Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 08:29

Російський чинник на українських виборах.


Кирило Булкін Гості: Богдан Червак - провідник київської міської організації українських націоналістів; Ірина Погорєлова – журналіст; Віталій Портніков – журналіст.



Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Київ, 22 березня 2006 року.

Кирило Булкін

Ви слухаєте “Вечірню Свободу”. У студії ведучий Кирило Булкін. Вітаю вас!

Сьогодні наша тема така: “Російський чинник на українських виборах”.

Гостями студії є журналісти Ірина Погорєлова та Віталій Портніков, а також провідник київської міської організації українських націоналістів Богдан Червак.

Вітаю вас, шановні гості, дякую за те, що зголосилися взяти участь у програмі!

Зазначу для киян, що якщо ви слухаєте нас на радіо “Київ” (98 ФМ), то програма іде в запису, на годину пізніше. Решта слухачів чують нас у прямому ефірі й можуть телефонувати за таким номером телефону: 490-29-05.

Ну, а тепер до теми.

Як ми пам’ятаємо, на президентських виборах 2004-го року вплив Росії відчувався, як сказав би поет, “вєсомо, ґрубо, зрімо” аж до приїзду президента Путіна і демонстративної підтримки одного з кандидатів.

На теперішніх парламентських виборах таких відвертих заходів Росія не вживає. Але чи можна сказати, що вона залишається осторонь боїв за місця у Верховній Раді? Напевне, так казати - було б наївним. Але ми спробуємо в цьому розібратися з учасниками програми й визначити, як саме працює російський чинник на цих виборах, якщо він є.

Отже, шановні гості, у чому насамперед полягає російський чинник на цих українських виборах?

Ірина Погорєлова

На мою думку, найбільший вплив російського чинника полягає в тому, як учасники наших перегонів уявляють собі інтереси Росії щодо поствиборної ситуації і свої можливості співпрацювати з Росією після виборів. Все інше – це такі віртуальні речі, це все такі штуки, як ціни на газ, НАТО, ЄЕП і таке інше. Тобто, це питання, які існують у просторі віртуально. Кожен виробляє свою політику.

Кирило Булкін

Ціни на газ – це зовсім не віртуальні речі...

Ірина Погорєлова

Ні, це віртуальні речі, тому що розмови про те, що буде по 50 чи не буде по 50 - то це абсолютно віртуальні речі.

А Росія з цього приводу поки що абсолютно тихо і сумирно вже кілька місяців мовчить.

Кирило Булкін

Отже, на Вашу думку, цей чинник насамперед виявляється в уяві українських політиків, які координують тим чи іншим способом свої дії з огляду на Росію?

Ірина Погорєлова

Так. Тобто, це новий, я сказала б, фактор, це наше уявлення про наші стосунки з Росією.

Віталій Портніков

Можу погодитися з І.Погорєловою, що фактично сьогодні ми маємо справу з українським використанням цього російського приводу, як, скажемо, і в російському варіанті політики маємо справу з використанням там образу Помаранчевої революції, коли це потрібно для російської політичної сцени.

Я думаю, що нам було б усім набагато легше, якщо б ми погодилися і з тим, що і під час президентських перегонів фактично також використовувався скоріш цей привід Росії, ніж вона сама брала участь у президентській передвиборчій кампанії.

Кирило Булкін

А приїзд президента В.Путіна, участь у параді і так далі?

Віталій Портніков

Інша справа, що частина українських учасників передвиборних процесів робила все можливе, щоб затягти Росію на своєму боці виступати. Просто команді В.Януковича це вдалося краще, ніж команді В.Ющенка, яка також докладала усіх зусиль, щоб це відбулося на її користь.

Богдан Червак

Я не можу погодитися саме з таким трактуванням російського чинника чи російського фактора.

На мій погляд, російський чинник на цих виборах проявляється у двох площинах.

Перша площина – це відверте намагання Росії через широкомасштабну інформаційну війну, яку ця держава веде проти України, вплинути на хід виборів, забезпечити перемогу так званих опозиційних, а точніше, проросійських сил у парламенті.

Друга площина, яка більше стосується українського політикуму, який фактично на цих виборах поділений на проукраїнський і проросійський табори, а точніше, це навіть не проросійський, а хохляцько-малоросійський, який робить усе, щоб догодити Росії, обстоює інтереси сусідньої держави. Це є дуже і дуже небезпечно, тому що колаборантство у всі часи трактувалося дуже негативно, а в часи війни зрадників просто розстрілювали - тих, хто стояв на боці іншої держави.

Але така українська реальність: холізм, меншовартість, національна неповноцінність – це є наша національна хвороба, з якою треба боротися.

Ірина Погорєлова

Я згадала б останню, здається, сьогоднішню новину, коли МЗС Росії підтримав рішення Харківської ради щодо надання російській мові статусу регіональної мови. Оце пряме втручання у внутрішні справи України. При чому такого брутального, здається, не було...

Віталій Портніков

Ніде правди діти, що це робиться завжди, навіть не тільки під час передвиборної кампанії, а завжди, коли в Росії з’являється можливість продемонструвати підтримку того, що вони називають “співвітчизниками”.

Ірина Погорєлова

Але, здається, коли в Криму це питання про референдум вирішувалося, то вони там були обережніші...

Віталій Портніков

Ні, це також було підтримане.

Ірина Погорєлова

Значить, я погано прослідкувала. Але про Харків, то це просто брутально, грубо, без всяких таких... Але вплив...

Віталій Портніков

Не можна сказати, що це вплив, це можна назвати втручанням у внутрішні справи.

Ірина Погорєлова

Це втручання. Але те, що це буде мати якийсь позитивний наслідок, я думаю, що це буде та сама реакція, як і завжди - буде зворотна реакція.

Богдан Червак

Чому тільки мовне питання? А Макарів-1, коли абсолютна дезінформація, яка запускається з російських ЗМІ на територію України з метою дискредитувати українську владу, показати її як проамериканську та ще й таку, яка начебто розміщує тут якихось небезпечних в’язнів. І ціла низка інших речей включно з війною за маяки і такі інші справи.

Тобто, на цих виборах Росія займає дуже активну, не таку прямолінійну і тупу позицію, як це було на виборах Президента України, але це цілеспрямована акція для того, щоб забезпечити собі проросійське лобі в українському майбутньому парламенті.

Кирило Булкін

Шановні гості, зараз я хочу запропонувати до вашої уваги матеріал мого колеги Сергія Грабовського. Він звертає увагу на деякі особливості сприйняття України як російською елітою, так і широким загалом.

Сергій Грабовський

Чи втручається Росія у внутрішні справи України, в тому числі і під час парламентських виборів? Перш, ніж тим чи іншим робом дати відповідь на це запитання, поставимо інше: чи вважають російська політична еліта і масова російська людина справи України її суто внутрішніми справами? Іншими словами, чи налаштовані різні класи російського суспільства внутрішньо, ментально, підсвідомо (тут можна підібрати різні терміни) на те, що Україна – це щось окреме, це незалежна держава, а її народ – це осібний від росіян народ?

Соціологічні дані засвідчують інше. Левада-Центр, знаний дослідницький інститут, торік восени зафіксував, що 71% опитаних дуже позитивно або швидше позитивно поставився б до об‘єднання України та Росії в єдину державу, при тому що лідером такої держави обов‘язково мусить бути росіянин.

Адже при такому наче одностайному прагненні до об‘єднання у разі обрання лідером єдиної держави когось із українських політиків уже проти єдності народів-братів виступили б аж 65% опитаних.

Тобто, якщо називати речі своїми іменами, абсолютна більшість росіян хотіла б не об‘єднання України з Росією як рівноправних країн, а поглинання, аншлюсу України.

Термін “аншлюс” тут виглядає цілком доречним. Справа в тому, що в нацистській Німеччині не проводилися опитування громадської думки (все ж бо тоталітарна держава), але спеціальний департамент Служби безпеки (SD) займався вивченням цієї думки непрямими методами. І от напередодні аншлюсу нацистами Австрії 1938 року цей департамент доповів: 75% німців за аншлюс.

Чи слід коментувати близькість цифрових показників 1938 і 2005 року?

А з минулого року ставлення до України тільки погіршилося. Якщо зважити на те, що абсолютна більшість росіян негативно оцінила реформи Горбачова і розпад Радянського Союзу як “єдіной страни” (це опитування проведене нинішнього березня), то чи не випливає з цього, що незалежну Україну у Росії продовжують вважати такою собі “примхою історії”, недоладністю, яку слід виправити?

А інтелектуальна еліта Росії тим часом продовжує розповідати плебсу, що, мовляв, держави Україна до 1991 року ніколи не було (це екс-дисидент Рой Медвєдєв), що Україна з‘являється за останні 350 років саме як Південь Росії (професор Олександр Ципко), що народність малоросів складається з українців, поліщуків і русинів, причому останні живуть на Волині та в Бессарабії (словник “Історія російської культури”) і так далі.

Тож чи не існує зворушлива єдність інтелектуалів, політиків і народних мас Росії щодо України? Крім хіба що тих 17%, які вважають, що СРСР був приречений на розпад?

Кирило Булкін

Про інформаційний чинник і теж вплив чи втручання, чи як іще назвати, ми поговоримо і далі в нашій програмі. А зараз, як я і обіцяв, хочу запропонувати опитування на вулицях Києва, яке провів мій колега Микола Закалюжний якраз стосовно теми, що ми обговорюємо сьогодні.

Микола Закалюжний

Чи на українські вибори впливає російський чинник і як саме?

Респондент 1

Мабуть, да. Багато так званих, з російської Думи представників приїжджають, агітують. Крим, Донеччина, Луганськ.

Респондент 2

Наприклад, у питанні з газом, російська мова в Україні - бажання зробити її державною.

Респондент 3

Постійно, достатньо просто подивитись те, що вони показують, те, що вони говорять про Україну. Оця істерія така, навіть з тим же Макаровом оце от кілька разів. В першу чергу, я думаю, це підтримка тих проросійських політиків, які зараз ідуть у Верховну Раду.

Респондент 4 (переклад з російської)

Я поки що не бачила нічого такого, що б впливало. Те, що я знаю.

Респондент 5

Коли на наш інформаційний простір вони пробують перенести все те, що там ... Це одна із спроб така. Тиск отакий постійно, економічний, який хочеш. Ці війни, вони що – просто так? Починаючи, які там вони були - молочні, газові, ковбасні, які хочеш. Я так розумію, що це тиск на нашу країну. А мовне питання? Хто його роздмухує?

Респондент 6

Я думаю, що вплив звичайно буде, але більше на східних областях і в Криму, там, де російськомовне населення. А, скажімо, так як попереднього разу – це не буде, коли були вибори Президента України.

Респондент 7

На цих виборах вони ніби трошки вже більше обережно, не стараються наперед когось поздоровляти. Але підтримка відчувається і вплив, особливо медіа російські, телебачення, ставлення до України і до українців, постаралися з допомогою війни газової диктувати свої умови.

Респондент 8

Я думаю, нє.

Респондент 9

Впливає, безпосередньо формує, можна так сказати, сили, які протистоять зраз Ющенку. В їхніх санкціях на молочні продукти, на газ – абсолютно у всьому.

Кирило Булкін

Це було опитування на вулицях Києва. І ми чули, що досить багато людей згадували про інформаційний чинник. Наскільки він серйозний, на Вашу думку, на українського слухача, глядача, і що, дійсно, треба робити Україні в галузі медіа, зокрема і електронних засобів масової інформації? Пані Ірино.

Ірина Погорєлова

Ви знаєте, як інформаційний саме чинник, то мені також здається, що ці канали працюють більше на своє начальство. Тобто навіть оці провокації, отой же Макарів. Ну, вона існує скількись там часу, поки йому не дадуть відповіді. Тобто, якщо наші чиновники будуть енергійно давати відповідь.

От, скажімо, міністр Гриценко був зацікавлений ефективно це робити, він зробив собі непоганий піар на цьому. І хто йому може закинути? Він навіть їх використав, я би сказала, у цьому сенсі. Тобто це абсолютно, війни – вони на те і війни, щоб там кожен вправлявся. Це таке змагання. Треба вчитися і робити це. Як казав же Єхануров, і я погоджуюся, вони нас тренують - і треба тренуватися використовувати всі ці речі.

А інша річ, що це як бізнес інформаційний. І вже нарешті, ви знаєте, мені здається, що в Україні є всі засоби побудувати свій інформаційний бізнес у такий спосіб, щоб не було більше таких розмов, що там грошей не вистачає, хтось не може ліцензію віднайти і щось інше. Оце не робиться вже не тому, що ми слабкі. А саме тому, що в когось є якісь інтереси, хтось комусь щось продав, перекупив і таке інше.

Кирило Булкін

Дякую. Пане Богдане Червак, Ви неодноразово писали про інформаційну політику держави чи про необхідність наявності такої.

Яка Ваша оцінка поведінки держави чи окремих недержавних каналів, засобів масової інформації ось у цій інформаційній, ну, не будемо війною називати, суперечці, певному протистоянні?

Богдан Червак

Треба речі називати своїми іменами. Я вже сказав: це широкомасштабна, спланована, добре скоординована, як пані Ірина сказала, добре оплачувана війна, яку сусідня держава, зокрема Росія, веде проти України. І це є факт. Що повинна робити Україна в такій ситуації?

На моє глибоке переконання – робити те саме, що Росія, але краще набагато. І виявилося: ми до цього не готові, не готові наші журналісти, і немає відповідного інформаційного ресурсу. Коли ми дискутуємо - потрібне суспільне телебачення, не потрібне суспільне телебачення - проти нас ведуть війну. А ми дискутуємо.

Наші журналісти на перших порах, особливо телевізійні, в буквальному розумінні слова були шоковані, ми не знали, що діється. Все, що вони робили – це переповідали те, що говорить Росія. І таким чином тиражували ще тут в Україні різні антиукраїнські речі, які російські канали вели. Сьогодні це є реальний російський виклик, на який має бути адекватна відповідь. Адекватна відповідь – це ефективна державна інформаційна політика.

На це не треба шкодувати грошей. А на це шкодуються гроші, бо у бюджеті не передбачено видатків на те, щоб засновувати нові медіа ресурси чи розміщувати певну інформацію на тих каналах, які вже є. Це треба робити.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG