Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 18:13

Контракт першого працевлаштування остаточно похований: огляд французької преси.


Тарас Марусик Київ, 14 квітня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – У Франції поставлена остання крапка у справі контракту першого працевлаштування. Після того, як у середу Національна Асамблея, тобто нижня палата парламенту ухвалила новий закон на заміну того, який викликав тримісячні протести в країні, це саме зробив і Сенат. Таким чином, кажуть оглядачі у французькій пресі, парламент перегорнув сторінку контракту першого працевлаштування. Хто виграв і хто програв у політичному протистоянні у Франції?

Новий закон одразу розкритикувала опозиція. “Le Monde”, газета, що більше схиляється до лівих, цитує керівника групи соціалістів у Сенаті Жана-П’єра Беля, який заявив: “Замість того, щоб скасувати контракт першого працевлаштування, ви замінили його розпливчатими заходами без фінансування”. Газета додає, що насправді новий механізм, про який говорив президент Франції Жак Ширак, передбачає кількасотмільйонні доплати працедавцям за те, що вони беруть на себе ризик, запрошуючи на роботу молодих, недосвідчених працівників.

В іншому матеріалі газета “Le Monde” звертає увагу на політичні наслідки невдалої спроби реформувати французький ринок праці для молоді. У статті “Контракт першого працевлаштування та інституційна криза” газета зазначає, що події останніх трьох місяців заставляють задуматися над функціонуванням інституцій V Республіки. Одна з основ V Республіки, запровадженої конституцією 1958 року, полягає в тому, що прем’єр-міністр захищає президента. Саме прем’єр-міністрові випадає збирати урожай своєї політики у вигляді непопулярности, “і якщо він не може більше грати роль офірного цапа, його замінюють”.

“Le Monde” підкреслює, що вперше в історії V Республіки в подібній ситуації прем’єр-міністр залишився на своїй посаді. Газета нагадує приклади кількох прем’єр-міністрів, як лівих, так і правих урядів, які йшли у відставку у випадку невдач запропонованих реформ. Одним з уроків теперішньої кризи, зазначає “Le Monde”, є розуміння необхідности реформи – вдихнути нове життя у французьку демократію неможливо без посилення парламенту.

Пишучи про майбутні президентські вибори, які відбудуться трохи більше, ніж через рік, автор статті на конкретних прикладах показує, що спроби прем’єр-міністрів виграти президентські вибори приречені на провал – незалежно від їхнього рейтингу. Він називає це “прокляттям Матіньйону” (саме в Матіньйонському палаці розташована резиденція прем’єр-міністрів Франції).

“Le Figaro”, газета, ближча до французьких правих, наводить дані соціологічного опитування, проведеного відомою фірмою “TNS Sofres” і друкує інтерв’ю із заступником генерального директора фірми. На думку Бріса Тентюр’є (Brice Teinturier), від кризи, яку спровокував контракт першого працевлаштування, найбільше виграв міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі й одна з лідерів Соціалістичної партії Сеґолен Руаяль (Ségolène Royal). Найбільше програли прем’єр-міністр Домінік де Вільпен і Президент Франції Жак Ширак, причому останній є найвразливішим: до цієї кризи додається невдача з голосуванням за конституцію Євросоюзу, зазначає заступник генерального директора соціологічної фірми “TNS Sofres” Бріс Тентюр’є. Цікаво, що Сеґолен Руаяль користується сьогодні найбільшою підтримкою французів. Вона навіть “обскакала” своїх конкурентів з рідної соцпартії.

Міжнародне французьке радіо (RFI) наводить дані двох інших опитувань. Якщо б на президентських виборах зійшлися Сеґолен Руаяль і Ніколя Саркозі, то в одному випадку її перевага була б 52% до 47%, а в іншому – 51% на 49%.
XS
SM
MD
LG