Мабуть, найбільше дослідила життя легендарної княжни завідувачка академічного музею Ярослава Бондарчук.
“Справжнього портрету Гальшки, на жаль, немає, але захоплені сучасники говорили, що Гальшка поєднує в собі духовну красу християнської Мадонни, і тілесну красу давньогрецької богині. Її називали найгарнішою жінкою Європи 16-го століття. Її матірю була позашлюбна дочка польського короля Сигізмунда Першого Беата Костелецька, а батьком – князь Ілля Острозький. У Кракові, на королівському дворі, відбулося їхнє вінчання. Щасливі молодята приїхали в Острог, у свій родовий замок. Але вони прожили тут удвох дуже недовго – через півроку Ілля несподівано помер, і ще через три місяці після його смерті – 19 листопада 1539 року – народилась княжна Ельжбета. Вона в своїх документах підписувалась: “Ельжбета- Гальшка – Княжна Острозька”.
Як у чарівній казці, в Гальшки було безліч шанувальників, котрі прагнули поєднати з нею життя, однак, як відомо, вона вибрала князя Дмитра Сангушка. Та проти цього шлюбу постала мати Гальшки, котра хотіла бачити її зі шляхтичем. Тоді, стверджує легенда, вони наважились на втечу.
“До свого коханого Дмитра Ельжбета спустилася з балкону замку князів Острозьких- разом зі служницею зв’язавши рушники, спустилася до Дмитра, який чекав її в човні ( під самим замком протікала іка Грабарка, якої зараз не існує). Вони втікали до Раудницького замку, який в Чехію”…
Та знайти притулок у тітки Софії Тарнавської закоханим не пощастило. Король, дізнавшись від матері Гальшки про втечу, послав за втікачами загін шляхтича Мартина Зборовського. Сангушка жорстоко вбили у нерівній боротьбі. Після того, як його тіло поховали чехи, Зборовський звелів його викопати і викинути на смітник. Але городяни міста Німбург, де сталася трагедія, поховали його знову у церкві сусіднього міста Яромирі. Написавши на надгробку6 тут покоїться благородний князь Дмитро Сангушко, жорстоко вбитий неблагородним шляхтичем Мартином Зборовським, який не мав на це жодного права.
Мури родового замку Острозьких
З того часу й почалися Гальшчині поневіряння, які закінчилися разом з її смертю. Адже юна красуня та її багатства приваблювали багатьох, а король із матірю усе шукали їй пасію. Однак відомо, що, насильно і обманом видана заміж за старого воєводу Лукаша Гурку, Гальшка не скорилася, тож була посаджена під домашній ареш у Шамотульському замкові під Познанем аж на… 14 років.
Бондарчук: “Люди, які проходили повз замок, часто бачили у його вікнах постать сумної жінки у чорному, і казали, що то блукає чорна княгиня…”
Гальшка повернулась до рідного Острога через 14 років, після смерті Гурки. За лагідний характер і красу її любили городяни – варто лише сказати, що в своєму тестаменті вона все своє рухоме майно заповіла простим людям. Але заповіт на розвиток освіти на той час був незрозумілим – говорить проректор сучасної Острозької Академії Петро Кралюк:
“Люди середньовіччя були зорієнтовані на відмолювання гріхів – вважалося, якщо даєш гроші на церкву, щоб за тебе молилися, то твоя душа може мати вічне спасіння. А вона ці гроші дає не на церкву – можливо її життя було настільки важким, що вона вважала, що за життя очистилася, і вирішила віддати гроші на таку неординарну для того часу справу…”
Острожани вважають, що душа Гальшки іноді прилітає на мури замку у вигляді птаха, нагадуючи землякам про своє покровительство над містом. Кажуть, якщо вірити щиро, то буде так.
“Справжнього портрету Гальшки, на жаль, немає, але захоплені сучасники говорили, що Гальшка поєднує в собі духовну красу християнської Мадонни, і тілесну красу давньогрецької богині. Її називали найгарнішою жінкою Європи 16-го століття. Її матірю була позашлюбна дочка польського короля Сигізмунда Першого Беата Костелецька, а батьком – князь Ілля Острозький. У Кракові, на королівському дворі, відбулося їхнє вінчання. Щасливі молодята приїхали в Острог, у свій родовий замок. Але вони прожили тут удвох дуже недовго – через півроку Ілля несподівано помер, і ще через три місяці після його смерті – 19 листопада 1539 року – народилась княжна Ельжбета. Вона в своїх документах підписувалась: “Ельжбета- Гальшка – Княжна Острозька”.
Як у чарівній казці, в Гальшки було безліч шанувальників, котрі прагнули поєднати з нею життя, однак, як відомо, вона вибрала князя Дмитра Сангушка. Та проти цього шлюбу постала мати Гальшки, котра хотіла бачити її зі шляхтичем. Тоді, стверджує легенда, вони наважились на втечу.
“До свого коханого Дмитра Ельжбета спустилася з балкону замку князів Острозьких- разом зі служницею зв’язавши рушники, спустилася до Дмитра, який чекав її в човні ( під самим замком протікала іка Грабарка, якої зараз не існує). Вони втікали до Раудницького замку, який в Чехію”…
Та знайти притулок у тітки Софії Тарнавської закоханим не пощастило. Король, дізнавшись від матері Гальшки про втечу, послав за втікачами загін шляхтича Мартина Зборовського. Сангушка жорстоко вбили у нерівній боротьбі. Після того, як його тіло поховали чехи, Зборовський звелів його викопати і викинути на смітник. Але городяни міста Німбург, де сталася трагедія, поховали його знову у церкві сусіднього міста Яромирі. Написавши на надгробку6 тут покоїться благородний князь Дмитро Сангушко, жорстоко вбитий неблагородним шляхтичем Мартином Зборовським, який не мав на це жодного права.
Мури родового замку ОстрозькихБондарчук: “Люди, які проходили повз замок, часто бачили у його вікнах постать сумної жінки у чорному, і казали, що то блукає чорна княгиня…”
Гальшка повернулась до рідного Острога через 14 років, після смерті Гурки. За лагідний характер і красу її любили городяни – варто лише сказати, що в своєму тестаменті вона все своє рухоме майно заповіла простим людям. Але заповіт на розвиток освіти на той час був незрозумілим – говорить проректор сучасної Острозької Академії Петро Кралюк:
“Люди середньовіччя були зорієнтовані на відмолювання гріхів – вважалося, якщо даєш гроші на церкву, щоб за тебе молилися, то твоя душа може мати вічне спасіння. А вона ці гроші дає не на церкву – можливо її життя було настільки важким, що вона вважала, що за життя очистилася, і вирішила віддати гроші на таку неординарну для того часу справу…”
Острожани вважають, що душа Гальшки іноді прилітає на мури замку у вигляді птаха, нагадуючи землякам про своє покровительство над містом. Кажуть, якщо вірити щиро, то буде так.