Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:36

Права безпритульних дітей в Україні - хто їх захищає?


Ірина Біла Київ, 1 червня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Держава намагається вирішити цю проблему за допомогою інтернатів, притулків і дитячих будинків. Але, як засвідчує практика, після виходу з інтернатів, половина випускників потрапляють у місця позбавлення волі; половина дівчат – відмовляються в пологових будинках від своїх дітей. 20% після закінчення інтернатів стають бомжами і 15% намагаються покінчити життя самогубством.

Розвинені європейські країни вже давно відмовилися від подібних дитячих закладів, і намагаються довести згубність цієї практики українцям. Зокрема, норвежці вже не один рік працюють з українською Міжнародною благодійною організацією Служба порятунку дітей, котра за 5 років існування допомогла знайти родину не одній дитині.

Вже кілька місяців як 13-річний Сашко втік з дому. Покинув родину, брата, з яким набридло з’ясовувати стосунки, сів на електричку і за кілька годин вже був у Києві. Жив на вокзалах, харчувався з того, що випрошував у людей. Жебрацьке життя підлітка зупинили працівники Служби порятунку дітей, яким вдалося переконати хлопця відвідати їхній Центр соціально-психологічної реабілітації:

Сашко: - Перший день я не хотів сюди приїздити. Плакав. Казав, що я втечу.
Нині в державі понад 200 000 бездомних, безпритульних і позбавлених батьківської опіки дітей.


- Але за кілька днів бажання втікати зникло. Причина:

Сашко: - Тута нормальні вихователі, добрі дуже, які люблять дітей. А найбільше я люблю на роликах кататись...

Утім до деяких правил перебування у Центрі хлопчині звикати не легко. Найважче, каже Сашко, відмовитися від цигарок і випивки. Нещодавно вихователі побачили, як він, сховавшись за кущем, прикурює... – що сталося потім, довідатись мені так і не вдалося – почався урок. А прогулювати їх у Центрі не прийнято.

Не прийнято в центрі також і красти... Хоча, як каже співробітниця Служби порятунку дітей Олена Моргун – дітям з вулиці це дається не так легко:

Олена Моргун: - Крадіжки для дітей, які проживали на вулиці, для них це – норма. Але ми говоримо: ти у нас в Центрі і ми хочемо тобі допомогти. І ми хочемо, щоб твоє майбутнє було гарним.

І дитина вже починає думати, починає довіряти, що ми не байдужі до її майбутнього. Хоча не всім дітям легко своє майбутнє уявити.

Вони живуть одним днем. У них зміст усього – здобути поїсти і десь переночувати, і потреба в безпеці.


Найулюбленіше місце дітей в Центрі – кухня. Саме там найчастіше пропадають новоприбулі, для яких найсмачнішими здаються:

1-а дитина: - Манна каша.

2-а дитина: - Борщ люблю червоний із сметаною, і картопляне пюре з салатом.

3-а дитина: - Солодке – печиво, цукерки.

В Службі порятунку дітей діють кілька Центрів, - сім’ї, екстреної допомоги, медико-соціальної допомоги, соціально-психологічної реабілітації. Є також і Соціальний гуртожиток, де можуть певний час перебувати підлітки старше 16 років.

Хоча головна мета Служби, за словами її президента Миколи Кулеби – повернути дитину в сім’ю:

Микола Кулеба: - Ми ці центри відкриваємо не з метою створити дитячий будинок, щоб створити
МБО «Служба порятунку дітей», 03187, м. Київ, вул. Теремківська, 9, тел. 526-92-17, 466-93-45 тел./факс 526-96-96, e-mail : childrescue@ukr.net
прекрасні умови і сказати: “Діти, тут будь-ласка живіть і будьте щасливі. Ні. Все це зроблено з єдиною метою – довести дитину до сім’ї.

Тому центральний центр – це Центр сім’ї, де ми шукаємо сім’ї, які хотіли б взяти дитину. Також працюємо із сім’ями, з яких втекли діти. Можливо, цій сім’ї потрібна допомога.

Тому що дуже просто – позбавили батьківських прав і кинули дитину в інтернат.


Відомо, що найкращий спосіб зробити дітей хорошими - зробити їх щасливими. Наразі ж Служба порятунку дітей спроможна зробити щасливими лише окремих дітлахів. Хоча їхня мета і їхні мрії – значно далекосяжніші:

Микола Кулеба: -Коли ми бачимо щасливу дитину, яка жила на вулиці, і сьогодні проживає в сім’ї, і вона стабільна – це найбільший наш успіх. Але якщо нам в майбутньому вдасться змінити ставлення до дітей в Україні, і налагодити цю систему, яка б працювала по всій Україні, ми були б щасливі, і це – наша мета.

Досвід засвідчив, що дитинство часто тримає в своїх слабких пальцях істину, яку не можуть втримати люди мужнішими руками. Головне, - каже президент Служби порятунку дітей Микола Кулеба, аби ця істина не була спотворена дорослою байдужістю і формальною опікою держави.
XS
SM
MD
LG