Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 10:47

Ех, дороги...<br> Через погані дороги Нова Україна щорічно втрачає близько трьох мільярдів гривень тільки на невикористаному транзиті. Куди ж діваються кошти, виділені на ремонт та будівництво автотрас? Чи використовуються вони за призначенням? Коли можна сподіватися на реальне покращення ситауції на українських автошляхах?


Ірина Біла

Аудіозапис програми:

Київ, 11 травня 2006 року.


Ірина Біла: Вітаю радіослухачів радіо Свобода!

Ще кілька століть тому російський класик нарікав на найбільші проблеми в тодішній Російській імперії - на дороги і на дурнів.

Щодо останніх – можливо думка дещо суб’єктивна, а ось щодо доріг – то ця проблема уже в Новій Україні актуальна і донині.

І не лише для водіїв. Адже через погані автошляхи Україна щорічно втрачає близько трьох мільярдів гривень тільки на невикористаному транзиті.

Але чи дійсно українські дороги – такі жахливі? Аби з’ясувати це пропоную разом з моїми колегами помандрувати українськими автошляхами.

Найперше рушаймо разом з Лесею Штогрин до Фастова, що на Київщині.

Леся Штогрин: Навіть найнадійніший і найновіший візочок не витримує крутих віражів цієї дороги і безсоромно дзвенить усіма запчастинами. Величезні ями глибиною десять сантиметрів, в проміжках між якими камінці перемішені із сміттям та багнюкою – так виглядає дорога, що сполучає мікрорайон Завокзалля із центром міста.

Цією дорогою повз найпопулярніший у місті базар щоранку ідуть до школи діти. Василь Степанович веде до дитячого садочку чотирирічну онуку Даринку. Говорить – гіршої дороги у місті немає. Але уваги на це ніхто не звертає.

Василь Степанович: Це вбивство, хіба це дороги! По-моєму, три роки назад щось робилося, а в цьому році нічого. Там мусорозбірник і антисанітарія повна. Де ж така торгівля може бути на дорозі! Люди в болоті порпаються, як свині.

Леся Штогрин: Базар, і справді вже, вийшов за межі своє огорожі, і тепер м’ясо продають прямо на розбитій дорозі.

Олександр щоранку о шостій привозить сюди товар на своєму старенькому “Жигуликові”. Каже – через такі поїздки машину доводиться ремонтувати мало не щомісяця.

Олександр: Звичайно, ненормально. Підвіску викидаю, тяги рульові - все викидаю через місяця через два і купляю нові. Це десть гривень 500 треба викидати раз у півроку.

Леся Штогрин: Саме з цієї причини таксист Василь возити когось попід базар інколи просто відмовляється.

Василь: Убивається просто машина. Все, повністю вся ходова частина.

Леся Штогрин: Хоч якось відремонтувати те, що колись було асфальтованою дорогою останнього разу намагались кілька років тому. Розповідає житель сусідньої вулиці Петро Степанович.

Петро Степанович: Одного року помазали, повинні були на другий день вже асфальтувати і так не заасфальтували. І це вже третій рік так вони і не зробили.

Леся Штогрин: Щоправда після такого ремонту стало ще гірше. Кажуть працівники ринку.

Голос 1: Робили, як сніг падав. Калюжі, а в них засипали асфальт.

Голос 2: Про іншому б сказать, так як ви берете інтерв’ю – неудобно.

Голос 3: Така щоб дорога була. Та це взагалі нікуди не годиться! Нічого немає. Нема ніякого удобства, для людей нічого немає.

Голос 4: Треба за дорогою кожний рік ухаживать. Напевно гроші покар манах ідуть, а люди страждають, мені здається, - основне.

Леся Штогрин: Ремонт цієї дороги був однією із передвиборчих обіцянок кожного із кандидатів у мери міста. І тепер єдине, що залишається цим людям – це сподіватися.

Респондент: Треба надіятися, може, це станеться, коли ці дороги відремонтують.

Ірина Біла: Не краща ситуація з автошляхами і на Харківщині, де понад 60 населених пунктів взагалі не мають під’їзних шляхів. А це значить, що медичне обслуговування, школа та магазин стали для їхніх мешканців вже омріяними благами цивілізації. З Харкова – Вікторія Маренич.

Вікторія Маренич: Кожен новий міський голова Харкова починає свою роботу на цій посаді із того, що обіцяє зробити в місті якісну дороги чи заасфальтовані дорожні покриття, які після зими не зникають разом із снігом.

Поки що бурхлива діяльність влади обмежується центральною вулицею Харкова – вулицею Сумською, де один кілометр покриття коштує від п’яти мільйонів гривень, а на інших центральних вулицях та околицях міста – ями, канави, вибоїни.

Таксисти беруть подвійний тариф – як за можливий ремонт авто. А власники автомобілів лаються, спалахують щорічні внески на ремонт доріг і їздять. Цікаво, що вони під час цього думають. Дамо кілька літературних висловів.

Перша власниця автомобіля: Напевно, гірше вже немає. У нас немає доріг і вже пішоходам немає, де ходити. Після того, як зійшов сніг, дороги наші – це катастрофа. Ями, канави. Тобто одні емоції на наші дороги, і всі дуже негативні.

Друга власниця автомобіля: Мені важко їздити по місту. Я часто потрапляю у канави, згинаю диски. Доводиться платити великі гроші, щоб це замінити. Я часто пробиває колеса. Я дуже незадоволена станом доріг в нашому місті.

Власник автомобіля: У Харкові і Харківській області доріг не існує. Є тільки напрямки. А якщо і є дорога, то тільки для танку. Нормальним автомобілем там не проїдеш.

Вікторія Маренич: Ну, якщо у Харкові дороги погані, то до деяких населених пунктів області, а їх більше 60, під’їздів взагалі не існує. Обласні чиновники говорять про мінімальне фінансування із бюджетів, хоча програму до 2010 року вже розробили. Мовить Олександр Шептура - начальник обласного управління транспорту.

Олександр Шептура: Передбачено будівництво доріг з твердим покриттям до п’яти населених пунктів. Відпрацьовуємо з Міністерством транспорту України та Укравтодором питання щодо забезпечення будування під’їздів до цих населених пунктів протягом 2007 року.

Вікторія Маренич: Один кілометр під’їзних доріг до села коштує один мільйон гривен. За підрахунками фахівців для короткого під’їзду до населеного пункту потрібно від трьох до п’яти мільйонів гривень.

Грошей, як завжди, немає. Тому і приймається рішення щодо першочергового будівництва доріг до населених пунктів, де мешкає більше, ніж 10 осіб. Хоча на Харківщині рівно 10 населених пунктів, де кількість мешканців менше 10. Олександр Шептура продовжує.

Олександр Шептура: Запропонували і до них збудувати, бо люди, не залежно від того, де вони проживають, вони повинні користуватися всіма благами цивілізації.

Вікторія Маренич: Виходить, що під’їзна дорога вже сама по собі і є благом цивілізації.

Ірина Біла: Підрахувати – скільки щорічно втрачає сільське господарство від поганих доріг – вельми складно.

Кожне підприємство веде власний сумний перелік збитків. Серед них і втрати при перевезенні врожаю - неминучі на нинішніх дорогах.

Неминучі втрати і на автошляхах Криму, попри його курортний статус. Адже, як стверджує кримський кореспондент Володимир Притула – тамтешні дороги також бажають кращого.

Володимир Притула: Черговий автомобіль з туристами потрапив у чергову вибоїну на одній із вулиць Сімферополя. Щоб потрапити на кримські курорти, адміністративний центр Криму – не оминути. А дороги тут – на деяких вулицях не ремонтувалися десятиліттями.

Каже одна із туристок:

Туристка: З приводу доріг я можу сказати, що дороги у Сімферополі просто жахливі. Якщо в центрі ще більш-менш, трошки далі від центру - просто неможливо їхати машиною. Яма на ямі.

Володимир Притула:

Щороку міська влада виділяє до 50 мільйонів гривень на ремонт асфальтового покриття, але уже наступного року відремонтовані вулиці вимагають нового ремонту. Причому латаються переважно центральні вулиці, околиці ж – як після бомбувань.

Новообраний мер Сімферополя Геннадій Бабенко каже, що розуміє проблему сімферопольських доріг:

Геннадій Бабенко (переклад з російської):Мені сімферопольські дороги ніколи не подобалися. Тому одне із завдань, яке треба вирішити найближчим часом – це затвердити транспортну розв’язку. Ми будуватимемо і віадуки, і об’їздні дороги. Все – за сучасними технологіями. І – треба знайти фінанси. А напрацювання у мене є!

Володимир Притула: Заявив новообраний сімферопольський міський голова Геннадій Бабенко.

Тим часом у прокуратурі повідомили, що перевіряють використання коштів, виділених торік на ремонт проспекту Перемоги – однієї із центральних вулиць Сімферополя, що веде у напрямку Феодосії.

Цього року на її розширення Кабмін України виділив близько 18 мільйонів гривень. Але в Києві турбуються, чи не розійдуться ці гроші по кишеням чиновників, бо після минулорічного ремонту вулиця знову у вибоїнах.

Ірина Біла: Володимир Святокум вже не один десяток років займається автоперевезенням. За кермом власної вантажівки він проїхався практично всіма європейськими трасами, а відтак може порівняти –в яких країнах відповідальніше ставляться до власних доріг :

Володимир Святокум: Коли я був в Германії, я дивився, як там підходять до будівництва доріг. Все починається з будівництва. Ми чомусь звикли більше ремонтувати, латати дирки, а будівництвом ніхто серйозно не займається.

Ірина Біла: Володимир на власному досвіді переконався, що значно дешевше їздити платними автошляхами в Європі, аніж безкоштовними в Україні.

Володимир Святокум: В Євросоюзі, в тій же Франції, щоб їхати по автобану, потрібно заплатити кошти, але ти платиш за сервіс і за те, що ти не витрачаєш часу даремно. Машина котить, як ллється по дорозі. Це і розход палива набагато менший, набагато менше грошей на деталі, механізми в автомобілі. У нас же починаються: з восьмої передачі на другу, на третю, на п’яту, ресори вилітають у кожного третього автомобіля.

Ірина Біла: Особливо відчувається різниця в дорогах в країнах Євросоюзу та України відразу ж після перетину кордону. “танкодром” – саме так Володимир характеризує деякі з них:

Володимир Святокум: Всі водії, як тільки заїжджають в Україну, наприклад, від Краківця до Рівного – це просто “танкодром”, об’їзд, ями, начебто мінне поле якесь об’їжджаєш автомобілем. Там дороги практично немає. Особливо це у весняний період, коли сніг сходить.

Ірина Біла: Недовговічною буде і новозбудована траса Київ-Одеса, - каже Володимир. Адже споруджували її без дотримання елементарних норм будівництва автодоріг:

Володимир Святокум: За прикладом Одеського автобану, який збудували там за два роки, я думаю, що він через п’ять років або через десять розлізеться весь. Тому що я навіть спостерігав: у минулому році я їхав з Одеси і був дуже великий дощ, там навіть лотки позмивало на деяких пагорбах. То що можна говорити? Їх тільки поклали півроку назад, а їх вже позмивало.

Немає системи водовідведення. А раз немає системи водовідведення, вода куди йде? Вода йде в асфальт. Асфальт зимою промерзає, руйнується, виникають ями.

Ірина Біла: А якої думки про вітчизняні автошляхи чиновники з Державної служби автомобільних доріг України? Як відомство витрачає доволі кругленькі бюджетні кошти? Адже тільки цього року держава виділила на українські дороги понад 5 мільярдів гривень.

Крім того майже 2 мільярди гривень планується залучити у вигляді кредитів для будівництва доріг і ще 100 млн. євро мають надійти за контрактом з Європейського банку реконструкції та розвитку.

Наскільки раціонально витрачаються ці кошти? І чому переважна більшість грошей витрачається не на будівництво доріг або бодай якісний капремонт, а на латання старих автошляхів?

Відповідає заступник Голови “Укравтодору” Микола Березовський:

Микола Березовський: Минулого року ми десь 190 млн. грн. потратили на “ямковий ремонт”. Якщо вартість кілометра дороги 2-3 категорії коштує 5-7 млн. грн., а першої – 10 млн., от в державі ми могли б відремонтувати капітально 10, 20 або 30 км доріг. А мережа державних доріг – 16 тисяч.

Ірина Біла: Дорога – походить від слова “дорого” – каже Микола Березовський. Тому за короткий час відремонтувати майже 90 відсотків доріг України – а саме стільки потребують наразі капремонту, не можливо. Але Державна служба автомобільних доріг України шукає шляхи вирішення проблеми:

Микола Березовський: Ми шукаємо вихід, і кожен день думаємо над цим. Ми розуміємо, що нашим користувачам хочеться доріг сьогодні. Їздять багато людей за кордон, бачать яка ситуація там. Приїздять сюди і порівнюють, і порівняння не в нашу користь. На жаль. Є правдиві нарікання. Ми просто все робимо, аби такого не було. Повірте. Ми не говоримо, що все зможемо сьогодні зробити, але задача поставлена – за 5 років, якщо так як ми написали свою програму, і так як ми просимо схеми кредитування з-за кордону, і фінансування знову ж таки – як ми хочемо, то ми за 5 років підтягнемо наші дороги”.

Ірина Біла: Запевнив заступник Голови Укравтодору Микола Березовський. І наголосив що він з оптимізмом дивиться у майбутнє.

Утім, ще давньогрецький історик Полібій казав, що майбутнє завжди здається краще теперішнього.

Це була програма “Нова Україна” і її ведуча Ірина Біла. Шануймося!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG