Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 10:41

“Звуки Життя: дійова особа”: Чи може дипломат, перекладач, знавець арабських діалектів та івриту стати політичним шоуменом? Чим він ще відомий, окрім авторства “Веселих яєць”? Про це, а також про роль політичної сатири - у інтервью з Дмитром Чекалкіним.


Сергій Рахманін

Доброго всім дня!

З вами, як завжди о цій порі, програма “Звуки життя: дійова особа”. І я, її ведучий, Сергій Рахманін. Нагадаю, що це спільний проект радіо “Свобода” та “Нашого радіо”.

Сьогодні в нас незвичайно веселий і надзвичайно цікавий гість. Я думаю, що вибір цього гостя обумовлений двома причинами. По-перше, завтра на нас чекають парламентські вибори, а по-друге, за тиждень рівно нас чекає перше квітня – всесвітній день дурнів.

І саме тому я радий, я б навіть сказав щасливий представити нашого сьогоднішнього гостя - людину, яка безпосередньо не пов’язана з політикою, але безпосередньо пов’язана з політичною сатирою.

Отже, Дмитро Чекалкін.

Доброго дня!

Дмитро Чекалкін

Доброго дня!

Сергію, дякую за таке представлення. Тільки як ми будемо потім розраховуватись за такий реверанс? Я не знаю.

Сергій Рахманін

Я думаю, що ми бартером як-небудь.

Отже, людина, яка є в певному сенсі піонером політичної сатири, людина, яка є майстром афоризмів, котрі використовують політики, журналісти, переважно не посилаючись на джерело, людина, яка зробила політичну сатиру не тільки мистецтвом буквально за кілька років, але й добрим заробком, наскільки я розумію.

Дмитро Чекалкін

Насправді так. Ти знаєш, я, коли чув, що ти кажеш, що мої афоризми... Їх справді дуже мало. Я більше займаюся адаптацією вже з чогось відомого. Це колись Декарт ще казав, що нема нічого, що було б сказане, щоб не було сказане раніше.

І сьогодні, знаєш, коли хтось каже, що ось там вигадав якийсь новий афоризм, знаєш, навіть нас звинувачують, що ми, припустимо, в якомусь сюжеті “Веселих яєць” використали якийсь відомий анекдот, потім знаходяться автори цього анекдоту.

Я завжди кажу, що, знаєте, коли поцупиш в окремої особи - це плагіат, а коли поцупиш у багатьох - це ерудиція. Тому насправді я б не приписував жодного з тих афоризмів, які на нас лунають, собі, тому що так чи інакше це якась адаптація всього, що було вже сказане раніше.

Сергій Рахманін

Отже, з твого дозволу, ми трошки поговоримо про політичну сатиру як явище. І це жанр відносно новий для України, для української політики, для українських виборців. Але для початку ми поцікавилися точкою зору пересічних громадян - чи є взагалі політична сатира в Україні і як наші громадяни ставляться до такого явища?

Респондент

Трохи негативно ставлюсь, тому що це образливо для політичних партій або інших діячів.

Респондент (переклад)

Я вважаю, що критика завжди добре. Будь-яку людину потрібно критикувати. Будь-яка людина повинна знати, що про нього думають, у будь-якому випадку.

Респондент (переклад)

Позитивно.

Респондент

Ой не знаю. Не цікавлюся сатирою. Всюди політика, політика, політика, просто дуже неприємно.

Респондент

Дуже позитивно ставлюся до сатири взагалі. Це є позитив.

Респондент

Дуже буває образлива, яка ображає гідність людини. Я таке не розумію. Якщо веселе з гумором таким, то це приємно й добре.

Респондент (переклад)

Якщо чесно, то мені все одно.

Респондент

Нормально. Я сама можу таке “насатирити”, скажімо так.

Респондент

В Україні – так, і вона дуже проявляється в різних бумажечках там.

Респондент

Зараз, безумовно, стільки сатири. Всього їм найкращого.

Респондент

Ну, у нас не сатира політична, а мабуть піар сатиричний. Не дуже вдалий, не смішний. Не навчились ще.

Респондент

Думаю є, але дуже невдалий. Чула “Веселі яйця”, нічого цікавого я там не бачила. Некрасиво ображати своїх опонентів, які б вони не були.

Респондент

Я думаю, що вона була, буде і житиме вічно.

Респондент (переклад)

Ну, скажемо, ні напевно.

Респондент

КВН - це сатира? Сатира. От точно так, як думаю, що це і з “Веселими яйцями”, що це просто сатира. І якщо ставляться до КВН нормально, якщо КВН - це сатира, то і з “Веселими яйцями”, думаю, що це нормально.

Сергій Рахманін

І це був глас народу. Народ, який, як відомо, ніколи не помиляється і, маю надію, не помилиться завтра під час парламентських виборів. Дмитре, от те, що ти чув, все-таки багато хто вважає, що політична сатира є образливою. У зв’язку з цим у мене до тебе два питання.

Чи може політична сатира взагалі бути об’єктивною? І чи може вона бути необразливою?

Дмитро Чекалкін

Я коли чув, згадав реакцію Шарикова. Пам’ятаєш, коли спитав Преображенський: “Дискусію Каутського з Енгельсом ви читали, ви, як там...? “Не согласен, - говорит,- с обоими”. Я також “не согласен ни скем”. ... Виступав, тому що насправді вони не знають, що таке справді сатира. І в нас не було можливості в повному обсязі використати таланти наших співвітчизників для того, щоб дати можливість справді об’єктивно оцінити.

Ну, я поясню чому. Що я маю на увазі? Сатира, як взагалі сміх, виграють величезну роль у нашому житті. Людство, як відомо, позбавляється своїх вад сміючись. І коли ми починаємо сміятися над чимось, коли щось стає смішним, воно вже не може бути страшним. Тому це дуже важлива функція гумору, сатири.

Взагалі будь-яке незадоволення – це є запорука прогресу як в особистості так і в суспільстві. Коли ми в чомусь незадоволені в своєму житті, то ми намагаємося це виправити. Коли суспільство незадоволене своїми лідерами, вона намагається їх покращити, обрати кращих.

Тому, сатира показує вади суспільства і спонукає суспільство вдосконалюватись, виходити на вищий рівень свого розвитку.

Сьогодні в нас немає сатири на ЗМІ через те, що всі власники ЗМІ бояться того, що прийде час, коли треба буде переоформити ліцензію і заангажовані члени Національної Ради можуть не подовжити ту ліцензію. Немає вільної насправді...

Сергій Рахманін

Я зрозумів. Немає вільної сатири, як такої. О”кей.

Дмитро Чекалкін

Що я хочу сказати. Що сьогодні теж існує в інтернеті - це невеличкий лише відбиток того, що можна було б дійсно створити, коли б були підстави, фінансова зацікавленість і коли б була можливість виходу на широкий загал.

Сергій Рахманін

Але ж коли я ставив попереднє питання, в принципі це саме і мав на увазі. Про що я говорю? Скажімо, політична сатира, навіть в інтернет-варіанті, я вже не кажу про якісь там мультфільми чи, скажімо, телепрограми у повну ціну.

Це проект, який потребує певних грошей. Цих грошей можна взяти у людини, яка їх має. Як правило, такі гроші має людина, так чи інакше пов’язана з політикою. Відповідно політичний і сатиричний проект так чи інакше буде ангажований, він буде замовним.

Ми дочекаємося, коли в нас буде незамовна, незаангажована об’єктивна політична сатира?

Дмитро Чекалкін

Так, коли у нас буде громадське телебачення. Я свого часу вивчав досвід і БіБіСі, і ізраїльського телебачення, коли працював консулом в Ізраїлі, і писав навіть довідки відповідні до МЗС. Як має бути збудована система видачі ліцензії, як мають працювати телевізійні канали. Тому що те, що відбувається у нас сьогодні, це насправді злочин проти суспільства, проти нашого майбутнього, тому що не можуть існувати 25 повноформатних телевізійних каналів, які продають рекламу. І це призводить до розпорошення творчих сил, до того, що продукт, який вони видають, дуже низької якості, він не може конкурувати з виробниками тими самими російськими.

Тому що на російських 5 національних каналах сьогодні обертається 4 мільярди доларів. У нас на 20 з лишком там наших телевізійних каналів обертається сьогодні 300...

Сергій Рахманін

З яких три канали перебирають левову частку цих грошей.

Дмитро Чекалкін

Вони перебирають левову частку. Отже, все рівно, навіть тих там 20 мільйонів, які заробляє “Інтер” чи “1+1”, на сьогодні недостатньо для того, щоб створити, ну там подібне щось до європейського нормального каналу. Тому що навіть у Польщі чи десь там, я не знаю, в Угорщині сьогодні бюджети телевізійних каналів – це сотні мільйонів доларів для того, щоб створити власну телевізійну службу новин, для того, щоб створити лінійку там телевізійних шоу, розважальних програм.

Сергій Рахманін

А тобі коли-небудь, особисто тобі, пропонували зробити повноцінний сатиричний телевізійний проект?

Дмитро Чекалкін

Пропонували, але одразу ж ставили умови, що ось ті персонажі мають бути всі в білому, а на тих треба наїжджати, а цих персонажів будемо називати таким чином, а тих взагалі не показувати. Тобто, коли... Одразу ж ставляться обмеження, і ти маєш працювати не для власної самореалізації, не для задоволення якихось своїх там громадських потреб, а під чиюсь дудку плясати і відпрацьовувати чиїсь гроші. Одразу ж зникає будь-яка зацікавленість.

Сергій Рахманін

Під час цих виборів до тебе зверталися з пропозицією створити, умовно кажучи, замовний політичний проект, спрямований проти кого-небудь конкретно.

Дмитро Чекалкін

Я зараз згадую 5 політичних партій, які зверталися до нас з пропозицією. Ми від них відмовилися, тому що це було принизливо, одразу це ж було видно, що ми робили це на замовлення, і це не відповідало нашим, ну...

Сергій Рахманін

Ось говорять, що ви вирішили зберегти свою репутацію і відмовитися від грошей?

Дмитро Чекалкін

Насправді... Ми взагалі, коли починали “Веселі яйця”, не думали про гроші. І сьогодні думаємо лише в тому сенсі, що треба якось скоротити затрати, тому що насправді іноді нераціонально витрачається багато грошей на те, що не дає нам ніякої на сьогодні можливості заробити на цьому проекті.

Сергій Рахманін

Ти маєш можливість безпосередньо контактувати з великою кількістю політиків різних. Маєш можливість спостерігати в неформальних, так би мовити, умовах. От ти міг би пояснити такий парадокс.

Зараз під час передвиборної кампанії сила-силенна списків політологів, політичних журналістів. Подейкують, що в деяких списках є навіть там, скажімо, охоронці чи колишні водії чинних політиків.

У принципі, це певний рефлекс, якщо хочеш - коли людина, яка дуже довго обертається навколо політика, їй здається, що вона теж може, навіть повинна, стати політиком.

У мене два питання. Чи в тебе не з’являлося інколи бажання стати політиком, обратися до ВР? І друге. Чим ти можеш пояснити таке масове захоплення політикою у людей, які навколо політиків обертаються?

Дмитро Чекалкін

Я скажу, що в мене ніколи не було бажання іти в українську політику. По-перше, персонажі, які на сьогодні є там головними дійовими особами, вони мене не приваблюють. І я, хоча стикаюся з ними, але намагаюся уникнути більш таких тісних контактів, щиро кажучи.

Я згадую свого часу можливість порівняти нашу політичну еліту з, припустімо, американською, ізраїльською, коли працював перекладачем, дипломатом, завжди порівняння було, на жаль, не на користь наших дійових осіб. І теж головна сьогодні біда тих наших останніх виборів, що не з’явилося абсолютно нових облич.

Сергій Рахманін

Як все це відбувається закордоном? Чим принципово відрізняється політична сатира, скажімо, в США та Великій Британії від політичної сатири української, яка фактично щойно зародилася. Цю безумовно важливу тему досліджували кореспонденти радіо “Свобода” у Нью-Йорку та Лондоні Юрій Дулерайн та Олекса Семенченко.

Юрій Дулерайн

Передвиборний час в Америці – це, як правило, час найбільшого вибуху гумору в політичному житті та й в громадському теж. Всі змагаються, хто що смішніше скаже про кандидата. Причому неважно - від республіканців чи від демократів обсміюють- висміюють і засміюють усіх однаково. Почуття гумору очевидне, без якого американські політичні діячі не можуть вижити взагалі, причому, необов’язково гумор скерований на суперників. Є ще такий гумор, скерований на самого себе. Людина, яка може сміятися сама з себе, їй нестрашно, коли з неї сміються. Тому президент Буш, до речі, славився тим, що він сам над собою сміявся.

Олекса Семенченко

Нині у Великій Британії на основних каналах є лише одне суто політичне комедійне шоу. Це програма коміка Рорі Бремнера та його групи, це усе про політику. Успіх цього шоу полягає у феноменальних здібностях перевтілення Бремнера. Він дуже точно копіює усі деталі жестів, міміки та інтонації чинних політиків. Він також гримується під них.

Найчастіше ж комедійні програми включають політику як фрагмент. Загалом для сатириків у Великій Британії важко знайти такий багатий матеріал для сміху, який є в українській політичній верхівці. Персонаж, який дав натхнення творцям “Великих яєць” в Україні, практично неможливий у британській політиці високого рівня.

Сергій Рахманін

Отже, ми можемо позаздрити закордонним сатирикам, на жарти яких адекватно реагують політики. З іншого боку, вони, політичні сатирики, з-за кордону позаздрити нам, тому що в нас справді є багато тем для обговорення, для жартів, для певних гумористичних спітчів.

Мені сподобалося те, що Буш сміється над собою. Тобі відомо, чи сміється, скажімо, Ющенко чи Кучма над твоїми жартами на їхню адресу?

Дмитро Чекалкін

Мені Ігор Франчук казав, що він показував Кучмі наші мультфільми і вони дивилися з цікавістю і навіть скажу, що із задоволенням. Але це не викликало в них ніякого там, я не знаю, відрази. А багато інших теж політиків, які себе бачили в наших мультфільмах, теж нічого особливого там не заперечували.

Сергій Рахманін

Проблем у тебе не було з політиками через певні жарти? Хтось ображався, було таке?

Дмитро Чекалкін

Були просто наїзди. І напередодні якраз другого туру виборів, то я не можу сказати, що це було пов’язано безпосередньо з тим, що ми якось там висвітлили в проекті “Веселі яйця” когось окремо і хтось окремо нам погрожував. Просто анонімні є погрози, які надходять на сайт, телефонують нам, залишають якісь там образливі повідомлення, але особистостей...

Сергій Рахманін

Болісно реагуєш чи уже звик?

Дмитро Чекалкін

Я вважаю, що це ознака того, що ми дійсно зачіпляємо болючі теми в суспільстві. І це так і має бути.

Сергій Рахманін

Твій улюблений політичний анекдот.

Дмитро Чекалкін

Я взагалі вважаю, що улюблений анекдот може бути тільки в ідіотів, тому що вони у певний період зупинилися в розвитку.

Сергій Рахманін

Добре, тоді свіжий політичний анекдот?

Дмитро Чекалкін

Ну, я не знаю, нас звинуватили в тому, що ми поцупили в когось анекдот, жарт, який був пов’язаний з провідним вітчизняним політиком, про якого ми сказали, що коли б до голосів його виборців додати голоси, які лунають в її чи його голові, то він чи вона подолав би стовідсотковий бар’єр.

Тобто, є насправді можливість сьогодні збирати достатньо народного гумору, які з’являються на різних інтернет-ресурсах. І ми вдячні тим, хто надсилає нам на нашу адресу нові якісь жарти, які з’являються в інтернеті.

Інтернет сьогодні - це можливість дійсно тримати руку на пульсі не лише політичного життя, але й гумористичного.

Сергій Рахманін

Ти є майстер розіграшів. Я завжди кепкував з тих, хто ведеться на твої розіграші. Але одного разу сам утрапив у подібну ситуацію, я тебе просто не впізнав. Віддаю належне. Я досі не можу збагнути, як тобі вдається так змінювати голос.

Хтось тебе колись розігрував? Чи взагалі можливо розіграти Дмитра Чекалкіна?

Дмитро Чекалкін

Багато разів. Розіграші були досить ризикованими іноді, але це було вдало і навіть записували, коли мене розігрували. Між іншим, хтось з “Нашого радіо” намагався колись розіграти навіть. У мене був запис – подарували.

От я залюбки це сприймаю і вдячний, хто може мене таким чином навчити чомусь. Ми насправді намагаємося не зупинятися в розвитку і, як кажуть, легше спиратися на те, що надає спротив. Потрібна зажди критика, яка надає можливість тобі далі розвиватися.

Сергій Рахманін

Ти погодишся з тим, що українським політикам перш за все бракує смаку? Є люди, які вважають - все в наших політиків є, якщо брати назагал, є розум, гроші, досвід. От тільки бракує смаку. Якщо в українській політиці з’явиться смак, то відпаде переважна більшість проблем. Ти поділяєш таку точку зору?

Дмитро Чекалкін

Насправді немає стилю, немає стилю, визначальних якихось рис, які дають можливість ідентифікувати цього політика, виділити його на тлі загальної маси.

Коли казали тільки що в репортажі колеги з Британії про те, як вдало один гуморист імітує тих чи інших персонажів, я згадав ізраїльського теж відомого коміка Яцмана, згадав ще дві телевізійні програми, дуже якісні є в Ізраїлі.

Але вони знову ж таки існують через те, що є яскраві особистості, яких легко копіювати, яких легко впізнавати. У нас у 90% наших політичних перших дійових осіб немає якихось яскравих, ну...

Сергій Рахманін

Є однотипними, умовно кажучи?

Дмитро Чекалкін

Однотипним абсолютно. І ми коли...

Сергій Рахманін

Скільки в нас є стильних яскравих політиків? Ну там 5, 10, 15, 100.

Дмитро Чекалкін

Ну, п’ятірку можна назвати. Можна просто подивитися наші “Веселі яйця” - всі, хто достойні того, щоб їх копіювати, зробити їх легко впізнаними. Вони є в нас, у наших мультфільмах. Ми їх не можемо використати просто через те, що в них невиразний ні голос, ні обличчя, немає знову ж таки стилю визначальних якихось рис, за які можна було б зачепитися.

Сергій Рахманін

Свого часу ти згадував, що ти мріяв у дитинстві, потім в юності бути журналістом, перекладачем, дипломатом та артистом?

Дмитро Чекалкін

Так. З самого початку двірником я хотів бути. Мені дуже подобалося, як зі шлангу поливають.

Сергій Рахманін

У тебе здійснилися всі 4 мрії. Тобто, ти абсолютно щаслива людина. Я в дитинстві мріяв бути танкістом. І коли потрапив до радянського війська, я був певний час танкістом. Коли я вперше потрапив до цієї металевої труни, подумав, що ніколи в житті не думав, що здійснення мрій буде таким жахливим.

От здійснення якої з твоїх мрій було найбільш жахливим?

Дмитро Чекалкін

Я хотів згадати. Буквально позавчора, я розігрував Олександра Маршала. Ми зараз працюємо з московськими нашими колегами і розігруємо до 1-го квітня відомих особистостей. Вчора вдало Якубовича розіграв і Трахтенберг повівся теж.

А потім я подзвонив Маршалу і кажу: “Вы знаете, я, блин, такое понаписывал. Ну, хотел просто попросить вас: вот возьмите в несколько строчек, может что-то шедевриальное выйдет, вот я написал”.

Якраз з приводу того питання щодо нездійснених бажань.

Звучить вірш

“В общем, все на свете зыбко, в общем, я хочу быть рыбкой” - з приводу, побажань і бажань перевтілитись, перетворитись.

Сергій Рахманін

Багато хто тебе запитує, не знаю, наскільки ти щиро відповідаєш. Ти був дуже перспективним дипломатом. Для наших слухачів, для тих, хто не знає, я скажу, що пан Дмитро володіє івритом, десь близько 10 арабських діалектів, наскільки я розумію, знаєш. Більш-менш вивчав принаймні.

Пан Дмитро працював військовим перекладачем, працював у Посольстві в Ізраїлі, але раптом все це кинув. І зараз не шкодуєш, що тоді так вчинив?

Дмитро Чекалкін

Ні, абсолютно, абсолютно не шкодую. І взагалі вважаю, що ми маємо реалізувати ті здібності, які в нас є, і, на жаль, однієї професії недостатньо для того, щоб людина могла повністю себе реалізувати.

І коли б у нас було в запасі ще там 5, 10, 25 життів, то можна було б одне життя присвятити одній професії, інше життя - іншій. Мені завжди було цікаво попробувати щось нове, тобто різноманіття. Є такий англійський вислів, що найкраща приправа життя - це його розмаїття.

Сергій Рахманін

Трошки незручне питання. Свого часу багато хто критикував Данилка за те, що він законсервував себе в образі Вєрки Сердючки і в такий спосіб убиває свій талант тільки тому, що це приносить добрий заробок. Засуджувати за це неможливо, але можна пошкодувати, що ця людина неповністю себе реалізувала.

Тобі не здається, що в тому жанрі, в якому ти працюєш, я маю на увазі розіграші і політична сатира, – це недовговічне, це плинне. Є необхідність все-таки якось вийти з цього, аби не законсервуватися, не перетворитися на таку політичну Вєрку Сердючку?

Дмитро Чекалкін

По-перше, я переконаний, що це дійсно відіграє дуже важливу роль у суспільстві. І я гордий з того, що люди дійсно цінують наші проекти, які ми робимо, і схвально ставляться до цього. Тому що знову ж таки без можливості посміятися над своїми вадами, без самої іронії суспільство не може нормально розвиватися, і гумористичні проекти відіграють для демократичних суспільств величезну роль, яку важко переоцінити.

Мені було приємно в минулому році отримувати на наш сайт відгуки: “Дякуємо, ми вчора були на площі, де виступали ваші кукли “Веселі яйця”. Ви знаєте, нам було спочатку так страшно і ми там мерзли, було дуже холодно. І ми не могли навіть уявити, як ми там простоїмо ще дві, три години. А після того, як танцювали півгодини ваші “яйця”, ви знаєте, вони...”.

Сергій Рахманін

Надихали і підбадьорювали.

Дмитро Чекалкін

Насправді так. І незалежно від політичної сатири - просто навіть посмішка. Я завжди казав, що посмішка - це одна із найприємніших речей, яку можна зробити своїми власними губами. І тримайте посмішку ширше, як ми кажемо, нашим радіослухачам.

Мені нещодавно дівчинка підходить на вулиці і каже: “Ви знаєте, слухала радіо якраз у той час, коли мене везли на операцію, в хірургічну. І мені так було страшно. І тут був Ваш розіграш. І коли мене завезли вже в операційну, то я сміялася. І хірурги взагалі вважали, що в мене якийсь там шоковий сміх. Але я їм сказала - просто це був розіграш. І ви мене позбавили цього страху, який у мене був. І я, знаєте, так вам вдячна”.

Тобто, коли чуєш подібні речі, це виправдовує твої зусилля, які ти докладаєш для того, щоб робити якісь цікаві гумористичні проекти.

Сергій Рахманін

Пане Дмитре, в нас у програмі передбачені кілька запитань від слухачів. Я пропоную Вам їх послухати і відповісти, якщо в змозі.

Слухач

Мене звуть Дмитро, я з Києва.

Шановний пане Дмитро, в мене є до Вас два запитання. Перше, чи все ще Ви володієте правами на торгову марку “Веселі яйця”? І друге, чи збираєтесь Ви найближчим часом якось підвищувати рівень своїх творів, як це роблять західні аналоги.

Дуже дякую.

Дмитро Чекалкін

Насправді реєстрація ця була вимушена подія. Ми не мали можливості розмістити наш проект, ми його розміщували, як рекламу курячих яєць, які ми виготовляли під марку “Веселі яйця”. І радіостанції, які...

Сергій Рахманін

А вони справді були веселими? Цікаво, скажімо, та яєчня не підстрибувала на папері?

Дмитро Чекалкін

Ні. Насправді ми реально їх виготовили вже тоді, коли практично політична кампанія вже закінчилась, поки всі були виконані там умови санстанції і таке інше. А просто головне було отримати сертифікат, документ про реєстрацію торгової марки.

І ми мали можливість його вже використовувати і розповсюджувати цю рекламу як начебто продукт, який уже існував. Хоча реально його ще не було, але був бренд, був папірець, який ми навіть надсилали в комерційні служби всіх український радіостанцій, де ми тоді розміщали наші пісні під маркою “Веселих яєць”.

Він дійсно існує, цей бренд , але як торгова марка, під якою виготовляються курячі яйця, він себе не виправдовує.

Сергій Рахманін

А як щодо підвищення якості, я маю на увазі, не яєць, а творів, про що запитував слухач?

Дмитро Чекалкін

З радістю. Але щиро скажу, що сьогодні не надихає особливо те, що у нас відбувалося за останній період, воно не надихало на якісь твори - не було того протистояння, не було тієї напруги, яка була на позаминулих виборах.

Сергій Рахманін

Тобто, ти теж відчув те, що відчуває певна частина суспільства, значна частина журналістів, - певну апатію, певне розчарування?

Дмитро Чекалкін

Це істотно через те, що був такий високий накал страстей, що зараз все, що відбувається, - як пародія певна. І ми абсолютно спокійно до цього ставимося.

Я згадую: коли в театрі треба створити відчуття такого гомону людського натовпу, то актори стоять і кажуть: “Що говорити, коли нема чого говорити. Що говорити, коли нема чого говорити”. От мені теж іноді нагадувала наша діяльність: що говорити, коли немає чого говорити. Висмоктували в кращому випадку із пальця якісь сюжети.

Тобто, політики, на жаль, не давали реальних серйозних приводів для того, щоб з них сміятися, мало було інцидентів, які б надихали нас на цікаві твори.

Сергій Рахманін

Чи означає це, що політична сатира може просто відмерти за певним...

Дмитро Чекалкін

Ні. Я вважаю, що ми маємо подолати цей кризис поколінь. Тобто, мають все ж таки з’явитися абсолютно нові українські політики. І тут нічого нового, нічого вигадати не можна. У цьому головну роль має відігравати телебачення, радіо, ЗМІ, які дають можливість населенню оцінити, поставити у щоденник цих політиків двійки і викинути їх на смітник історії.

Сергій Рахманін

Дякую. Пропоную послухати наступне питання.

Слухач

Доброго дня!

Мене звати Павло.

У мене таке запитання. Коли з’явилися “Веселі яйця”, це був досить авантюрний проект, я б навіть сказав, небезпечним міг стати цей проект. Чи не було у Вас якогось спілкування через цей проект, через “Веселі яйця” там з міліцією або з СБУ?

Сергій Рахманін

Тобто, про політиків, про стосунки з політиками через політичну сатиру ми вже чули Вашу відповідь. А як стосовно компетентних служб?

Дмитро Чекалкін

Ви знаєте, центральні українські органи цих служб під час особистих контактів підтримували, і ніхто нас не звинувачував, а навпаки, казали, що молодці, робите реальну справу. І рядові міліціонери, співробітники МВС, з якими ми зустрічалися на вулицях, теж показували великий палець вгору - молодці, тримайтеся!

З силових структур загроз не надходило. Якісь були анонімні - люди з Донбасу надсилали якісь анонімні погрози. А ніхто серйозно з силових структур ніяких звинувачень і ніяких погроз не використовував.

Сергій Рахманін

Зрозуміло.

Згадуючи Помаранчеву революцію, знаю, що ти розіграв одного із губернаторів, я не буду називати його імені, бо він є суб’єктом виборчого процесу. Але знаю, що ти розіграв і його, і він повірив.

Дмитро Чекалкін

Було тоді, цілий список всіх тих федерацій, які зібралися тоді в Сіверськодонецьку. І був такий цікавий експеримент у тому будинку, де був тоді штаб Помаранчевої революції, був телефон спецзв’язку, тобто десятка, двадцятка.

Сергій Рахманін

... дзвонив губернатор?

Дмитро Чекалкін

Так. Ми повідомляли їм про те, що насправді:

Звучить запис (переклад)

“Ну ви, знаєте, це полковник Сєрєбряков, президентська адміністрація, перше управління. На жаль, загублений контроль за діями вашої прокуратури і порушено кримінальну справу по 110 статті - замах на територіальну цілісність України. І я вас прошу, не губіть пильність, не губіть самоконтроль. В крайньому випадку тримайте тривожний чемоданчик. Росія нам допоможе. Путін уже вислав партію валянків”.

Сергій Рахманін

Враховуючи певну драматичність моменту тобі не було шкода цих людей? Тобі колись було взагалі, наприклад, соромно за деякі жарти, які б тобі потім, вже по тому здавалося б трошки образливим по відношенню до людей, яких вони стосувалися?

Дмитро Чекалкін

На тому етапі мені не було шкода цих людей, тому що дійсно йшлося про знущання над усім українським народом і спроба була нав’язати волю купки цих педерастів усій державі. Я не відчував через це докорів сумління.

А по-друге, я завжди розіграші закінчую на позитивній ноті, тобто я разом зі своїми персонажами сміюсь над тією ситуацією і бажаю їм насправді всього гарного, веселого. Здебільшого ті, кому я дзвоню, – це іменинники. І коли ти вітаєш людину з днем народження, і коли ти даруєш йому подарунки, то це так чи інакше нівелює якісь негативні емоції, які б могли з’явитися. Хоча знову ж таки, здебільшого я жартую над своїми персонажами, а не над тими людьми, до яких я телефоную.

Сергій Рахманін

Дмитре, а не було бажання створити театр? І чи користувався б він попитом ? От як би ти охарактеризував взагалі споживача інформації, яку ти продукуєш?

Дмитро Чекалкін

Я намагаюся реалістично мислити і взагалі вважаю, що здоровий глузд - це відправна точка для всіх абсолютно проектів. І до мене багато звертаються людей, які просять просто прокоментувати свої ті чи інші плани. І багато останнім часом було проектів, пов’язаних з територіальним життям.

І на жаль, я не можу сьогодні оцінити це за 5-бальною шкалою навіть на 4. На жаль, театр сьогодні не може конкурувати з іншими, так скажемо...

Сергій Рахманін

Ти маєш на увазі перш за все телебачення та інтернет?

Дмитро Чекалкін

Телебачення, інтернет, кіноіндустрію, де можливість сьогодні використати засоби технічного прогресу набагато більші. І через те на сьогодні все, що в нас у театральному просторі відбувається, воно, на жаль, не відповідає вимогам якості сучасного мистецтва.

І я досить скептично ставлюся до театральних проектів. Хоча ті, хто збирають більш-менш у нас каси - це російські актори, які в антрепризах сюди приїздять і намагаються на багажі минулих своїх проектів наповнити тут свої каси грошима за ті квитки, які вони продають.

Насправді в українському театральному середовищі є яскраві актори, є яскраві режисери. Але мені здається, що все ж таки в майбутньому, в якихось телевізійних і в кінопроектах, а не в театральних, суто театральних...

Сергій Рахманін

Ти, до речі, зачепив дуже цікаву тему. У нас є талановиті актори, талановиті режисери, в принципі не бракує талановитих людей. Поза тим у нас фактично немає повноцінної української літератури, у нас, в принципі, немає українського кіно, у нас на телебаченні практично немає повноцінних авторських програм.

Чому? Тільки через брак грошей?

Дмитро Чекалкін

Ні. На телебаченні - ми вже спочатку про це казали. Що розпорошування відбулось - це величезний злочин. Припустімо, в ізраїльському телебаченні лише через 40 років існування телебачення вони дійшли висновку, що вони созріли вже до другого комерційного каналу, потім до третього каналу.

А в нас всім - як “каждой твари по пари”, кожному олігарху надали по два, три телевізійних канали. Тобто, припустімо, в мережі, в царині мобільного зв’язку пощастило операторам, що засновником одного з них були родичі президента.

І тому, як це відбувається в Європі, обмежили кількість національних мобільних операторів двома. А в телебаченні, на жаль, не було прямих родичів у президента. І тому замість того, щоб залишити два, три національних канали, як цього вимагав насправді і ринок, і вимагав здоровий глузд, у нас їх розплодилося 20.

Сергій Рахманін

Це вузький бік. А от, скажімо, якщо в ширшому розумінні подивитися. У нас практично немає модерних, сучасних письменників, сучасних модерних українських книжок за рідкісним виключенням. У нас немає українського кіно. Українське кіно, яке є, вони є замовним. Між нами, дівчатами.

Дмитро Чекалкін

Я б не ставив так песимістично, тому що в Росії зараз відбувається бум на місцеві кінопроекти, хоча ще три роки тому не було жодного комерційного успішного проекту. За останні три роки відбулась певна революція, тому я вбачаю, що в нас теж це відбудеться, може, не в цьому році, не в наступному, може, через три- чотири роки, але так чи інакше ми до цього прийдемо.

І знову ж таки в Росії це легко було підняти. І через те, що були два національних телевізійних канали, які формують на сьогодні смаки населення і за допомогою яких можна було легко розкрутити нові і як телевізійні проекти, так і кінопроекти, і заповнити зали. В нас сьогодні, на жаль, навіть три провідні телеканали не можуть в сукупності своїй контролювати і половини населення.

Тому що розпорошені сьогодні глядацькі симпатії, глядацькі очі на ці 20 своїх власних телеканалів. Російські телеканали, які присутні практично сьогодні у всіх кабельних мережах. Це насправді, як на мене, головна сьогодні проблема українського мистецтва і українського мас-медіа.

Сергій Рахманін

Питання, яке надіслали електронною поштою. Я його процитую. Людина запитує: “Що читає Дмитро Чекалкін, чим він підживлюється, аби не повторювати в свій час численних розіграшів. Де він бере оці ідеї, аби справді не повторюватися?”

Дмитро Чекалкін

Багато цікавляться. З життя я все це беру. Кажуть, нема цього. Кажу, ну через те й нема, що я його вже взяв. Де ви це вигадуєте? Я кажу, іноді з голови. Як це з голови? Я кажу, що з ноги було б набагато складніше.

Насправді не з ноги і не з голови, а зі світової літератури. Сьогодні, зайвий раз переконаний, що все, що добре є в нашому житті, в нашій пам’яті, ми цьому зобов’язані книжкам, не оцьому поганому телебаченню.

Коли побачите в мене там у хаті, як виглядає робочий стіл чи ліжко, навколо мене там купа книжок і всі вони розкриті на тих чи інших сторінках. Це Чехов і Бродський, зараз купив двотомник Данелія. Раджу, між іншим, усім почитати, дуже цікаво. Це один з небагатьох прикладів, коли нова книжка - і вона тримає тебе в напрузі, ти не хочеш, щоб вона швидко закінчувалася. Добре, що там два томи, можна два чи три вечори потримати.

Сергій Рахманін

Насамкінець останнє запитання, бо наша програма вже добігає кінця. Що б Дмитро Чекалкін у переддень виборів побажав українським політикам? Можливо, тост якийсь є?

Дмитро Чекалкін

Вперед до перемоги оптимізму. Гуртом загадаймо бажання, хай доля припинить лажання.

Сергій Рахманін

Дякую.

А цій бадьорій ноті ми завершимо нашу чергову програму.

Зустрінемось наступної суботи!

Нагадаю, що це була програма “Звуки життя: дійова особа”, спільний проект радіо “Свобода” та “Нашого радіо”.

З вами були ведучий Сергій Рахманін та відомий політичний сатирик Дмитро Чекалкін.

Нехай вам щастить і не втрачайте почуття гумору!

До побачення!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG