Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:31

Як волинка допомагала шотландцям потрапити до країни мрій.


Богдана Костюк Київ, 10 липня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - В історії європейської музичної культури існує поняття “музика гір”, яку українці пов’язують з гуцульською трембітою, а, наприклад, шотландці – з волинкою. Ще вчора у Києві на міжнародному етнічному фестивалі “Країна Мрій” звучала шотландська волинка, а за три дні – на співочому фестивалі у карпатському містечку Шешори –волинка і трембіта звучатимуть разом. Принаймні на це розраховує британський музикант Кліф Степлтон, про що він і розповів нашій київській кореспондентці Богдані Костюк:

“Я цю волинку зробив власноруч – перечитав кипу наукової та історичної літератури, поспілкувався з музикантами, котрі грають на волинці, потім у шотландських горах знайшов підходяще дерево. Тоді взагалі були суцільні нерви – дерево треба було, згідно з усталеними канонами, три роки сушити, а лише потім робити волинку. Ті три роки я дарма не гаяв: читав про волинку. І виявив, несподівано для себе, наступне: достеменно невідомо, де і коли винайдені волинки. Спираючись на кельтські наскельні малюнки, можна стверджувати, що волинки існували у тій чи іншій формі за тисячу років до нашої ери! Швидше за все, вони з’явилися в Азії і потрапили на територію Європи завдяки римлянам. У добу Середньовіччя вони були поширені по цілій Європі – наприклад, в Англії. А у Шотландії до волинок ставилися скептично, і лише у сімнадцятому сторіччі оцінили їхнє унікальне звучання. Тепер мої волинки охоче купляють і шотландці, і мешканці Центральної Англії”.

Кліф Степлтон переконаний, що волинка сподобається людям, котрі живуть у Карпатах: за його словами, він з’ясував, що, згідно з шотландськими і гуцульськими легендами, волинка та трембіта переносять своїх музикантів і слухачів до країни мрій, казок і сновидінь.
XS
SM
MD
LG