Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 10:26

“Виміри життя”: Станіслав Лем та український культурний простір.


Надія Степула

Аудіозапис програми:

(Скорочена версія. Повну версію слухайте в аудіо записі.)

Київ, 31 березня 2006 року.

(Скорочена версія. Повну версію слухайте в аудіо записі.)

Київ, 31 березня 2006 року.

Надія Степула

Дорогі слухачі! На хвилі СВОБОДИ – Виміри життя. Сьогодні ви почуєте про Станіслава Лема – світової слави польського письменника і філософа, - та дотичність його творчості до культурного простору України.

З вами – автор і ведуча, Надія Степула. Вітаю вас!

Цього тижня Станіслав Лем відійшов у вічність. “Ціла епоха скінчилася” – пишуть на форумі його офіційного сайту “Соляріс”, що оновлюється і після смерті письменника, засмучені читачі.- “Лем не живе. Сумно. Жаль.... ...Вернувся, звідки прийшов...Станіслав Лем знає тепер відповіді принаймні на частину своїх власних запитань... “ – цитовані думки засвідчують щире співчуття і справжню замилуваність “людиною-епохою”.

Станіслав Лем пішов на 86 році життя. Багато десятиліть йому належало чільне місце у світовій фантастиці. Твори його перекладені на понад сорок мов, обійшовши за кількістю перекладів навіть Адама Міцкевича, Болєслава Пруса, Чеслава Мілоша...

Лем входив до Польської асоціації письменників та Пен-клубу, мав безліч національних та міжнародних літературних нагород, зокрема, він – лавреат державних премій Польщі та Австрії в галузі культури і літератури. Укладаючи бібліографію Лема, Лєх Коллєр опрацював понад 2000 видань різними мовами, у тому числі – українською.

Народився Станіслав Лем у Львові 12-го - золотого вересня 1921 року. Навчався у львівському медичному інституті. Після відомого “визволення” радянськими військами Західної України, на яке ”не було ради”, за словами Станіслава Людкевича, Станіслав Лем жив у Кракові. До 27 березня цього року.

Лем не приїжджав до колишнього рідного міста, відмовляючи запрошенням у різних спосіб. Найчастіше він казав, що того Львова, в якому він жив, уже нема. Або – що вернутися до цього міста – все одно, що вернутися до колишньої коханої, яка має вже нового чоловіка і дітей від нього.

- Віджартовувався, хоч насправді полишене ним рідне місто ніколи не вступалося з його серця.

Факт народження Станіслава Лема у Львові та прожитих там молодих літ у силу різних причин замовчувався в радянській Україні. Вдруге пізнання справжньої біографії письменника почало вертатися до українського культурного простору вже в 90-ті роки, з набуттям Україною незалежності. Проте творчість Лема мала вплив на український простір і до того, і після того.

Про основні виміри цих впливів – далі.

А зараз повернемося до Львова, де ще стоїть будинок, у якому народився Лем, де вирують людськими голосами вулиці, по яких він ходив. У книзі “Високий Замок” Станіслав Лем виклав не так спогади, як філософію бачення свого тодішнього Львова. Українською мовою книжку переклала Лариса Андрієвська, з якою зустрілася моя колега Галя Терещук. Послухаймо, як вони перегорнули кілька сторінок буття Станіслава Лема:

Галя Терещук

«Ми мешкали на вулиці Браєрівській, під четвертим номером, на другому поверсі. Ми займали 6 покоїв, одначе власного я не мав, отож лютував у всіх покоях потрохи. Коли було тепло я окуповував маленький кам»яний балкон у батьковому кабінеті. Мені снився старий високий п’єц із білими, мережаними дрібненькою сіточкою кахлями». - Описує Станіслав Лем батьківське помешкання у Львові у книзі «Високий замок». На сучасній вулиці Богдана Лепкого є будинок під номером 4 і стара металева брама, яку відчиняв Станіслав Лем, і сходи, якими він бігав, і балкон, де він фантазував серед олеандр у великих дерев»яних кадках. Збереглась ліпнина, яка зображала дубове листя й виразно опуклі жолуді між ним - часто Лем вдивлявся у стелю... Збереглись і двері помешкання Станіслава Лема, єдині в цілому будинку. Втім немає бодай найменшої інформаційної таблички на будинку, що тут мешкав видатний письменник з 1921 до 1946 років у родині лікаря-ларинголога.

Є й школа нині номер 8, колишня відома гімназія Кароля Шайнохи, у якій навчався Станіслав Лем. Деколи у гімназії батьківський комітет влаштовував танці. Але Станіслав не вмів танцювати і лише підпирав стіну, а точніше шведську стінку, бо танцювали в гімнастичному залі. Ця шведська стінка ще й досі є у школі. Полиці у книжкових крамницях Львова не пустують без книг Станіслава Лема. Тут є кілька його творів, перекладених українською мовою і виданих львівськими видавництвами. І, як найчастіше трапляється в сучасному світі, зацікавлення книжками Станіслава Лема зросло, коли у Львів надійшла вістка з Кракова про смерть відомого фантаста, народженого у місті Лева. Втім, ще чотири роки тому Ларисі Андрієвській доводилось доказувати видавцям, що необхідно видати «Високий замок»Лема в перекладі на українську мову, мову, якою говорять у його рідному місті. Книжка уже була перекладена англійською, болгарською, німецькою, російською ще на початку 60-х, шведської, але не українською. Мовою, яку любив Станіслав Лем і не любив, коли журналісти з України спілкувались з ним російською.

30 років у Львові тривала ідея звабити Станіслава Лема приїхати у Львів, востаннє - на презентацію книжки «Високий замок» у 2002 році, але письменник не відгукнувся на запрошення. Чи то запрошували не на відповідному рівні, чи він боявся зруйнувати у своїй пам»яті той Львів, який залишився у його спогадах. Цей культурний пласт детально описаний у книзі “Високий замок”. Лариса Андрієвська, перекладаючи, намагалась зберегти львівський балак того часу, аби передати атмосферу міста і стиль письменника.

Лем був блискучим есеїстом і його книга “Високий замок” - це сплав різних жанрів-белетристики, мемуаристики, філософії, дослідження пам»яті.Станіслав Лем був великим симпатиком України попри те, що він сюди не приїжджав, він серцем був зі своїм Львовом. І, можливо, після смерті відомого львів»янина, у його рідному місті таки з «явиться вулиця його імені і на будинку встановлять меморіальну табличку...

Надія Степула

Продовжуючи тему перекладів українською мовою творів Станіслава Лема та впливу цих книг на культурний простір України, варто назвати перекладачів – зокрема, Ростислава Даценка, Юрія Попсуєнка та багатьох інших. Слід зауважити, що перекладалися ці твори і в часи давніші, ще за радянської влади. Не помітити світове розпросторення творчості Лема було неможливо. Проте з певними “заувагами” на сторінках бодай передмов і післямов – щоб якимось чином відгородити тодішнього читача від головних, втілених автором, ідей. Про це докладніше – мій колега:

Тарас Марусин

Українською мовою вийшла низка творів Станіслава Лема. Журнал “Всесвіт” перекладав його ще на початку 60-их років минулого століття. Вийшло і кілька видань роману “Соляріс”.

Останній український “Соляріс” побачив світ у львівському видавництві “Кальварія”.

Наклад роману “Повернення з зірок”, який побачив світ у 1976 році в львівському видавництві “Каменяр”, склав 165 тисяч примірників. Серед особливостей того видання – передмова літературознавця Дмитра Затонського, який пізніше стане академіком. Він, зокрема, написав : “світ комуністичного майбуття, епоху небаченого розквіту всіх якостей людини Лем показав у своєму романі “Магелланова хмара”. ... “Тільки те суспільство, яке головним своїм завданням ставить виховання людини, може перемогти в майбутньому. Ми знаємо, що таке суспільство – це наше, соціалістичне, що Програма нашої партії спрямована на всебічний розвиток людства. І хоч ані слово “соціалізм”, ні слово “комунізм” жодного разу героями роману не вимовляється, читач приходить саме до такого висновку, бо письменник сам підходить до нього”.

Добре, що в сучасній Україні перевидають твори Станіслава Лема і не перевидають подібних академічних передмов.

Надія Степула

За книгою “Соляріс” Станіслава Лема режисер Стівен Содерберг поставив у США фантастичеу драму в 2002 році. У ролях – Джорж Клуні, Джеремі Девіс, Наталі МакЕлон.

Свій фільм “Соляріс” зробив російський режисер Андрій Тарковський. Спочатку його режисура Лемові не сподобалася, вони навіть розсварилися. “Я хотів побачити планету Соляріс, - казав Лем в інтерв”ю з цього приводу, - а режисер позбавив мене цієї змоги, бо зняв камерний фільм. “ Але потім Лем змінив свою думку про фільм.

Можна сперечатися про те, наскільки творчо освоєно набуток Лема українськими фантастами. Поодинокий велетень цієї фантастики Олесь Бердник, який вважав себе передусім футурологом, творив у тому ж часовому вимірі, що й Лем. Вони були одного покоління. Олеся Бердника теж уже немає в цьому світі. Про свого батька в контексті доби, у якій творив і Лем, розповідає дочка – Громовиця Бердник, письменниця і журналіст, з якою розмовляє мій колега Павло Вольвач:

Громовиця Бердник

Якщо говорити про те, що поєднує Олеся Бердника і Станіслава Лема, то це глибинна і напружена робота розуму. Але, якщо Лем, це – перш за все, холодна логіка і холодний аналіз, перш за все, вченого, який встиг все препарувати, розчленяти, а потім збирати докупи, то для Олеся Бердника більш характерний такий синтез – об”єднувати нібито не об”єднувані речі, а потім робити якісь нові висновки і творити нові світи. І Лема, і Бердника об”єднує те, що обоє намагалися за допомогою за допомогою наукової фантастики висловити свої футурологічні думки. І одного, й іншого хвилював майбутній розвиток людства.

Павло Вольвач

От, власне, що обидва були не лише письменниками...

Громовиця Бердник

Вони в першу чергу були не письменниками! Навіть батько завжди в останні роки підкреслював: “Я не письменник-фантаст. Я, перш за все, футуролог.” В кожному своєму творі він намагається, як він писав, розплутати “гордіїв вузол” інферно-пекла, в якому ми всі опинилися. Очевидно, та сам проблема хвилювала і Станіслава Лема, хоч він називав це іншими словами і робив це іншими методами. Станіслав Лем навіть в останні роки казав: “Я не пишу фантастику. Я пишу футурологію.” Навіть свій твір “Фіаско” , він дуже сердивсяф, коли його запитували про цей твір, як про наукову фантастику. Вік казав: “Ні, це не наукова фантастика! Це мій футурологічний аналіз того, як порозумітися людям взагалі на Землі і як їм далі жити”.

Я не знаю, чи читав Лем батькові твори, на жаль, вони не зустрілися і не спілкувалися особисто. Але батько дуже високо оцінював творчість Лема, в нього були улюблені Лемові твори, зокрема, це – роман “Фіаско”. І батько дуже високо цінував не найвідоміший його твір “Солярис”, а роман “Едем”. Основна ідея “Едему” – це так звана прокрустика, інформаційне управління суспільством. Батько ще в 70-х роках говорив, що прийде час, і це буде дуже велика проблема...

Тепер про різницю між Лемом і Бердником, тезово. Лем ставився песимістично до грядущого людства, батько все таке бачив шляхи, що людство може вижити і може розвиватися гармонійно, але для цього треба прикласти зусилля.

Павло Вольвач

- вплив Лема на українську фантастику сучасну?

Громовиця Бердник

Будемо мати надію, що оцей виплеск, який безумовно стався в ноосфері з відходом Лема, він дасть початок новим ідеям, новим думкам, будемо мати надію, що прийдуть нові автори, в тому числі – і в українській фантастиці, які підхоплять цю естафету.

Надія Степула

Нове освоєння неосяжної творчої спадщини Станіслава Лема українською літературою, філософією, футурологією – очевидно, ще попереду. Із цим трохи не складалося в роки минулі, адже футурологічні параболи Лема часто мали не лише соціальний, а й політичний відтінок.

Почасти екзистенційна, катастрофічна філософія Лема втілена в різних формах, зокрема, у прозі. Письменник експериментував з різними суспільними і біологічними моделями, схемами розвитку людської цивілізації, доходячи іноді парадоксальних висновків.

Про філософську і футорологічну іпостась Станіслава Лема говорить кандидат філософських наук, заступник головного редактора журналу “Сучасність” Сергій Грабовський:

Сергій Грабовський

Станіслава Лема завжди вважали не тільки письменником, а й філософом та футурологом. В останні десятиліття його життя – передусім філософом та прогнозистом. Але навряд чи можна загнати творчість Лема і його спадщину до якоїсь однієї з наперед визначених рубрик, як це робиться зараз: у гуманітарній науці – постмодерн або модерн, у красному письмі – екшн або сайенс фікшн.

Лем був Лемом. Він відверто насміхався з визначень, якы наліплювали на нього, особливо з терміну “постмодерн” і класиків цього напряму, називаючи їх заідеологізованими штукарями й неуками. Втім, діставалося від Лема не лише їм. Свого часу він нещадно полаявся з американськими фантастами та їхньою асоціацією, звинувативши колег у бездуховності, гонитві за наживою й тупості. Діставалося від нього, особливо в останні роки, і польському народові за ті ж самі гріхи. . Та й уся людська цивілізація теж діставала на горіхи. І головне – за нераціональну витрату часу як у масштабі масової людини, так і в масштабі всього людства. “Я ніколи не читав, щоб убити час, - говорив Лем. -. Вбити час – все одно, що вбити чиюсь дружину чи дитину. Для мене немає нічого дорожчого за час”.

Як мислителя, його завжди цікавили Інше та Іншість. У художніх творах він намагався знайти нові словесні засоби, щоб відобразити ту уявну реальність, з якою людина досі ще не стикалася на практиці. Так само у футурологічних та наукознавчих дослідженнях він прагнув не просто екстраполювання на день завтрашній якихось чинних тенденцій, а віднаходження зародків якісно нових явищ, про які сьогодні можна лише говорити на рівні абстракцій. Тексти Лема вели мову про таке нове, яке здавалося відірваним від сьогодення. Але тим більшою ставала ціна його роздумів, де він прагнув не просто спрогнозувати конкретні відкриття, а дати картину іншого за своїми технологічними (отже, і соціальними) підвалинами світу цивілізації.

У книзі “Сума технології”, поміж іншого, Лем веде мову про фантоматику, яка дає можливість створення своєрідного “коктейлю” з матеріальної та віртуальної реальностей, появу нової естетики та нових можливостей впливу на суспільство. Майже уречевлених фантомів ще немає, але щойно надійшло повідомлення, що японські дослідники навчилися будувати тривимірні рухомі зображення, вкраплені у реальний світ. Справа за звуком, запахом та іншими характеристиками цих фантомів, які вже ближчим часом дадуть змогу творення нових мистецьких жанрів. А далі, як то кажуть, буде.

“Без наукової освіти коментувати мої праці неможливо. Звідки невігласу знати, чи є представлена концепція моєю власною ідеєю, екстраполяцією чи кінцевим висновком з науково доведених фактів?” – писав Лем.

Що цікаво: у Лема людина, яка діє в художніх творах, є нормальна пересічна людина із середніми здібностями, в тому її і сила, і слабкість. Автор зовсім не виявляв межові можливості людини, як це робили інші: він виявляв силу норми, досліджував її. Бо ж сила генія або надлюдини безмежна, а тому, за Лемом, не дуже цікава. А от сила норми, сила середньої людини – це значно менш відома величина. Так само, як і загадка скомбінованих випадковістю звичайних речей.

І ще одна цитата. “Багато хто вважає філософстування нудним заняттям нероб. Але для того, щоб захопитися філософією, слід бути зачарованим нею, слід навчитися здобувати користь для себе з цього заняття. Потяг до філософстування мусить бути бурхливо-пристрасним. Ті, кому такі почуття незнайомі, звісно, розчаруються у моїх творах”. Так говорив Станіслав Лем, скептик і раціоналіст.

Надія Степула

У ці дні письменники, без перебільшення, усього світу, згадують Станіслава Лема, доторкуючись до огрому його творчості, як і зболені втратою польські письменники.

Про Станіслава Лема говоорить культуролог із Кракова Пьотр Брилінські: (переклад з польської) “Напевно, завдяки йому, завдяки творчості Лема вся польська повоєнна література долучилася до світового простору. Він був піонером, передбачав прийдешність...

Це – велика втрата, бо Станіслав Лем був найпопулярнішим письменником у Польщі й за кордоном. Його творчість приваблювала читачів. Вони нею виховані – цілі покоління.

І - Він був філософом, що найважливіше...”

Надія Степулa

Станіслава Лема поховають 4 квітня на цвинтарі Сальваторський у Кракові. Тимчасом форум на його офіційному сайті поповнюється посланняими з усього світу. “Я дякую панові Станіславові. Без Пана не був би я тим, ким є... Та ніколи вже не довідаюся, що то є – “сепулки”... – пишуть із Польщі, Канади, США, Росії. Рахіль з Ізраїлю надіслала світлину з пам”ятної своєї зустрічі з письменником – Станіслав Лем у колі молодих людей, над ними зоряне небо. Надійшло і перше повідомлення зі Львова - “Ми пам”ятаємо і любимо Пана Станіслава в Україні”... Епоха Станіслава Лема справді не закінчується. Освоєння його творчого спадку світовими культурами, у тому числі українською, триває. І починається - в новому вимірі. Як світле повернення його імені від зірок до людських сердець.

Виміри життя відзвучали, дорогі слухачі. Дякуємо за увагу. З вами були автор і ведуча – Надія Степула та звукорежисер – Наталя Антоненко.

Радійте життю. І залишайтеся зі “Свободою”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG