Першими застрайкували робітники заводу імені Сталіна.Саме вони 28 червня 1956 року о шостій ранку вперше сказали комуністичній владі - ГОДІ і вийшли на вулицю. До них приєднувалися працівники інших заводів та перехожі. Здзіслав Дробнік, як і інші учасники протесту вимагав тоді хліба, але також свободи:
“Це не було тільки за хлібом. Були політичні вимоги. Адже ми кричали: Геть російських окупантів!”
Комуністична влада не відповіла на ці та інші вимоги демонстрантів. Тоді вони зайняли будинки воєводського відділення партії та в''язниці. Комуністи називали повстання у Познані бунтом та провокацією. Тодішній премє’р-міністр ПНР говорив по радіо: “Кожному, хто посміє піднести руку проти народної влади - ця влада цю ж руку відрубає”. Проти робітників вислали 10 тисяч військових та кількасот танків. Загинуло 58 повстанців, сотні були поранені.
Хоч повстання і було придушено, воно не було даремним, сказав сьогодні під час урочистостей польський президент:
“Повстання у Познані не було марним навіть в короткій перспективі. Воно відкрило процеси, які щоправда не скинули комуністичний лад. Польща на більше як одне покоління залишилася під тим режимом, 33 роки. Але режим став не таким репресивним, він змінився. Після повстання 1956 року - це була вже не та сама країна. Тобто тут, на вулицях цього міста вибороли хоч трохи більше свободи”.
Страйки 1956 року поклали початок для пізніших страйків 1970х років. Президент Чехії Вацлав Клаус підкреслив у своєму слові, що від познанських протестів робітників до подій у гданських судноверфіях веде пряма дорога:
“Як колишній житель Чехословаччини, хочу сказати, що значення Познанського повстання було велике також для жителів інших країн Центральної Європи. Цих справ не можна забувати. Завдяки ним ми добре знаємо, яку ціну мають свобода й демократія. Наскільки великою цінністю є свобода держави, що таке диктатура , яку накинули з зовні а що підпорядкування чужим інтересам”.
Президент Словацької республіки Іван Гашпаровіч підкреслив, що приїзд у Познань був його обов''язком - як людським, так історичним. Словацький президенит говорив, що поляки мають право пишатися тим, що назва Солідарність завжди буде асоціюватися з Польщею та боротьбою за свободу.
Президент Німеччини Горст Келлер закликав до спільного розвитку вільної, об''єднаної та солідарної Європи, основою якої мають бути досягнення познанського червня 56 року. Президенти поклали вінки перед пам''ятником Познанського червня 56. Героїв подій у Познані польський президент відзначив державними орденами.
Зараз Інститут національної пам''яті намагається встановити жертв та винних тих злочинів. Винних суд може покарати. Комуністичні злочини не мають у Польщі терміну давності.
“Це не було тільки за хлібом. Були політичні вимоги. Адже ми кричали: Геть російських окупантів!”
Комуністична влада не відповіла на ці та інші вимоги демонстрантів. Тоді вони зайняли будинки воєводського відділення партії та в''язниці. Комуністи називали повстання у Познані бунтом та провокацією. Тодішній премє’р-міністр ПНР говорив по радіо: “Кожному, хто посміє піднести руку проти народної влади - ця влада цю ж руку відрубає”. Проти робітників вислали 10 тисяч військових та кількасот танків. Загинуло 58 повстанців, сотні були поранені.
Хоч повстання і було придушено, воно не було даремним, сказав сьогодні під час урочистостей польський президент:
“Повстання у Познані не було марним навіть в короткій перспективі. Воно відкрило процеси, які щоправда не скинули комуністичний лад. Польща на більше як одне покоління залишилася під тим режимом, 33 роки. Але режим став не таким репресивним, він змінився. Після повстання 1956 року - це була вже не та сама країна. Тобто тут, на вулицях цього міста вибороли хоч трохи більше свободи”.
Страйки 1956 року поклали початок для пізніших страйків 1970х років. Президент Чехії Вацлав Клаус підкреслив у своєму слові, що від познанських протестів робітників до подій у гданських судноверфіях веде пряма дорога:
“Як колишній житель Чехословаччини, хочу сказати, що значення Познанського повстання було велике також для жителів інших країн Центральної Європи. Цих справ не можна забувати. Завдяки ним ми добре знаємо, яку ціну мають свобода й демократія. Наскільки великою цінністю є свобода держави, що таке диктатура , яку накинули з зовні а що підпорядкування чужим інтересам”.
Президент Словацької республіки Іван Гашпаровіч підкреслив, що приїзд у Познань був його обов''язком - як людським, так історичним. Словацький президенит говорив, що поляки мають право пишатися тим, що назва Солідарність завжди буде асоціюватися з Польщею та боротьбою за свободу.
Президент Німеччини Горст Келлер закликав до спільного розвитку вільної, об''єднаної та солідарної Європи, основою якої мають бути досягнення познанського червня 56 року. Президенти поклали вінки перед пам''ятником Познанського червня 56. Героїв подій у Познані польський президент відзначив державними орденами.
Зараз Інститут національної пам''яті намагається встановити жертв та винних тих злочинів. Винних суд може покарати. Комуністичні злочини не мають у Польщі терміну давності.