Київ, 15 березня 2006 року.
15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив її незалежність. А за кілька днів молода українська держава на Закарпатті була окупована угорським військом. Розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов: Чи пам’ятають кияни про проголошення незалежності Карпатської України?
Перехожа 1: - Я не знаю.
Перехожа 2: - Я не знаю.
Перехожа 3: - Не знаю.
Перехожий 1: - Ой, я навіть, ну, не знаю.
Віталій Пономарьов: Після завершення Першої світової війни Закарпаття було включено до складу Чехо-Словаччини. У жовтні 38-го року воно під назвою «Карпатська Україна» стало автономною частиною федеративної чехо-словацької держави. Невдовзі за рішенням міжнародного Віденського арбітражу західна частина Карпатської України з містами Ужгород та Мукачеве була передана Угорщині. Прем’єр-міністр автономії Августин Волошин звернувся до населення краю:
«Ми рішили взятися за історичний труд будови нашої обкроєної, однак до самостійності піднесеної країни. Закликаємо вас усіх, свідомих братів і сестер, щоб ви показали себе гідними свободи. Хай пропадуть всякі релігійні, язикові і класові спори, які до сьогодні викликували між нами вороги нашого народу. Історія признає правду тим, що вміють за неї постояти. Тому постіймо і ми за свою правду».
Столицею автономії стало місто Хуст. На базі загонів Української Національної Оборони були створені збройні сили Карпатської України, які називалися «Карпатська Січ». Говорить історик Владислав Гриневич.
Владислав Гриневич: Це була добровольча армія, яка створювалася територіально, по різних регіонах Карпатської України. На чолі її стояли досвідчені військові, учасники Визвольних Змагань – як старшини УНР, так і Української Галицької Армії. Вона нараховувала десь до десяти тисяч чоловік і мала свої навіть жіночі відділення (Жіноча Січ), мала Червоний Хрест і багато іншого. От саме в боях за Хуст була перевірена ця напівмілітарна військова потуга.
Віталій Пономарьов: 12 лютого відбулися вибори до Сойму Карпатської України. А вже через місяць Німеччина погодилася на приєднання Карпатської України до Угорщини. У ніч на 14 березня чеські вояки атакували будинок Головної Команди та казарми Карпатської Січі у Хусті. Сорокатисячне угорське військо перейшло кордон Закарпаття і одразу наразилося на вогонь куренів Карпатської Січі. Німецький консул порадив Волошину не чинити опір угорському вторгненню. 15 березня Волошин відкрив у Хусті першу сесію Сойму Карпатської України:
«Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я вас як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свого життя. Висловлюю глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу. Дозволив якраз нам – найменшій частині українських земель, – бути вільними».
О 17-й годині Сойм проголосив Карпатську Україну незалежною державою і обрав Августина Волошина її президентом.
«Карпатська Україна є незалежна Держава. Карпатська Україна є республіка з президентом на чолі. Державна мова Карпатської України є українська мова. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта. Державний гимн Карпатської України є: “Ще не вмерла Україна...”».
З півночі територію Карпатської України атакували польські загони. Ввечері 16 березня угорські частини, використовуючи танки, літаки та важкі гармати, захопили Хуст. До кінця березня Закарпаття було окуповане угорським військом, і тільки у горах окремі курені Карпатської Січі продовжували бойові дії до кінця травня. Говорить історик Руслана Мартинюк.
Руслана Мартинюк: У час, коли чеське військо без бою здавало німцям свою Чехію, коли за 3 дні французи без жодного спротиву віддали Францію Гітлеру, збройна армія українців Закарпаття – Карпатська Січ, – стримувала стократ переважаюче угорське фашистське військо. Українці були фактично першими серед європейських народів, хто організовано, зі зброєю в руках виступив проти агресії фашистської Німеччини та її союзників. А ніч з 14 на 15 березня 12939 року, коли стався напад Угорщини на землі українського Закарпаття, можна вважати початком Другої світової війни для України.
На фото: "Будинок державної гімназії у Хусті, в якому Карпатський Сойм 15.03.1939 року проголосив незалежність Карпатської України".
15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив її незалежність. А за кілька днів молода українська держава на Закарпатті була окупована угорським військом. Розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов: Чи пам’ятають кияни про проголошення незалежності Карпатської України?
Перехожа 1: - Я не знаю.
Перехожа 2: - Я не знаю.
Перехожа 3: - Не знаю.
Перехожий 1: - Ой, я навіть, ну, не знаю.
Віталій Пономарьов: Після завершення Першої світової війни Закарпаття було включено до складу Чехо-Словаччини. У жовтні 38-го року воно під назвою «Карпатська Україна» стало автономною частиною федеративної чехо-словацької держави. Невдовзі за рішенням міжнародного Віденського арбітражу західна частина Карпатської України з містами Ужгород та Мукачеве була передана Угорщині. Прем’єр-міністр автономії Августин Волошин звернувся до населення краю:
«Ми рішили взятися за історичний труд будови нашої обкроєної, однак до самостійності піднесеної країни. Закликаємо вас усіх, свідомих братів і сестер, щоб ви показали себе гідними свободи. Хай пропадуть всякі релігійні, язикові і класові спори, які до сьогодні викликували між нами вороги нашого народу. Історія признає правду тим, що вміють за неї постояти. Тому постіймо і ми за свою правду».
Столицею автономії стало місто Хуст. На базі загонів Української Національної Оборони були створені збройні сили Карпатської України, які називалися «Карпатська Січ». Говорить історик Владислав Гриневич.
Владислав Гриневич: Це була добровольча армія, яка створювалася територіально, по різних регіонах Карпатської України. На чолі її стояли досвідчені військові, учасники Визвольних Змагань – як старшини УНР, так і Української Галицької Армії. Вона нараховувала десь до десяти тисяч чоловік і мала свої навіть жіночі відділення (Жіноча Січ), мала Червоний Хрест і багато іншого. От саме в боях за Хуст була перевірена ця напівмілітарна військова потуга.
Віталій Пономарьов: 12 лютого відбулися вибори до Сойму Карпатської України. А вже через місяць Німеччина погодилася на приєднання Карпатської України до Угорщини. У ніч на 14 березня чеські вояки атакували будинок Головної Команди та казарми Карпатської Січі у Хусті. Сорокатисячне угорське військо перейшло кордон Закарпаття і одразу наразилося на вогонь куренів Карпатської Січі. Німецький консул порадив Волошину не чинити опір угорському вторгненню. 15 березня Волошин відкрив у Хусті першу сесію Сойму Карпатської України:
«Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я вас як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свого життя. Висловлюю глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу. Дозволив якраз нам – найменшій частині українських земель, – бути вільними».
О 17-й годині Сойм проголосив Карпатську Україну незалежною державою і обрав Августина Волошина її президентом.
«Карпатська Україна є незалежна Держава. Карпатська Україна є республіка з президентом на чолі. Державна мова Карпатської України є українська мова. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта. Державний гимн Карпатської України є: “Ще не вмерла Україна...”».
З півночі територію Карпатської України атакували польські загони. Ввечері 16 березня угорські частини, використовуючи танки, літаки та важкі гармати, захопили Хуст. До кінця березня Закарпаття було окуповане угорським військом, і тільки у горах окремі курені Карпатської Січі продовжували бойові дії до кінця травня. Говорить історик Руслана Мартинюк.
Руслана Мартинюк: У час, коли чеське військо без бою здавало німцям свою Чехію, коли за 3 дні французи без жодного спротиву віддали Францію Гітлеру, збройна армія українців Закарпаття – Карпатська Січ, – стримувала стократ переважаюче угорське фашистське військо. Українці були фактично першими серед європейських народів, хто організовано, зі зброєю в руках виступив проти агресії фашистської Німеччини та її союзників. А ніч з 14 на 15 березня 12939 року, коли стався напад Угорщини на землі українського Закарпаття, можна вважати початком Другої світової війни для України.
На фото: "Будинок державної гімназії у Хусті, в якому Карпатський Сойм 15.03.1939 року проголосив незалежність Карпатської України".