Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 02:52

Михайло Іллєнко: кіно і вітрила.


Віталій Пономарьов Київ, 1 червня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Кожен режисер хоч раз нарікав на рутину кіновиробництва, яка обмежує втілення його задумів. А чи сумісні взагалі ремесло і творчість? Що зйомки кінофільму мають спільного з виходом на яхті під вітрилами? Про це з режисером, письменником, організатором кінофестивалю «Відкрита ніч» та яхтсменом Михайлом Іллєнком веде розмову Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов: - Пане Михайло, Ви знімаєте кіно, пишете книги, викладаєте в інституті, організовуєте кінофестиваль «Відкрита ніч», ходите під вітрилами на яхті. А чи є щось спільне у всіх цих справах?

Михайло Іллєнко: - Ну, мені здається, що є. Взагалі, вітрила і кіно поєднуються, ну, як для мене, то легко. Найкраще сказали брати Капранови, письменники, про це. Я не цитую, але приблизно так, що яхта – це такий пристрій, який допомагає здійснитися мрії. А для того, щоб вона здійснилася, треба тільки підняти якір і ланцюг, і яхта починає політ – вона не має відношення до землі. Так само і кіно допомагає здійснюватися мріям, тому тут у мене логіка абсолютна. Більше того, в мене-от на яхті три вітрила (на жаль, треба, щоб було більше), і кожне з них я умовно називаю назвою одного зі своїх фільмів: там, вітрило найбільше у мене – «Фучжоу», потім є вітрило, значить, «Одноразова вічність» і вітрило «Сьомий маршрут». Якби у мене було 10 вітрил, я б всім десятьом дав назви своїх фільмів.

Віталій Пономарьов: - Але ж, все-таки, кіновиробництво – це серйозний процес, він має, так би мовити, результат давати – кінофільм. А вітрилення – це самоцінний процес.

Михайло Іллєнко: - Ну, в принципі, і кіно так само. Тільки у кіно є там дві такі складові: одна –комерційна (це окрема тема), а одна – здійснення мрії. Якщо як здійснення мрії, то від вітрильного польоту це нічим не відрізняється.

Віталій Пономарьов: - В кіно дуже багато залежить від оцього ремесла, а в яхтингу?

Михайло Іллєнко: - Ну, так само. Тут, я думаю, ми з Вами солідарні, бо Ви теж яхтсмен. І там, якщо не зробиш все власними руками, досконально, відповідно і до технології, і так далі, і так далі, і так далі, то польота не буде.

Віталій Пономарьов: - Оце співвідношення рутини і творчості, здається, найкраще під час написання книги – там найменше рутини, чиста творчість. А кіно?

Михайло Іллєнко: - Ну так, от цей баланс між рутиною і творчістю, він виглядає так, не дуже привабливо, бо рутини, бюрократії і так далі дуже багато. Але все таки творчий імпульс і творче, так, умовно кажучи, задоволення – воно перебільшує цю рутину. Воно перебільшує той час, коли треба під яхтою лежати, а коли все ж таки виходиш, і є хороший вітер, і є хоча б три вітрила – то це вже свобода, це вже воля, це політ. Так само і фільм: дуже багато треба перекопати, щоб відчути, що щось, ну, схоже на те, що щось склалося.

Віталій Пономарьов: - Коли Ви знімаєте власне вже фільм, Ви просто реалізуєте ті ідеї, які прийшли раніше. Де саме вони приходять?

Михайло Іллєнко: - Ну, боюсь, що це така таємниця, яка не відома нікому, слава Богу. І творчість – це та частина, яка компьютеризації не підвладна. Багато хто шукає відповіді на це питання, але думаю, що, слава Богу, ніхто не знайде. Це, дуже мені подобається – це вже не брати Капранови, а хтось з великих фізиків сказав: матерія первиннна, і слава Богу. Це, здається, Ландау сказав.

Віталій Пономарьов: - Ну, і все ж таки, яхта – ідеальне місце для медитації. Чи не виглядає так, що найкращі ідеї приходять саме там?

Михайло Іллєнко: - Ну, я б так не сказав. Вони несподівані, якщо приходять, слава Богу, – то це несподіванка, і дуже рідкісна. А яхта просто в інший світ допомагає якийсь зануритися, хоча б тимчасово, і, дійсно, це хороше слово – це медитація своєрідна, там відбувається і якесь, може, переосмислення, а може, просто релаксація чи щось таке – ну, щось відбувається!
XS
SM
MD
LG