Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:27

Солідарність інтелектуалів – білоруський вимір.


Віталій Пономарьов /images/photo/dynko_andriy2.jpg Київ, 23 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Андрій Динько мешкає з родиною у Мінську. За походженням він – українець з Берестя, йому 32 роки. Андрій є головним редактором незалежного білоруського тижневика «Наша Ніва» та засновником культурологічного часопису «ARCHE». Він перекладає з французької та італійської мов, а власні статті, оповідання та есеї Динька публікувалися, крім Білорусі, в Україні, Польщі та Німеччині. У перших числах вересня минулого року він був у Києві і виступав тут на міжнародній конференції з дослідження радянського тоталітаризму.

Вранці у вівторок 21 березня Андрій Динько був затриманий особами у цивільному на Жовтневій площі у Мінську, де триває акція протесту білоруської опозиції. До самого вечора про Андрія нічого не було відомо ні його родині, ані колегам.

Через 2 години після події у Мінську про неї дізналися у Києві. Розповідає відповідальний редактор українського часопису «Критика» Андрій Мокроусов:

«Я одразу розіслав повідомлення нашим колегам, які на стало чи тимчасово перебувають за кордоном: професорі Грицакові, Мирославу Мариновичу, Володимиру Куликові, – вони зараз якраз в різних університетах США, Канади, Угорщини і так далі. Заслав Юрію Андруховичу, який в Німеччині, заслав професору Грабовичу до Гарварду, Іванові-Павлові Химці також до Канади, заслав екс-президентові Канадської асоціації славістів Наталії Пилип’юк, і, крім того, очевидно, заслав інформацію на Майдан. Найближчими наслідками це мало те, що кожен із цих колег в той чи той спосіб мірою можливого задіяв свої інформаційні кола. Мабуть, найпродуктивнішою виявилася миттєва реакція Юрія Андруховича, який зміг через німецьких і польських перекладачів білоруської літератури поставити цю інформацію на новинні стрічки провідних німецьких аґенцій. Ця інформація пішла в новини ЦДФ – це один з найчільніших німецьких телевізійних каналів. Пішла вона в часопис «Цайт», пішла в провідні новинні ресурси Австрії, Швейцарії, Польщі. Вчора мені вже дзвонили з польської телевізії – цікавилися, чи є якісь нові деталі. Інформація пішла ця до американських, і канадських передусім, українських медій, до правозахисних організацій, які, зокрема, опікуються долею білоруських біженців і так далі. Ну, і на сайті «Майдан» з’явилося коротке повідомлення, да – ну, і, крім того, ще інформація про те пішла в розсилковий список американської канадської Асоціації славістів, який об’єднує величезну базу данних – практично, славістів цілого світу».

Врешті-решт, близько сьомої години вечора мінська міліція визнала, що Андрій Динько знаходиться у відомому всім білорусам приймальнику-розподільнику на вулиці Акрестіна.

Розповідає дружина Андрія Олександра: «Андрія Динька затримали у вівторок вранці, коли він виходив з автобусу, просто на зупинці його міліціонери запхнули до автобусу. Коли почався суд, його звинуватили у дрібному хуліганстві, сказали, що він лаявся матом, не реагував на зауваження міліціонерів, які пред’явили йому свої посвідчення. Ці міліціонери були у суді, вони вельми плуталися у своїх свідченнях. Але, тим не менше, суддя визнала, що свідчення свідків не були суперечливими, були логічними, і присудила панові Диньку десять діб арешту. Буде він сидіти у спецрозподільнику, і з ним там так само сидітимуть близька ста сімдесяти осіб. Умови там, ну, задовільні, можна сказати, але дуже холодно. Передачі приймають вельми кепсько, ми досі не змогли передати йому передачу».

Зрештою, тим, хто пережив тоталітаризм, добре відомо, наскільки доля людини може залежати від суспільного розголосу. Говорить відповідальний редактор часопису «Критика» Андрій Мокроусов:

«Тепер, очевидно, нема сенсу робити петицію стосовно самого тільки Динька, бо, зрештою, Динька ми знаємо, але ж поруч з ним десятки, а вже, мабуть, і сотні просто молодих людей, так би мовити, безіменних – ми їх не знаємо ні в обличчя, ані на імена, але вони також заарештовані, їх також засуджено, і треба, очевидно, всій громадськості – і українській, і неукраїнській, – захищати от цілий цей тлум демократичної молоді, якій загрожують подальші репресії – адміністративні, судові і так далі».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG