Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:30

Любов або ненависть: відносини між українськими журналістами та політиками обговорюють у Вашинґтоні.


Сергій Куделя Вашинґтон, 15 лютого 2006 (RadioSvoboda.Ua) – За останній рік об’єктивність засобів масової інформації в Україні збільшилася майже вдвічі, але рівень політичної культури журналістів залишається невисоким. Так вважає професор Університету Західного Онтаріо Марта Дичок, яка досліджує українські ЗМІ. Під час презентації в Інституті Кеннана у Вашинґтоні професор Дичок також вказала на відсутність прогресу у реформуванні державних ЗМІ, які продовжують, на її думку, здебільшого обслуговувати інтереси влади.

Інший учасник дискусії, юрист Наталя Петрова, також відзначає, що журналісти у державних ЗМІ й надалі обіймають привілейоване становище, яке забезпечує їм влада. Вона вважає це порушенням принципу професійної рівності журналістів.

Хоча українські журналісти й отримали більше свободи у своїй професійній діяльності, багато хто й надалі займає угодовську позицію щодо влади, та займається політичною агітацією. У цьому погоджуються експерти Марта Дичок та Наталя Петрова, які обговорювали у Вашинґтоні проблеми становлення незалежних ЗМІ в Україні.

Найбільш промовистим прикладом конфлікту інтересів професор Дичок вважає участь генерального продюсера телекомпанії “1+1” Ольги Герасим’юк у передвиборчому списку блоку “Наша Україна”. Адвокат з України Наталя Петрова додає, що багато журналістів свідомо погоджуються обслуговувати певні політичні інтереси: “Багато журналістів, навіть з недержавних медіа, горді отримувати визнання з боку держави, почесні звання та нагороди. Лише деякі віддають перевагу власній професійній незалежності. Дехто з відомих журналістів нового покоління погодилися балотуватися у парламент і вирішили одночасно стати політично заангажованими та продовжувати свою професійну діяльність”.

Журналісти, які відмовляються працювати на замовлення політичних сил, залишаються вразливими до тиску з боку політиків. Наталя Петрова нагадала, що у минулому влада цинічно використовували суди для залякування незалежних ЗМІ. Останні судові позови Блоку Юлії Тимошенко проти видань “Україна Молода” та “Українська Правда” свідчать, на її думку, про брак політичної культури в українських політиків: “Вони повинні знаходити цивілізовані способи для відповіді ЗМІ та для того, щоб змусити журналістів прислухатися, – але не викликати журналістів до суду”.

Експерти відзначають, що держава припинила спроби цензури інформаційних повідомлень. Водночас професор Дичок вважає, що власники приватних медіа продовжують використовувати їх у власних інтересах. Зокрема вона нагадує, як телеканали, що належать Вікторові Пінчуку, транслювали минулого вересня мітинги на захист його підприємств.

Тому, за висновком Марти Дичок, приватні ЗМІ в Україні не можна вважати прикладами свободи слова. Вона стверджує, що державні медіа не повинні бути приватизовані, а радше перетворені на громадські ЗМІ, за прикладом Великобританії чи США.

Наприкінці свого виступу Марта Дичок продемонструвала уривки з інтерв’ю Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко українським та західними журналістами. У спілкуванні з іноземцями українські політики, за її враженням, виглядають толерантними та ввічливими. На противагу, вони зверхньо та роздратовано реагують на ті ж самі запитання з боку кореспондентів своєї країни. На думку професора Дичок, це свідчить, що радянська культурна спадщина залишає відбиток на відносинах між українськими політиками та журналістами.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG