Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 12:25

Олег Рибачук: “Якби Україна була членом СОТ, вона б не відчувала себе такою одинокою і незахищеною”.


Володимир Притула

Олег Рибачук
Ексклюзивне інтерв’ю з головою Секретаріату Президента Олегом Рибачуком.

Володимир Притула: Пане Олеже, як Ви, як керівник Секретаріату голови держави, оцінюєте результати виборів у Криму?

Сказати, що результати були для мене несподіваними я не можу. Просто переді мною стояла інша задача – Президент поставив завдання не допустити дестабілізацію у Криму. Я думаю, що із цією задачею ми в принципі впоралися.

А результати виборів – це не було нашим завданням. Нашим завданням було, щоб вибори у Криму відбулися без сутичок, без кровопролиття, без запланованого (і це ні для кого не секрет) достатньо ретельно, і не тільки в Україні, сценарію “розхитування човника” таким чином, щоб тут довго ще згадували часи Мєшкова, як часи відносної стабільності. Тому увага влади і Президента у цьому випадку була прикута до того, щоб не допустити дестабілізації.

Вчора у мене були консультації, сьогодні тривають із напівфіналістами виборів кримських, я чую різні пропозиції, різні сценарії. Попереду у мене ще кілька зустрічей.

Думаю, завтра на робочій групі можна буде говорити вже про виконання попередніх рішень робочої групи. Але на чому я хотів би наголосити, в чому є завдання цієї робочої групи? Вона має закінчитися формуванням стабільних стосунків Київ-Крим.

Зараз, і я говорю про це із кожним представником політичних сил, що як тільки закінчиться тут перерахунок голосів, як тільки сформують парламентську більшість у Криму, то ми очікуємо відразу формування представників робочої групи із формуванням уряду у Києві.

Має відбутися інтенсивний діалог, мають бути підготовленими ці проекти, завдячуючи яким і Крим, і Київ не будуть згадувати один про одного лише напередодні виборів.

Те, що треба скористатися цим моментом, зробити висновки, і нова влада має напрацювати зрозумілі програмні стосунки з Кримом – це для мене очевидно.

Крим – це єдина автономія у складі України, вона має низку характерних саме для Криму проблем – це з одного боку. З іншого боку є порозуміння. Скажімо, минула зустріч у мене була з екологами, на цій зустрічі сиділи представник практично усіх політичних сил, яких об’єднувало одне – стурбованість екологічним станом Криму, такі теми, як Крим курортний – а це зараз є актуальним, Крим як рекреаційний центр, Крим як привабливе місце для інвесторів. І тут я б вже не говорив про рекреацію, а про надзвичайно надзвичайно великі перспективи дослідження шельфу Чорного моря.

Очевидно, що від стабільності Криму залежить інтерес інвесторів. Також для мене не є секретом, що традиційним є розхитування ситуації напередодні курортного сезону з метою відбити туристів. А зараз не менш інтенсивно ідуть розмову про нестабільність Криму з метою залякати потенційних інвесторів.

У Києві, ще працюючи віце-прем’єром в уряді, я проводив засідання групи розподілу продукції і знаю, який великий інтерес є у світових лідерів до перспектив участі у розробці шельфу, який може дати кримському бюджету надзвичайно великі прибутки і зробити Крим ще і центром інвестиційної діяльності.

До кримського парламенту потрапила лише одна пропрезидентська сила - це Народний Рух України, Меджліс кримськотатарського народу. Чи робитиме Президент ставку на цю політичну силу у Криму?

Це логічно, і так і має бути. Є інші помаранчеві сили, які у інших регіонах України представлені, і звичайно з точки зору логіки Президента, а він підкреслив за результатами виборів, що загалом ідеали, які відстоювалися під час Помаранчевої революції, вони знайшли широку підтримку виборців.

На жаль, це дійсно на жаль, не відбулося об’єднання цих сил. Я думаю, що висновок з цих виборів очевидний, про що свого часу мені говорили поляки: коли представники однієї ідеології, одного погляду на демократичне майбутнє країни розпорошуються і йдуть п’ятірнею, то вони програють вибори.

Напевно, Україні на власні очі довелося переконатися, що це є аксіома, і ми можемо лише очікувати, що на наступних виборах буде більш структурованим саме ідеологічне об’єднання політичних сил.

Тому що ці вибори показали, що ми мали калейдоскоп прізвищ, блоків за іменем лідера, технологій, на відміну від чітко виявленого ідеологічного і політичного угруповання. В Криму це не є висновком. В Криму очевидно, що та політична сила, яка отримала 10 % голосів – вона має підтримку виборців, і тому Президенту, і владі треба з тією силою співпрацювати, зокрема і у кадрових призначеннях.

У мене будуть сьогодні чи завтра зустрічі із представниками цієї політичної сили, я думаю, що ми усі ці питання будемо проговорювати.

Чи готовий Київ до того, що вибори до ВР Криму будуть визнані недійсними? Яка позиція Президента у цьому питанні?

Була розмова щодо цього з Президентом. Президент попросив провести ще додаткові консультації, але я підтверджую, що зараз у ці хвилини працюють експерти, ми будемо виробляти позицію-рекомендації Президенту.

Але я не виключав би такого сценарію, тому що зараз свого роду патова ситуація. Я чув вчора від представників влади в Криму протилежні думки. Але це говорить про патовість ситуації. Одна частина політичних ватажків Криму говорить про те, що здійснюється тиск на комісію, не дозволяючи їй закінчити роботу, інша частина говорить про те, що члени комісії просто не можуть об’єктивно (і про цю позицію вони заявили) працювати у таких умовах, тому вимагають перевиборів.

Тому має бути ухвалене політичне рішення, і після проведення консультацій наша рекомендація Президенту буде така – ми не виключаємо можливого сценарію проведення перевиборів у місті Симферополі, це вже здійснений факт – тут зірвані вибори мера.

За оцінками тих людей, з якими я мав розмову, Сімферополь має 25 % у питомій вазі Криму з точки зору голосів, тому було б логічно робити переголосування чи перевибори і до міськради Симферополя.

Також багато йде скарг про проведення виборів до Верховної Ради Криму. З тих консультацій, з тих думок, що я чув, мені найбільше імпонує думка, що не бажано проводити перевибори мерів, сільських рад.

Але це зараз ще версії, які аналізуються детально, які потребують і певної соціології, і головне, юридичного тлумачення – над цим зараз працюють експерти.

Олег Рибачук завжди був оптимістом щодо вступу України до СОТ. Чи залишається він таким оптимістом зараз?

Він тільки підтвердився, тому що зараз відбулося практично після підписання двосторонньої угоди зі США відкрилися двері до СОТ, які притримуються виключно ухваленням декількох законопроектів, які вже ухвалить новообрана Рада, а ці законопроекти є частиною тієї коаліційної угоди, якої ми очікуємо від партнерів-членів коаліції.

Вони точно будуть виписані там, не тільки тому що це є очікування, я б сказав, вимога Президента, що коаліція має робитися на підставі коаліційної угоди, а частиною цієї коаліційної угоди мають бути ці законопроекти. Саме тому я оптимістично дивлюся на перспективи ухвалення цих законопроектів, тому що вони будуть не просто абстрактними, а поіменно враховані у цій угоді.

Ті політичні сили, які входять до коаліції, будуть підписатися під їхнім прийняттям. Тому що наші недорозуміння із “стратегічним” партнером в галузі не тільки газу, а й м’яса, молока (далі буде) ще раз підтвердили, що ті політики, які говорили про небажаність, мовляв, не наразі говорити до клубу світової торгівлі, зрозуміли, що нам потрібне таке членство, нам потрібні не тільки ринки, нам потрібен арбітр.

Дуже важливо, коли ти виявляєшся у ситуації “проти лома”, то проти лома прийоми є, але нашими силами ми їх не здатні провести. Серед багатьох навіть скептиків членства України в СОТ саме така активна кампанія щодо членства України у СОТ “торгова”, яка супроводжувала наші парламентські перегони, і ті люди зрозуміли, що будь Україна у СОТ, ми не відчували б себе такими одинокими і незахищеними.

Останнім часом серед журналістів циркулює інформація, що Вас можуть призначити послом однієї із західних впливових країн. Чи це правда?

У мене немає проблеми із чутками, вони постійно змінюються. Є певні центри формування чуток, і вони навіть легко вираховуються особливо зі стін Секретаріату, тому що я там затіяв серйозні зміни. Перший етап змін пройшов, зараз я узгодив із президентом другу хвилю змін кадрових, в тому числі у Секретаріаті, а там великі згустки інтересів, традиційні згустки інтересів.

Друге питання – я досить нетиповий для українського політичного істеблішменту гравець, у мене абсолютно протилежні думки з точки зору того, що таке впливовий політик, що таке керівник Секретаріату Президента.

Як мене навчали “правільниє пацани”, як треба себе поводити, що “ти маєш контролювати вхід і вихід до Президента, твоє обличчя має бути поруч із ним, ти маєш усіх пропускати тільки через себе”.

Я прихильник, і вся моя історія 15-річних стосунків з Віктором Ющенком прямо протилежна. Я ніколи не буду працювати за такою схемою, тому ви мене і рідко бачите там, де треба бути: чи віночок покласти, чи у театрі посидіти...

Тому коли аналітики, а вони працюють у тій системі координат, вони губляться, вони до такого не звикли. Я пам’ятаю, як перед тим, як я поїхав до Греції, то мені казали: “Ти стільки років працював із Ющенком (коли уряд відправили у відставку), ти поїдеш до Греції – ви ніколи більше не будете разом працювати”.

Я посміхнувся і сказав: “Життя покаже”. Життя зробило так, що ми знову разом. Це буде рішення Президента, якщо говорити про долю. Мене абсолютно не збуджує перспектива роботи у посольстві, я не поїду з України, мені це просто нецікаво.

У мене освіта “міжнародні відносини”, я провів років 7-8 закордоном. Мені набагато цікавіше працювати в Україні, я щасливий від того, що я не пішов працювати до Верховної Ради, тому що розв’язує мені руки для професійних маневрів, професійної кар’єри.

У мене була одна спроба відійти від державної служби, вона закінчилася невдало після того, як Віктор Ющенко відкликав мене із Греції.

Мені зараз цікаво робити те, що я роблю, але я розумію, що тут питання політичне, і це питання Президента. Я Вам пояснюю природу цих чуток. Мені зараз працюється дуже легко, тому що я більше не пов’язаний ніякими зобов’язаннями перед політичними органами чи державними структурами.

Якщо складеться так, що із державною системою доведеться попрощатися, то у мене очі розплющаться від тих можливостей, які мені відкриваються в Україні, перед людиною, яка має такий досвід.

В Україні після зламу системи Кучми, в якій я не мав перспектив, і люди, подібні мені, не мали, зараз, як казав колись Лігачов, “чєртовскі хочєтса работать”, відкриваються широкі перспективи, щоб відбутися професійно. Після того, як Україна змінилася для мене питання кар’єри професійної чи бізнесової не стоїть.
XS
SM
MD
LG