Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 20:22

Інтерв’ю з головою Фонду держмайна Валентиною Семенюк.


Галина Трохова

Аудіозапис програми:

Київ, 26 травня 2006 року.

Галина Трохова: - Вітаю усіх, хто на хвилях радіо “Свобода”!

Це програма “Перед мікрофоном “Свободи”. Її проведу я, Галина Трохова.

Нашою гостею сьогодні є Валентина Семенюк, голова ФДМУ.

Пані Семенюк, дякую за те, що погодилися відповісти на запитання радіо “Свобода”!

І перше. Чи визначилися Ви вже, яку оберете посаду, ким будете: народним депутатом, залишитеся на чолі ФДМУ чи, можливо, Київрада?

Валентина Семенюк: - По Київраді (почну з останнього) я написала заяву, і сесія прийме мою відставку.

Щодо моєї роботи у виконавчій владі, то тут все залежить від політичної палітри, від політичної угоди, яка буде прийнята в парламенті, тому що всі ми, хто у виконавчій владі, включаючи і прем’єр-міністра, і мене, написали заяви із тим, щоб увійти в парламент. Тоді вже буде визначатися на основі коаліційної угоди.

- І все ж таки, яка робота цікавіша для Вас?

- Я, по-перше, солдат партії. По-друге, на таку посаду, як керівник ФДМУ, я не просилася, бо я знала, що таке робота. Але як я прихожу, то закачую рукава і працюю так, що хто зі мною працює, той відчуває, який напряг у роботі.

Якщо і Президенту, і парламенту потрібен порядок, той, який вони хотіли бачити, і так, як Президент мене оцінив навіть при приватизації “Криворіжсталі”, то можу сказати, що я буду працювати, бо я бути людиною непослідовною не можу. Я завжди була людиною послідовною в таких важких питаннях.

Але якщо комусь хочеться розводити або продовжувати ту “маліну” (вибачте за такий вираз), яка була при Кучмі, то я в такій справі участі брати не буду.

- Пані Семенюк, чи задоволені Ви результатами Соцпартії на місцевих виборах і виборах до ВР?

- Все, що сьогодні відбулося по виборах, і те, що ми зайняли невеликий процент, то все в тому, що ми не бахнули дверима і не зрадили Президента Ющенка тоді, коли було формування виконавчої влади. Не пішли так, як Юлія Володимирівна, а потім зайшли знову. Тому всі негативи влади, включаючи і ті, які були зроблені у вигляді прорахунків, були пов’язані із соціалістами. Тому маємо такий відповідний результат.

Друге – це те, що все ж таки ми з вами повинні зрозуміти, що коли була сформована виконавча влада після президентської кампанії, то та зміна, яка відбувалася у вересні, вона відбулася на основі того, що окремі (я повторюю, що окремі, а не всі) ще не встигли прийти у владу, а стали такими самими, як при Кучмі. Як кажуть, “врємєнщики”. Спрацював принцип: прийшов-вкрав-втік. Не думали про команду. Тільки одна команда соціалістів залишилася тими професіоналами, навіть коли не приймалася відповідна відставка.

Тому, напевне, Президент ту невелику чистку, яку провів, він провів правильно, бо він не хотів нести ношу на собі.

Друге. Прийшло багато представлених на владу, які ніколи не знали, що таке сьогодні стати у владі. Тому, що прийди до влади – це одне, а утриматися – це ще інше. Бо коли ти приходиш і тепло треба, вода треба, каналізація треба, похорон треба, все, то це треба вміти, це треба знати. Тобто, часовий механізм був малий. А людям хотілося все і все зразу. Так не буває. Не буває, тому що навіть в часі треба все це показати.

На цих виборах ми отримали трошки мінус тільки із-за того, що на нас лягла ноша негативу попереднього.

- Ви кажете, що Ви - це людина партії, Ви соціалістка. Деякі економісти роблять закиди на Вашу адресу, що, мовляв, приватизацію соціаліст проводити ефективно не може, бо апріорі є противником роздержавлення майна.

- Хочу сказати, що такого немає, що Семенюк проти. Мої приклади в тому, що за минулий рік ФДМУ – це єдина інституція, яка перерахувала 25,2 мільярди гривень. Коли розказують всі, що виконано це за рахунок “Криворіжсталі”, то я всіх питаю: чому ви, хто сьогодні говорить, в 2004 році не подавали в суд як фізична особа, так як це робила Семенюк і повертала “Криворіжсталь”? Чому ви всі сиділи? Значить, ви хотіли дивитися, що хтось зі сторони буде робити?

Так ви ж не забувайте, що спочатку воно ж так: коли не виконується зобов’язання, то мені треба об’єкт забрати, а потім ще й ефективно продати.

Тому треба тут чітко розділити те, що розтягували... За 14 років приватизації бюджет отримав 18 мільярдів гривень, а за один рік ФДМУ перерахував 25,2. Якби соціаліст Семенюк була з 1992 року, то, повірте мені, у власності не залишилося б 22%, а залишилося хоча б 50 на 50. Створили б 50% приватного сектору, 50% державного, була б конкуренція.

І друге. Такої суми від приватизації смішної, яка вийшла за 14 років, не було б, були б реальні живі гроші, була б відновлена робота економіки, і гроші б йшли не на проїдання, а на відновлення виробництва.

Рано чи пізно, коли розказують про темпи приватизації, а я кажу, а що будемо робити, коли ці об’єкти завершаться, чим будемо торгувати, чим будемо закривати і проїдати? Такого не повинно бути.

Сьогодні треба говорити про те, що приватизаційні темпи, апетити повинні бути розумними. Я не говорю про приватизацію таку, якої непотрібно. Я кажу за те, що перш за все, подивіться, в Україні фондовий ринок не сформований. Чому? Тому, що створено декілька бірж, які тільки займалися “поїданням” на первинному ринку. Що це? Небажання сьогодні створити відкритий фондовий ринок, такий, як у всьому світі.

Чи дала позитив та приватизація, яка була 14 років? Не дала. Не дала, тому що немає розвинутого фондового ринку. А фондовий ринок – це додаткові фінансування. Тому, коли ми зараз говоримо про приватизацію, то я кажу, що якщо у нас несформований фондовий ринок, якщо тільки 7% приходить на “вторички” через біржі, то тоді виникає питання, а чому ми повинні говорити тільки, що ми віддаємо все на первинний ринок, проїдаємо, закриваємо дірки у бюджеті. А завтра що буде? А що ми нашим покоління залишимо? Тому треба виходити із того, що міняти систему в підходах до приватизації.

Якщо у нас є програма Президента України, який чітко говорить про те, що ми повинні забезпечити повернення людей в Україну, то це тих 7 мільйонів робочих місць ми повинні створити. А якщо створити, то виникає інше питання. У нас 1170 підприємств банкрути, взагалі не працюють, то, може, будемо йти на приватизацію, можливо, за менші копійки, піднімати роботу тих підприємств, які дадуть зарплату, робочі місця, податки, і вернемо тих людей для того, щоб жили в Україні.

Бо подивіться, що сьогодні відбувається в західній Україні: люди виїжджають і працюють на Заході, а діти стають наркоманами, займаються проституцією. Так це ж соціальна біда! А соціальна біда чим народжена? Зупинкою роботи підприємств, які повинні були давати робочі місця і зарплату для тих людей, які б жили в Україні і піднімали Україну. То, можливо, саме в такий спосіб треба йти. Не тільки розпродавати.

У нас залишилося тільки 22%. А якщо подивитися в комунальній власності, коли кажуть, що давайте приватизовувати, так у нас там вже лишилися каналізація, кладовище і ще пару лікарень.Так виникає питання: чим будемо дальше закривати?

То, може, все ж таки подивитися, що ми вже зробили? Чи, може, вже будемо бачити, якщо у нас залишилися об’єкти на приватизацію і треба невеликі вливання, то ми можемо продати 5%, 10%, 25%, 49%, а 51% залишили в держави. Піднімаємо рівень капіталізації, тоді йдемо, тоді треба заставити працювати фондовий ринок.

Я невипадково зараз збираюся поїхати в Лондон, подивитися як. Можливо, це не зараз, а на перспективу, але я поїду. Бо якщо наші біржі займаються тільки крутінням між собою, то це не перспектива.

Я за те, що раз ми займалися приватизацією з тим, щоб мати відкриту економіку, щоб працював фондовий ринок, щоб працювали різні фінансові інструменти, то треба, щоб ці різні фінансові інструменти мали механізм роботи і повинні були працювати, а не просто так.

А в нас сьогодні тільки біржі торгують на первинному ринку. Так не повинно бути.

- Ви стверджуєте, що після того, як у ФДМУ виникли претензії до нового власника “Криворіжсталі” щодо невиконання інвестиційних зобов’язань, з’явилося ще 5 претендентів на металургійний комбінат. А де ж вони були під час останнього приватизаційного конкурсу?

- По-перше, я хочу сказати, що я не називала кількість претендентів на купівлю. Це вже було доповнення журналістів. Я коли говорила з трибуни, то я говорила про те, що я ще 5 разів буду продавати. З цього і вийшло 5.

Декілька претендентів на купівлю “Криворіжсталі” є, були й тоді.

- Пані Семенюк, а не розлякають такі заяви потенційних іноземних інвесторів?

- Звичайно, що ні. Я хочу сказати, що навіть те, що тільки почули про те, що ми пред’являємо претензії, відразу ж з’явилися ще й нові компанії, які хотіли б придбати, то вони переконуються в тому, що прийшов в державу Україну, то тут диктатура закону.

Я не сказала ж, що я зараз забираю комбінат. Я говорила про те, що я подаю до суду. А в суді зустрічаємося і працюємо.

- Невиконання інвестиційних зобов’язань – це єдина умова повернення приватизованих об’єктів до державної власності?

- По-перше, контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань – це суто прерогатива ФДМУ. І всі об’єкти, які повернуті, – це невиконання інвестиційних зобов’язань.

Тут можуть бути різні. Там і незавершене будівництво - це закон про особливості приватизації незавершеного будівництва, це і по закону про особливості приватизації в АПК, це і мала приватизація, це і велика приватизація. Є строки, є зобов’язання. Тому ця процедура дуже чітко дотримується.

- Тобто, реприватизації не буде?

- Скільки я працюю головою ФДМУ, я всім пояснюю: в Україні немає реприватизації. По-перше, немає закону, а по-друге, коли у нас перед виборами хотілося комусь подобатися, бо людям подобається така відповідна дія, бо великий негатив приватизації за всі роки породив дуже страшний негатив, тому що тільки 18 мільйонів чоловік отримали папірці, а не акції і не сертифікати на це. Все це були трастові афери, які, знаєте, чим вони закінчилися. І цей негатив, який склався, склався від того, що люди побачили в цьому питанні обман відносно себе.

Я хотіла б, щоб особливо таку шановану радіостанцію, яка має мовлення на весь світ, щоб ви всі зрозуміли: в Україні чітко йде сьогодні одна лінія – це правова держава, закон перш за все.

- Які підприємства будуть приватизовані до кінця року?

- Ця кількість постійно змінюється, тому що, наприклад, провели претензійну роботу, повернули об’єкт і відразу ж виставляємо, тому що треба і попередньому власнику повернути гроші. А якщо продаємо, то це вже в 3-4 рази більше.

На сьогодні я можу сказати, що це і “Луганськтепловоз”, це і підприємства машинобудування, це і підприємства, які потрібно піднімати, із підприємств хімічної промисловості. Це не означає, що продаж 100%. Ми будемо продавати 10%, 15%. Пакетами. Це набагато краще, ніж продавати контрольний пакет.

- Ви проти приватизації “Укртелекому”. Позиція не змінилася?

- Нехай парламент відмінить те рішення, яке було прийнято, тоді можна про щось говорити. Я не можу діяти в інший спосіб. Тільки закон.

- Хабарі, пані Семенюк, Вам часто пропонують?

- По-перше, мені ніколи не пропонували, бо вони знають мій підхід. Всі переговори, всі спірні ведуть тільки під протокол і тільки під звукозапис.

Скажу, що так, це небезпечно як і для мене. Але я хочу, щоб всі різні розмови були припинені.

Я відразу попереджаю, що ми ведемо протокол, ведемо стенограму і з протоколом будуть ознайомлені. Все. Ви знаєте, відразу всі питання знімаються.

- Чи доводилося Вам коли-небудь поступатися своїми принципами?

- Ні, таких моментів не було.

Для мене навіть найбільшим складним питанням було, коли перші дзвінки від окремих представників Адміністрації Президента, про які я сказала з трибуни ВР, і відразу ж вони припинилися. Вони реально розуміють, навіть коли вони говорили, мовляв, так я ж представляю таку партію. Я відповідала, що я представляю таку, так що ж тут такого. Тобто, я відразу ж поставила усі крапки над “і”.

І друге. Це, хочу сказати, випробовування, які я пройшла, коли прем’єр-міністром була Юлія Володимирівна. Я вам хочу сказати, що треба поставити рік за 10.

- Чому?

- Тому, що, повірте мені, виконувати вказівки, які суперечать законам... Знаєте, є така народне прислів’я: “Я можу бути в стаді, але не під сідлом”.

- Яким принципам Ви ніколи не зраджуєте?

- Я можу бути в стаді, але не під сідлом. Ніколи, як би важко мені не було... Це ще тягнеться з дитинства, з шкільної лавки, чим мені важче, тим швидше я вишкребусь. Я все добивалася своїми руками.

Не терплю зради, страшенно не терплю. Якщо я побачила, що людина зрадила, то для мене такої людини немає.

- До речі, Ви часто помиляєтеся в людях?

- Я не виключаю, що я помиляюся. Помиляюся, але я знаходжу силу волі потім довести тій людині, що вона неправа.

- Які досягнення на цій посаді, на посаді керівника ФДМУ Ви відносите до своїх особистих?

- Інвентаризація. Інвентаризація об’єктів. Злам старої системи, коли йшла приватизація конвертами.

Саме головне – це не стільки приватизація, скільки я показала, що є інші шляхи наповнення бюджету. Це і оренда, це і дивіденди, це робота відновлення працюючих підприємств, тобто ефективне управління об’єктами державної власності.

- Пані Семенюк, чого не встигли Ви ще зробити, але б хотілося, на посаді керівника ФДМУ?

- Саме найбільше бажання, яке я хотіла б сьогодні здійснити, - це все ж таки провести інвентаризація національного надбання. Я автор закону, зараз ми направили такий закон в сесійний зал. Ми повинні прорахувати.

Чому сьогодні в Арабських Еміратах прораховують в кількості надра, в кількості нафти? Чому тільки народилася дитина, відразу ж кладуть на рахунок гроші? Чому ми не прорахували, скільки у нас прісної води, скільки у нас яких надр?

Але чомусь я до своїх націоналістів, які зі мною в парламенті, я їм кажу: “Чому ви цього не зробили?” Виходить, що соціаліст стає більшою людиною сьогодні, яка за такі національні надбання бореться, ніж ви, які в свій час говорили про незалежність.

- Час від часу з’являється повідомлення про Вашу відставку. За їхньою версією, то прем’єр, то той чи інший міністр незадоволені Вашою діяльністю. Останнього разу Вас мали звільнити 11 травня.

- Я хочу сказати, що я зранку з Юрієм Івановичем говорила, а він каже: “Валентино Петрівно, я і не знав, що десь таке може бути сказано...”

- Тобто, для нього це теж була новина?

- Для цього це теж була новина. Але саме головне, що коли така заява була, то ніхто ж не читав Конституції України, що таке подання не може бути зроблене, і Кабмін не звільняє мене, а тільки парламент. Тому, знаєте, всі ті негативи, які говоряться, завжди закінчуються одним: обляпується в те болото той, хто про це говорить.

- Що для Вас є найоб’єктивнішим критерієм оцінки роботи ФДМУ? Лише показники надходження коштів до державного бюджету від приватизації?

- Я в першу чергу вважаю, що те, що ми створили реєстр державного майна, те, що ми створили реєстр хоч тих невеличких рештків, які в нас залишилися.

Друге. Створили реєстр і контроль не тільки з боку ФДМУ, а й таких інституцій, як казначейство, НБУ. 43 тисячі договорів оренди, 23 800 контролюється безпосередньо центральним апаратом ФДМУ.

Ви уявіть собі, що я щодня о п’ятій годині вечора маю інформацію, хто сплатив оренду, а хто не сплатив. А якщо не заплатив, то на завтра вже лічильник і штрафні санкції. І це правильно. Чому сьогодні в комерційному банку ти на один день затримав платіжку і тобі вже виставляється пеня, правда? Чому держава цього не може зробити? І саме таку я систему зробила.

Сьогодні контролює не лише ФДМУ, а й, я сказала, НБУ, казначейство.

- Яких законів бракує фонду, які законодавчі прогалини, іншими словами, заважають працювати Вам?

- Переш за все закон про ФДМУ. Чим довше закону про ФДМУ не буде, тим більше і важче працювати працівникам фонду, тому що соціальна незахищеність; по-друге, невизначеність в правовому полі щодо функціональних обов’язків фонду; по-третє, ті працівники, які працюють, не мають захищеності, вони виїжджають на перевірки...

Можете собі уявити, якщо ти виїжджаєш на великий комбінат перевіряти виконання інвестиційних зобов’язань і від того акту залежить, чи повернеться цей об’єкт державі, чи ні. А у нас до цього часу працівник виїжджав просто автобусом. Міг написати акта такого, якого йому там продиктують. Бо, розумієте, коли стоїть питання, що або силовий варіант проти тебе, або велика сума коштів, що ти з цього вибереш, бо іншого не дано... Це було нелегко, повірте мені, навіть переломити цю систему.

Друге – це все ж таки треба поставити питання, аби внести низку змін до закону про приватизацію державного майна, де заборонити приватизацію в обхід законодавства. Адже ФДМУ продає тільки 43% державної власності, а все решта продається в обхід законодавства.

- Яким чином?

- Ст. 75 Господарського кодексу, яка вступила з 1 січня 2004 року, передбачає право відчуження майна без згоди ФДМУ, самими міністерствами, відомствами і таким іншим. Тобто, можна сказати, що це йде розпродаж наліво і направо. Причому продаж на сумнівними операціями.

Друге – це приватизація, фактично підведення під фіктивне банкрутство, а тоді не треба ФДМУ.

Третє – це там, де є частки державного майна, невеликі пакети акцій, додаткова емісія і пакет відповідно розмили.

Четверте – це втручання судів загальної юрисдикції в майнові відносини.

- Тобто, судовим рішенням можна примусити щось продати?

- Наприклад, ви є керівником державного підприємства чи тієї самої лікарні. До вас приходять, мовляв, тут є місце, тут ми маємо поставити кіоск, наприклад, медичний чи кіоск по торгівлі цукерками, чи іншим, а він каже, що не може, наприклад, в це приміщення мені треба поставити стілець, щоб люди сідали. Ні, є рішення суду - тебе зобов’язали продати.

Якщо ти не хочеш, то тобі відразу за невиконання рішення суду штрафна санкція перший раз, а другий раз до 8 років в’язниці.

- Пані Семенюк, а де Ви відпочиваєте? Чи є у Вас дача, городик...?

- У селі на Житомирщині. В мене в мами хата. Туди я їду. Там ходжу босими ногами по росі. Кожного разу мені тато каже: “На росу, на травичку”.

В мене там дуже багато троянд, дуже багато квітів і дуже гарний сад, який посадив мій покійний чоловік. Оце туди я найбільше люблю їхати, їхати до мами. Коли я не можу поїхати додому, то я кожного разу привожу зі свого села з своєї криниці води.

- Звідки у Вас стільки енергії? Хто є джерелом натхнення? - В мене внуку чотири місяці і внучці три роки. Я сідаю з ними і читаю їм казочки. Знаєте, відключаєшся від всього. Просто ти дивишся, що є ще життя. Як в тому анекдоті, невже тут ще й море є.

А ще більше енергії додає, коли ти їдеш до мами в село.

- Як часто Ви їздите?

- З нового року я була чотири рази в мами. Кожного разу, коли я приїжджаю, мені тато завжди каже: “На росу, на травичку”. Це в п’ять годин ранку йти і ходити босими ногами. Це найбільше, що я люблю, - це ходити.

- Окрім казок онукам, що Ви ще читаєте?

- Саме найбільше люблю я читати приготування страв. Щось вичитаю, а потім дівчатам кажу (хоча мені й рідко доводиться готувати на кухні): “Дівчата, давайте якесь таке нове блюдо”.

- Яка Ваша фірмова страва?

- Національна українська. Дуже люблю вареники. Їх готовити.

- З чим?

- З вишнями, з маком.

- Яку музику Ви любите слухати?

- “Полонез” Огінського.

- В машині чи вдома?

- І в машині. І касети маю. Маю пісні Мороза. Дуже люблю Малініна, який співає українською мовою.

А “Полонез” Огінського – це для мене як знаковий, бо це була та музика, коли ми познайомилися з чоловіком, будучи на концерті. Це знаковим було для мене.

- Дякую за розмову. “Перед мікрофоном “Свободи” сьогодні була голова ФДМУ, соціалістка Валентина Семенюк.

Вела програму Галина Трохова.

Щасти!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG