Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:44

Диктатури в Європі: Югославія доби Мілошевіча, Білорусь доби Лукашенка.


Кирило Булкін /images/photo/guests_13_03_2006.jpg Київ, 14 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Останніми днями українські засоби масової інформації згадують імена двох диктаторів. Один з них – колишній президент Югославії Слободан Мілошевіч, який в суботу помер у в’язниці. Другий – білоруський керівник Аляксандр Лукашенка, який упевнено прямує до чергового президентського терміну. Чи коректні паралелі між цими двома постатями та їхніми країнами? І взагалі, що стоїть за феноменом європейської диктатури? Чи йде це явище в небуття і наскільки швидко? Про це у вчорашній “Вечірній Свободі” говорили доктор історичних наук Михайло Кирсенко та завідувач кафедри політології Києво-Могилянської Академії Олександр Дем’янчук.

Доля Слободана Мілошевіча, що помер 11-го березня у в’язниці в Гаазі, спонукає замислитися над природою диктатури взагалі та її проявів у Європі. Зокрема, порівнюючи режим Мілошевіча кінця 90-х з теперішнім режимом Олександра Лукашенка в Білорусі, який дехто з політиків називає “останньою диктатурою Європи”, завідувач кафедри політології Києво-Могилянської Академії Олександр Дем’янчук зазначає:

“Правління Мілошевіча було спрямовано в першу чергу на повернення до “Великої Югославії” У випадку Лукашенка ситуація дещо схожа, але все-таки відрізняється відсутністю прагнення до об’єднання якихось земель. Фактично, якщо Мілошевіча прагнув певним чином об’єднати чи возз’єднати колишню потужну націю, то для Лукашенка головне завдання – це вберегти самого себе і вберегти владу, яку він очолює”.

А доктор історичних наук Михайло Кирсенко у розвиток думки свого колеги відзначає одну з характерних рис, які відрізняють тоталітарний режим від авторитарного.

“Авторитаризм, як явище – він звернений в минуле, він консервативний, він прагне зберегти щось старе або поновити його. Тоталітаризм, натомість, як правило, молодий, динамічний, він рветься вперед, не рахуючись з мільйонами жертв”.

Що ж стосується майбутнього Білорусі, то обидва політологи бачать його як демократичне. Зокрема, Олександр Дем’янчук пов’язує такий прогноз з тим, що в майбутній Європі не буде такого різкого поділу, як є сьогодні між країнами ЄС та Білоруссю, за рівнем демократичності, заможності, економічного розвитку.

“Я думаю все ж-таки, що років через 15-20 це буде об’єднана, нормальна Європа з досить високим статком. І я думаю, що Білорусь, якщо не зараз, то через рік, через 5 років, стане демократичною державою, з якою можна буде нормально торгувати, нормально спілкуватися”.

Утім, пан Дем’янчук підкреслює, що згаданий термін перетворення Білорусі на демократичну державу є умовним. На його думку, робити прогнози на майбутнє в політиці – справа ризикована і невдячна.
XS
SM
MD
LG