Акт про свободу інформації дозволяє американцям ефективніше боротися за власні права. Наприклад, саме завдяки йому екологічні організації знають які саме урядові постанови порушують великі підприємства, забруднюючи навколишнє середовище. Саме в завдяки цьому акту, наприклад, матір-одиночка може дізнатися скільки субсидій вона недоотримує від держави; ветеран війни може довідатися про розмір належних йому пенсій; а журналісти, наприклад, можуть отримати повну інформацію про чинні видатки усіх урядових агенцій. Отже головна мета цього Акту – озброїти громадян необхідною інформацією, щоб говорити з владою на рівних. Не дозволяти владі дерибанити гроші за спиною платників податків. Та перешкодити урядовому марнотратству.
Проте, вже у перший рік президенства Буша його генеральний прокурор Джон Ешкрофт ввів рекомендацію частіше відмовляти у наданні інформації із посиланням на виняткові обставини. Отже, за останні роки кількість запитів, які отримали відповідь, постійно зменьшувалася. Зараз урядовці задовольняють лише дві третини громадських запитів. Громадяни, яким уряд відмовляє в інформації, можуть звернутися до суду. Але й тут урядовці мають беззаперечну перевагу. Уряд значно збільшив витрати на юридичний захист власної позиції у суді, і виграє переважну кількість справ. Але головна перешкода, на думку експертів, полягає у тривалості розгляду громадських запитів. Зараз середній термін за який уряд надає відповідь громадянам сягає двох років, а для деяких міністерств, як наприклад сільського господарства, він складає три роки. Хоча за законом він не може перевищувати трьох тижнів. В результаті, наприкінці минулого року майже третина з чотирьох мільйонів громадських запитів залишилася без розгляду.
Оглядачі відзначають, що діючий Акт про свободу інформації зараз фактично не виконується і багато його положень просто ігноруються урядом. Отже дехто пропонує створити спеціальну агенцію, яка б стежила за виконанням Акту. Окрім того, у Конгресі США розроблений новий закон, який робить жорсткішими вимоги щодо урядовців і встановлює покарання за невчасну відповідь громадянам. Колишній Президент США Джимі Картер у своїй статті в газеті Вашингтон Пост також відзначає, що чинний Акт вже суттєво застарів. Картер пише, що за останні чотири десятиліття більше 70 країн ухвалили закони, які б забезпечували громадянам доступ до рішень влади, і не лише виконавчої, як це передбачено американським законом, але й інших владних гілок і навіть до документації приватних компаній. Отже колишній президент США виступає за суттєве розширення сфери дії Акту про свободу інформації у США. І робить висновок, що від цього залежить майбутнє американської демократії.
Проте, вже у перший рік президенства Буша його генеральний прокурор Джон Ешкрофт ввів рекомендацію частіше відмовляти у наданні інформації із посиланням на виняткові обставини. Отже, за останні роки кількість запитів, які отримали відповідь, постійно зменьшувалася. Зараз урядовці задовольняють лише дві третини громадських запитів. Громадяни, яким уряд відмовляє в інформації, можуть звернутися до суду. Але й тут урядовці мають беззаперечну перевагу. Уряд значно збільшив витрати на юридичний захист власної позиції у суді, і виграє переважну кількість справ. Але головна перешкода, на думку експертів, полягає у тривалості розгляду громадських запитів. Зараз середній термін за який уряд надає відповідь громадянам сягає двох років, а для деяких міністерств, як наприклад сільського господарства, він складає три роки. Хоча за законом він не може перевищувати трьох тижнів. В результаті, наприкінці минулого року майже третина з чотирьох мільйонів громадських запитів залишилася без розгляду.
Оглядачі відзначають, що діючий Акт про свободу інформації зараз фактично не виконується і багато його положень просто ігноруються урядом. Отже дехто пропонує створити спеціальну агенцію, яка б стежила за виконанням Акту. Окрім того, у Конгресі США розроблений новий закон, який робить жорсткішими вимоги щодо урядовців і встановлює покарання за невчасну відповідь громадянам. Колишній Президент США Джимі Картер у своїй статті в газеті Вашингтон Пост також відзначає, що чинний Акт вже суттєво застарів. Картер пише, що за останні чотири десятиліття більше 70 країн ухвалили закони, які б забезпечували громадянам доступ до рішень влади, і не лише виконавчої, як це передбачено американським законом, але й інших владних гілок і навіть до документації приватних компаній. Отже колишній президент США виступає за суттєве розширення сфери дії Акту про свободу інформації у США. І робить висновок, що від цього залежить майбутнє американської демократії.