Часом ми помічаємо, що одна й та сама людина в залежності від оточення, ситуації, навіть просто настрою може бути зовсім різною. В одному товаристві вона – лідер, в іншому – на других ролях, в одному настрої проявляє бурхливий темперамент, а в іншому – спокійна і стримана.
Якщо ми проаналізуємо власну поведінку, можемо переконатися, що подібні метаморфози відбуваються і з нами самим.І це зовсім не лицемірство, прикидання, або нещирість. Людська особистість – складна і багатовимірна. В кожній людині міститься багато Я, багато особистостей, багато ролей. Одне з наших Я – дитина, інше – батько, на роботі це Я може бути відповідальними і серйозним, а в дружній кампанії – легковажним і веселим. Змінюючись, ці ролі змінюють і нас самих – наші думки, поведінку, навіть зовнішність. Зазвичай людина не помічає цих змін. Кожного разу наше Я ототожнюється зі своїм новим станом і новою роллю, людині здається, що вона завжи лишається „сама собою”. Ілюзія, що Я – це завжди одне й те саме Я, одна з набільш звичних і стійких, - вважають психологи.
Щоправда, дехто віддає перевагу цілісності та чіткості. Тож підсвідомо обирає шлях спрощення, звуження свого особистісного діапазона. У цьому випадку людина не користується або відсікає зайві ролі. І в результаті стає одновимірною, занадто передбачуваною. Інші навпаки культивують своє різноманіття й багатогранність, особистість збагачується, множиться. Інколи цей процес нескінчений, особистість стає багатоликою, а отже – ніякою. Щось на зразок хамелеона, який прибирає кольору оточуючого середовища.
Найчастіше зміна наших Я або ролей відбувається інтуїтивно, на рівні підсвідомості. Так, не замислюючись, ми змінюємо тон, спілкуючись з дітьми або зі старшими людьми. А, наприклад, гарний продавець завжди знає, з яким покупцем як розмовляти. Та нерідко виникає потреба дещо змінити своє Я цілком свідомо. Досвідчені лікарі знають, що з одним пацієнтом треба бути незворушним, з іншим - співчутливим, з третім краще все аналізувати разом. А в навчальному курсі журналістської майстерності є навіть спеціальний розділ, де пояснюється, які „маски” має вдягати журналіст підчас інтерв’ю: вдячний слухач, третійських суддя, ревізор тощо.
Тож зовсім не варто боятися свідомої зміни ролей, сприймати її як нещирість. Психологи навіть радять використовувати акторський тренінг як допоміжний засіб для розвитку особистості. Адже „граючи” якусь гідну особистіть, відтворюючи її характер, спосіб мислення, ставлення до світу, ми наче привласнюємо її собі, збагачуємо, урізноманітнюємо власне Я.
Гадаю, зовсім непогана практика. Адже всі ми в цьому світі трохи актори.
Якщо ми проаналізуємо власну поведінку, можемо переконатися, що подібні метаморфози відбуваються і з нами самим.І це зовсім не лицемірство, прикидання, або нещирість. Людська особистість – складна і багатовимірна. В кожній людині міститься багато Я, багато особистостей, багато ролей. Одне з наших Я – дитина, інше – батько, на роботі це Я може бути відповідальними і серйозним, а в дружній кампанії – легковажним і веселим. Змінюючись, ці ролі змінюють і нас самих – наші думки, поведінку, навіть зовнішність. Зазвичай людина не помічає цих змін. Кожного разу наше Я ототожнюється зі своїм новим станом і новою роллю, людині здається, що вона завжи лишається „сама собою”. Ілюзія, що Я – це завжди одне й те саме Я, одна з набільш звичних і стійких, - вважають психологи.
Щоправда, дехто віддає перевагу цілісності та чіткості. Тож підсвідомо обирає шлях спрощення, звуження свого особистісного діапазона. У цьому випадку людина не користується або відсікає зайві ролі. І в результаті стає одновимірною, занадто передбачуваною. Інші навпаки культивують своє різноманіття й багатогранність, особистість збагачується, множиться. Інколи цей процес нескінчений, особистість стає багатоликою, а отже – ніякою. Щось на зразок хамелеона, який прибирає кольору оточуючого середовища.
Найчастіше зміна наших Я або ролей відбувається інтуїтивно, на рівні підсвідомості. Так, не замислюючись, ми змінюємо тон, спілкуючись з дітьми або зі старшими людьми. А, наприклад, гарний продавець завжди знає, з яким покупцем як розмовляти. Та нерідко виникає потреба дещо змінити своє Я цілком свідомо. Досвідчені лікарі знають, що з одним пацієнтом треба бути незворушним, з іншим - співчутливим, з третім краще все аналізувати разом. А в навчальному курсі журналістської майстерності є навіть спеціальний розділ, де пояснюється, які „маски” має вдягати журналіст підчас інтерв’ю: вдячний слухач, третійських суддя, ревізор тощо.
Тож зовсім не варто боятися свідомої зміни ролей, сприймати її як нещирість. Психологи навіть радять використовувати акторський тренінг як допоміжний засіб для розвитку особистості. Адже „граючи” якусь гідну особистіть, відтворюючи її характер, спосіб мислення, ставлення до світу, ми наче привласнюємо її собі, збагачуємо, урізноманітнюємо власне Я.
Гадаю, зовсім непогана практика. Адже всі ми в цьому світі трохи актори.