Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 07:11

“Епідемія регіональних мов” у житті України.


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 14 липня 2006 року.

Надія Степула: “Мов парость виноградної лози, плекайте мову...!” – закликав у своєму поетичному заповіті Максим Рильський.


Цікаво, якою поезією відгукнувся б великий знавець рідної і чужих мов, якби дожив до нинішнього часу, позначеного не тільки безліччю всіляких перемін у різних вимірах життя, а й особливим явищем у віковому розвої української мови, яке вже назвали “епідемією” “регіональних мов”? І про це новий випуск “Вимірів життя”.

Вітаю вас, дорогі слухачі, на хвилі “Свободи”!

З вами автор і ведуча Надія Степула.

“Вона жива в мені – краса розмови прадідів. Далекий пращур мій відкрив колись вогонь, І як, вогонь, знайшов собі у Слові радість, І мову сотворив з життя-буття свого. Живуть в мені пісні, казки в мені говорять – Із далини століть лунає рідний спів. Живе у Слові все – уся моя історія, Мов ковила в степу, жива спокон віків.

...І я несу крізь вік МОЖЛИВІСТЬ ГОВОРИТИ, І мушу спадок цей нащадкам донести. Цвітуть в мені пісні – моєї мови квіти...”


Можливо, не зайве нагадати про те, що конституційно державною мовою є українська. Попри побутування в багатьох сферах суспільного життя, а головним чином у сфері побутовій інших мов, мов національних меншин.

Останнім часом Україною прокотилася хвиля проголошення “регіональною мовою” російської, найпоширенішої після державної.

Донецька обласна Рада депутатів однією з перших ухвалила надати російській мові статусу регіональної на території області. Було відкрито справу про незаконність цієї ухвали. Позивачем виступив Кабінет Міністрів України.

Міська рада Кривого Рогу надала російській мові статусу регіональної на території міста. Активісти місцевих організацій партії “Народний союз “Наша Україна”, Блоку Юлії Тимошенко та Соціалістичної партії України встановили перед будинком міської ради у Кривому Розі десяток наметів, вимагаючи скасувати згадану ухвалу. Пікетування вони мають намір продовжити до реальної відміни ухвали.

Щодо ухвали Харківської обласної ради про надання російській мові статусу регіональної, то прокуратурою Харківської області теж порушено справу про визнання цього рішення недійсним.

Депутати Алуштинської міської Ради оголосили російську мову мовою міської ради і її виконавчих комітетів і звернулися до парламенту з вимогою внести зміни до Конституції з метою надання російській мові статусу другої державної. Депутат міськради Олексій Мельников закликав кримчан вимагати від депутатів районних і міських рад аналогічних ухвал.

Відмовилися від пропозицій надати статус регіональної російській мові Сумська обласна рада, Одеська міська рада і Херсонська міська рада депутатів.

Однак “пошесть” проголошення російської мови регіональною заполонила українські простори, незважаючи на певні спроби перевести це явище в площину абсурдних, проголосивши, скажімо регіональними “львівську гвару” (давню місцеву говірку) чи “гуцульський діалект”, чи закарпатську або одеську говірку.

Ухвали низки місцевих рад півдня і сходу України про надання російській мові статусу регіональної можна називати епідемією чи, скажімо, ланцюговою реакцією. Але суть не в назві, а в тому, що ці процеси зайшла надто далеко, і ніхто не знає, коли така ланцюгова реакція може стати некерованою.

Далі колега Тарас Марусик.



Тарас Марусик: Основним ініціатором згаданих ухвал виступила Партія регіонів, керівництво якої час від часу нагадує, що виконує свої передвиборчі обіцянки. При цьому місцевих депутатів не стримують ні протести прокурорів на рішення про надання російській мові статусу регіональної, ні юридичний висновок Мінюсту про неконституційність і незаконність таких ухвал.

Деякі ради, зокрема й обидві донецькі, вирішили встановити День російської мови, який збігається з днем народження російського поета Олександра Пушкіна, і захищати на своїй території російську мову.

Парадокс цієї ситуації полягає в тому, що елементарної підтримки на цих територіях потребує якраз українська мова. Згадаймо хоча б два показові факти: закриття 36-ої української школи Донецька і недавні приниження, яких зазнав старший механік Донецького молокозаводу № 2, за те, що постійно користувався державною мовою. Крім принижень, його понизили в посаді.

Так званий “парад мовних суверенітетів” продовжується. Кожен тиждень приносить по кілька нових повідомлень на цю тему.

Ось як характеризує подібні дії місцевих рад завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імени Івана Франка, доктор філологічних наук, професор Василь Лизанчук:

Василь Лизанчук: Це є перший крок нової посиленої атаки на те, щоб надати російській мові в Україні статус державної чи офіційної (це одне і теж).

Продовжується довготривала політика російщення України, політика на те, щоб психологічно, морально не відпустити українця з чужого поля мислення, з чужого поля впливу на нього, не дати йому можливості утвердитися у своєму національному середовищі.

Російській мові в Україні ніщо не загрожує. Вона має повні права як і будь-яка інша мова національних меншин, хай скажемо, національних груп, якщо не подобається меншин.

РФ – це велика держава. Мова російська – це мова ООН. Отже, це є спекуляція політиків і тих, які в Україні є. Безперечно, це відбувається під “благотворним” впливом наших північних сусідів, бо дружина Путіна сказала: “Гжє рускій язик, там рускій мір”.

Тарас Марусик: Василь Лизанчук є автором низки публікацій, а також кількох книжок, присвячених питанням російщення в Україні: “Навічно кайдани кували: факти, документи, коментарі про русифікацію України”, “Не лукавити словом” та “Кайдани ще кують”.

Василь Лизанчук: Продовжується та сама політика створення умов, щоб ні в який спосіб Україна не стала Українською державою і не утвердилася як незалежна держава з повним розквітом мови, культури, духовності і, звичайно, визнанням у світі як однієї із держав, яка створює світову культуру, світове мистецтво, світову духовність.

Надія Степула: “Парад” мовних суверенітетів триває. І їхні межі збігаються з територіями, що за результатами виборів зафарбувалися насиченим блакитним кольором. Дійшла черга і до Запоріжжя.

Запорізька обласна Рада теж надала російській мові статусу регіональної на території області. Відповідну ухвалу депутати обласної Ради не тільки проголосували більшістю голосів, 82 зі 105, а й звернулися до депутатів Верховної Ради України із пропозицією розглянути законопроект щодо внесення змін у Конституцію України щодо надання російській мові статусу другої державної.

З цього приводу існують різні думки. Скажімо, у депутата Запорізької міськради від Прогресивної соцпартії Павла Бауліна або теж місцевого журналіста та поета Валентина Терлецького. З ними розмовляв Павло Вольвач.

Павло Вольвач: Павле Борисовичу, що за цим і чи правильно це, чи ні?

Павло Баулін: Ініціатива надання російській мові статусу регіональної належить саме до блоку Наталії Вітренко “Народна опозиція”.

Я не вважаю, що це якась загроза українській мові чи становленню української мови. Ми лише виконали законодавство України. Чому? Європейська хартія регіональних мов, ратифікована ВРУ ще влітку 2003 року і підписана Президентом України, вступила в силу на території України з 1 січня 2006 року.

Павло Вольвач: Хіба, на Вашу думку, російській мові на теренах Запорізької області щось загрожує?

Павло Баулін: Все ж таки вступив в дію, наприклад, Процесуальний кодекс, в якому чітко записано про те, що судочинство ведеться виключно державною мовою. Кодекс про адміністративні порушення - теж судочинство ведеться державною мовою. Це може теж, так би мовити, “ущємлять” права.

Павло Вольвач: Ви кажете, що кодекс, судочинство... А давайте візьмемо мову більшості запорізьких теле- чи радіостудій, переважну більшість газет... Українська одна, ну за великою натяжкою, півтори. Проти скількох російських? 20? 30?

Павло Баулін: Можливо, десь з 1,5 десятка набереться. Так. В радіоефірі російська мова практично не звучить.

Павло Вольвач: Українська мова заполонила ФМ-станції? Радіо “Ностальжі”, “Великий луг”? “Нєвєрю”, як казав Станіславський?

Павло Баулін: Принаймні, ведучі зараз виступають українською мовою.

Павло Вольвач: Це нормально, так мусить бути. Але якраз в Запоріжжі цього немає. І не тільки в Запоріжжі.

Далі. На ТБ (скажімо, “Алекс”, “Хортиця”, “ТВ-5”) яка мова привалює? Давайте будемо чесними, Павле Борисовичу.

Павло Баулін: Це, згідно з ліцензіями, які отримали ці телекомпанії.

Павло Вольвач: На здоров’я. Але я до того, що російській мові ніщо не загрожує в Запоріжжі.

Павло Баулін: Безумовно. Я згоден з Вами. Я згоден.

Павло Вольвач: Валентине, Ви вважаєте, що це є нагальною потребою на Запоріжжі?

Валентин Терлецький: Депутати від Партії регіонів, а також їх прибічники (“Віче” і “Народна опозиція”) фактично пішли, як то кажуть, за модою: якщо такий статус прийняли на Харківщині, в Луганську, то автоматично вони вирішили прийняти такий статус і тут, в Запоріжжі. Наша область із східних стала останньою, хто прийняв статус російської мови як регіональної.

Фактично самим депутатам воно й не дуже потрібно, бо це суто їх програмне рішення. Вони погоджуються, що ніхто в Запоріжжі російську мову не дискримінує, а навпаки, тут все ведеться російською мовою, але вперті, можна сказати, на такому фізіологічному рівні.

Павло Вольвач: Тим більше, це не є нагальною потребою для населення області.


Валентин Терлецький: Проблема захисту російської мови так не стоїть, бо тут скрізь вона панує. Навпаки, є випадки, коли носіїв української мови тут відверто принижують: у магазинах, в транспорті, кажуть: “Гаварітє нармальним язиком”.

Павло Вольвач: “Па чєловєчєскі”?

Валентин Терлецький: Так. І на всі суперечки відповідають одним: “Всі східні області прийняли статус регіональної мови, і ми не повинні від них відставати”.

Надія Степула: Під стінами Секретаріату Президента України відбулися пікетування різних громадських та політичних організацій на захист Конституції та єдності України. Головним гаслом учасників прозвучало: “Єдина мова! Єдина країна!” Акцію провели УНА-УНСО, Національна Спілка письменників України, Конгрес українських націоналісті, партія “Зелений світ”. Учасники засудили порушників десятої статті Конституції України.

Не таємниця, що в Україні великий відсоток населення почувається українцем тільки згідно запису в паспорті, розмовляючи і вдома, і будь-де російською, а не українською. Так склалося або історично, або в силу інших причин, а тому української мови знати чи вивчати не бажає.

І цей своєрідний “корінний манкуртизм” має глибокі корені та потребує певної, як сказали б у часи віддалені та незабутні, “пропагандистської” роботи, а, можливо, скрупульозної уваги законників та, власне, простого верховенства закону в житті, як це прийнято в цивілізованих країнах світу.

Рада Європи висловила готовність допомогти Україні розглянути питання про законність надання російській мові статусу регіональної відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов національних меншин. Про це 26 червня цього року на прес-конференції у Страсбурзі сказав генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс.

“У разі відповідного звернення Рада Європи неодмінно зреагує,” – наголосив Террі Девіс, водночас зауваживши, що без ознайомлення з ухвалами місцевих рад щодо статусу російської мови він не готовий коментувати законність цих ухвал.

У січні наступного, 2007 року, року рада Європи очікує від України детального звіту про стан мов згідно з прийнятим законом про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов національних меншин. Такі звіти Україна має подавати до Ради Європи щороку протягом трьох років поспіль, починаючи, власне, з наступного року.

Тимчасом питань, пов’язаних із повальним проголошенням російської мови регіональною, місцевою тощо стає все більше. До них долучається і питання про те, наскільки дієвою є та ж десята стаття Конституції України, яка стверджує державність мови української.

Респондент: Держава повинна утверджувати мову національної більшості як єдину мову спілкування. Є формальні показники, а є й реально життя. За реальними показниками, якщо подивитися всі накази, то в нас нібито скрізь панує українська мова, а в реальному житті цього немає.

Респондент: Всі ми сподіваємося, власне, від української мови нарешті впровадження української мовної політики.

Респондент: Саме системне порушення мовного права українців є чи не найбільшою загрозою для суверенітету нашої країни. Така політика РНБО стає головною небезпекою для України.

Респондент: Як можна пояснити учням в школі, що українська мова є рівною іншим, коли вони спілкуються з комп’ютером не державною мовою, а російською чи англійською.

Респондент: У нас, на жаль, чимало ведучих і чимало журналістів, для яких мова українська стала мовою хліба, тобто вони нею заробляють гроші, а мовою серця лишається російська.

Респондент: Я вам скажу, що мовна ситуація в нас зараз жахлива.

Українська мова для мене – це повітря, яким я дихаю. Якщо її не стане, то я задихнуся.

Надія Степула: “Виміри життя” відзвучали, дорогі слухачі! З вами були автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко. Дякуємо!

Радійте життю і залишайтеся зі “Свободою”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG