Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:54

“5 хвилин з Віталієм Пономарьовим”: Козацький полковник Данило Нечай.


Віталій Пономарьов Київ, 10 лютого 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Цього дня 1651 року у бою з польськими загонами загинув козацький полковник Данило Нечай. Цю людину історик В’ячеслав Липинський назвав одним із завзятіших ворогів, яких Польща коли-небудь мала серед української шляхти.

Віталій Пономарьов: - Чи пам’ятають кияни про київського полковника Данила Нечая?

Перехожа 1: - Перший раз чую таке ім’я.

Перехожа 2: - Не знаю, на жаль.

Перехожий 1: - Навіть перший раз чую.

Перехожий 2: - Не знаю.

Перехожий 3: - Без поняття.

Віталій Пономарьов: - Український шляхтич Данило Нечай народився на Київщині. Ще до початку Хмельниччини він вирушив на Січ, а у перші місяці козацького повстання троє братів Нечаїв стали полковниками Війська Запорозького. Старший з них, Данило був призначений полковником київським і згодом – брацлавським, Матвій став полковником уманським, а Іван – полковником гомельським. Говорить професор Віктор Горобець.

Віктор Горобець: - Стосовно Данила – лідера такого харизматичного типу, – Михайло Грушевський зауважував, що за своїм впливом на козацтво він не поступався самому Богданові Хмельницькому. І лише передчасна смерть полковника завадила йому претендувати на перші місця у Війську Запорозькому. Молодший брат, Іван Нечай – лідер дещо іншого складу, можливо, менш харизматичний, але водночас такий більш системний. І те, що він зробив для Козацької держави на білоруських землях – це і встановлення козацького устрою, і розширення меж Козацької держави, і його тверда позиція у стосунках із царськими воєводами, – для розвитку Козацької революції переоцінити важко.

Віталій Пономарьов: - За свідченням сучасників, Данило Нечай був людиною дуже заможною, винятково хороброю, надзвичайно гордою та незалежною у поглядах. Він міг накинути свою думку навіть гетьману, і між ними не раз виникали суперечки, які мусив залагоджувати Київський митрополит Сильвестр Косів. Серед усіх двадцяти трьох козацьких полковників Нечай був найближчим до Богдана Хмельницького. Він очолював усі операції козацького війська на Поділлі і навіть здобув тодішню столицю Молдови Ясси, примусивши молдовського господаря укласти союз із Хмельницьким. Говорить історик Тарас Чухліб.

Тарас Чухліб: - Очевидно, Данило Нечай був на переговорах з Іслам-Гіреєм ІІІ, і за допомогою нього був укладений українсько-татарський договір, який допоміг Богдану Хмельницькому отримати перемоги над військом Речі Посполитої. Данило Нечай відзначився під Корсунем, під Жовтими Водами, здобув замок у Бродах, його полк облягав Замостя, він відзначився під час Збаразької облоги, а також Зборівської битви 1649 року. Данило Нечай – один з польових командирів Богдана Хмельницького, – виступав проти підписання угоди з Річчю Посполитою і був за те, щоб воювати і надалі з нею.

Віталій Пономарьов: - Польські урядовці називали Данила Нечая «найбільшим бунтівником». Ось як він листувався із супротивником, обороняючи із своїм полком місто Бар на Вінничині:

«Довідавсь я, що Ваша Вельможність разом із колеґами своїми і військом вирушили під Бар. Стійте там, Вельможні Панове, в доброму здоров’ю, але в мою сторону Бара, прошу, щоб найменші чати не виїздили, і щоб прикростей люди руського народу не зазнали. А якщо б Ваші Милості військові за Бар на той бік наступати казали, тоді всі ми разом нашими силами того боронити будемо».

А зайнявши Брацлав, полковник Нечай написав до брацлавського старости Самійла Калиновського такого листа:

«Ми довідалися про ті погрози, якими Ваша Милість погрожуєте, що будете у Брацлаві. А я прошу до Брацлава, до дому мого на добрий мед, на кухоль і другий вина. До того бенкету маємо кілька штук гармати і пороху кілька бочок, будемо собі на здоров’я стріляти».

У ніч на 10 лютого польське військо на чолі з Мартином Калиновським несподівано напало на містечко Красне на Тернопільщині, яке захищав полк Данила Нечая. За словами очевидця, у тому бою полковник Нечай «бився так, як доброму молодцеві належало» і загинув, «захищаючись мужньо». Згодом він був оспіваний у народних піснях та думах.

«Ой не встигнув козак Нечай на коника спасти, Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти! Ой кинувся козак Нечай від дому до дому – Та зложив же ляхів тисяч з коней, як солому. Повернувся козак Нечай на правую руку – Не вискочить Нечаїв кінь із лядського трупу! Ой удався козак Нечай до коня словами: «Не доступай, кінь козацький, до землі ногами!». Ой як стисне козак Нечай коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч з голими шаблями».
XS
SM
MD
LG