Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 15:03

Марія Бурмака: “У мене ще є пара каденцій фори. А потім будемо говорити про мою політичну кар’єру”.


Юлія Жмакіна Київ, 3 травня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Марія Бурмака, співачка, композитор, журналістка. На нову хвилю популярності її винесла Помаранчева революція 2004 року. Співачка Майдану пишається тим, що не отримала жодних дивідендів (звань, посад чи грошей), крім чистої шани і довіри слухачів.

Юлія Жмакіна: Доброго ранку, Маріє!

Марія Бурмака: Привіт! (сміється)

ЮЖ: Які найсолодші ранки були у твоєму житті – дитячі, дівочі чи нинішні, зрілі ранки?

МБ: Все абсолютно по-різному. Я пам’ятаю в дитинстві, коли відкриваєш очі і бачиш, те, що ти бачиш все дитинство у вікні... Чому я так люблю приїжджати додому, до батьків у Харків? Я лягаю на своє ліжко, дивлюсь у вікно... Я люблю так прокидатися. Взагалі ж, якщо ти спитаєш про солодкі ранки, то я люблю прокинутися від запаху свіжозвареної кави. Звичайно. Яка зварена спеціально для мене.

ЮЖ: Звареної власноруч?

МБ: О, ні! Ну, коли ще очі закриті, ти у ліжку і ти раптом відчуваєш, що от, кава тут, поряд. Треба прокидатися. Це такі пробудження, знаєш, такі... Та, взагалі, кожен ранок я намагаюся зустрічати з радістю. Я люблю прокидатися раніше, ніж моя донька, хоча б на півгодини раніше. Щоб, ну хоча б самій зварити собі каву, випити її, подивитися у вікно, вийти на балкон, поглянути, як люди поспішають на роботу... і тоді вже будити Яринку.

ЮЖ: А чи пишуться зранку пісні? Чи приходять ідеї пісень?

МБ: Взагалі, я пишу вночі. І якщо період написання у мене затягується 5-ї, 6-ї,7-ї, т тоді...

ЮЖ: ...можна вважати це ранком ...

МБ: ...так, то можна вважати, що вранці я пишу пісні. А так, взагалі, ні. Тому що я сова, я люблю поспати вранці. Це, як правило, мені не вдається. І так, щоб мене хтось за гітару посадив вранці?! Пісні – це ж почуття, це роздуми, це ж те, коли починаєш самокопатися, згадувати, що було... а могло бути інакше... страждати... Ну хіба вранці є для цього час?!

ЮЖ: У тебе великий досвід був і на телебаченні як журналіста і ведучої, ти намагалася зробити наукову кар’єру. Чим нині, крім написання і виконання пісень, ти займаєшся?

МБ: Я так звикла займатися багато чим, що мене цікавить... дисертацію захистила 2 роки тому. Це у мене є. Випустила візитки: кандидат філологічних наук. Я хотіла цього. Я цього досягла. Телебачення страшенно люблю. Журналістську роботу страшенно люблю. Мені подобається от саме відчуття прямого ефіру.

Але зараз музика перемогла. І вона перемогла настільки... От мені часто ставили запитання: що найголовніше журналістика (мене частіше бачили як ведучу на екрані) чи співи. То зараз музика забирає весь час. Тому що – це не тільки концертні виступи. Це репетиції, написання пісень, зйомки кліпів... Велика машина. Дуже багато людей зі мною працюють. І, на жаль, телебаченням я зараз не займаюся. А, взагалі, у мене буде багато інтересів крім цього. Я люблю вишивати бісером, наприклад. У нас вдома це називається “Бурмака-дизайн”. Я люблю робити ікебани якісь. Таким чином, можливо, у недалекому майбутньому ви зустрінетесь з такою вивіскою – “Бурмака-дизайн”.

ЮЖ: Нічого дивного. Ти якраз і вирізнялася з-поміж інших українських співаків саме тим, що не казала: “тільки співатиму, бо більше нічого не хочу і не вмію робити так фантастично!” Я не можу утриматися все ж від маленького політичного запитання. Ти отримала велику кількість дивідендів, симпатій і шани під час Помаранчевої революції як співачка Майдану. От за цей період від того часу ти щось радикально переглянула у своєму житті і житті країни?

МБ: Знаєш, у мене є така філософія, моя філософія. От повертаючись до твого попереднього запитання, я не можу сказати, наприклад, що я займаюся музикою. Я живу нею. Музика – це частина мого життя. І я ніколи не ставила на карту щось одне. Може, навіть я десь не дотягнула. А треба було більше музикою займатися. Але, оскільки у моєму житті відбула валися тоді якісь бурхливі події, то я жила. І врешті решт, цей період стає темою для якихось наступних пісень. Що ж стосується моєї участі у подіях Помаранчевої революції, які ми переживали півтора роки тому, то я завжди казала, що це для мене був не стільки політичний, скільки моральний вибір. Я, чесно кажучи, ніколи себе не вважала ані політичною, ані політично спрямованою співачкою.

ЮЖ: Але так виходило...

МБ: Але так виходило весь час. Ну ти ж розумієш, жити у суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Звичайно, мене турбують питання добра і зла. Звичайно, була написана пісня не бійся жити. Була більш як 10 років тому написана пісня “Не бійся жити”. Є якісь речі, які хвилюють і турбують мене як людину. І це я переживаю і про це співаю. Що стосується не просто морального вибору, а політичного вибору... ну от тис питала – що я отримала багато дивідендів, довіру людей... І, до речі, хочу сказати, що це були одні з найщасливіших моментів мого життя: коли я виходила на сцену і бачила, що ці люди розуміють, чому я тут, вони співають разом зі мною...

ЮЖ: Була мотивація?

МБ: Була сильна однакова мотивація. І я досі не відчувала, що такої уваги. Тобто це було одне серце одна душа навпроти мене. Хоча це були сотні тисяч людей.

ЮЖ: А розчарування за цей час прийшло? Тому що багато людей як по один бік сцени Майдану, так і по інший відчувають нині саме розчарування. Ти можеш цим словом, цим поняттям охарактеризувати цей рік?

МБ: Ні, я не можу такого казати. Я сподіваюся, що я своїм шляхом після цієї революції теж не розчарувала тих людей, які бачили мене на сцені. Знаєш, я деколи читаю гостьову книгу на своєму сайті в Інтернеті. І там одна людина дуже гарно написала (я не знаю хто це), але я їй дуже вдячна. Там було написано: це політики переходять з одного табору в інший, створюють коаліції, підписують меморандуми, вони рухаються, а Марія просто стоїть на своєму місці. Я, власне, відчуваю, що так і є, бо моя участь у Помаранчевій революції абсолютно свідомо не вилилася, скажімо, в отримання якихось звань, отримання якихось привілеїв... Я жодного разу не була, скажімо, у Секретаріаті Президента України.

ЮЖ:А гонорари твої підвищилися після тих подій?

МБ: Все, що відбувалося на Майдані – відбувалося безкоштовно. А зарік в якійсь мірі мої гонорари підвищилися. Але тут роль зіграла не революція, а зіграло роль те, що за півтора роки було зняті два (і ось вже зараз третій) кліп. Я абсолютно плідно працювала, мене бачать люди і відповідно запрошують і якщо я відмовляюся від якихось концертів, то лише тому. Що маю інші якісь концерти. І в якійсь мірі підвищення гонорарів артиста – це свідчення його наполегливої праці. От так. А що стосується політики, то я, дійсно, сподіваюся, що, принаймні, у мені не розчарувалися люди.

ЮЖ: Тоді швиденько вертаємось до творчості. Ти щойно відзнялася у кліпі, який ще абсолютно ніхто не бачив, бо він, мабуть, ще й не змонтований. Тоді я пропоную тобі зараз виступити у жанрі “Розкажи кліп по радіо”.

МБ: Зробити це буде дуже складно, тому що навіть у наших з тобою фантазіях я не могла б нафантазувати, що я буду виглядати так... Я ось це “так” виокремлюю. Тому що, сподіваюся, ні у кого не виникає сумнівів, що я жінка. Правда? Сподіваюся, мало у кого виникають сумніви, що я досить приваблива жінка... Але, щоб це вийшов “а-ля “Основний інстинкт-2”...

ЮЖ: Думаю, що все ж ще лише “Основний інстинкт-1”... До другого ще далеко...

МБ: На це не міг сподіватися ніхто. Навіть режисер Вітя Скуратівський. Знято дуже цікаво. Мені зараз дуже важко судити, що це знімалося близько 20 годин... Я навіть не на всіх фрагментах була присутня. Мені самій хочеться побачити. Але багато хто з тих, хто випадково заходив на знімальний майданчик коли бачив мене, казав: “Вау!”

ЮЖ: Я сподіваюся, що слухачі Радіо Свобода, коли побачать твій новий кліп на пісню “Пробач”, згадають нашу цю розмову і скажуть: “Вау!”

МБ: Юлю, я хочу сказати ще головне (режисеру кліпу я це сказала на майданчику після зйомки епізоду біля дзеркала) – мені здається, що ось цей Він, про кого я писала цю пісню “Пробач”, коли побачить цей кліп, дуже жорстоко пошкодує, що так сталося у нашому житті. Там у пісні такі слова: “Пробач, хай непомітні сльози, Це було так непросто спалювати мости, Пробач, може я у тому винна, бо я хотіла бути вільна і ти мене відпустив”.

ЮЖ: Я пропоную наприкінці нашого інтерв’ю невеличке бліц-опитування. Отже, відповіді у 2-3 словах. Ти реалізувалася як жінка?

МБ: Так.

ЮЖ: Що частіше ти приховувала у своєму житті – вік чи вагу?

МБ: Три слова – не буду відповідати на запитання.

ЮЖ: Ти могла б взяти участь у Євробаченні і яку б пісню на ньому ти заспівала?

МБ: Напевно, не могла б. Не мій формат.

ЮЖ: А якби Батьківщина покликала???

МБ: Можливо, пісню “Я можу розбити скло” англійською мовою. Бо я думала над цим.

ЮЖ: Чому ти не стала політиком у цю виборчу кампанію? І чи плануєш стати політиком?

МБ: Я не стала політиком у цю виборчу кампанію, тому що сподіваюся, що буде багато ще виборчих кампаній попереду. Зараз я намагаюся якнайбільше реалізуватися як жінка (див. відповідь на перше запитання). І ще так десь пару каденцій у мене є фора. А потім будемо говорити про політичну кар’єру.
XS
SM
MD
LG