дільниці.
Ти сама вживала кілька разів слово “розчарування”. Ти сказала, що одна з головних причин, яка змусила тебе активно втрутитися в політику – це підтримка діючого Президента, діючої влади, намагання довести, що Україна спроможна бути нормальною державою і для цього розчарування немає перспективи. Але ж розчарування є. Ти підтримуєш ту силу, яка породила це розчарування. Протиріччя нема?
Руслана: Я думаю, що ніколи розчарування у конфліктах не буває вина когось одного. Це абсолютно об’єктивно. Після Помаранчевої революції я приїжджала в Німеччину, дуже багато політологів з Європи, зі Швеції, з Бельгії і попереджали, щоб ми готувалися, що у нас буде все дуже і дуже важко. Такий буде розвиток подій. Вони настільки мене приготували, я чекала, що будуть якісь хвилі.
Після того, як я вийшла з клітки з ними відбулася натуральна агресія, тоді я усвідомила, де я була. Вони були просто добрі, вони мене лизали, зі мною бавилися, я не відчувала, що це були вовки.
Сказати, що у нас можна взяти і все змінити за один день, то це практично неможливо. Ющенко прийняв дуже непросту країну з достатньою кількістю вже на той момент протиріч. Ці процеси просто розвивались. От і все.
Для мене поява Ющенка взагалі ... От я себе порівнювала – я не правильна зірка, тому що я не оголюю собі всі місця, не нарощую собі груди, не вставляю собі пластикові вуха, чи випрамляю ніс, не пишу такої музики про таке, відповідно йду зовсім у протилежному напрямку до сучасних течій і шоу-бізнеса шляхом, тим не менше щось досягаю. Для мене Ющенко абсолютно нетиповий політик.
Сергій Рахманін: А може це погано насправді?
Руслана: Ні, це прекрасно. Я надаю перевагу все-таки енергетиці. З якою енергетикою працює людина ... Кажуть, іноді поїв, то болить шлунок. Але все якісне поїв. Просто в повара був поганий настрій і він негативно зробив ту їжу.
Для мене ці процеси мають велике значення. Людина, яка стоїть на чолі держави з такою енергетикою для мене однозначно правильна людина.
Сергій Рахманін: Але ж судять по справах, а не по енергетиці. Справи, на превеликий жаль, не завжди, але доволі сумні.
Руслана: Але тенденції в нього абсолютно правильні, керується він абсолютно правильними речами. Це мої переконання, хай кожен залишається серед своїх. Я керуюся саме цими переконаннями, тому його найближчу команду я підтримала.
Сергій Рахманін: Ми не будемо сперечатися з цього приводу. В тебе близькі стосунки з Олександром Омельченком. Наскільки я розумію, то можна назвати дружніми стосунки з Віталієм Кличком. За кого ти будеш голосувати на виборах мера Києва, якщо не таємниця?
Руслана: Олександр Олександрович чарівна людина, але я, на правду, занадто мало з ним спілкувалася, щоб говорити про якісь стосунки взагалі. Ми кілька разів зустрічалися і все. З Віталіком ми дійсно дружимо. Суб’єктивне моє серце, і я буду підтримувати його як друга.
Сергій Рахманін: Безумовно, ми не можемо оминути цілої низки питань, які стосуються Вашої творчості, тому що Ваші палкі прихильники творчі, мою надію, політичні, все-таки сподіваються, що активне заняття політикою не відіб’ється на Вашій творчості.
Маємо запитання від слухачки студентки Алли.
Алла: Алла, 20 років, студентка.
Мене цікавить питання: хто Ваш дизайнер?
Сергій Рахманін: Від себе додам, що Жан-Поль Готьє свою мрію здійснив, почавши працювати з Вами.
Руслана: Так, почав розробляти. Там пішли всі гуцульські мотиви. Зробив він колекцію чудову, яка була представлена у вересні у Парижі. Все це було надзвичайно українське.
Хоча я зараз працюю з усіма українськими дизайнерами, але переважно це Роксолана Богуцька, Андре Танце – дуже прогресивні дизайнери в Україні. Щопівроку вони роблять свої колекції.
Руслана зі своєю командою творчою підбирається до власної колекції. Ми створили дуже багато. І під час проекту “Дикі танці”, і зараз для нового проекту ми розробляємо достатньо великий стиль.
Сергій Рахманін: Свого часу я летів з Донецька літаком місцевої авіакомпанії, мені до рук потрапив доволі кумедний корпоративний журнальчик, де було інтерв’ю з Русланою. Зокрема, там зазначалися твої враження від Донецька, від слухачів, глядачів. Ти розказувала, що це місто нагадує дуже місто Львів. Я тоді, м’яко кажучи, здивувався. Але далі ти розшифровувала, що маєш на увазі, що це самобутні і самодостатні люди, які обожнюють своє місто, яким притаманний міський корпоративний дух, патріотизм, чого, на жаль, бракує місту Києву, де живуть люди, яким неприйнятний цей патріотизм, які не мають оцієї самобутності і самодостатності. Ти змінила свою точку зору, зокрема після Майдану?
Руслана: Взагалі Донецьк і Донецька область мене шокували не тільки тим, про що ти сказав. Шокувало, що я зустрічала певні райони в Донецькій області, де українською мовою говорили частіше, ніж на Західній Україні. Західна Україна використовує певний сленг, запозичені слова з польської, з угорської більше на Закарпатті.
В Донецьку я зустріла просто кришталеву чисту українську мову. Я була дуже вражена, мені було надзвичайно приємно. Донецьку область я люблю, як надзвичайно екзотичні місця, в яких у мене була величезна кількість зйомок ще під час альбому “Мить весни”, і “Світанок” ми там знімали. Донецька команда фактично підняла Рулану, тому що там вийшов дуже відомий у рекламній сфері продюсер і запропонував зняти кліп. Донецький режисер, вся команда з Донецька зняла мені кліп “Світанок”, який фактично вперше після “Слов’янського базару” зробив мене реально популярною в Україні.
Саме з Донецька розпочалася ротація цієї пісні. Зі Східної України це перекинулося на Київ. Тобто на той момент, можливо, Київ був другорядним. Той регіон і активністю, навіть якоюсь прогресивністю випереджав.
Сьогодні Київ абсолютно інакший, після Майдану він дуже змінився. Я, як львів’янка, скажу більше, хоча мені мій львівський патріотизм не дозволяє сказати, але тоді вперше, коли стався Майдан, львів’яни сказали, що кияни нарешті показали, що вони можуть нас в чомусь перевищити якусь більшу силу. До цього моменту Львів залишав центр національного духу і патріотизму за собою. Сьогодні однозначно все це зберігається у Києві, що, я думаю, в якійсь мірі належить Ющенкові.
Сергій Рахманін: Принаймні приємно, що ти змінила точку зору і думку про киян, бо я є таким самим патріотом міста Києва, як і ти міста Львова.
Маємо ще питання від слухачки. Мирослава, 21 рік, працює у фаст-фуді.
Вікторія: Який кліп збираєтесь знімати в найближчий час?
Руслана: Щойно відзняли кліп. Мені б не хотілося взагалі говорити про мій новий проект. Ми його тримаємо до певного часу без анонсування. Дозвольте сьогодні обійти це питання і сказати, що після виборів ми розпочнемо наш новий проект, запрезентуємо. Виробництво нового кліпу буде тривати близько 2 місяців. Це дуже цікава робота, оскільки для мене це кардинально нове мислення. Захоплюючись жанром фентезі, співпрацюючи з нашими видатними українськии фантастами Мариною і Сергій Дяченко, створюємо разом з великою творчої командою, як в Україні, так і в Європі, так і в Америці, в цій команді є Німеччина, продукуємо щось у жанрі фентезі.
Сергій Рахманін: Питання, яке мене особисто турбує. Свого часу ми посварилися з моєю донькою з приводу того, чи заходила ти справді до клітки з хижими звірами, чи це була телевізійна витівка? Якщо заходила, то що ти перед тим вживала, який карпатський час чи може цуйку?
Руслана: Як і в цьому кліпі, який ми щойно зняли, я всю трюки виконувала сама.
Сергій Рахманін: Коли ми згадували Донецьк, донецьких слухачів, глядачів, то я згадав головного, мабуть, донецького слухача В.Ф. Януковича, який свого часу подарував тобі прем’єрський годинник з побажанням, щоб вони відраховували чудові години цього життя. Слухачі цікавляться, яка подальша доля цього годинника, він живий?
Руслана: Стоїть в хаті, прекрасно себе почуває, відраховує щасливі хвилини.
Сергій Рахманін: Вірно час показує.
Руслана: Абсолютно. Показує. Я дуже рідко на нього заглядаю. Тоді дуже багато було зроблено подарунків. Щиро вони були зроблені чи ні, але для мене вони однаково дорогі.
Сергій Рахманін: Тобі не спадало на думку заспівати з трибуни парламенту? Щоб ти хотіла заспівати депутатом?
Руслана: У нас ВР один з найголовніших органів, тому там співати і танцювати не треба, там не до жартів. Я би хотіла, щоб більшість людей це усвідомила.
Сергій Рахманін: Я пропонує не співати з трибуни ВР. Якби випала така нагода, то щоб ти заспівала депутатом?
Руслана: Зараз якраз минули всі свята. Дуже гарно було, якби ми заспівали традиційний гуцульський плес.
Звучить пісня у виконанні Руслани
Сергій Рахманін: Я Вам щиро дякую, бажаю наснаги!
З вами була “Дійова особа” і її ведучий Сергій Рахманін.
До наступної суботи!
