Ідея гаївки на Мамаєвій Слободі належить відомому музикантові – лідерові гурту “ВВ” Олегові Скрипці: він пропонує продовжити святкувати воскресіння Господнє і воскресіння природи після зими так, як то робили наші пращури. Солістами українських гаївок були кобзарі та бандуристи – носії національних балад, легенд і казок: як каже Олег Скрипка. Нинішнє відродження інтересу до кобзарського мистецтва свідчить про пробудження національної творчої енергії. А кобзар і бард Едуард Драч додає:
“Саме кобзарський стиль українцям дуже близький і він може бути засвоєний людиною без музичної освіти. У нас в Україні вже створене кобзарське товариство, яке намагається жити і кобзарським звичаєм, всотувати народні традиції. Люди намагаються жити і у сім’ях по-традиційному, тобто є повернення до якихось традиційних цінностей. Кобзарі завжди берегли традиційне народне життя і так зване звичаєве право. Завдяки їм у сучасному світі Україна залишається Україною”.
Музикознавець Кирило Стеценко стверджує, що ініціативи Олега Скрипки – і традиційні вже “Вечорниці”, і міжнародний фестиваль “Країна Мрій” сприяють не лише відродженню українських традицій, а і пробудження національної свідомості у молодого покоління українців. Думки Кирила розділяє Юрко Фединський, який кобзарському мистецтву вчився у свого діда – емігранта, котрий пройшов і проплив пів світу, важко працював в Америці, але кобзи не кинув, не загубив, не продав. І для Юрка кобзарство – це щось більше від мистецтва:
“Кобзарські традиції – це велика робота, коли треба реконструювати давні традиції, через інтуїцію багато треба робити. Україні потрібні кобзарі, потрібне традиційне сучасне кобзарство. МИ би (на гаївках) з радістю заграли, а якщо ні – то там стільки хороших ансамблів, і тоді можна піти як слухачу, це інакше, це класно!”.
А отже, потрапивши нині на гаївки, можна помилуватись весняною природою, послухати кобзарів та етнічні гурти, відчути атмосферу творчості і натхнення. Зазначу, що вхід до Мамаєвої Слободи вільний – для тих, хто прийде в етнічному вбранні. А городянам, які не мають такого вбрання, доведеться у вигляді штрафу заспівати українську пісню.
“Саме кобзарський стиль українцям дуже близький і він може бути засвоєний людиною без музичної освіти. У нас в Україні вже створене кобзарське товариство, яке намагається жити і кобзарським звичаєм, всотувати народні традиції. Люди намагаються жити і у сім’ях по-традиційному, тобто є повернення до якихось традиційних цінностей. Кобзарі завжди берегли традиційне народне життя і так зване звичаєве право. Завдяки їм у сучасному світі Україна залишається Україною”.
Музикознавець Кирило Стеценко стверджує, що ініціативи Олега Скрипки – і традиційні вже “Вечорниці”, і міжнародний фестиваль “Країна Мрій” сприяють не лише відродженню українських традицій, а і пробудження національної свідомості у молодого покоління українців. Думки Кирила розділяє Юрко Фединський, який кобзарському мистецтву вчився у свого діда – емігранта, котрий пройшов і проплив пів світу, важко працював в Америці, але кобзи не кинув, не загубив, не продав. І для Юрка кобзарство – це щось більше від мистецтва:
“Кобзарські традиції – це велика робота, коли треба реконструювати давні традиції, через інтуїцію багато треба робити. Україні потрібні кобзарі, потрібне традиційне сучасне кобзарство. МИ би (на гаївках) з радістю заграли, а якщо ні – то там стільки хороших ансамблів, і тоді можна піти як слухачу, це інакше, це класно!”.
А отже, потрапивши нині на гаївки, можна помилуватись весняною природою, послухати кобзарів та етнічні гурти, відчути атмосферу творчості і натхнення. Зазначу, що вхід до Мамаєвої Слободи вільний – для тих, хто прийде в етнічному вбранні. А городянам, які не мають такого вбрання, доведеться у вигляді штрафу заспівати українську пісню.