Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 01:01

Дні документального кіно “Український контекст”.


Богдана Костюк Київ, 23 травня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Світовою прем’єрою документальної стрічки “Помаранчеві хроніки” американського режисера Даміана Колодія у Києві днями відкрився Третій міжнародний фестиваль “Український контекст”. Цьогорічний фестиваль зібрав режисерів-документалістів, продюсерів і правозахисників з двадцяти двох держав, а організували цей вельми представницький захід Українська Гельсинська група за підтримки Національної спілки кінематографістів України та Міжнародного фонду “Відродження”.

Журналісти з України, Росії, Польщі та США, котрі висвітлюють події “Українського контексту”, однозначно відзначають: фестиваль показав високий рівень документального кіно Європи, з одного боку, а з другого – необхідність розширювати його рамки і везти найкращі стрічки не лише по різних українських містах, але і за кордон. Адже і “Помаранчеві хроніки” американця Колодія, і “Загадка Норильського повстання” українця Ткачука, і “Маленька Катерина” росіянина Головнева, і “Джерело” чеха Маречека – ці та десятки інших фільмів фестивалю заслуговують на те, щоби бути побаченими та осмисленими широкою аудиторією. Як зазначили голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров та відомий білоруський правозахисник Борис Звозков, правозахисна тематика, розкрита кінодокументалістами, єднає глядачів і героїв фільмів, змушує замислитись над проблемами толерантності, гуманізму, порушень головних прав і свобод окремої особистості та суспільства у цілому. А голова Київської правозахисної групи Олег Березюк переконаний, що фестивалі, подібні до “Українського контексту”, необхідні українському суспільству:

“Необхідні, а не просто потрібні. Тому що у нас те, що відбувається з правом, це повний нігілізм. Повний нігілізм на усіх рівнях, починаючи з рядових українських громадян і закінчуючи вищим державним керівництвом”.

Серед глядачів конкурсних стрічок чимало молоді.

Свою думку щодо фестивалю висловила одеситка Ірина, яка по закінченні вузу має намір займатися правозахисною діяльністю:

“Я вважаю, що такі фестивалі мають проводитись обов’язково! Тому що населення у нас погано знає про ситуацію з правами людини, про розв’язання цих проблем раніше і тепер, і як вони регламентуються і як взагалі інститут прав людини працює. Фільми можуть показати проблеми з минулого і сьогодення, як можна їх позбутись у майбутньому. Це потрібно для того, щоб люди знали про свої права і як їх відстоювати, а методом кінематографу – художнього чи ні – це можна продемонструвати”.

Львів‘янка Юля приїхала висвітлювати перебіг кінофестивалю:

“Проводити треба такі фестивалі. Але, на мою думку, їх треба більше проводити для молодшої аудиторії, зокрема, як на мене. Починати ледве не з дитячого садочку і включно зі школами та інститутами. Тому що вже людям, яким за п’ятдесят років, показувати такі фільми вже трохи пізно. Треба ознайомлювати людей зі своїми правами у значно молодшому віці, аби воно входило як освітні матеріали”.

Зазначу, що режисери-документалісти готові мандрувати Україною та іншими державами з тим, щоби навчити пересічних людей захищати і відстоювати свої права.
XS
SM
MD
LG