Вперше з ідеями Фройда я познайомилася в самвидаві. Адже в СРСР фройдизм разом з генетикою та кібернетикою вважався буржуазною лженаукою, а його праці – ідейно шкідливою літературою. Проте відомо, що у 20-ті роки робилися навіть спроби поєднати фройдизм з марксизмом, його твори перекладалися українською мовою. Втім, дещо друкувалося і пізніше, але здебільшого не для широкого загалу, а „для службового користування” партійними працівниками і спеціально допущеними органами фахівцями.
Тож уявлення пересічного українця про цю загадкову теорію донедавна обмежувалися західними фільмами, де зденервований герой відвідував сеанси психоаналізу. Психоаналіз справді років 20-30 тому був дуже популярним на Заході, особливо у США. Зараз мода на нього дещо підупала, але і нині в деяких країнах його включено до системи охорони здоров’я. Наприклад, у Німеччині кожна людина може одержати 200-300 годин психоаналізу за медичною страховкою без додаткової оплати.
Сьогодні в світі існують десятки шкіл і напрямів психоаналізу, багато що з ідей його засновника переглянуто. Але це зовсім не означає, що їх можна списувати в архів. Адже дідусь Фройд витяг на світ Божий з глибин підсвідомості чимало проблем людської душі. Роль позасвідомого у психіці, значення сексуальності, тлумачення сновидінь, принцип задоволення, потяг до життя і потяг до смерті, лібідо, Его і Супер-Его – всі ці поняття його вчення стали невід’ємними складовими сучасних уявлень про душевне життя людини. Та й взагалі справили величезний вплив на світогляд епохи.
В останні роки помітно зріс інтерес до психоаналізу і в Україні. Відомий психіатр і правозахисник, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман пояснює популярність психоаналізу на постсовєтському просторі насамперед тим, що в свідомості людей лишилася незаповнена ніша єдино правильного всепояснюючого вчення. Існують і інші чинники. Адже великі та швидкі зміни в суспільстві мають серйозний вплив на психіку, виникають неврози, депресії, страхи. Зростає і культура ставлення до свого здоров’я, і не лише фізичного, але й душевного. Крім того, в суспільстві з’явився прошарок людей, які можуть собі дозволити звернутися не до звичайної поліклініки, а до платних, а значить, на їхню думку, більш кваліфікованих спеціалістів. Не дивно, що в результаті цього попиту з’явилася і значна кількість різноманітних психотерапевтів і психоаналітиків. Щоправда, експерти вважають, що їхня кваліфікація викликає великі сумніви. Чимало з них – відверті шарлатани, які експлуатують моду та необізнаність наших громадян і просто видурюють гроші. Втім, потроху ситуація змінюється. Нещодавно у Харкові завершився міжнародний проект „Школа групового аналізу”, де навчання проходили лікарі та психологи з різних міст України. Трохи раніше подібна школа проводилася Європейською асоціацією психотерапевтів у Трускавці. Тож, можливо, невдовзі й дехто з нас матиме „власних” психоаналітиків...
До психоаналізу можна ставитися по-різному. Але варто, мабуть, усвідомити, що насамперед це –метод лікування неврозів, психотерапевтична практика, а зовсім не панацея від усіх душевних проблем.
Можливо, сьогодні ідеї колишнього володаря дум і порушника спокою початку ХХ-го століття опинилися дещо на периферії суспільної думки. Та мені хотілося б нагадати слова відомого німецького письменника і сучасника Фройда Томаса Манна: „Нехай майбутні часи змінять чи обмежать те чи інше досягнення його досліджень, але питання, які Зигмунд Фройд поставив людству, ніколи вже не будуть замовчані...”
Тож уявлення пересічного українця про цю загадкову теорію донедавна обмежувалися західними фільмами, де зденервований герой відвідував сеанси психоаналізу. Психоаналіз справді років 20-30 тому був дуже популярним на Заході, особливо у США. Зараз мода на нього дещо підупала, але і нині в деяких країнах його включено до системи охорони здоров’я. Наприклад, у Німеччині кожна людина може одержати 200-300 годин психоаналізу за медичною страховкою без додаткової оплати.
Сьогодні в світі існують десятки шкіл і напрямів психоаналізу, багато що з ідей його засновника переглянуто. Але це зовсім не означає, що їх можна списувати в архів. Адже дідусь Фройд витяг на світ Божий з глибин підсвідомості чимало проблем людської душі. Роль позасвідомого у психіці, значення сексуальності, тлумачення сновидінь, принцип задоволення, потяг до життя і потяг до смерті, лібідо, Его і Супер-Его – всі ці поняття його вчення стали невід’ємними складовими сучасних уявлень про душевне життя людини. Та й взагалі справили величезний вплив на світогляд епохи.
В останні роки помітно зріс інтерес до психоаналізу і в Україні. Відомий психіатр і правозахисник, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман пояснює популярність психоаналізу на постсовєтському просторі насамперед тим, що в свідомості людей лишилася незаповнена ніша єдино правильного всепояснюючого вчення. Існують і інші чинники. Адже великі та швидкі зміни в суспільстві мають серйозний вплив на психіку, виникають неврози, депресії, страхи. Зростає і культура ставлення до свого здоров’я, і не лише фізичного, але й душевного. Крім того, в суспільстві з’явився прошарок людей, які можуть собі дозволити звернутися не до звичайної поліклініки, а до платних, а значить, на їхню думку, більш кваліфікованих спеціалістів. Не дивно, що в результаті цього попиту з’явилася і значна кількість різноманітних психотерапевтів і психоаналітиків. Щоправда, експерти вважають, що їхня кваліфікація викликає великі сумніви. Чимало з них – відверті шарлатани, які експлуатують моду та необізнаність наших громадян і просто видурюють гроші. Втім, потроху ситуація змінюється. Нещодавно у Харкові завершився міжнародний проект „Школа групового аналізу”, де навчання проходили лікарі та психологи з різних міст України. Трохи раніше подібна школа проводилася Європейською асоціацією психотерапевтів у Трускавці. Тож, можливо, невдовзі й дехто з нас матиме „власних” психоаналітиків...
До психоаналізу можна ставитися по-різному. Але варто, мабуть, усвідомити, що насамперед це –метод лікування неврозів, психотерапевтична практика, а зовсім не панацея від усіх душевних проблем.
Можливо, сьогодні ідеї колишнього володаря дум і порушника спокою початку ХХ-го століття опинилися дещо на периферії суспільної думки. Та мені хотілося б нагадати слова відомого німецького письменника і сучасника Фройда Томаса Манна: „Нехай майбутні часи змінять чи обмежать те чи інше досягнення його досліджень, але питання, які Зигмунд Фройд поставив людству, ніколи вже не будуть замовчані...”