Євген Коновалець народився 26 червня 1891 року у селі Зашкові неподалік Львова. Він навчався в народній школі, в Академічній гімназії у Львові та на юридичному факультеті Львівського університету. Коновалець був секретарем Львівської філії Товариства «Просвіта», членом головної управи Українського Студентського Союзу та Української Національно-Демократичної партії. На початку Першої світової війни він був мобілізований до австрійської армії.
У червні 1915 року під час боїв на горі Маківці у Карпатах Коновалець потрапив до російського полону і наступні 2 роки провів у таборах для військовополонених. У вересні 17-го року він утік з табору біля Царицина, дістався Києва і тут долучився до створення Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Як командир Куреня Коновалець бився з більшовиками на заводі «Арсенал», захищав Київ від армії Муравйова, брав участь у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Згодом він на чолі дивізії, корпусу та групи Січових Стрільців воював проти більшовиків і денікінців.
У листопаді 19-го року полковник Коновалець потрапив до польського табору для військовополонених у Луцьку, а після звільнення виїхав до Чехо-Словаччини. У липні 21-го року він повернувся до Львова і брав участь в організації Другого Зимового походу Армії УНР. Коновалець став співзасновником та керівником Української Військової Організації, ініціював створення Організації Українських Націоналістів і був обраний першим головою її Проводу. Говорить історик Ігор Гирич.
Ігор Гирич: “Коновалець, можливо, навіть більший демократ, ніж ті демократи, які до демократичних партій належали. Саме участь його в часи Визвольних змагань як основної військової сили демократичної УНР говорить про те, що це була людина демократичних поглядів. Цікаво, що про це говорять і ті люди, які працювали з ним в ОУН. Але в своїй діяльності це була фігура провідницького характеру і, безумовно, це була одна з найвизначніших наших постатей у політиці 20–30-х років всеукраїнського масштабу”.
У грудні 22-го року Коновалець виїхав з України, прийняв литовське громадянство і жив у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Він ініціював створення військового штабу і українських військових шкіл в Польщі, Австрії та Чехо-Словаччині, організував осередки ОУН в Європі та підпільну мережу в радянській Україні. 23 травня 1938 року Євген Коновалець загинув у Роттердамі від вибуху пакунка, переданого йому радянським аґентом Павлом Судоплатовим.
У червні 1915 року під час боїв на горі Маківці у Карпатах Коновалець потрапив до російського полону і наступні 2 роки провів у таборах для військовополонених. У вересні 17-го року він утік з табору біля Царицина, дістався Києва і тут долучився до створення Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Як командир Куреня Коновалець бився з більшовиками на заводі «Арсенал», захищав Київ від армії Муравйова, брав участь у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Згодом він на чолі дивізії, корпусу та групи Січових Стрільців воював проти більшовиків і денікінців.
У листопаді 19-го року полковник Коновалець потрапив до польського табору для військовополонених у Луцьку, а після звільнення виїхав до Чехо-Словаччини. У липні 21-го року він повернувся до Львова і брав участь в організації Другого Зимового походу Армії УНР. Коновалець став співзасновником та керівником Української Військової Організації, ініціював створення Організації Українських Націоналістів і був обраний першим головою її Проводу. Говорить історик Ігор Гирич.
Ігор Гирич: “Коновалець, можливо, навіть більший демократ, ніж ті демократи, які до демократичних партій належали. Саме участь його в часи Визвольних змагань як основної військової сили демократичної УНР говорить про те, що це була людина демократичних поглядів. Цікаво, що про це говорять і ті люди, які працювали з ним в ОУН. Але в своїй діяльності це була фігура провідницького характеру і, безумовно, це була одна з найвизначніших наших постатей у політиці 20–30-х років всеукраїнського масштабу”.
У грудні 22-го року Коновалець виїхав з України, прийняв литовське громадянство і жив у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Він ініціював створення військового штабу і українських військових шкіл в Польщі, Австрії та Чехо-Словаччині, організував осередки ОУН в Європі та підпільну мережу в радянській Україні. 23 травня 1938 року Євген Коновалець загинув у Роттердамі від вибуху пакунка, переданого йому радянським аґентом Павлом Судоплатовим.