Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:26

"Хто заспіває колискову:" стереотипи зазнають фіаско?


Зиновій Фрис

Прага, 3 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Ледве не аксіомою є твердження, що виховання і догляд за малолітніми дітьми – справа виключно жіноча. Чоловіки ж, мовляв, мають тяжко працювати, щоб родина не знала жодних матеріальних труднощів. І ось в Україні цей стереотип дуже повільно, але, все ж, починає зазнавати фіаско: вже не лише матері й бабусі доглядають за діточками, а й чоловіки і дідусі. Звичайно, таких прикладів ще мало, але вони є практично в кожному селі і місті, в місцях підвищеного безробіття. Один із переконливих прикладів того, що тато, який вдома виховує дітей, і для України не є чимось надзвичайним – вже другий український документальний фільм саме на цю тему. Остання стрічка має назву "Хто заспіває колискову?". Її режисер – Ніна Рудік з Українського освітнього центру реформ. Вона, разом зі сценаристом Тетяною Ляховецькою і гендерним консультантом фільму, а водночас і керівником Програми рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні Ларисою Кобелянською, представляє в ці дні фільм на міжнародному фестивалі документальних фільмів про права людини "Єдиний світ", що розпочався в Празі і триватиме до 9 березня.

Документальний фільм українських авторів "Хто заспіває колискову?" – яскраве свідчення того, що українське суспільство радикально розділилося на тих, хто проявляє, принаймні, елементарну лояльність і тих, хто з підозрою і навіть гнівом дивиться на чоловіків, які виховують дітей. Що це? Стереотип чи щире переконання, що лише мужчина може бути добрим годувальником сім"ї? А як бути, коли отим годувальником – абсолютно добровільно – хоче бути жінка і на якийсь час вона з чоловіком вирішує помінятися ролями? Власне, у документальному фільмі режисера Ніни Рудік і йдеться, зокрема, про таку родину. Здавалося б, навіщо це йому – сидіти цілими днями з маленькою донькою та ще й вислуховувати всілякі "компліменти"? "Подумаєш, герой дня знайшовся!"- іронічно зауважує у фільмі одна жінка, яка не може змиритися з тим, що мужчина не може займатися нічим іншим як зароблянням грошей для родини. На це батько-вихователь відповідає :ми дуже-дуже довго чекали народження донечки і я відчуваю потребу, щоб її виховувати. І водночас герой зізнається: "Втомився, м''яко кажучи".

І все ж батько в декретній відпустці – що це в найширшому сенсі цього слова? Гендерний консультант фільму Лариса Кобелянська в інтерв"ю для радіо "Свобода" пропонує одразу кілька відповідей: "Що таке, - запитує вона, - чоловіча відпустка? Це може бути відповіддю на виклики фемінізованого суспільства. Чи це потреба надати жінкам можливість так само реалізувати себе кар''єрно як і чоловікам? Чи це потреба чоловіка бути не лише заробітчанином, а й батьком? А чи це потреба дитини мати не лише материнське піклування, а й батьківську турботу?" А все це, взяте разом, і робить тему надзвичайно актуальною, вважає пані Кобелянська.

Режисер фільму Ніна Рудік, яка разом іншими співавторами фільму були гостями радіо “Свобода”, також взялася за створення стрічки не випадково. Їй допоміг конкретний приклад – її брата, який виховує доньку. "В мене брат не працює і йому дуже страшенно важко було пояснити людям, чому він доглядає за своєю дочкою. І коли ми йому показали фільм, він тепер водить свою дитину з гордо піднятою головою," - розповіла режисер Ніна Рудік.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG