Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 16:47

Профілактика і методи подолання емоційного вигоряння.


Інна Набока Київ, 26 червня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Синдром емоційного вигоряння набуває все більшого поширення. Якщо раніше вважалося, що від нього потерпають переважно медики і соціальні працівники, то нині говорять про всіх, хто працює у сфері підвищеного спілкування з людьми – вчителів, менеджерів, продавців. Про профілакитку і подолання цього синдрому розповідає психолог Інна Набока.

Стан емоційного виснаження, втрати інтересу до своєї роботи, що його називають емоційним вигорянням, - не просто перевтома, - вважають фахівці. Тому, повертаючись до цієї теми, варто поговорити про те, як його подолати. Адже для цього недостатньо піти у відпустку чи просто відпочити. Робота з людьми, особливо так звані допоміжні професії, потребують постійної психологічної підтримки. Тож людям з групи ризику потрібні спеціальні психологічні тренінги і консультації. В країнах Заходу – це загальна практика, в Україні, на жаль, явище досить рідке.

Запобіганню емоційного вигоряння сприяє правильна організація праці, розумні навантаження, можливість навчання, зміни спеціалізації, кар’єрного росту. А от якщо „вірусом” емоційного вигоряння уражений цілий колектив, то, очевидно, тут щось негаразд із керівництвом та умовами праці, і варто подумати про зміну і одного, і другого. Це, так би мовити, зовнішні чинники.

Але ризик емоційного вигоряння значною мірою залежить і від особистих якостей людини. Як свідчить практика, до вигоряння більш схильні люди з низькою самооцінкою, з високим ступенем тривожності, конфліктні або - пасивні. Інша категорія - трудоголіки, які з головою занурюються в роботу і більшість позитивних емоцій одержують від професійної діяльності. Вони тікають у працю від проблем особистого життя, їм потрібні схвалення оточуючих, відчуття своєї значущості.

А от найменше схильні до емоційного вигоряння люди, які вміють контролювати емоції, планувати свою працю, пристосовуватися до ситуації.

Найчастіше людина, яка починає „вигоряти”, сама цього не усвідомлює. Першими це помічають колеги, тож їм належить і головна роль у процесі реабілітації. Адже така людина потребує розуміння і підтримки, звинувачення лише погіршують ситуацію. „Вигоряючі” працівники схильні брати на себе чужі проблеми і завдання. Тому дуже важливо чітко визначити коло своїх обов’язків, окреслити пріритети, а не намагатися встигнути все і скрізь. Психологи також відзначають високий ступінь залежності емоційного вигоряння від задоволення роботою. Найкращий спосіб боротьби з вигорянням – захопленість, залюбленість у свою справу, активне включення у процеси, які відбуваються в організації.

Варто також поміркувати, як би ви хотіли виконувати свою роботу і взагалі, чи хотіли б? Якщо відповідь буде негативною, можливо, найкращий спосіб подолати вигоряння – просто змінити роботу? Адже усвідомлення проблеми – перший крок до її вирішення.
XS
SM
MD
LG