Нині 41-річний Шаміль Басаєв почав свою особисту боротьбу проти Росії 1991 року: тоді він викрав до Туреччини російський пасажирський літак, щоб влаштувати в Анкарі прес-конференцію й розповісти про становище в Чечні. Бойового досвіду він набув іще 1992 року в Абхазії, де взяв участь у війні проти Грузії на боці абхазьких незалежників – яких, за іронією долі, підтримувала Росія. Всесвітнього розголосу Басаєв набув 1995 року, коли він захопив лікарню з заручниками в російському місті Будьоновську – як уважають, це була помста за загибель його родини. Десь по тому Басаєв перейшов на позиції радикального ісламу. 1999-го загони Басаєва штурмували Дагестан, що спричинило другу чеченську війну. 2000 року при відступі з Ґрозного Басаєв втратив ногу. По тому йшла ще низка терактів, які Басаєв сам брав на себе чи які йому приписують: вибухи житлових будинків у Москві й Волґодонську в Росії 1999 року, захоплення заручників у театрі на Дубровці в Москві 2002-го (саме після цього його визнали терористом США й ООН), напад на Інґушетію в 2004-му, захоплення заручників у школі в Беслані того ж року чи напад на місто Нальчик наступного року.
На другу найвищу посаду в самопроголошеній владі Чеченської Республіки Ічкерії Шаміля Басаєва призначив новий президент цієї влади Доку Умаров, який перейняв президентство, коли російські й проросійські чеченські сили вбили попереднього президента. За конституцією невизнаної Ічкерії, саме віце-президент перебирає повноваження голови незалежницької влади в разі, коли не стане президента. А що російська сторона послідовно знищує всіх ічкерійських президентів, а ще враховуючи радикалізм Басаєва, то заступник міністра закордонних справ невизнаного уряду Усман Фірзаулі заявив Радіо Свобода:
«Якщо Росія не досягне мирного розв’язку в Чечні за час керівництва Умарова і вб’є Умарова, то отримає собі подарунок – матиме Басаєва». За його словами, призначення Басаєва – це знак світовій спільноті.
Про небезпеку застерігає і російський політик Іван Рибкін. Свого часу він був головою Державної Думи і секретарем Ради національної безпеки Росії й брав участь у мирному процесі в Чечні в часи першої війни:
«Російська влада не забажала домовлятися з цілком розсудливими людьми, якими були (убиті чеченські президенти) генерал Дудаєв і полковник Масхадов, і тепер має справу зі значно радикальнішими людьми на Північному Кавказі».
А ось що сказав наш чеченський колеґа, оглядач Радіо Свобода Бауди Мартанов:
«Важко стверджувати напевно, не перебуваючи в самому середовищі чеченського спротиву, але за біографією Басаєва, за його останніми діями в час другої чеченської війни можна дійти висновку, що серед сил спротиву він безумовно має величезний авторитет, і його дії та рішення сприймає більшість бійців збройного опору в Чечні і загалом на Північному Кавказі. Але і російська влада, і деякі міжнародні організації вважають Басаєва терористом. Тому виникає важливе питання: куди тепер може повернути збройний повстанський рух? Якщо ґрунтуватися на тому, що за кілька днів до призначення Шаміля Басаєва віце-президентом президент Доку Умаров заявив, що сили спротиву відмовляються від нападів на мирні об’єкти і обиратимуть за цілі тільки військові й поліційні об’єкти, а по тому Басаєв прийняв призначення, – то це може означати, що Шаміль Басаєв згоден із таким курсом Доку Умарова і дотримуватиметься його».
У згаданій заяві Умаров додав, що при цьому повстанський рух планує активізуватися і поширити свої напади на багато які реґіони Росії. Якраз у цьому й має великий досвід Басаєв.
На другу найвищу посаду в самопроголошеній владі Чеченської Республіки Ічкерії Шаміля Басаєва призначив новий президент цієї влади Доку Умаров, який перейняв президентство, коли російські й проросійські чеченські сили вбили попереднього президента. За конституцією невизнаної Ічкерії, саме віце-президент перебирає повноваження голови незалежницької влади в разі, коли не стане президента. А що російська сторона послідовно знищує всіх ічкерійських президентів, а ще враховуючи радикалізм Басаєва, то заступник міністра закордонних справ невизнаного уряду Усман Фірзаулі заявив Радіо Свобода:
«Якщо Росія не досягне мирного розв’язку в Чечні за час керівництва Умарова і вб’є Умарова, то отримає собі подарунок – матиме Басаєва». За його словами, призначення Басаєва – це знак світовій спільноті.
Про небезпеку застерігає і російський політик Іван Рибкін. Свого часу він був головою Державної Думи і секретарем Ради національної безпеки Росії й брав участь у мирному процесі в Чечні в часи першої війни:
«Російська влада не забажала домовлятися з цілком розсудливими людьми, якими були (убиті чеченські президенти) генерал Дудаєв і полковник Масхадов, і тепер має справу зі значно радикальнішими людьми на Північному Кавказі».
А ось що сказав наш чеченський колеґа, оглядач Радіо Свобода Бауди Мартанов:
«Важко стверджувати напевно, не перебуваючи в самому середовищі чеченського спротиву, але за біографією Басаєва, за його останніми діями в час другої чеченської війни можна дійти висновку, що серед сил спротиву він безумовно має величезний авторитет, і його дії та рішення сприймає більшість бійців збройного опору в Чечні і загалом на Північному Кавказі. Але і російська влада, і деякі міжнародні організації вважають Басаєва терористом. Тому виникає важливе питання: куди тепер може повернути збройний повстанський рух? Якщо ґрунтуватися на тому, що за кілька днів до призначення Шаміля Басаєва віце-президентом президент Доку Умаров заявив, що сили спротиву відмовляються від нападів на мирні об’єкти і обиратимуть за цілі тільки військові й поліційні об’єкти, а по тому Басаєв прийняв призначення, – то це може означати, що Шаміль Басаєв згоден із таким курсом Доку Умарова і дотримуватиметься його».
У згаданій заяві Умаров додав, що при цьому повстанський рух планує активізуватися і поширити свої напади на багато які реґіони Росії. Якраз у цьому й має великий досвід Басаєв.