Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:14

Дотримання прав людини в українських пенітенціарних закладах.


Кирило Булкін Гості: – адвокат, правовий експерт Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко та журналіст Володимир Бойко.

Аудіозапис програми:

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Київ, 15 травня 2006 року.

Кирило Булкін: Ви слухаєте “Вечірню Свободу”. У студії ведучий Кирило Булкін. Вітаю вас!

Сьогодні наша тема така: “Дотримання прав людини в українських пенітенціарних закладах”.

Гостями студії є адвокат, правовий експерт Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко та журналіст Володимир Бойко.

Дякую, панове, за те, що зголосилися взяти участь у програмі!

Я нагадую нашим слухачам такий телефон студії: 490-29-05. Телефонуйте і ставте запитання нашим гостям!

Ну, а зараз переходимо до теми.

Ми почули у новинах інформацію про розвиток конфліктної ситуації у львівській колонії.

Нагадаю, що голова Львівської обласної адміністрації Петро Олійник запропонував звільнити з посади Василя Ільницького, який очолює Департамент з виконання покарань в області.

Це вже наслідок тих протестів ув’язнених, які пройшли ще в суботу, коли понад 30 осіб порізали собі вени на знак протесту проти жорстокого поводження з ними, як вони твердять. А перед тим такі самі протести пройшли в Харкові.

Тож моє перше запитання до вас таке. Чому це відбувається саме зараз? Невже саме останнім часом ставлення до в’язнів у тюрмах та колоніях різко погіршилося, або ж накопичилася певна критична маса порушень прав людини, яка спричинила таку вибухову реакцію? Аркадій Бущенко: Я не вважаю, що ситуація погіршилася останнім часом. Я думаю, що ситуація така ж, як була і раніше. Просто увага суспільства до цих подій більш прискіплива, а тому такі факти стають відомими.

А щодо того, чому сталися ці події, то можна лише здогадуватися. У мене є певна версія щодо причин цих подій. У квітні було декілька повідомлень щодо різних колоній, що в усіх областях України були введені якісь спецпідрозділи, які проводили певні дії.

Як пояснює департамент, це були такі планові обшуки перед святами, щоб запобігти певним заворушенням у в’язницях.

Але дуже дивно, що ці підрозділи, за інформацією, були в масках і були споряджені спеціальним спорядженням. За інформацією ж, вони вдавалися до певних дій, які можна тлумачити як жорстоке поводження, тобто побиття, виснажливі вправи і таке інше.

Це одна із версій.

Володимир Бойко: Я тут хотів би доповнити, що під пенітенціарними закладами ми маємо на увазі тільки колонії, тобто ті заклади, де відбуваються покарання за вироками суддів, що набули законної сили.

Але річ в тім, що система ув’язнення в Україні є триланковою. Якраз у цих колоніях умови найкращі. У нас дивна система. Найгірші умови, дійсно страхітливі, в ізоляторах тимчасового тримання, де утримують осіб, яких навіть ні в чому не звинувачують. Їх затримали, як правило... За моїми підрахунками, 70-75% затримання відбувається абсолютно безпідставно і всупереч закону, всупереч вимогам ст. 106 КПК. Там умови найстрахітливіші. Кращі умови вже в СІЗО.

Вважається, що утримання понад три доби в ІТТ – це вже катування. Є приклади, коли суди відшкодовували особам, яких утримували в понад встановлений судом строк (наприклад, той же відомий донецький адвокат Салов), бо вважається, що ці умови взагалі є нелюдськими. Вважається навіть нашими українськими законами.

В СІЗО умови трішки кращі, бо там можна жити. Там дійсно люди живуть роками. Як можна жити? По 60 людей в одній камері... Не знаю, чи можна це назвати життям нормальним, але живуть. А от якраз у колоніях уже найкращі умови.

Тому, коли ми кажемо, що люди ріжуть вени, завдають собі тілесні пошкодження на знак протесту в колоніях, то треба думати, а що ж відбувається в СІЗО?

Інша річ, що те, що відбувається за ґратами СІЗО і ІТТ – це просто не доходить до нас, не виходить назовні, бо там дуже жорстка система ізоляції. А якийсь певний зв’язок в ув’язнених в колоніях з волею є, тому ми просто час від часу про це довідуємося.

З того, що ми довідуємося, якщо все-таки порівняти теперішній стан у цій галузі з тим станом, який був кілька років тому, скажімо так, за попередньої влади, є зміни якісь на краще? Ці останні події свідчать про протилежне.

Володимир Бойко: Змін на гірше вже просто бути не може, тому що, здається, ця система вже дійшла до того рівня, що гірше – це тільки коли будуть розстрілювати прямо в камерах.

А на краще зміни? Їх просто не може бути, оскільки сама система залишилася незмінною. А сутність нашої правоохоронної системи полягає в тому, що прокуратура, органи міліції, СБУ, податкова міліція працюють виключно на себе.

Аркадій Бущенко: Ми можемо лише здогадуватися про те, що відбувається в пенітенціарних установах, тому що на цей час це найбільш закрита суспільна організація, державна організація. Навіть міліція зараз демонструє більшу відкритість, ніж пенітенціарні установи.

Хоча я на це не бачу умов, бо у міліції можуть бути певні доводи, щоб тримати у таємниці певні аспекти. Коли людина відбуває покарання, то таких доводів вже не може бути. Але департамент опирається тому, щоб відкрити ці установи для суспільного контролю. Тому ми лише можемо здогадуватися про те, чи краще там, чи гірше.

Ми сьогодні намагалися запросити до розмови в студії і когось з Департаменту з виконання покарань, проте жодної офіційної особи нам не вдалося залучити попри вельми наполегливі зусилля. Нам відповіли, що жодній особі в Мінюсті не дозволено давати інтерв’ю без дозволу особисто міністра Сергія Головатого.

Також я хочу звернути увагу на те, що одним із тривожних аспектів, які і журналісти, зокрема, відзначали в цій історії з львівськими протестами, стало намагання адміністрації спочатку приховати інформацію про ці протести від громадськості, по-друге, не допустити журналістів до спілкування з в’язнями.

Пане Бойко, чи є це певною тенденцією? Наскільки можна говорити про готовність чиновників, які працюють у цій сфері, все-таки співпрацювати якимсь чином з громадськістю, зокрема з журналістами і з правозахисними організаціями?


Володимир Бойко: Передусім треба розуміти, що система виконання покарань – це величезний бізнес, де крутяться шалені гроші. Вони пов’язані не тільки з комерційною діяльністю цих виправних установ, а там є певна комерційна діяльність: вони там щось виготовляють, там є певні майстерні, але весь зв’язок з волею, передачі, наркотики, котрі вільно “гуляють” по зонах – все це робиться з відома адміністрацій цих установ, робиться за певну суму. Це колосальний нелегальний бізнес.

Тому ні про яку співпрацю, ні про яку відкритість мови просто не може йти, бо ця система “виправна” є виправною в лапках. Насправді вона покликана забезпечувати матеріальні певні запити тих людей, котрі нею керують, починаючи від сержанта, конвоїра, котрий має своїх 50 гривень чи 100 гривень за те, що передав “маляву” (записку), за те, що передав наркотики, за те, що організував чи не помітив якісь порушення розпорядку дисципліни внутрішньої, і закінчуючи самими верхами, котрі заробляють гроші. Я думаю, що вони обчислюються десятками мільйонів.

Пане Бущенко, а що роблять громадські організації, щоб якимось чином все-таки на світло вивести цю ситуацію? Що їм вдається зробити?

Аркадій Бущенко: Ви розумієте, ми намагаємося працювати з департаментом, з головою департаменту. Ми декілька разів пропонували відкрити тюрми для візитів правозахисних організацій. Але департамент згоден співпрацювати з тими громадськими організаціями, які можуть надати якусь допомогу: харчування, фінансову допомогу, якісь там культурні заходи провести. Але вони не згодні відкрити тюрми для того, щоб їх контролювали, контролювали їхню активність, контролювали їхню поведінку, контролювали поводження з в’язнями. До цього вони не згодні.

На жаль, нам поки що не вдається... Департамент є на тій стадії розвитку, на якому була міліція у 2001 році.

З департаментом зрозуміло, але важелів наразі немає в громадських організацій, щоб вплинути на це?

Аркадій Бущенко: Ми дуже сподіваємося... Я можу сказати, що є певна надія, тому що був підписаний так званий факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань. Він передбачає створення національних превентивних механізмів, тобто які створюються громадськістю, які передбачають візити громадськості до певних установ для того, щоб контролювати. Він має так діяти, як діє зараз Європейський комітет проти катувань.

Є надія.

Хотілося б як висновок чи якийсь погляд у майбутнє почути від вас думки про можливі шляхи все-таки покращення ситуації в цій сфері, наскільки вони реальні, що насамперед може зробити українське суспільство?

Володимир Бойко: Проблема полягає в тому, що Україна не є правовою державою. Не можна розглядати відокремлено ситуацію в закладах по виконанню покарань від усього того, що робиться в державі.

Якщо немає прокуратури, якщо немає у нас нормальної судової системи, якщо немає у нас реального нагляду, реальної відповідальності керівників, то і самі розуміємо, що ніякого поступу в напрямку дотримання прав людини в цих закладах не буде. Це є реальність.

До тих пір, доки не почнеться покарання людей, котрі зобов’язані дотримуватись прав людини в цих закладах.

Аркадій Бущенко: Я також дотримуюся тієї ж думки. Я вважаю, що єдиними ліками для цієї система має бути суспільний контроль, найбільш широкий суспільний контроль, тому що з досвіду правозахисної організації я можу сказати, що жодна інформація про стан справ у колоніях не дійшла до нас або до інших наших партнерів легальними шляхами, тобто це ці “маляви”, це якась циганська пошта і таке інше, але жодної інформації з цих колоній не випливає. Вони дуже жорстко тримаються.

Поки вони будуть закритими, доти ми не будемо знати, що там коїться, і ми будемо підозрювати, що там коїться найгірше.

Є шанси найближчим часом у суспільства змінити це?

Аркадій Бущенко: Я сподіваюся. Я вже казав про цей факультативний протокол, то це дуже потужний інструмент суспільного контролю.

Я сподіваюся, що громадянське суспільство також буде готове до того, щоб сформувати певні органи для такого контролю.

Наш час, на жаль, добігає кінця.

Мені залишається лише нагадати, що тему сьогоднішньої “Вечірньої Свободи” обговорювали ведучий Кирило Булкін і гості програми: адвокат, правовий експерт Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко та журналіст Володимир Бойко.

Дякую вам, панове, за участь у розмові!

Дякую вам, шановні радіослухачі! До нових зустрічей!

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG