Знаючи про складнощі, які виникають у молодих білорусів, котрі прагнуть вивчати поглиблено власну мову, літературу та історію у вищих навчальних закладах, Леонід Рудницький загорівся ідеєю допомогти їм у цьому, створивши Білоруський Вільний колегіум на базі Національного університету Острозька академія:
- Ми всі добре знаємо ситуацію (в Білорусі), і дати студентам з Білорусі нагоду отримати університетську освіту в атмосфері свободи і вільного обміну думок – я думаю, це було б добре. Щоб тут вони мали нагоду поглибити свої знання з білоруської історії та культури, іноземних мов, і набратися духу демократії. Намічено два факультети – філософії і політології, акцент був би й на іноземні мови. Коли я поділився ідеєю з німецькими колегами – кілька з них сказали: «Якщо таке буде – я можу собі дозволити цілий
семестр читати лекції без жодної великої винагороди…»
Аргументів на користь цього навчального закладу – чимало, починаючи від історичних зв’язків - князя Острозького, якого білоруси вважають своїм національним героєм – адже це він на початку 16 століття очолив військо Великого Литовського Князівства та з утричі меншим від суперників військом виграв Оршанську битву у московських воєвод. У середньовічному Острозі видав Буквар і Острозьку Біблію першодрукар із білоруським корінням Іван Федоров, котрий називав себе білоруським прізвищем Федорович, в академії викладав філософ-полеміст Андрій Римша – цей перелік можна продовжити рядом славетних імен, вписаних в історію обох народів. Тож просвітницьку ідею підхопили Голова Спілки письменників Білорусі Алесь Шашкевич та його колега Владзімір Арлов, українські письменники Роман Лубківський та Олександр Ірванець, ректор Національного університету Острозька академія Ігор Пасічник:
«Чому б і ні? По-перше, на Рівненщині дуже багато проживає білорусів, Рівненщина межує з білорусами, і наші історичні зв’язки з білорусами настільки тісні, що їх якимось чином варто було б поновити. А нині в нашій державі, на превеликий жаль, не можна назвати жодної освітньої інституції, яка б у тісних стосунках працювала саме з білорусами. Можливо, з часом це будуть обмінні програми, які ми зможемо і в Білорусі робити з українцями, які там проживають».
Розбудовувати колегіум також є де – адже саме Острозька академія узяла на свої плечі великий довгобуд, котрий мав стати будинком культури, але вже двадцять років височіє в самісінькому центрі міста. Поки що він псує міський пейзаж, але незабаром може прикрасити академічне місто з величезною освітньою історією.
- Ми всі добре знаємо ситуацію (в Білорусі), і дати студентам з Білорусі нагоду отримати університетську освіту в атмосфері свободи і вільного обміну думок – я думаю, це було б добре. Щоб тут вони мали нагоду поглибити свої знання з білоруської історії та культури, іноземних мов, і набратися духу демократії. Намічено два факультети – філософії і політології, акцент був би й на іноземні мови. Коли я поділився ідеєю з німецькими колегами – кілька з них сказали: «Якщо таке буде – я можу собі дозволити цілий
семестр читати лекції без жодної великої винагороди…»
Аргументів на користь цього навчального закладу – чимало, починаючи від історичних зв’язків - князя Острозького, якого білоруси вважають своїм національним героєм – адже це він на початку 16 століття очолив військо Великого Литовського Князівства та з утричі меншим від суперників військом виграв Оршанську битву у московських воєвод. У середньовічному Острозі видав Буквар і Острозьку Біблію першодрукар із білоруським корінням Іван Федоров, котрий називав себе білоруським прізвищем Федорович, в академії викладав філософ-полеміст Андрій Римша – цей перелік можна продовжити рядом славетних імен, вписаних в історію обох народів. Тож просвітницьку ідею підхопили Голова Спілки письменників Білорусі Алесь Шашкевич та його колега Владзімір Арлов, українські письменники Роман Лубківський та Олександр Ірванець, ректор Національного університету Острозька академія Ігор Пасічник:
«Чому б і ні? По-перше, на Рівненщині дуже багато проживає білорусів, Рівненщина межує з білорусами, і наші історичні зв’язки з білорусами настільки тісні, що їх якимось чином варто було б поновити. А нині в нашій державі, на превеликий жаль, не можна назвати жодної освітньої інституції, яка б у тісних стосунках працювала саме з білорусами. Можливо, з часом це будуть обмінні програми, які ми зможемо і в Білорусі робити з українцями, які там проживають».
Розбудовувати колегіум також є де – адже саме Острозька академія узяла на свої плечі великий довгобуд, котрий мав стати будинком культури, але вже двадцять років височіє в самісінькому центрі міста. Поки що він псує міський пейзаж, але незабаром може прикрасити академічне місто з величезною освітньою історією.