Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 18:24

“Ви знаєте, я забобонна людина. Можу сказать буде гра красива, а от більше сказать я нічого не можу”.<br> Розмова з Леонідом Кравчуком про футбол, гроші та Україну.


Василь Зілгалов

- Леонід Макарович, я трохи здивований, що Ви у Києві. А ви будуте завтра на матчі?

- Ні, я не буду на матчі. От у мене тут є тут така проблема одна.

- Ясно. Леонід Макарович, ми знаємо, що Ви великий футбольний вболівальник...

- Ну, я був на всіх матчах, не тільки на Чемпіонаті. Я об`їздив із Збірною України і з Київським Динамо майже всю Європу, тобто всі основні матчі, які проводилися, перед цим, до підготовки Чемпіонату світу і раніше на кубки, на Чемпіона Європи і таке інше. Я скрізь відвідував і скрізь вболівав.

- Леонід Макркович, я сьогодні якраз читаю на офіційному футбольному сайті Кубок світу таке: там йдеться про Україну, що ця країна, яка запам’яталася помаранчевою революцією, що вона тепер переживає урядову суєту, газову війну з Росією, потребувала добрих вісток і Україні ці добрі вістки приносять футболісти. Але, там пишуть, шо ця держава, в якій середня місячна зарплатня нижча двосот доларів, вона закрита від Європи, українці потребують візи, які дуже тяжко мусять добувати, тому дуже мало прихильників українських футболістів там є в Німеччині. Також вони дивуються з того, що дуже високі гонорари, чи не найвищі взагалі серед всіх інших команд тепер на Чемпіонаті світу саме пропонує українська Федерація футболу. Я знаю, що Ви з цього приводу висловлювалися. Як Ви вважаєту взагалі це не нонсенс, що такі мільйонні гонорари і така країна бідна, народ бідний?

- Ну, ви знаєте, я в даному разі не звів би тільки до гонорарів, а загалом контраст між бідними і багатими з кожним роком не вирівнюється, а поглиблюється. Тобто, якщо взяти скажімо 91-ий, 92-ий і 2006-тий то колосальний контраст. Ну, скажімо 1993-му році, скажімо в Києві було 3% людей, 3% це в столиці, які більш менш вважалися ну, богатими, або точніше такими, що могли собі дозволити купити не тільки хліб насушний, а й до хліба, і скажімо авто, квартиру, ну все, що може собі дозволити людина, яка не переймається підрахунком грошей. Сьогодні уже таких у Києві 11%. В цьому є люди, які вважаються і не приховують цього і мільйонерами і мільярдерами. Тобто за десь 8-10 років, ну 15 вже багато говорити, така стала прірва між богатими і бідними. Саме вона, ця прірва і породжується і всі проблеми, які є сьогодні в Україні. Скажімо, пересічний і неперсічний громадянин не любить влади, тому, що у владі є олігархи. А це правда. Він не любить влади, тому що у влада проголошує одне, а робить інше. Він весь час про це говорить, іде на вибори, його купють, його обдурюють, і врешті решт оця ситуація складається таким чином: вийдеш за місто ростуть будинки, їдеш у Києві Майбахи, Мерцедеси, Ролс-ройси. Чого тільки тут немає...

- Наші колеги у Празі кажуть таких авт навіть не бачать тут в Празі та в Західній Європі.

- В Празі я не бачив цього, скільки в нас Майбахів я не бачив і в Берліні. Я вже не кажу про різні ресторани, і хто туди ходить і які там гроші кидають і яка гра ведеться, які скажімо ставки в казіно, тобто це все на очах у людей. І люди задають запитання, ну, яким чином так шивдко можна стати багатою людиною до такої межі, щоб не рахуватися з людськими проблемами. Ну скажімо часто я це чую і на адресу Суркісів. Ну, я можу сказати, я не буду рахувати чужих грошей.

Я знаю одне, що у футбольну, скажімо інфраструктуру, Суркіси вклали біля сімдесяти мільйонів доларів. Можна було б ці сімдесять мільйонів доларів, ну, так собі використати, або покласти десь в закордонний банк і так дальше. Я не знаю цих інших мільярдерів, мільйонерів, Суркіс до них до речі, за вимірами, які роблять різні контори, не відноситься, але я є головою Ради Київського Динамо і я знаю, які гроші витрачаються на дитячі школи. Адже те, що Українська збірна молодіжна сьогодні зайняли друге місце в Європі, ви ж розумієте це само собою не приходить, це треба в школі вчитися десять років, щоб чомусь навчитися. Я був у цих школах і я можу сказати, що це супер школи. Я знаю цю ініціативу, скажімо шкіряний м’яч, в школах дали мільйони м’ячів, для того, щоб діти гуляли у футбол. Це робиться у Бразилії. Вони у дворах грають, бразильська команда відома у всьому світі. Понятно. Таким чином я не хочу говорити скільки у кого гошей, це не моя справа.
...було б парекрасно, якби Ющенко поїхав на цей футбол у Гамбурґ...


Я знаю одне, що є люди, які в щось вкладають, а є люди, які звинувачують тих, хто вкладає, а самі нічого не вкладають, крім у свою власну, скажімо, кишеню. Це мене бентежить. Тому звичайно аби ці мілярдери, мільйонери в щось вкладали, хтось у футбол, хтось у мистецтво, хтось скажімо в музейну справу, хтось там в спортивні якісь і інші ігри. Для чого ви претендуєте на Київське Динамо? Влада робила все, щоб його заглушити, а заглушили б Динамо, а потім Шахтар, не було б збірної.

А тепер скажімо приємно і владі, і вже Ющенко збирається поїхати. І це добре коли б він поїхав на цей футбол у Гамбурґ це було б прекрасно. А коли я в січні місяці дзонив до всіх і казав припиніть знущатися над Київським Динамо мене слухали і не слухали. Тобто ви розумієте, є проблеми, скажімо, перехідного періоду, є проблеми невлаштованої влади. Є проблеми порушення законів, є проблеми порушення конституції, є проблеми непрестижного вигляду України для іноземця, в тому числі і на кордоні, в тому числі і на митниці, в тому числі і ходить треба тут по чиновниках, кожному сувати в кишеню або в руку щось, для того, щоб дозволили тобі на клаптик землі, чи якусь вирішити справу.

Це все є, я це бачу, я сам зустрічаюся з тим. Звичайно його не перебореш одними закликами, не перебореш коли при владі будуть люди, які десь мають свої інтереси бізнесові. Якщо мені хтось каже, що людина, яка при владі і має бізнес не буде використовувати владу в своїх цілях - нехай не бреше! Розумієте, ангелів я пока не бачив. Знаю, що Булгаков свого часу сказав, «Якщо б ми навіть до влади привели янголів, то через деякий час у них почали б рости роги.» Тобто це вже загально відомо і оця пісня, яку співають нинішні володарі владного Олімпу, вона мене просто дратує, бо я знаю, що все це брехня. Оця брехня, яка зараз діється у Верховній Раді. Говорять людям одне, а роблить інше. Для чого?

- Ми з Григорієм Суркісом говорили про високі гонорари для футболістів. Він каже, що це спонзори дають ці гроші. Я питаю, чи не забагато, 8 мільйонів вони вже отримали за вихід в одну восьму фіналу. Тепер 9 мільйонів отримають, якщо виграють в Італії. Кажуть, що це найбільші гонорари серед всіх збірних.

- Ви розумієте, коли б це давала держава, я б сказав, ну це вже жить і просить кредити в світі і давать такі гроші, це просто непристойно. Якщо людина заробила гроші, чи правильно, чи неправильно, значить законодавство винне, хтось вкрав, хтось заробив, хтось десь використав скажімо. Якби в нас не було поряд Росії з її газом, нафтою і іншим, ніяких мільйонерів, мільярдерів в Україні не було б. Це все зрозуміло кожному, що вони там з ними в контакті, спілкуються, діляться, десь беруть газ, десь його перепродають і таким чином заробляють усі.

- Це видно з інтерв’ю з Дмитром Фірташем в російських Ведомостях, який був пожежником у 1989 році, а потім став міліардером.

- Хто сів на цю трубу або на це блакитне паливо той став швидко багатою людиною. Дають гроші футболістам - ну це вже їх справа, нічого ми тут не можемо діяти, не можемо заборонити. Якщо прокуратура чи слідчі органи чи хтось мають підстави порушити справу до того, хто дає скажімо 2 мільйони і не показує де він їх взяв, будь ласка. Але якщо нема таких підстав, ми можемо тільки звертатись до моралі. Чи морально це, чи аморально? Я, враховуючи ситуацію, яка склалася з футболом, не хотів би зараз говорити точно, як я це оцінюю, тому що попереду гра. Я хочу, щоб мене зрозуміли правильно.
...ви знаєе, я б свої гроші, зарплату віддав завтра для того, щоб про нас знали більше...


Коли я був в Берліні, до мене підійшов російський журналіст і сказав «Не ви, не Кучма, не всі прем’єри разом взяті, не вся влада в різних парламентах, в тому числі і в Європарламенті, не зробили стільки, скільки за ці дні зробила футбольна команда для іміджу України.» Він і пояснив чому. Бо коли візити відбуваються, знаєте, це політична еліта. А тут оце сидять біля телевізорів мільйони людей світу і вони дивляться. Хто знає, хто не знає, хтось запитає, що це за Україна така, ніхто її не чув. Я знаю, що до цього часу багато хто й не знає Україну. Якщо скажімо українська збірна одержить перемоги й далі і ці гроші візьмуть, я буду аплодувать. Я слова не скажу про гроші. Я скажу, що Україну тепер буде знати весь світ. Оце для мене є найважливіше.

Ви знаєте коли я поїхав Сполученими Штатами і Канадою, ще як голова Верховної Ради і коли ми вечеряли там в одному з ресторанів і там були високі посадовці з Європи і коли мене прем’єр однієї скандинавської країни, не буду називати котрої, запитав скільки Україна має населення, я сказав 50 мільйонів він відповів, ви помилилися, 5! Тобто вони не знають, навіть такого рівня люди не знали абсолютно нічого про Україну. Мені казали, що частина Росії. Я переживав це надзвичайно глибоко, я не міг зрозуміти, що таке? Люди не читали, не знали, і Шевченка, просто не знали, хто такий Шевченко. Я думав, що всі знають.

- Та навіт в Чехії коментатор коментував матч Україна Швейцарія говорив про «руських футболістів.» А другий його поправляє, не «русово», а українці.

- А коли, дав би Бог, ми пішли б ще далі, так, я думаю, для нас з вами, як людей, які люблять свою землю, люблять Україну, люблять мову свою, культуру, ви знаєе, я б свої гроші, зарплату віддав завтра для того, щоб про нас знали більше. І не тілки знали, що там у нас погане відбувається, щось таке, щось таке, але знали про народ, про людей, які здатні все ж таки сформувати ось таку команду.

- Ви знаєте я сьогодні був дуже лютий рано бо відкрив чеську газету «Днес» і бачу такий заголовок «Седум титану а пак Україна.» Ах ви нехороші, я кажу, та Україна серед них, та них є вісім.

- Та всі пишуть от уже писали і писали і писали, там букмейкери ці, вони роблять ставки, хай роблять. Вони робили це і перед Швейцарією, а резутьтат відомий. Не в цьому справа. Серед восьми найсильніших команд світу, є українська збірна команда. Якщо там говорили, що ті команди були слабкі для неї, то Швейцарія не слабка. Яка була битва? А що говорили про нас іспанці? Де вони зараз? В Мадриді. А де ми? В Берліні.

- Леонід Макарович, у Кьельні було мало наших уболівальників і ті хто їздив скаржиться на Федерацію Футболу , що не зовсім добре все це було продумано до кінця.

- Ну ви знаєте, я був там і я бачив, що Федерація Футболу ще не має досвіду участі в таких форумах, ну це найвищий форум футбольний, коли з’їжджаються фани з усього світу, коли все тремтить, все гримить, і в тій ситуції треба вирішувать питання і вирішувать так, щоб ніхто не постраждав від цього, Я розумію, що є багато проблем. Я не хочу виправдовувати нікого, тільки скажу одне: коли перший раз, перший раз у світі приїжджають люди на такий Мундіаль то звичайно вони можуть розгубитися.

- Добре, дуже добре, але який прогноз Ваш на завтра???

- Ви знаєте, я забобонна людина. Я ніколи, абсолютно ніколи (не прогнозую), я боюся... Я вам скажу одну річ цікаву. От я маю одяг, який я зберігаю тільки для Київського Динамо коли воно грає. Я ходжу в цьому одязі на кожну гру тому, що колись, коли я був в цьому одязі, Динамо грало прекрасну гру і виграло. Я це нікому не говорив. Я навіть годинник тримаю той і в ньому ходжу на футбол у Київського Динамо. Тобто в мене не просто вболівання, в мене вже щось трошки таке....

- Це чудово, німці також щось таке мають, німці закопують пфенніґ у ворота противника...

- А я оце так роблю. Можу сказать буде гра красива, а от більше сказать я нічого не можу.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG