Микола Філаретович визнавав, коли його називали просто Маестро. Невисокий на зріст, худорлявий чоловік був людиною цілого століття. Митець пережив автро-угорську імперію, польську, більшовицьку та німецьку окупації, радянський тоталітаризм і прожив 15 років в незалежній Україні.
Народився маестро у Сам борі, на Львівщині, у родині відомого українського фольклориста, композитора і науковця Філарета Колесси, 6 грудня 1903року. До Львова тоді приїхав видатний композитор Микола Лисенко. Філарет Колесса, тоді професор Самбірської гімназії, його не зустрів, а через якийсь час вибачився, що мав поважну причину –народився син. Микола Лисенко поцікавився, як назвали немовля, і порадив, нехай буде Микола. Рівно через 50 років Микола Колесса став ректором львівської консерваторії, другим Миколою після Лисенка. Колессу звільнили з посади через те, що не погодився виключити з консерваторії студентів, які у березні 1969 року взяли участь у Шевченківському святі. Микола Колесса важко переживав арешти своїх друзів, він немов замкнувся у собі, був під постійним прицілом КДБ. Сучасні музикознавці відзначають, що у радянський період Микола Колесса дуже мало писав музики.
Маестро у своєму інтерв»ю для радіо Свобода у 101 рік від народження, розмірковуючи над життям сказав, що життя це справжнє мистецтво і від духовної гармонії людини залежить наскільки чудовим і витонченим буде її життя:
«Важливе духовне виховання людини. Треба аби вона жила не тим, щоб заробити, але щоби замість грошей знайти духовні вартості в житті».
Микола Колесса пояснив своє довголіття тим, що завжди жив у музиці і для музики, що саме добра музика додає людям життя.
«Писати музику-це важка розумова праця, відповідальна. Коли було заборонено писати духовну музику, я написав Варіації і в одному місці там є хорал церковний. Композитор Данькевич, коли в Києві почув цю музику, церковний хорал то аж перехрестився»…
Микола Колесса ще у свій 101рік від народження тримався у розмові невимушено, з присутнім почуттям гумору і навіть запалив свою улюблену люльку . Їх у нього було 7, кожна в окремій шухлядці. Одну і ту ж файку професор курив два дні, потім брав іншу. З люлькою творив свою музику. музику.
«Коли я писав давніше, то завжди собі говорив, зважай на те, щоб ноти не лежали на полицях, не лежали мертвим капіталом. Важливо, щоб ноти жили, щоб та музика жила, щоб впливала на людей і їх облагороджувала».
І музика Колесси збагачувала людей– це вічний скарб, який Маестро залишив після себе…
Народився маестро у Сам борі, на Львівщині, у родині відомого українського фольклориста, композитора і науковця Філарета Колесси, 6 грудня 1903року. До Львова тоді приїхав видатний композитор Микола Лисенко. Філарет Колесса, тоді професор Самбірської гімназії, його не зустрів, а через якийсь час вибачився, що мав поважну причину –народився син. Микола Лисенко поцікавився, як назвали немовля, і порадив, нехай буде Микола. Рівно через 50 років Микола Колесса став ректором львівської консерваторії, другим Миколою після Лисенка. Колессу звільнили з посади через те, що не погодився виключити з консерваторії студентів, які у березні 1969 року взяли участь у Шевченківському святі. Микола Колесса важко переживав арешти своїх друзів, він немов замкнувся у собі, був під постійним прицілом КДБ. Сучасні музикознавці відзначають, що у радянський період Микола Колесса дуже мало писав музики.
Маестро у своєму інтерв»ю для радіо Свобода у 101 рік від народження, розмірковуючи над життям сказав, що життя це справжнє мистецтво і від духовної гармонії людини залежить наскільки чудовим і витонченим буде її життя:
«Важливе духовне виховання людини. Треба аби вона жила не тим, щоб заробити, але щоби замість грошей знайти духовні вартості в житті».
Микола Колесса пояснив своє довголіття тим, що завжди жив у музиці і для музики, що саме добра музика додає людям життя.
«Писати музику-це важка розумова праця, відповідальна. Коли було заборонено писати духовну музику, я написав Варіації і в одному місці там є хорал церковний. Композитор Данькевич, коли в Києві почув цю музику, церковний хорал то аж перехрестився»…
Микола Колесса ще у свій 101рік від народження тримався у розмові невимушено, з присутнім почуттям гумору і навіть запалив свою улюблену люльку . Їх у нього було 7, кожна в окремій шухлядці. Одну і ту ж файку професор курив два дні, потім брав іншу. З люлькою творив свою музику. музику.
«Коли я писав давніше, то завжди собі говорив, зважай на те, щоб ноти не лежали на полицях, не лежали мертвим капіталом. Важливо, щоб ноти жили, щоб та музика жила, щоб впливала на людей і їх облагороджувала».
І музика Колесси збагачувала людей– це вічний скарб, який Маестро залишив після себе…