Звільнення двох 54-річних журналістів радіо “Свобода” з жахливої туркменської в’язниці стало можливим лише завдяки масованому втручанню низки міжнародних правозахисних організацій. Мерет Хоммадов і Джумадур Овезов, як ми вже повідомляли, були заарештовані силовиками з туркменського Міністерства національної безпеки 7 березня за надуманої причини, нібито за образи, висловлювані на адресу місцевих чиновників. Засуджені були журналісти до 15 діб примусових господарських робіт. Хоча обох звільнили 17 березня, розпитати одного із них про подробиці арешту нашим колегам вдалося лише 22 березня. Мерет Хоммадов сказав радіо “Свобода”:
"Нині я почуваюся добре. Дуже добре. Але впродовж останніх днів у селі офіцери Міністерства безпеки і їхні люди не спускають з нас очей".
Мерет Хоммадов також розповів про те, якому психологічному тискові були вони піддані після арешту. Це не лише залякування з боку поліції, але й публічну обробку за допомогою старших місцевих жителів, котрі вигукували на адресу журналістів всілякі образи, називали їх зрадниками, погрожували виселити з рідного села. Всюди Хоммадова і Овезова водили насильно. У в''язниці було не краще. Ось що розповів Мерет:
"Нас утримували на півдні Мари в камер- одиночці. Тут не було ніяких зручностей. Лише металеві нари без матраца і ковдри. В камері кишить тарганами, повно вошей. Ти мусиш перебувати разом із хворими на туберкульоз, наркоманами. Годують лише умовно – шматок хліба і на обід щось подібне на кашу, яку ми мусили ковтати навіть без ложки".
Хоммадов зауважив, що звільнили їх після письмового покаяння і прохання про дострокове звільнення, котре вони підписали під диктовку офіцерів безпеки. Усно їх попередили про неможливість подальшої співпраці з радіо “Свобода”.
Мерет Хоммадов: "Вони наказали нам нічого не говорити проти політики влади і пригрозили: якщо ми не виконаємо цих попереджень, то нас знищать і не зупиняться й перед тим, щоб зробити те саме з нашими родинами... Джумадур скаржиться на нирки. Він сказав, що боїться йти до лікаря, бо той може дати йому якусь ін''єкцію і вбити його".
Додамо лише, що з Джумадуром Овезовим нашим колегам зв’язатися до сьогодні не вдалося.
"Нині я почуваюся добре. Дуже добре. Але впродовж останніх днів у селі офіцери Міністерства безпеки і їхні люди не спускають з нас очей".
Мерет Хоммадов також розповів про те, якому психологічному тискові були вони піддані після арешту. Це не лише залякування з боку поліції, але й публічну обробку за допомогою старших місцевих жителів, котрі вигукували на адресу журналістів всілякі образи, називали їх зрадниками, погрожували виселити з рідного села. Всюди Хоммадова і Овезова водили насильно. У в''язниці було не краще. Ось що розповів Мерет:
"Нас утримували на півдні Мари в камер- одиночці. Тут не було ніяких зручностей. Лише металеві нари без матраца і ковдри. В камері кишить тарганами, повно вошей. Ти мусиш перебувати разом із хворими на туберкульоз, наркоманами. Годують лише умовно – шматок хліба і на обід щось подібне на кашу, яку ми мусили ковтати навіть без ложки".
Хоммадов зауважив, що звільнили їх після письмового покаяння і прохання про дострокове звільнення, котре вони підписали під диктовку офіцерів безпеки. Усно їх попередили про неможливість подальшої співпраці з радіо “Свобода”.
Мерет Хоммадов: "Вони наказали нам нічого не говорити проти політики влади і пригрозили: якщо ми не виконаємо цих попереджень, то нас знищать і не зупиняться й перед тим, щоб зробити те саме з нашими родинами... Джумадур скаржиться на нирки. Він сказав, що боїться йти до лікаря, бо той може дати йому якусь ін''єкцію і вбити його".
Додамо лише, що з Джумадуром Овезовим нашим колегам зв’язатися до сьогодні не вдалося.
