Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:38

Расизм та ксенофобія у Росії. Звідки ростуть корені цього лиха?


Петро Кагуй Прага, 22 червня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) «Дети разных народов, Мы мечтою о мире живем. В эти грозные годы Мы за счастье бороться идем. В разных землях и странах, На морях-океанах Каждый кто молод, Дайте нам руки, В наши ряды, друзья!..», – це слова із «Гімну демократичної молоді світу», що його співали в Радянському Союзі, починаючи з кінця 1950-х років. Декларації про дружбу народів не лише в СРСР, а й у всьому світі, не заважали Йосипу Сталіну робити ворогами цілі народи. Достатньо згадати лише повну депортацію чеченців, інгушів та кримських татар. До масових депортацій комуністичний режим вдавався і на теренах Західної України та балтійських республік.

А вже згодом КДБ активно використовувало практику провокацій на етнічному ґрунті у боротьбі з дисидентами у 1960-70-х роках, а також для підриву закордонних емігрантських організацій та єврейських громад. Скажімо, у балтійських республіках КГБ через своїх людей підкидало дисидентам окремі документи про депортацію населення у 1939 році. Акцент робили на особах із єврейськими прізвищами, котрі служили в НКВС.

А закордонним єврейським громадам підкидали вже документи, де йшлося про причетність до голокосту окремих місцевих осіб, котрі служили в поліції під час нацистської окупації. Часто КГБ вдавалося і до фальшування таких «документів».

І все ж, більшість оглядачів сходяться на тому, що в останні десятиліття колишнього СРСР, попри існуючу негласну практику дискримінації етнічних меншин, ставлення до представників інших рас та національних меншин було досить толерантним на відміну від нинішньої Росії.

Нині у російському суспільстві стрімко зростає кількість злочинів на расистському ґрунті. Лише від початку 2006 року в результаті нападів на ґрунті расизму, ксенофобії та антисемітизму у Росії загинули 18 осіб і майже 150 були поранені.

Що сталося із колишніми деклараціями про дружбу народів, та поняттям «нової радянської людини»?

Директор Інституту проблем глобалізації Борис Кагарлицький вважає, що нинішні економічні проблеми у Росії призвели до, так би мовити, пошуків крайніх. І ними стають іноземці, особи неслов''янського походження, особливо темношкірі.

За словами Бориса Кагарлицького, після розпаду багатонаціонального Радянського Союзу деякі молоді росіяни намагаються сформувати свою ідентичність на основі шовінізму:

«Це має відношення до нової ідентичності, що з’являється у Росії. Люди більше не відчувають себе приналежними до Радянського Союзу. Вони не відчувають нічого, що поєднувало б їх у суспільстві із таджиками чи людьми із південних регіонів Росії. Йдеться про розпад первісної радянської ідентичності».

Борис Кагарлицьккий також зазначає, що нинішній спосіб пошуку молодими росіянами своєї ідентичності пов’язаний з тим, як реагувало старше покоління на розпад Радянського Союзу.

«Російське суспільство виявилося приниженим, ображеним та відкиненим у міжнародному контексті. Росіяни розвинули у собі свого роду комплекс жертви, замість того, щоб переосмислити їхню частку відповідальності за те, що сталося та чому і як Радянський Союз розпався», – наголошує директор Інституту проблем глобалізації Борис Кагарлицький.
XS
SM
MD
LG