Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:40

“Путін так і не випрацював жодної стратегії щодо сусідів”. Ексклюзивне інтерв’ю радіо “Свобода” з Борисом Нємцовим (радник Президента України Віктора Ющенка).


Київ, 10 квітня 2006 року.

Борис Нємцов: (переклад)

Справа у тому, що Воронін – комуніст, а ми намагаємося із комуністами, у якій би вони країні не керували, не мати діла, оскільки наші думки є діаметрально протилежними. Зокрема, погляди на історію власної країни, на ті криваві справи, що відбувалися протягом десятиліть, у тому числі у Молдові. Ми – антикомуністична організація, тому вимагати від нас дружби із Вороніним принаймні дивно.

Щодо Путіна, я мушу сказати, що за роки його правління на теренах СНД Росія практично все втратила: увесь свій вплив, усі свої можливості. Якщо одним словом охарактеризувати путінську зовнішню політику в СНД – то це тотальний провал, тотальний.

Йдеться не лише про Україну, Молдову, Грузію, йдеться навіть про Білорусь. З жодного питання союзна держава не функціонує, Лукашенка використовує Росію у ролі сировинного придатку, “дійну корову”, і тихенько сміється у себе в “бункері” в очікуванні на продовження російського фінансування диктатора.

Тепер, чому тотальний провал? Справа у тому, що Путін так і не випрацював жодної стратегії із сусідами – вона відсутня. Стратегія полягає лише в одному: ми – великий брат, а ви усі – малі. Але на цю стратегію ніхто не погоджується. Час великих і малих братів закінчився, він залишився у минулому столітті.

Тому варто вибудовувати на інших засадах відносини. У мене була пропозиція, яку я висловлював Путіну, до речі, ще на початку 21-го століття. Суть її полягала у тому, що давайте, висунемо об’єднавче гасло: “Разом до Європи”.

Молдова в Європу? Чудово! Україна до Європи? Чудово! Росія так само до Європи.

Я маю переконання, що подібні тези та позиції вигідні як Росії, так і для усіх країн, що прагнуть вступу до ЄС.

Я впевнений, що жодного конфлікту ні щодо вина, ні щодо Придністров’я, ні щодо підписання придністровського договору – нічого не було б, якщо б подібна політика здійснювалася.

Але Путін відмовився її проводити, ніякий він не європейський політик, він типовий авторитарний керівник величезної країни, країни, яка живе на брансбойті нафтодоларів, він демонструє своє євразійство у найгіршому вигляді.

Його найближчий соратник – Лукашенка, якого він першим привітав, Карімов, який вбив 700 осіб в Андижані, розігнавши маніфестацію, його друг – Туркмен-баші, з яким він постійно проводить переговори щодо освоєння газу, він навіть готовий здати росіян, позбавити їх громадянства заради того, щоб газові питання були вирішеними.

Він проводить спільні навчання з Китаєм, разом із Китаєм у Раді безпеки, до слова, голосує з питань... його європейським лідером назвати неможливо – це правда. З приводу Вороніна він просто не розуміє, що говорить.

Якщо б теза, щодо місця у Європі була реалізована, то у нас би і проблем з Молдовою не було. Але чому Путін проти того, аби йти до Європи, попри те, що любить Європу, працював у Німеччині? Проти, тому що “разом до Європи” – означає, що Росія – демократія, що у Росії захищають права людини – а цього немає у планах Кремля, Кремль не прагне побудови демократії у Росії.

А оскільки це так – конфлікти неминучі, тому, що ті країни, які обрали європейський шлях, тобто шлях демократії, ці країни є ідеологічно чужими йому, він буде з ними боротися.

Подивіться на його відносини із Ющенком, подивіться на його відносини із Вороніним. Хоча я думаю, що з ментальної точки зору Путін і Воронін є ближчими, ніж Ющенко та Путін. Тим не менше обрали різні вектори розвитку, а звідси і перманентний конфлікт.

Радіо Свобода:

ви згадали про Ющенка, про Київ. Ви все ж таки не стороння Києву людина. Ющенко ухвалив це жорстке рішення запровадити митні обмеження. На Ваш погляд, чому він це зробив із запізненням? Чи є це рішення – його особистим, чи все ж таки це – кумулятивне рішення.

Борис Нємцов: (переклад)

Я не даю Ющенку порад щодо зовнішньої політики, це не входить до моїх обов’язків. Я даю поради винятково щодо економічних питань, іноді – щодо внутрішньої політики – факультативно.

Я вважаю, що однією з причин, чому Путін так агресивно ставиться до Молдови, це тому, що не прийняли плану Козака, тому він розцінив це як неправду з боку Вороніна, і досі не може цього Вороніну пробачити.

Я досить непогано ознайомлений із планом Козака, тому можу сказати свою особисту думку: там дуже багато позицій є абсолютно вірними, я не хотів би зараз деталізувати, але дуже багато позицій. Там. Можливо, є якісь процедурні неточності, але сам факт залишається. Без плану врегулювання проблеми, який схвалили усі учасники процесу, зокрема і європейські, без цього плану у нас будуть нескінченні історії з Придністров’ям, кінця краю не буде.

Щодо Ющенка, він рішення ухвалив, тому що не хоче, аби там була контрабанда, засуджувати його за це немає сенсу. Він є гарантом стабільності у своїй країні, навіщо йому зайві проблеми із контрабандою вантажів (зброї, наркотиків і взагалі невідомо чого). Так що він це рішення ухвалив, рішення природно викликало гнів з усіх боків, а Смирнов заради збереження там своєї влади влаштував самоблокаду – це нам так само відомо.

У Росії брехлива пропаганда пояснювала, що там усі помирають від голоду, а це не відповідає дійсності, наскільки я розумію. Навіщо дурять росіян? Це мені теж зрозуміло – показати, який мерзотник Ющенко, а разом із ним і молдавани.

І наше суспільство, а ви бачили, як воно реагує на події у Білорусі, - дійсно зомбоване, дезорієнтоване, і влада цинічно використовує промивання мізків у своїх корисних цілях.

А від цього відносини ні з ким не поліпшуються, а лише погіршуються. А якщо їм здається, що за допомогою газового крану, чи винного важелю можна щось радикально змінити, то мені здається, що це не так.

Справа у тому що ще ніколи санкції до позитивних та добросусідських відносин не приводили. Це викликає русофобію – це правда, підбурює у країнах антиросійські настрої – це теж правда, це призводить до зниження рівня життя – це теж правда.

А що означає для Молдови зниження рівня життя? Буде більшим безробіття, більшою міграція, можливо, повалять Вороніна, поставлять когось іншого врешті-решт. А інший що впаде на коліна перед Путіним? Ніколи, ніколи! Тому що така логіка розвитку.

От наприклад американці утискають Уго Чавеса. Він звісно – мерзотник і поставив на коліна увесь венесуельський народ, але все-одно народ ніколи за проамериканського лідера не проголосує.

І ось Путін, напевно копіюючи Буша, вирішив влаштувати ту саму політику стосовно Молдови. Але вона абсолютно провальна, нічого у нього не вийде. Я дивуюся, чому цей абсолютно очевидний висновок йому ніхто не доносить. Або вже немає кому доносити, або є кому, але вони корисливо бояться це робити, або свідомо проводять конфронтацію, щоб мати ворога, бажано - слабкого та маленького.
XS
SM
MD
LG